Як Ви стали перекладачем?
Мені довелося двічі ставати перекладачем. Перший раз я редагував текст (переклад з англійської), який було легше перекласти наново. Вдруге мені закортіло подивитися – а як же це виглядатиме російською…
З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?
Я перекладаю з англійської та української на російську. Російська – моя рідна, я навіть народився в Москві. Англійська – це мова сучасної науки, і з нею я перекладаю переважно наукові або близькі до них тексти. Українська – це мова «дива», мого особистого здивування – як це можливо? – і розуміння, що це може бути якимось чином можливим і російською. В принципі – у випадку з англійською є схожий потяг: «так от як це можна сказати!», але українська все ж таки ще й мова моєї громадянської ідентифікації. :-)
Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?
Ну, щодо мене ми можемо замінити «збірку віршів» – збіркою статей та монографією: я майже не перекладаю вірші, ну хіба в прозовому тексті, коли існуючі переклади мене не задовольняють, або в якихось особливих ситуаціях. А ще правильніше, мабуть, було б порівняти науковий та художній переклад. Як не дивно, тут досить багато спільного – в разі великого твору треба весь час тримати «загальне бачення», від термінології (або просто лексики, якщо йдеться про художні тексти) до стилістичних рис. Але не сказав би, що оповідання чи статті перекладати легше. Все ж таки більший дає й більшу насолоду. :-)
Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?
Я радше отримую задоволення, ніж замовлення. :-) Щодо художніх творів українською – здається, жодного разу мені не пропонували роботу: я сам її собі створював, а видавництва вже, так би мовити, погоджувались, чи то піддавалися на тиск чи провокацію. Ні, брешу, «Фоліо» мені само запропонувало перекласти «Таємницю», оце був єдиний раз. Щодо англійській – ситуація інша, але й перекладаю я з неї вже довший час, маю певні сталі зв’язки, та й для видавців переклад з англійської більш знайома ситуація. Тобто в цьому випадку, так, я зазвичай отримую замовлення.
Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?
Чесно кажучи, «привабливість» тут заслабке слово. Щоби займатися перекладами в нашій ситуації, треба відчувати справжню в тому потребу. Я її вже намагався описати вище – розуміння оригінального тексту, подив та захоплення, намацування, неясне відчуття того, «как ето будєт сказать по-русскі», робота, робота, робота – і раптом ти бачиш, що так, сказав. Або ні, не сказав, і тоді продовжуєш працювати. Здається, тут я торкнувся й недоліків також, ні?
Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?
Зазвичай є, якщо є можливість. Як не дивно, останнім часом це частіше стосується української, ніж англійської – може, через те, що українська майже рідна, отже, я відчуваю більше нюансів та можливих варіантів. Однак є тексти, які за всій складністю лексики (скажімо, Прохасько) майже не потребують пояснень, бо реалії простіше відшукати в Інтернеті, а щодо сенсу – дуже ясно, «що хотів сказати автор».
Пам’ятаю, перекладав я Ів Кософскі Седжвік, вишукану американську феміністку–літературознавицю, в цій книжці було багато, умовно кажучи, жартів та натяків. Я її, авторку тобто, знайшов, почав питати те-се… Ні, ну щось вона мені-таки змогла пояснити, але щодо багатьох проблем мені навіть не з першого разу вдалося сформулювати, про що саме я питаю (бо ніби ж буквально все ясно), а вона після запитання приходила до висновку, що нічого смішного нема, студенти її зараз би це не зрозуміли, і жарт треба викинути. Але я все зберіг – в супроводі нудних пояснень в кінці книжці. :-)
Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?
Ні, ну «по-хорошому» багато чого потрібно – відчуття та знання своєї мови перш за все, відчуття та знання іншої мови, великий досвід читання, досвід писання, технічні навички, настирність, терплячість, відсутність жадібності (бо в наших умовах перекладацтво – це таке собі недороге, але виснажливе хобі) – ну, всі ці очевидні речі. Але мені чомусь здається, що без певної присутності всього цього потяг до перекладацтва не виникає. А без того потягу – якийсь сенс цим займатись? Заробляти цим гроші через безвихідність? Нікому б такого не порадив – нудна, копітка й копійчана робота…
Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.
Та я ж намагаюсь нецікавим не займатися. :-) Кожен з «моїх» українських авторів – Жадан, Андрухович, Прохасько, Сняданко, Сергій Кримський – це окрема пригода, окреме завдання, окреме диво. З англійської мені довелося перекладати Джудіт Батлер, ту саму Седжвік, Міглену Ніколчину, Еріка Хайнце, видатного американського журналіста Біла Мойерса, психоаналітиків Хіншелвуда, Девіда Белла, Стайнера, окремі роботи багатьох видатних феміністок та аналітиків… А, от що врізалося в пам’ять – якось перекладав книжку одної контактерки (підозрюю, що українського походження) для «Софії», під псевдонімом, звичайно. Зі всіх моїх перекладів цей, мабуть, має найбільший наклад…
Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?
Хм-м… З українських – залюбки переклав би Дереша, дуже шкода, що рос. переклад, мабуть, найкращого його роману вийшов в Україні, це знову закриває йому дорогу в Росію. Ну, але від цієї ідеї я не відмовився. Дуже хотілося б і далі займатися «своїми» авторами. Щодо англійської – я б залюбки засів за того ж енігматичного Біона, але це навряд чи вийде; тим часом є замовлення на цілком непоганих авторів, буду перекладати. Велика кількість фантастичних феміністських книжок залишилась неперекладеними – та наразі, здається, нема кому їх видавати, та й з контекстом проблеми, тож це також зі сфери нездійснених мрій…
*
*
Попередні інтерв'ювовані:
3 коментарі:
оооййй! а що - вже не буде більше нових інтерв"ю?? так щоразу з нетерпінням чекалося кожного наступного понеділка, так цікавезно було читати кожне наступне інтерв"ю... Левку, не зупиняйся! клич ще нових людей - справді шкода би було, якщо би розмова про переклад урвалася.
Див.: http://levhrytsyuk.blogspot.com/2010/03/18.html
Ще кілька інтерв'ю буде точно. Я постійно шукаю нових перекладачів, яких можна було б опитати. Прошу слати свої пропозиції, адже цей проект ні в часі, ні в просторі не обмежений. :-)
Дописати коментар