>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

середу, 17 серпня 2016 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 50. Оксана Луцишина

Фото: Валентин Кузан

Як Ви стали перекладачем?

Я не знаю, чи стала. Радше навіть ні. Це не є моє постійне заняття. Це навіть не заняття, до якого я часто повертаюся. Мабуть, трохи від безвиході – бо більше не було кому, чи ще з якихось таких ж доволі альтруїстичних міркувань. Я гадаю, найточніше буде сказати, з міркувань обов’язку.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

За першою освітою я англійський філолог. Зараз живу переважно в США. Один час переклала кілька книг з англійської на українську для юнацтва для Видавництва Старого Лева. Щось там трохи робила з поезії, теж англомовну. Але останніми роками я переважно перекладаю з української на англійську, бо, знову ж таки, просто не завжди є кому. Є, звісно, але цих людей не так багато, і всі переважно завантажені.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Я перекладаю наразі тільки вірші, то тільки добірки, поза книжками і поза збірками. Кілька разів перекладала есеї, одного разу книжку оповідань. Щоразу це приблизно той самий механізм – спершу підрядник, на це іде багато часу. Потім кілька читок. Потім прошу когось ще це прочитати, або, якщо працюю із співперекладачем, то тут підключається вона чи він.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Ні, це в моєму випадку набагато простіше, до мене може звернутися або сам автор, або людина, яка керує певним проектом, і попросити, щоб я щось переклала. Часто мушу відмовляти, бо я маю постійну працю і до всього, сама пишу прозу, а це вимагає просто колосальних часових затрат. Мені довелося робити вибір – або моя проза, або все інше. Ну бо я і так завантажена, я викладаю в університеті. Мій час – це і так лише те, що залишається після роботи. Я можу присвятити його лише одній речі, і ця річ – проза.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Це у моєму випадку не фах, а щось радше як гобі. Це цікава робота, творча, але моя головна творчість – то власна, прозова, тому переклад мало що додає до мого творчого життя.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Звісно, є, якщо є така можливість. Завжди існує небезпека непорозуміння, і якщо можна це одразу вияснити, то чому ні?

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

В ідеалі добре би знати обидві мови дуже добре – і ту, на яку перекладаєш, і ту, з якої. Але все ж на, на яку, мені здається, важливіша. Інакше можна перекласти найкращого поета так, що він зазвучить як інструкція до пральної машинки. Історія знає багато випадків, коли мов, з якої перекладалося, була у перекладача аж ніяк не на висоті, але він чи вона були віртуозами своєї. Читач це пробачає, читач може і не знати оригіналу, але назавжди закохатися в цей, зрештою, поганий переклад, власне, переспів.

Ще для перекладача важливо мати дуже добре вухо, відчувати тони і напівтони. Глухота на тон спричиняє зміну інтонації твору, і іронічна проза може читатися як сентиментальна і навпаки.

Я би ще сказала, ерудиція. А то знову ж, можна не вловити алюзії або відсилання, і мимоволі спростити текст.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Колись, ще коли я думала, що буду перекладати з англійської на українську, я переклала досить велику добірку Воллеса Стівенса, американського поета, і написала супровідний есей. Була гарна публікація в Кур'єрі Кривбасу. Мені дуже подобалась ця праця, тому що я люблю Стівенса і він справив на мене вплив як на поетку. Я тоді перечитала переклади його на кілька інших мов, ту ж російську, іспанську, підняла інші українські переклади (виявилося, і такі існують, Оксани Батюк, Леся Белея). На російську його перекладав зокрема Алексєй Цвєтков, знаний поет, який часто приїжджає в Україну, живе в США.

Отже, я просто читала переклади і дивилася на те, як собі перекладачі дають раду з тональністю, з інтонацією. Стівенс складний – він дуже іронічний і сухуватий, зовсім не те емоційне поле, що в українській поезії. Нам це не так притаманно, у нас емоційність інакша. Іронія у нас теж очевидніша. А в нього це сплав іронії, філософічності, інтертекстуальності. Надзвичайний поет, я багато у нього вчилася.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

То вже хіба в іншій інкарнації… Я дуже люблю прозаїка Дж. М. Кутзее (ще транскрибують як Кьотце, хоча сам він вимовляє своє прізвище якось як “Коутзіє”). Це чудовий автор, дуже лаконічна і разом із тим внутрішньо розжарена проза. Я навіть почала, і зробила кілька розділів його роману “Безчестя,” але зупинилася – як я вже сказала, постав вибір: моя проза або все інше. Я вибрала свою прозу.

*

Попередні інтерв'ювовані:

9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський
34. Єлєна Марінічева
35. Анна Багряна
36. Володимир Чернишенко
37. Неля Ваховська
38. Катерина Калитко
39. Олег Король
40. Ігор Карівець
41. Катерина Міхаліцина
42. Андрій Савенко
43. Олександр Фразе-Фразенко
44. Володимир Діброва
45. Павло Мигаль
46. Василь Махно
47. Юрій Тарнавський
48. Віра Вовк
49. Олена Концевич

Немає коментарів: