>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

неділя, 31 січня 2010 р.

"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної гетеборзької поезії - 3. Йорґен Лінд





Йорґен Лінд (Jörgen Lind) народився 1966 року в Умео, мешкає в Гетеборгу. Дебютував 1997 року збіркою поезій «Арарат». Звідтоді видав збірки «Мінарет» (1999), «Музика для нового суспільства» (2002), «Ось надходять теплі струмені» (2004), «Villa dei Papiri» (2006), «Захищеність» (2008).



*

«18 поетів із Гетеборга» — антологія сучасної поезії, представлена вісімнадцятьма поетами та поетками з другого за величиною міста Швеції.


Далі — буде...

*

Більше про антологію — тут.

*

18 Poets from Gothenburg is a contemporary poetry anthology featuring eighteen male and female poets from the second largest city in Sweden (translated by Lev Hrytsyuk).

The poet from Gothenburg in this volume is Jörgen Lind.

Previously published poets include (to be continued):



субота, 30 січня 2010 р.

"Gripen" och "Enhörningen" av Jurij Andruchovytj i Salongen

Bergets fot


У перекладача з фінської Юрія Зуба відкрився сайт!

У нашого перекладача з фінської Юрія Зуба відкрився сайт! На сайті є, зокрема, інформація про перекладача, власне переклади, "Не вельми серйозні нотатки інженера-філолога", лінки та контактна інформація. (Сайт перебуває в стадії розробки, але й так уже є чимало цікавенького!)

пʼятниця, 29 січня 2010 р.

Rika Lesser: "Translation"



RIKA LESSER
TRANSLATION


Lost: the Original, its Reason and its Rhyme,
Words whose meanings do not change through time,
"The soul in paraphrase," the heart in prose,
Strictures or structures, meter, les mots justes;
"The owlet umlaut" when the text was German,
Two hours of sleep each night, hapax legomenon,
A sense of self, fidelity, one's honor,
Authorized versions from a living donor.


Found in translation: someone else's voice:
Ringing and lucid, whispered, distant, true,
That in its rising accents falls to you,
Wahlverwandtschaft, a fortunate choice,
A call to answer, momentary grace,
Unbidden, yours; a way to offer praise.


*


*

Rika Lesser is a U.S. poet, and is a translator of Swedish and German literary works.

четвер, 28 січня 2010 р.

...

Нині зловив себе на тому, що перекладаю текст Йорґена Лінда "Теорія еволюції (The United States of Amnesia)" (що ввійде до антології сучасної гетеборзької поезії "18 поетів із Гетеборга", що наразі мною готується) під музику The Knife до експериментальної опери за "Походженням видів" Чарлза Дарвіна, яку вони якраз повністю виклали в Інтернеті на своєму сайті. :-)

"The Yellow Prince" by Vasyl Barka published in German


Kyїv publishers Yaroslaviv Val published The Yellow Prince by Vasyl Barka in German (as "Der Gelbe Fürst"). The Yellow Prince ("Zhovtyi kniaz'", the 1960s) is an important Ukrainian novel. It is about the Ukrainian Famine-Genocide (Holodomor) of 1932–33. It was Barka's second novel. I remember reading it at school, it was both a scary and exciting reading. The German translation is by Maria Ostheim-Dzerowycz (Vienna, Austria).

середа, 27 січня 2010 р.

2 іранські поети

Після дуже цікавої зустрічі з перекладачем із перської Романом Гамадою порився я в неті на тему сучасної іранської літератури (оскільки він сам сказав, що не знає (з огляду на низку факторів, серед яких і роль посольства), яка ситуація зараз із сучасної літературою в Ірані, і займається літературою давнішою) і "нарив" принаймні двох сучасних іранських поетів на улюбленому сайті PoetryInternational.Org. Отже: поет Ali Abdolrezaei та поетка Rohab Moheb.

вівторок, 26 січня 2010 р.

Тримовний "Радар"





http://www.e-radar.pl/


"Почав свою діяльність літературний Радар. Інформаційна співпраця між Краковом і Варшавою, постійні консультації з Лейпцигом і Львовом дозволили з'ясувати складні питання, пов'язані з віртуальним співіснуванням трьох мов на одній веб-сторінці.

Однак робота над Радаром триває постійно. Ми доповнюємо базу текстів і не-текстів, поліпшуємо технічні розв'язання і експериментуємо. На головній сторінці будемо презентувати нові тексти, які особливо прагнемо Вам порекомендувати. Зараз щиро заохочуємо до прочитання фрагментів найновіших, ще непублікованих, книжок Маріуша Сєневіча ("Місто Скляних Слонів" побачить світ вже у лютому у видавництві ЗНАК (ZNAK) та pоману Сергія Жадана (книжка ще не має заголовка, з'явиться у 2010 році). Польським і українським видавцям звертаємо увагу на книжку Бйерна Бікера "іllegal" про життя емігрантів у Німеччині, яка написана у формі монологу, який перерваний ритмічними сонгами. Бажаємо цікавої лектури, очікаємо Ваших реакцій, сугестій і коментарів."

*

"Три мови, три народи, три літератури…
А може, не так? Мови три, народів більше, ніж три, але література одна. Саме тому постав «Радар», міжнародний літературний часопис, що існує у трьох мовних версіях – німецькій, польській та українській.

Все почалося з програми “Homines Urbani” на Віллі Деціуша у Кракові, зі спільних виїздів до Берліна та Львова, кількох фестивалів. Постала мережа літературних контактів, і виникла потреба створення майданчика для обміну інформацією, текстами та трендами. Цим майданчиком і став «Радар». Всі тексти ми публікуємо водночас трьома мовами, розташовуючи їх понад ідеєю національних літератур. Це дозволить краще одне одного розуміти, дискутувати, сперечатися, а насамперед – одне одного надихати.

Ми цінуємо тих, про кого іноді забувають, – перекладачів. Саме завдяки їм цей проект може існувати. Вони – повноправні творці літератури. Дехто з наших редакторів також займається перекладами, тож ми добре знаємо вартість цієї праці. Ми підкреслюватимемо: «перекладач – це також автор».

Ми плануємо публікувати поезію, прозу, драматургію, репортажі, критику, есеїстику… Все, що є літературою в її широкому та мультимедійному сенсі. Інтернет-сайт присвячений поточному та актуальному, друкований «Радар» - це вибране, найкраще. Кожне з чисел матиме й свою магістральну тему. Тему першого навіяло нам саме стипендійне життя: це «home sick». Наступні теми можете підказати нам Ви.

Ми запрошуємо до співпраці авторів, перекладачів, критиків та редакторів. Запрошуємо до співпраці також інституції, яким близькою є наша ідея. Разом, на ґрунті літератури, ми створимо шматок світу без кордонів."



понеділок, 25 січня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 12. Наталка Сняданко




Як Ви стали перекладачем?


Загалом банально. Завжди мріяла перекладати, поставила собі це за мету, вивчила мови і почала. Але мені страшенно пощастило, бо я потрапила до одного із небагатьох семінарів для перекладачів-початківців. Це був семінар "Трансляторіум", організований свого часу при Варшавському університеті відомою науковцем та перекладачем Олею Гнатюк та віце-президентом польського ПЕН-клубу Адамом Поморським. У семінарі брали участь перекладачі-славісти з Польщі, України, Білорусії та Росії, і ми багато років зустрічалися і вчилися теорії та практики перекладу. Завдяки саме цьому семінару постала серйозна школа молодих перекладачів української літератури, скажімо, у Польщі, чимало перекладів вийшло у Білорусії та Україні. Знання, досвід і контакти, які дала мені участь у цьому проекті, я б не змогла отримати де-інде. Брак серйозної перекладацької освіти дуже відчутний зараз у перекладах, які з'являються в Україні, дуже часто буквальних, нередагованих, іноді цілком курйозних.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

З німецької та польської на українську. Насправді вибирати особливо не доводилося. У школі я вчила іспанську, потім самотужки – англійську, але знаю їх набагато гірше, ніж польську та німецьку, які пощастило вивчати у мовному середовищі. Але якби з'явилася раптом така можливість, то я із задоволенням вивчила б іще кілька мов, люблю сам процес.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Збірки віршів перекладати наразі не доводилося. Тільки дитячу віршовану поему Яна Бжехви "Блоха Шахрайка", але це не було замовлення, а просто переклад для власного сина. Тож працювала непоспіхом, з великими перервами. Що ж до прози, то перекладати оповідання в чомусь легше, бо менший об'єм тексту простіше відредагувати. Але і тон доводиться міняти частіше, з'ясовувати слова з дуже різних областей знань, тож є свої складності. Здебільшого я працюю у три етапи – спершу роблю чернетку, намагаюся надовго не застрягати на з'ясовуванні незрозумілого, складніші питання, які потребують тривалішого пошуку, розмірковувань, лише маркую. Те саме – зі словами-синонімами чи висловами, які видаються не дуже вдалими. Другий етап – це з'ясовування і виправляння. А третій – остаточне редагування. Ідеально, коли є можливість залишити собі хоча би кілька тижнів, а то і місяців між цими етапами, щоб "відвикнути" від тексту.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Здебільшого саме так і відбувається. Але іноді просто дуже хочеться перекласти ту чи іншу річ. Саме у такий спосіб накопичуються переклади, які потім вкрай складно опублікувати, адже українські видавництва дуже непросто переконати видати щось поза тим, що планують вони самі. Часто не допомагають ні закордонні дотації, ні відомість автора. І це не тільки моє спостереження, а і досвід багатьох моїх колег. Часто вже перекладені твори лежать у шухлядах, а іноді і в редакціях видавництв роками, і так і не виходять. Цього року під час львівського Форуму видавців я навіть робила акцію під назвою "Сиротинець для перекладів", під час якої перекладачі читали саме такі "тексти із шухляди".

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Приваблює можливість зануритися в текст, відкрити для себе такі його пласти, які неможливо вловити під час звичайного читання, спокушає можливість поборотися з так званою неперекладністю, знайти у власній мові схожий і відповідний до тексту мовний шар, стилістику. Робота з перекладними текстами дає дуже багато досвіду, корисного для власних літературних спроб, шліфує вміння висловлюватися лаконічно, редагувати текст, шукати якнайвдаліших мовних конструкцій. А найбільш дошкульними недоліками є неминучість втрат при перекладі, які завжди гостро усвідомлюєш як перекладач, пропущені помилки, які завжди дратують, постійна непевність у власних знаннях, адже часто доводиться мати справу з цілком новою для себе інформацією. А також тексти, у яких під час перекладу виявляється плиткість, відсутність прихованих глибин. Їх перекладати легко, але і не дуже цікаво, набагато більше задоволення дає робота зі складними книгами, насиченими мовними іграми та експериментами, багатозначністю і прихованими алюзіями. 

Та найбільше дратує, мабуть, те, що літературний переклад неможливо назвати фахом у сенсі професії, яка годує, адже попри те, що ця робота вимагає дуже високої кваліфікації і досвіду, прожити з перекладацьких гонорарів в Україні неможливо. І це проблема, про яку вкрай рідко згадується у контексті перекладознавства. Не існує в Україні і жодних стипендійних програм для підтримки перекладачів, жодних державних дотацій для видання немасової якісної літератури, як це поширено в інших країнах.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Це залежить і від автора, і від тексту, а насамперед від характеру запитань. Автор може допомогти перекладачеві лише з'ясувати зміст свого тексту, а це найпростіше із завдань, які доводиться вирішувати під час перекладу. Найважчим є передати відомий тобі зміст власною мовою, знайти відповідні мовні та стилістичні засоби, тут уже автор нічим допомогти не може. Та і не завжди контакт із автором можливий. Більшість із текстів, які мені доводилося перекладати – це класика, тут проконсультуватися можна хіба що з колегами-перекладачами на твою чи якусь іншу мову. Дуже допомагають у роботі перекладацькі інтернет-форуми, на яких за кілька хвилин отримуєш відповіді досвідчених перекладачів з цілого світу, знаходиш дуже потрібні тобі контакти, обмінюєшся досвідом. Наприклад, я дуже ціную такий форум германістів, створений німецькою інституцією Літературний Колоквіум Берліна.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Та насправді будь-який. Ніколи не відомо, про що буде наступна книга, яку перекладатимеш. Трапляється і наркоманський жаргон, і алкогольний, ось днями перекладала з німецької монолог хлопця, який катається на роликах, і також зустріла купу сленгової лексики, яку було досить складно відтворити українською.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Дуже цікаво було перекладати "Замок" Кафки. Страшнувато, звичайно, бо це був один із перших моїх текстів, які я робила на замовлення, у доволі стислий термін, та ще і з усвідомленням, що художнього редагування тексту видавництво здійснювати не буде. Під час свого навчання у Фрайбурзькому університеті (Німеччина) я відвідувала семінар кафкознавства, тож тепер було особливо цікаво намагатися застосовувати теорію на практиці. Тоді я вперше відкрила для себе, що поширений в Україні міф про те, що російські переклади класики завжди кращі за українські – це дуже часто лише міф, і особливо коли мова йде про переклади Кафки, у російському варіанті часто страшенно спрощені і сплащені, з масою неточностей і помилок, а головне – цілковито спотвореною стилістикою. Найцікавішим у роботі для мене було саме намагання відтворити надзвичайну складність, хоча при тому і неймовірну стрункість авторської стилістики, а також комізм Кафки, який перекладачі часто люблять перетворювати на невиправдано пафосний трагізм. Нещодавно мені довелося розмовляти з польським колегою, який кілька років тому робив новий переклад "Замку" і виявилося, що його стратегія була дуже схожою. Такі перекладацькі контакти і обмін важко переоцінити.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Думаю, обирала б не за прізвищами авторів, а за текстами. Дуже шкода, що у нас зараз немає жодних авторських серій світової літератури, підібраних, скажімо, відомим письменником чи перекладачем відповідно до власних смаків. Такі серії, як правило, читати найцікавіше.


*


Попередні інтерв'ювовані:

пʼятниця, 22 січня 2010 р.

Цикл розмов із перекладачами – новий проект "Кабінетних зустрічей"



МО "Дзига" започатковує новий проект "Кабінетних зустрічей" – цикл розмов із перекладачами у літературній кав’ярні "Кабінет" (Львів, вул. Винниченка, 12).


Першим гостем циклу стане перекладач з перської Роман Гамада. Зустріч відбудеться 26 січня, у вівторок, о 18 год. 

Коротко про автора:

Роман Гамада – сходознавець, перекладач. Нагороджений літературною премією ім. Миколи Лукаша (1999 р.). Працює на кафедрі сходознавства Львівського Національного університету ім. І. Франка. Окремими книгами вийшли «Перські оповідки» у 2-х томах, «Анекдоти про Муллу Насреддіна».
  
Координатор Юрій Кучерявий 0503799961

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Текст літературного колективу G=T=B=R=G





Що знається (про Гетеборг)




усі знають що звинувачувати тут слід тільки себе




хочу знати чи це найбільший експортний порт скандинавії
хочу знати що означає скрибл GÖTEBÖG BÄST




*




хтось знає про місто що воно тільки тужить та тужить
проте всі перестали відвідувати психолога
аби навчитися про це говорити




вода солона? ти крейзі?




*




усі знають що звинувачувати тут слід тільки себе




*




Те, що я переклав як "ти крейзі?", в оригіналі - "är du go?" [е дю ґу?]: гетеборзький вираз, що означає "ти несповна розуму?" (are you crazy?). Водночас гетеборзьке "go" [ґу] - скорочення від звичайного шведського слова "god" [ґуд] ("добрий", "good").




*


До літературного колективу G=T=B=R=G входять Лінн Гансéн, Атена Фаррохзад та Кристофер Фолькгаммар. Інший текст G=T=B=R=G увійде до антології сучасної гетеборзької поезії, що наразі мною готується.


*


My Ukrainian translation from Swedish of a text by literary collective G=T=B=R=G. Another G=T=B=R=G text will be included in an anthology of Gothenburg's contemporary poetry I am currently working on.


*


From: G=T=B=R=G, Ett tunt underlag (Förlaget Attåt, Book, #22, 2009)


четвер, 21 січня 2010 р.

Сергій Жадан читає для OpenSpace.Ru

Для корректного отображения содержимого этого блока, а также просмотра галерей фото и видео, которые представлены на нашем сайте, пожалуйста, обновите ваш Flash player до текущей версии.

Вы можете сделать это на сайте компании Adobe: http://www.adobe.com/ru/


Спеціально для OpenSpace.Ru поети читають два вірші на власний вибір: свій та чужий. Сергій Жадан читає вірш українською та російською, а також вірш Дмітрія Пріґова. Усі 3 відео - тут.

"Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського" Ігоря Котика


«Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського» (Львів, 2009) для мене — одна з тих книжок, що заявивши тему, є водночас про «все». Грубо кажучи, вона про те, як навколо поезії обертається світ. (Десь так само мені читалася «Zone of Evaporation: Samuel Becketts Disjunctions» Пола Стюарта.) Висока якість письма, іменник покажчик, де Бекет сусідить із Бахом, а Воргол — із Вордсвортом, управний та багатий авторський стиль. Автор монографії — поет, прозаїк, літературознавець Ігор Котик. (До слова, «Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського» — випуск 14 у серії «Літературознавчі студії», яку видає Національна академія наук України та Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Цікаво, де знайти інформацію про попередні випуски?)

*



понеділок, 18 січня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 11. Віталій Кейс



Як Ви стали перекладачем?

Так як я розумію, є чотири категорії перекладачів, і лише три з них можна назвати фахами або професіями.  Четвертa це улюблене заняття.  Перша категорія це політичні перекладачі.  На це потрібно спеціяльної освіти і унікального таланту. Ми чуємо їх на телебаченнях при зустрічах глав держав або бачимо їх коли відвідуємо сесії  Об’єднатих Націй.  Вони вміють перекладати з місця, скоро і акуратно, бо на їхніх перекладах залежить порозуміння між народами.  Друга категорія це технічні перекладачі.  Крім дуже доброго знання мов, вони повинні мати майже не обмежений внутрішній запас технічних слів і більше ніж звичайне знання ділянки у якій працюють.  Перекладач, який дає собі раду надзвичайно добре в медицині, не зможе перекладати, напримір, щось з теоретичноїї фізики. І навпаки.

Є ще категорія комерційних перекладачів яка складається, як і технічна категорія, з багатьох під-категорій.  Наприклад, деякі перекладають між-бизнесові справи.  Інші, мають до діла з адвокатами і судами.  Ще інші, перекладають на замовлення видавництв романи чи новелі з інших мов. Це також є свого роду бизнес, хоч прикривається мантією мистецтва.  Усі три категорії це фахівці які працюють на замовлення і за оплату.  Я їх не засуджую, бо вони приносять багато користi  для суспільства.  Але я до жодної з цих категорій не належу.

Я замовлень не то що не приймаю, але навіть коли б хотів приймати, то з того нічого б не вийшло.  Так як поет не напише добрий твір на замовлення, я не перекладу ніякий твір якщо я його не відчуваю з пристрастю  --  якщо моя душа і моє серце не є у нім.  Тому я не є фаховий перекладач.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)?  Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перекладаю найчастіше з англійської на українську.  Парадоксально, це дві мої рідні мови, хоч англійською я володію краще ніж українською.  Дуже рідко перекладаю з української, німецької – а ще рідше – з російської на англійську.

Моя розговірна мова є англійська.  Це мова найчастішого ужитку у мойому житєвому оточені. Крім цього, я понад тридцять років викладав на університеті  в Америці англійську мову і літературу. Тому коли я почав перекладати,  я не вибрав англійську мову.  Вона вибрала мене.

Щоб перекладати твір, треба знати найдрібніші нюанси тої мови у якій він написаний.  Крім словникового значення, слова мають ще й додаткові значення – конотації. Це особливо дуже важне в перекладах з англійської літератури  -- чи то з клясичної чи то з модерної. Англійським поетам невиразність мови найбільше імпонує.    Наприклад, коли Гамлет,  тримаючи в руці череп Йорика  говорить, “Alas, poor YorickI knew him , Horatio, a fellow of infinite jest, of most excellent fancy.”то фраза infinite jest  має подвійне значення.  На літеральнім рівні, Гамлет каже, що блазень Йорик ніколи не переставав жартувати.  Але на конатативнім рівні, Гамлетове спостереження має трагічну і космічну імплікацію про відношення смертника-людини до безконечности всесвіта.  Також у драмі, Юліян Цезар, коли Касіян підносить традиційно меч і традиційним привітом  Мир вітає заколотників і мечем  показує мапу тодішнього світу, то треба зразу збагнути іронію: Його слова  закликають на війну, а не на мир. Навіть гумор у Шекспіра базований на іронії.  Фолстаф грубенький любитель напитків і харчів огинається тільки з молодцями – майже з підлітками.  Коли шериф розігнав їх всіх з корчми , Фолстаф пояснив цю ситуацію молодим колєґам: “Вони ненавидять нас молодих.”  Все це заставляє думати читача – або глядача.    

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів.  Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Я прози не перекладаю взагалі.  Мій улюблений жанр є поезія.  Так як я мови не вибрав, а вона вибрала мене, так і з поезією.  Часом стається щось дивне: Ще в молодості я полюбив якусь поему.  Ціле життя вона переслідувала мене.  Раптом, вже будучи пенсіонером, я відчуваю велику потребу повернутися до неї.  Так сталося з поемою Т.С. Еліота, Любовна пісня Дж. Алфреда Пруфрока.  Але перечитувати її вже не вистарчає.  Тому перекладаю: Це мій спосіб пережити її наново.  Переклад це найглибше внурювання в твір,  це точка де відчуття автора і відчуття  читача єднаються.

Але бувають ще й інші випадки.  Мені попадаються в руки твори які до цього часу я не читав.  І хоч я знаю дуже багато кращих і більше досконалених творів ніж ці нові, раптом, цілком несподівано, я відчуваю потребу відчути їх глибше  і сильніше.  Тому беруся за переклад.

 Одже,  переклад, це найглибше зрозуміння того що роїться у естетичнім чутті автора який цей твір сотворив.  Чому я відзиваюся перекладом на один твір, а не на другий  – навіть коли другий мені більше подобається – це містерія яку я ніколи не розв’язав. 

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва?  Чи як це відбувається?

Я на це питання вже відповів:  Я замовлення не приймаю.  В минувшині я обіцяв редакторам, що я щось перекладу.  Але такі обіцянки завжди кінчалися неприємностями, бо замовлення я не спромігся виконати.  Але як і кожний автор, перекладач потребує читачів. Ніхто не хоче творити у вакуумі.  Тому я висилаю вибрані  переклади до редакціїї, а вже редактор тоді рішає чи їх друкувати чи ні.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Тому що мій фах є англійська філологія а не перекладання, це питання до мене не відноситься.  Перекладання для мене це ще один підхід до глибшого відчуття твору.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви перекладаєте?

Такі запитання ставлять тільки журналісти і комерційні перекладачі.  Творчий переклад повинен бути творчим, а не повторяти те що сказав автор про свій твір. Важне лише те що він написав. Уявіть собі, що автор це славний композитор, а перекладач це піяніст.  Музиколог, у свойому  спостереженні про  концерт,  не критикує композитора , лише виконання піяніста, його відчуття і його техніку.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

На цю тему можна написати книжку.  Я матиму на увазі лише поезію і  попробую відповісти так стисло як тільки зможу.

На сам перед треба прийняти цей труїзм:  Більшість поетичних творів неможливо перекладати.  Американський поет лавріят, Роберт Фрост, дав дуже потужну дефініцію поезії:  Поезія це те що губиться в перекладі.

Часто поезія базується на культурних, реґіональних, і національних архитипах, тому  не можна перекласти її точно на іншу мову.  Візьмім, наприклад, Шевченковий вірш Садок вешневий коло хати.  З поетичної точки зору, це естетичний шедевр.   Але до англійського читача цей вірш ніколи не промовить. В українській уяві вишневий садок викликає сільський пейсаж;  в англійській – російський аристократичний двір.  Це через популярність Чехова на англійських і американських сценах.  Дальше,хрущі які гудуть над вищами”  в українській   уяві творять образ літьнього вечора – образ дуже приємний  і заспокоючий.  В англійській уяві всякі образи шкідливих  комах викликають неґативне почуття, і тому у самій засаді такі образи є антипоетичні.[*] Сімя яка вечеряє коло хати” для англійця незрозуміла.  Чому не в хаті за столомЧи не йде тут мова про пікнік? Ще більше не зрозумілим це те, що мати і дитятко заснули біля хати, а не на ліжку в спальні.  Українському читачеві ввесь цей митос є близьким і рідним.  Цілі століття досвіду і  переживання витворили в нашій мові своєрідний фолькльор: Нам всім є рідні “вечерниці на селі” – навіть коли ми їх ніколи не бачили і не переживали самі, бо такі образи є втілені в нашій культурі.  Англомовний читач ніколи не зрозуміє чому дівчата не затихли у ночі—хіба що вони були на підпитку на якійсь піятиці.

І відворотно.

В модерній американській поезії практикується форма вірша якій дано назву поетичне твердження”.  Це дуже короткий вірш, без епітетів і без метафор, часто базований на іронічнім звороті, скелетний за формою, який звертається безпосередньо до читачевого впізнання і відчуття. Наприклад, треба відчути інтуєтивно красу дощового дня на самотній фармі десь на преріях, щоб збагнути емоційно те що нуртується в поетичнім чутті Виліям Карлос Виліамса у Червоній тачці:                            

                                       так багато
                                       залежить

                                       на червоній
                                       тачці
                                       глазурованій
                                       дощем

                                       біля білих
                                       курей

Цей вірш передруковується в усіх американських антологіях поезії 20-го століття, хоч в Европі  Виліям Карлос Виліямс більше знаний за його модерну епіку Патерсон.

Окрім інтуїтивного відчуття культурних реалій диктованих архитипом, перекладач повинен знати мову розговірну , не лише формально  вивчену в університеті.  Поети які бояться нарушити формальну лінґвістику і шкільну граматику часто є делітантами.  Їм дуже бракує уяви.  На відміну від мовних вимог від поета які ставлять поетам українські читачі, англомовний читач бачить мову в поезії на тім самім рівні на якім  скульптор бачить глину з якої ліпить свої оригінальні форми.

Візьмім, на примір, поезію Ішмаїла Ріда (New and Collected Poems, 1964-2006).  Рід голосно кричить, уживаючи великі букви, проти монополії в американській культурі европейського  монокультуралізму  який придушує всі інші культури з яких складається американське суспільство:

                                 DO YR ART WAY U WANT
                                 ANYWAY U WANT
                                 ANY WANGOL U WANT
                                 ITS UP TO U / WHAT WILL WORK
                                 FOR YOU.

                                 ТВОРИ СВІЙ ТВІР ЯК ХОЧЕШ
                                 СПОСОБОМ ЯКИМ ТИ ХОЧЕШ
                                 З ЛЮБОЮ ЦІЛЖЮ З ЯКОЮ ХОЧЕШ
                                 ВІД ТЕБЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВСЕ
                                 ЩО СПРАЦЬОВУЄ ТОБІ

ТОЧНІШЕ:           ТВОРИ СВЙ ТВІР ЯК Т ХОЧЕШ
                                 СПОСОБОМ ЯКИМ  Т ХОЧЕШ
                                 ЛЮБОЮ ЦІЛЛЮ  Т ХОЧЕШ
                                 РІШАЄШ Т / ЩО СПРАЦЬОВУЄ
                                 ТОБІ.

Таке нарушення мовних правил  не спричинене незнанням англійської мови.  Тут нарушена мовна форма  служить не лише  комукаційним символом – чим служить вся мова – але в додатку ще й драматичним  виразом протесту:  Ми не тільки чуємо слова поета, але і бачимо його гнів.  Уява поета не повинна бути скована мовними формальностями.
                                              
Це саме відносеться до перекладачів.  Мову треба знати “з нутра”:  Треба відчути всі нюанси  слів.  Тому, коли хтось перекладає, приміром, слово father як татоу відношенні до батька піяка, то це формально правильно, але естетично – фальш.  “Father”  має багато барв: “Lord”, “father”, “daddy”, “pop”, pappy”, “old man”, “progenitor”.  Всі ці слова мають те саме значення. Але жодні  з них не зможуть бути взаємнозамінені.  Кожне з цих слів можна вживати лише в юнікальнім значенні. А це вимагає від перекладача не тільки знання але також уяви. Він повинен знати яке слово найкраще підходить до ситуації.

Говорячи про знання.  Колись Іван Франко критикував  Молоду музу за те що в їхніх творах немає думок.  Йому відповів Василь Пачовський, мовляв, Це штука (мистецтво –В.К.) тому я сюди думок не пхаю.  І Франко і Пачовський мали на думці дидактивізм, що, з рештою,  є синонімом ідеології або пропаганди – незалежно якої.  В обєктивнім значені така поезія немає нічого спільного з мистецтвом  чи з естетикою  Але англійська поезія завжди “має думки” хоч, може не в тім значені яке мали на думці Франко і Пачовський.  Вона має тендецію до інтелектуалізму.  Якщо ви читаєте Чосера, поета з 13-го століття, то ви повинні знати все те що кожна інтелігентна особа повинна знати у своїм оточені: повір’я доби, теологічні протиріччя, географію тодішньої цивілізації, соціальні манери, дворянський етикет, типологію суспільства, економічні реалії, війни – а особливо славні битви.  І це лише дещо що прийшло на думку.  Щоб мати повну насолоду від творів Шекспіра, то знання тодішнього англійського суспільства не вистарчає.  На відміну від типологічного бачення Чосера, Шекспір мав глобальне, навіть космічне, зацікавлення у людстві.  Від теологічних принципів і до психологічних теорій доби – все це енциклопедичне знання утілене у творах Шекспіра не як тема дослідження – це б немало нічого спільного з мистецтвом і понизило б  його естетику.  Все це знання творить лише інтелектуальне тло на якім розвиваються його драми.  Ані Чосер ні Шекспір не пропогували якісь специфічні ідеї.  Так як Гомер перед ними, вони поставили люстро і змусили Европу подивитися на себе. Хоч вони думок не пхалив свої твори, їхні твори вимагали знання, уяву і думання від читача.

І такий інтелектуалізм прикметний усій найкращій англомовній поезії.   Візьмім, наприклад, вірш Вільяма Блейка, Соняшник:

                           О соняшнику, стомлений часом,
                           Ти числиш сонячні стопи,
                           Шукаєш за золотим кліматом
                           Де свої мандри мандрівник спинив.
                           Де юнак усохлий від жадання
                           І діва бліда і снігом обвита
                           Підносяться з гробів з бажанням
                           Іти де мій сонашних хоче іти.

Англійський любитель поезії має естетичне та інтелектуальне задоволення від впізнання натяків які Блейк уложив у цей вірш.  Соняшник стомлений часом наводить на думку слова Шекспірового Макбета, Як надоїло мені сонце, і хочеться щоб стан світу став розорений.” (V.v., 49-50). Золотий клімат натякує на Золоту Добу в античній міфології, Рай у Біблії, або Невинність в поезії самого Блейка.  Де свої мандри мандрівник спинив це натяк на не осяжну вічність.  Юнак усохлий від жадання і діва бліда і снігом обвита це натяк на Нарциза, який залюбився у свій власний образ віддзеркалений у річці і на Парсифену, непорочну діву яка у міфології репрезентує землю.  Впізнання цих натяків необхідне щоб зрозуміти інтенцію Блейка  і його емоцію у  роздумуванні про життя.  Це ті   “евокативні іменаякі творять  “текст-неґатив який змушує уяву читача заповнити.

Чи існує який-небуть виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у память? 

Я дуже гордий за мій переклад Т.С. Еліотову поему, Любовна пісня Дж. Алфреда Пруфрока. .  Це одна з найславнішніх його поем яка часто репрезентує його творчість в антологіях найкращої англійської поезії.  Мій переклад з критичними анотаціями був надрукований в Всесвіті, 7-8 (955-956) 2008.

На ваше останнє питання, я скажу лише однеПЕРЕКЛАД НЕ Є ЦІЛЬ!  Переклад це заздрість:  Ви залюблені в мову, у вислів, у точність, в оригінальність.  І раптом ви натрапляєте на щось що зворушує вас до кісток! І ви хочете це відтворити,   пережити те що перед вами пережив автор твору.  Але ви знаєте на перед, що ваш переклад не буде таким як оригінал.   Тому і заздрість!

Наприклад, я перечитав разів з сто вірш Тенісона:

Alfred, Lord Tennyson (1809-1892)

                         The Eagle
 He clasps the crag with crooked hands;
 Close to the sun in lonely lands,
 Ring ‘d with the azure world, he stands.

The wrinkled sea beneath him crawls;
He watches from his mountain walls,
And like a thunderbolt he falls.
1851

Я мешкаю в Кетскільських горах і часто бачу гірських орлів.  Раніше я мешкав десь 200 метрів від океану.  Можливо тому цей вірш промовив так до мене. По деякім часі я захотів пережити цю інстанцію часу в Тенісоновій уяві:

                          Орел
Він цапнув лапами кривими скелю;
В самотній, попідсонячній оселі
Стоїть в лазурній акварелі.

В низу поморщене плазує море;
Він пильно дивиться з скали на гори,
І наче блискавка пірнає скоро.

Чи вам приводилося таке:  Ви прослухали якусь мелодію.  Але вона вас не покидає; вона продовжує переслідувати вас.  Мені часто щось подібне трапляється з поезією.   Ось і в цім випадку ані орел ані море не виходять з моєї свідомости.  Тому я пишу пародію:

      Уявім цього орла зимою
  Ген, попід місяцем він сів,
  Упяв в скалу залізні кігті.
  В низу буран молотить сніг,
  І роздува останнє листя.

  Ще нижче мов комахи хвилі
  Повзуть чорняво, сіро, біло,
 А він махнув огнисто крила
 І покотився громом сміло.

Одже, хоч переклад не дорівнює оригіналові, він дає перекладачеві естетичне задоволення не менше ніж оригінал дає таке задоволення авторові.  Це вистарчає, і тому я перекладаю.



[*] Поет 17-го століття, Джон Донн, порівняв укус блохи до шлюбного ложа; але такі   образи  “метафізичної школи це консейти англійського барокко.  Ось  другий ґротескний приклад  Даннового консейту у вірші Реліквії:


                          Коли мій гріб розкриють вдруге
                          Щоб там нового забавляти друга
                          (Бо, як жінки, гроби також вже
                          Кільком навчились бути ложем)
                                 І як побачить там копач
                 Браслет з волосся  ясного на кістці,
                                Чи лишить нас на нашім місці?


*


Попередні інтерв'ювовані: