>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

понеділок, 16 серпня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 27. Сергій Снігур



Як Ви стали перекладачем?


Якось воно саме так сталося. Начебто не ставав, а був завжди. У ранньому дитинстві разом з батьками жив у Росії, тобто вже тоді часом мусив вдаватися до перекладу, хоч і несвідомого.


Закінчив спеціалізовану мовну школі, в 9-10 класах мав дисципліну «Технічний переклад» - 2 уроки на тиждень, в 10-му додався «Військовий переклад». В університеті також викладали переклад (за дипломом я «філолог, викладач, перекладач»). Батьки мали непогану бібліотеку, передплачували «Иностранную литературу», тож про існування перекладацького фаху знав з дитинства.


Перші спроби робив ще класі у 9-му, брався чомусь за переклад любовного французького роману ХІХ ст., але, через те, що французької не знав (і досі не знаю) та спроба провалилась. Потім на 3-му курсі перекладав фантастичні оповідання, навіть в журнали відсилав, відповіді отримував.


З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?


Починав перекладати російською, дебютував у художньому перекладі романом Є. Косинського The Painted Bird. Мав таку основну роботу, що дозволяла максимально віддатися перекладу і за сім місяців я зробив пристойну чернетку, яку потім довів до такого стану, що редактори московського журналу, де 1994 року вийшло близько третини цього перекладу, майже його не правили і визнали найкращим текстом номера. Цією оцінкою пишаюсь і досі.


Чому російською? Таке було переважно оточення, мова навчання, словники. Коли в середині 1990-х свідомо почав віддавати перевагу перекладам на українську, мав Шкільний англо-український словник М. Подвезька 1955 року на 25 тис. слів і Орфографічний словник тисяч на 60, зелений такий. Ним користувався коли брали сумніви, чи існує в українській мові те, чи інше слово, чи це мій винахід.


Критично важливими були перші публікації в журналі „Всесвіт”, де, власне, і дебютував в українському художньому перекладі. Вони видали мої перші, часом неоковирні тексти у професійно зробленій редакції. На них і вчився.


(У „Всесвіті” ж, між іншим, вийшов мій останній за часом переклад – „Клуб веселощів і удачі” американської письменниці китайського походження Амі Тан, авторки в Україні невідомої, бо ж російською її не видавали і широкий читач про неї не знає.)


З цих мов часом роблю переклади англійською, але серйозно до них не ставлюся (попри серйозний підхід до самої роботи), бо англійська не рідна, за кордоном я подовгу не бував, тому це так, якийсь заробіток.


Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?


Перекладаю прозу.


Раніше, коли думку про переклад якогось твору виношував певний час, йшлося переважно про вже про/перечитаний твір.


Тепер боюся „розхлюпати” яскравість вражень від першого прочитання, тому, після декількох сторінок можу книжку відкласти, щоб прочитати до кінця вже коли перекладатиму. Бо ж справжній, вартий перекладу твір, видно одразу.


Якщо ж це замовлення, то також не читаю до кінця, одразу перекладаю, швидко „набиваю” чернетку, даю їй відлежатись якийсь час, потім роблю чистовик.


Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?


Ніяк. Видавництва про мене не знають, а я до них і не звертаюся – щиро кажучи, побоююся редакторів. Навіть досвідчені іноді можуть такого навиправляти, а важелів впливу на них не існує.


А вони ж у нас переважно самі якщо не письменники, то поети. Навикреслює і допише від себе така панна і йде пити каву з колежанками з відчуттям виконаного обов’язку. А те, що, приміром, перекладач якесь слово тиждень підбирав, щоб уникнути повтору, або точніше передати оригінал її не цікавить, або ще гірше – вона цього не розуміє. І читаєш потім свої-не свої переклади.


Хоча мав і позитивний досвід редакторської співпраці з блискучим перекладачем Марією Габлевич.


Замовлення останніх років – це пропозиції «понегритянити» на знайомих. І то – якщо текст нічого, чому б і ні. Платять вони вчасно, їхньому смаку довіряю. Шкода лише, що жоден не прислав готової книжки, було б цікаво подивитися, як там мої шматки виглядають.


Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?


Нічого не приваблює. Це ж доля – або ти перекладач, або ні, вибору немає. Певне прокляття – доля людини, що намагається зробити нездійсненне – якнайповніше передати чужі думки/óбрази/асоціації/тощо засобами власної мови.


Переваги над чим? Недолік – неможливість на це жити, якщо не знайдеш постійного видавця. В Одесі я таких не бачу, а видавництва в інших містах мають своїх перекладачів.


Хоча недооціненість праці художнього перекладача (бо ж йдеться саме про цей переклад), це світове явище. Правда в Україні ситуація особливо жалюгідна.


Чергова активізація інтересу до машинного перекладу призводить до кумедних ситуацій. Якось отримав листа в якому йшлося про потребу перекласти англійською вірші Блока, бо „в мене є переклад зроблений програмою, але там є помилки”. Ще добре, що в цьому випадку потенційний замовник це зрозумів, але, на загал, маємо ще один потужний удар саме по художньому перекладу.


Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?


Гадаю, що так, але далеко пускати його в свій текст перекладу не можна, бо буде неминуча війна.


Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?


Досвід – життєвий. Потрібно бути допитливим, пхати скрізь свого носа, заглядати в енциклопедії, ходити на концерти/виставки, спілкуватися з різними людьми, читати класику.


На загал, по-справжньому братися за цю роботу можна років після 30-ти. Але починати з якихось дрібніших творів можна з дитинства.


Також, зрозуміло, що без відповідного хисту перекладача художньої літератури не буде.


Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.


Це, безумовно, дебют – The Painted Bird Є. Косинського, те як його оцінили, приємно, що був першим перекладачем цього письменника російською, пам’ятаю те відчуття власної перекладацької спроможності. Ще тоді намагався зв’язатися з автором, але він, на той момент, якраз вчинив самогубство. Переклав би його українською, але оригінал „зачитали”.


Між іншим, тоді гонорар за українськими мірками (навіть сучасними!) був дуже значним, а в Москві вибачалися, що видання перебуває в скрутному становищі і вони не можуть пристойно віддячити за роботу.


Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?


А я вже вільний, бо ж не друкуюсь, маю декілька початих, але недочитаних книжок, які б хотілося перекласти, декілька чернеток в різному стані, які і доводити немає бажання, бо – див. вище. На своєму сайті http://odes-transl.com/ щось викладаю у вільний доступ.


Це вся класика, також сучасна література – у нас же майже нічого нового не виходить. Ще люблю перекладати тексти, які потребують заглиблення в тему, нотаток, пояснень перекладача.


*


Попередні інтерв'ювовані:


Немає коментарів: