>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

неділя, 31 травня 2009 р.

Назар Гончар (1964-2009): 9 днів


Учора на шведському сайті Salongen.De з'явився мій текст про Назара Гончаря. Нижче подаю переклад тексту українською. (Згадали про Гончаря у Швеції й тут.)

*

Назар Гончар (1964-2009) — український поет, есеїст і концептуальний митець. Потонув 21 травня в ужгородському кар’єрі. (У медіа пишуть, що помер він від ішемічної кардіоміопатії. Гончар гостював в Ужгородському університеті, де мав зустріч зі студентами та читав свої вірші. Опісля він разом із кількома іншими письменниками поїхав на кар’єр за містом — скупатися. Очевидці кажуть, що плавав він біля берега, потім його стало не видно кілька хвилин, а потім показалося тіло…) Нам він залишив свої книжки… 

Маю його збірку поезій «Закон всесвітнього мерехтіння» 1996 року (перевидану 2007-го), збірку поезій «ПРОменеВІСТЬ» 2004-го, книжку німецькою «LIES DICH» (2008) та книжку польською «GDYBYM» (2007), а також поему-комікс «Казка-показка про Байду-немову» 1993 року та довший вірш для дітей «СУПЕРравлик» 2008 року. Це — майже вся його продукція (він «видавав» і самого себе книжечками, що могли існувати в якихось кількох екземплярах, якщо не в одному…) 

Гончар народився у Львові («Східна Галичина, Західна Україна», як пише в «LIES DICH»). Закінчив україністику у Львівському університеті. ГО в угрупуванні ЛУГОСАД (разом із Іваном ЛУчуком та Юрієм САДловським); лауреат БУ-БА-БУ за найкращий вірш 1989 року. Організатор та учасник різноманітних міжнародних проектів. Упродовж 2007-2008 років був «міським писарем» (Stadtschreiber) у Ґраці (Австрія). Гончар був одружений із германісткою та перекладачкою Христиною Назаркевич, мав сина Юліана (13 років). Сам був чудовим перекладачем поезії (Віктар Жибуль (Білорусь), Ґоттфрід Бенн, Ґюнтер Ґрасс, Бас Бьоттхер (Німеччина), Крістіан Льойдль, Тарек Ельтаєб (Австрія), Крістіан Уец (Швейцарія)). 

Гончар був веселою і тихою людиною з добрим серцем. Познайомився з ним я ще під час свого навчання в університеті. Нашим останнім спільним проектом мали бути зйомки відео Назарового перформансу «New Newton» (де він стоїть і лупить себе по голові порожньою пачкою з-під яблуневого соку і читає вголос свій вірш «я — мерехчу…». Його я встиг перекласти англійською

Кілька лінків до Гончаревих творів шведською, англійською та українською зібрано тут.

*

My Ukrainian translation from Swedish of a text about Nazar Honchar (1964-2009) published yesterday on Swedish website Salongen.De.

субота, 30 травня 2009 р.

Två dikter av Jaroslav Dovhan


Jaroslav Dovhan, född 1956 utanför Ivano-Frankivsk, där han ännu är bosatt, är författare till flera diktsamlingar och anställd vid ett förlag.

***

Papperet har brunnit - men jag är vid liv.
Brunnit har boken, skogen och kistan.
Men jag lever. Och någonstans i boken
stod nedtecknad min skuld.

***

Du skall minnas träden
som växte både här och där.
Och att huset ditt är trä och lera.
När du i sommarkvällen
sätter dig på förstubänken
och funderar
minns då
att från grannens fönster
är du iakttagen.
Bakom gardinen kikar
träden fram som en gång
växte både här och där.

Ur 1999 (Ivano-Frankivsk, 1997)

Till svenska av Sanna Witt ("ARIEL", nummer 3, 2000)

пʼятниця, 29 травня 2009 р.

En text av Nazar Gontjar

ser ut såhär:



Den ukrainska texten under noterna lyder

 

 

[dåsi sirä mifa såljdå

 

dålja dålja dålja dålja]

 

 

och kan översättas till svenska

 

 

ännu grå är mytens solidus[1]

 

ödet ödet ödet ödet

 

 Ur Zakon vsevsitnjogo merechtinnja

("The Law of Universal Twinkling"/"Das Gesetz des Weltflimmerns")

(1996)


Gontjar leker alltså med namn på noter (som på ukrainska heter, , mi, fa, sålj, lja, si och motsvar de som på engelska heter C, D, E, F, G, A, B). Han skapar en textuell material av en musikalisk. Jag såg Gontjar läsa (ordet är snarare peform) denna ”dikt”: ekot av ”ödet ödet ödet ödet” i ”mytens solidus gråhets” kontext lät särskilt ironiskt.


P.S. Orkar man kan man också försöka spela melodin, säg, på ett piano. :-)

 

*

 

My Swedish translation of a text by Nazar Honchar.

 


[1] mynt.

четвер, 28 травня 2009 р.

Paul Stewart - A Good Samuel Beckett "Crritic"


I'm reading Paul Stewart's fascinating book Zone of Evaporation: Samuel Beckett's Disjunctions (Rodopi, 2006). It was long ago I was so immersed in reading a critical work on Beckett. And: respect for Rodopi Publishing House! They're doing a GREAT job publishing GREAT books!

*

PAUL STEWART is Associate Professor and Head of the Languages and Literature Department of Intercollege, Nicosia (Cyprus). The author of Zone of Evaporation, he is also the author of “The Need for Beckett,” in The Journal of Beckett Studies (Vol 10 Nos. 1&2), “‘All men talk, when talk they must, the same tripe’: Beckett, Derrida, and Needle Wylie,” in After Beckett / D’après Beckett: Samuel Beckett Today / Aujourd’hui 14 and numerous other
articles on Beckett’s work. He is currently working on a volume devoted to Beckett and sexuality.

середа, 27 травня 2009 р.

Йоко Тавада про "перекладальність"

Під питанням «перекладальності» не маю на увазі, чи вірш знаходить своє досконале відображення в іноземній мові, а — чи його переклад також може бути літературою.

*

Tawada.De

вівторок, 26 травня 2009 р.

En dikt av Nazar Gontjar (1964-2009)

jag dyker ned

i himmelen 

och i universum

dyker jag upp

och jag svävar

och jag sjunger

och jag ropar

och jag gäspar

och så vaknar jag

――   ――   ――

jag ligger 

och jag varken sjunger

eller ropar 

och så gäspar jag

och vaknar inte

Ur Zakon vsevsitnjogo merechtinnja

("The Law of Universal Twinkling"/"Das Gesetz des Weltflimmerns")

(1996)

*

пірнаю

в небо 

і у всесвіт

виринаю

лечу

співаю

кричу

позіхаю…

і прокидаюся

――   ――   ――

лежу 

не співаю

ні не кричу 

позіхаю…

і не прокидаюся

Зі збірки "Закон всесвітнього мерехтіння" (1996)

*

My Swedish translation from Ukrainian of a poem by Nazar Honchar (1964-2009) from his book of poetry The Law of Universal Twinkling (1996, reprinted in 2007).

понеділок, 25 травня 2009 р.

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Вірш "БІОТОП ПЛЯЖ" Кеннета Клеметса

Ось ми йдемо
у в’єтнамках, плавках та бікіні
ми, засмагальники, єдине
що постійно змінюється
у цьому середовищі
лавіруючи
між інших засмагальників
що розкинулися на піску
на спині, на животі, на боці
чи сидять із поглядом
прямо перед собою,
між ретельно намазаними кремом від сонця дітьми
глибоко заглиблених у свої ігри,
між the locals,
пацанів із міста,
які грають у футбол
чи роблять акробатичні трюки
аби вразити нас
Ось — вибираємо лежак
у довгих рядах лежаків
і раптово, нізвідки,
з’являється прокатник
зі своєю торбинкою на животі
без жодного слова
він бере гроші,
розкриває парасоль
і так само раптово
зникає знову (як і
прокатник водяних велосипедів
та прокатник гідрокостюмів
прокатник лежаків є
ніде та скрізь)
Тепер — лежимо
під сонцем, регулярно обертаємося
наче шматки м’яса на грилі
(на відстані виглядає
наче нас обертає
невидима рука)
На небі
наближаються та віддаляються
безперервно літаки
з новими засмагальниками та тими що повертаються додому 
(закачують, викачують
кров у серці біотопу)
Марокканські продавці морозива
зі своїм ящичком на животі
ідуть із одного кінця пляжу
до другого
вигукують: Magnum Ice!
іноді знімають із себе ящичок,
важко дихаючи присідають
під парасолем засмагальника,
втирають чоло і можливо мріють
про чашку м’ятного чаю
у прохолодному кафе
потойбіч моря
Стрункі, м’язисті масажистки,
усі — азіатки
крім Марії Massage
(із наголосом на «e» що нагадує «ö»),
німкені яка каже по секрету так що чують усі 
що вона єдина має освіту з масажу,
шпарко рухаються пляжем
зі своїми розкладачками для масажу
раптом бах! двоє з них зчіплюються,
одна поклала око
на територію другої
вони б’ються, вони борються
тим часом як ми засмагальники спостерігаємо за ними
зацікавлено й у тиші
Рятувальник, що сидить на високому кріслі,
спостерігає байдуже та самовпевнено
за водою
мов чималий хижак
Водою рухаються водяні велосипеди
ривками — колами, колами
наче велетенські комахи
що згубили одне своє крило
Високо вгорі
витають планери
у власному недосяжному небі
А геть далеко, на обрії,
пливуть у хитких човнах біженці
проте ми про них не знаємо
допоки потік зворотний дійде до нас на пляжі,
спершу одна хвиля, потім ще одна й багато інших:
битимуть і клекотатимуть, аж стане все,
як раніш
ні, ми взагалі нічого не зауважуємо,
тільки чуємо поголос
про мертві тіла
що сплили
на порожньому європейському пляжі
за якийсь кілометр звідси
Невідомі одне одному
живемо одне з одного
у цій системі трансакцій,
у цьому даванні та бранні,
усі — сторонні
проте ніхто — не Сторонній,
ніхто не блукає без мети,
усі мають свої місце та справи,
усе й усі
входять у затоплений сонцем баланс
цього біотопу
Рано-вранці
поки більшість
населення біотопу
спить у готельних гніздах та барлогах
прибиральники возять свої трактори
туди-назад пляжем,
загрібають учорашні сліди,
готують місце
для нових цього дня

Лансароте, квітень 2006

*

Вірш "БІОТОП ПЛЯЖ" опубліковано в часописі Horisont (1/2009). Виділені курсивом рядки - цитата з Ґуннара Екельофа.

*

Кеннет Клеметс народився 1964 року. Живе в Гетеборгу. Видав збірки поезій "Рік із тринадцятьма місяцями" (1997), "лихоманка суботнього вечора" (2002), "Акселератор" (2005), Lux Interior (2007). Цього року вийде збірка поезій Kling kling. Інший вірш Клеметса ввійде до антології сучасної поезії Гетеборга, що наразі мною готується.

*

My Ukrainian translation from Swedish of poem "BIOTOPEN BEACHEN" by Kennet Klemets. Another poem by Klemets will be included in an anthology of Gothenburg's contemporary poetry I am currently working on.

субота, 23 травня 2009 р.

"...перетворюся на щось інше"

Після цього немає пекла, немає неба після цього, є тільки тепер, пекло — тепер, небо — тепер, і маю скільки завгодно шансів, аж доти, доки вмру, перетворюся на щось інше

З вірша "ПИШУ СОБІ ТВОГО ЛИСТА" зі збірки "Акселератор" (Accelerator, 2005) Кеннета Клеметса

*

Десь приблизно ці слова я читав у той час, коли минулого четверга втопився Назар Гончар.

Нині його поховали.

Хай земля Тобі буде пухом, Поете!

четвер, 21 травня 2009 р.

Не стало Назара Гончаря | Nazar Honchar Dies


Нині трагічно загинув Назар Гончар. Йому було 45. | Nazar Honchar Dies In A Tragedy. He was 45.

*

Nazar Honchar @ WhyTranslator:




Nazar Gontjar @ Salongen.De (in Swedish):

"En kritikers svåra värv": http://salongen.de/node/391


*

R.I.P.

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Вірш "З назвою" Ульфа Карла Улова Нільссона зі збірки "Синопсис" (2007)

Ліпше мені бути веселим, ніж сумним.

Ліпше мені звичайний кашель, ніж рак легенів.

Ліпше мені не почуватися самотнім і покинутим.

Ліпше мені бути нагодованим, ніж голодним.

Краще бути здоровим, ніж хворим.

Краще мати дві руки та дві ноги, ніж не мати.

Краще мати роботу, ніж не мати.

Краще бути багатим, ніж бідним.

Краще бути молодим, ніж старим.

Краще вбивати, ніж бути вбитим.

Краще жити, ніж не жити.

Краще бути розумним, ніж дурним.

Краще зробити кар’єру, ніж не зробити.

Не хочу, щоб мене піддавали фізичному насиллю та ґвалтували.

Ліпше мені не ставати алкоголіком.

Ліпше мені не ставати неповносправним.

Хочу, щоб мої стосунки з іншими людьми щось означали.

Краще давати собі раду, ніж не давати.

Краще бути чоловіком, ніж жінкою.

Краще бути довгим, ніж коротким.

Краще подобатися, ніж не подобатися.

Усі, хто не хоче мати дітей, дивні.

Усі, хто б’ється та свариться, ненормальні.

Краще прочитати «Божественну комедію», ніж цього не зробити.

Добре — багато й довго подорожувати та побачити світу.

Ліпше мені мати змогу насолоджуватися життям.

Краще народитись у Європі, ніж у Африці.

Мир кращий, ніж війна.

Демократія краща, ніж диктатура.

Не хочу, щоб мене задушили.

Не хочу згоріти.

Не хочу втопитися.

Я хотів би зробити щось змістовне зі своїм життям.

Краще зробити багато всього, ніж мало.

Я хотів би, щоб мені перестала боліти голова.

Я радше щасливий, ніж нещасливий.

Тепла й сонячна погода краща, ніж холодна й дощова.

Зі збірки «Синопсис» (Synopsis, 2007)

*

Ульф Карл Улов Нільссон (UKON) народився 1965 року в Умео. Поет, перекладач, психолог. Живе в Гетеборгу. Автор багатьох книжок та збірок поезій. Цього року вийшла його найсвіжіша збірка поезій Barndomstolen. Інші вірші UKON’а ввійдуть до антології сучасної поезії Гетеборга, що наразі мною готується.

*

My translation from Swedish of poem “With Title” by Ulf Karl Olov Nilsson from his book Synopsis (2007). Other poems by UKON will be included in an anthology of Gothenburg's contemporary poetry I am currently working on.

середа, 20 травня 2009 р.

"Вечір у Сконе" Райнера Марії Рільке


Високий парк. І я, неначе з дому
виходжу з нього в присмерку хисткому
на пагорби й на вечір. Вітровій,—
цей вітровій вчувають плинні хмари,
і світлі ріки, й вітряки-примари,
що вийшли, звільна крутячись, на пруг.
Я тут — лиш річ, одна з речей навкруг
під небом цим одним.— Та придивіться:
хіба одне це небо?
Он ясниться
блакить, і чисті плинуть в ній хмарини,
вгорі мигочуть білого всі зміни,
а низом сіре лагідно сріблиться,
забарвлене рожевим теплим тоном,
і за промінним тихосяйним лоном
зникає сонце.
Дивна кам'яниця,
движка, рухома, хоч тривка й тривала,
підносить крила, постаті, портали.
Вона — мов скеля передвічних зір,
як брама, враз в такий розкрита шир,
зміряє, може, тільки птиця...

*

Переклав Микола Бажан (як «Вечір у Скьоне» з приміткою «Скьоне — курортна місцевість у південній Швеції біля міста Гетеборг»). Сконе — історична провінція та лен на півдні сучасної Швеції.

*

2007 року українською вийшли твори Рільке "Темні плачі" в 2 томах

*

"Abend in Skåne" by Rainer Maria Rilke translated into Ukrainian by Mykola Bazhan

вівторок, 19 травня 2009 р.

"Діти Райнера і Марії" Сергія Жадана

Минуло досить багато часу з того моменту, коли я задумав зробити антологію сучасної гетеборзької поезії, як я згадав, що на полиці в мене стоїть подарована свого часу Сергієм Жаданом його ж антологія сучасної віденської поезії «Діти Райнера і Марії» (2004). У ній він — упорядник, перекладач, автор післямови. Очевидно, є міста, пошану яким складаєш укладенням отаких-от антологій. Для Жадана це був Відень, для мене — Гетеборг. «Тоді, в грудні 2001-го, я навряд чи міг багато розповісти […] про поетів, які десь у цьому місті знаходились. […] Тоді я поетів, які жили в цьому місті майже не знав…» — пише Жадан. «Мені хотілось, аби моя співучасть у цій антології, доручення до цих поетів, мали суто приватний характер, мені загалом так зручніше займатись літературою… […] В цьому випадку було надзвичайно цікаво з ними всіма перезнайомитись, це був той випадок, коли мені від них нічого не було потрібно, ну, майже нічого — там, пару збірок для перекладу, пару консультацій щодо якихось незрозумілих місць у цих збірках, та й все, жодної тобі корпоративності, жодного тобі наведення культурних мостів між братніми літературами, жодного літпроцесу…» І на закінчення: «Моя література — приватна, відповідно, моя антологія — теж, тож немає про що більше й говорити». Краще не скажеш; відповідно, й говорити більше немає про що.

 

*

 

«Діти Райнера і Марії» (Харків: «Майдан», 2004) містить вірші Георга Бидлінскі, Манфреда Хобота, Тарека Ельтаєба, Петри Ґанґльбауер, Гергарда Яшке, Нілса Єнсена, Гюнтера Каіпа, Крістіана Льойдля, Ганнеса Віораля та Бернгарда Віддера.

 

*

 

On Serhiy Zhadan’s bilingual anthology of Viennese contemporary poetry Children of Rainer and Maria (Kharkiv, 2004).

понеділок, 18 травня 2009 р.

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Вірш Йорґена Лінда зі збірки "Арарат" (1997)


Дні наповнюються світлом та гарячкою

Усе мертве спалюється

 

Більш дика пора року виважується в кімнати

Трава росте під ногами

 

Хтось викидається з будинку

Рухається над полем наче палаюче колесо


*


Йорґен Лінд народився 1966 року в Умео; живе в Гетеборгу. Видав збірки "Арарат" (1997), "Мінарет" (1999), "Музика для нового суспільства" (2002), "Ось надходять теплі струмені" [Här kommer de varma strömmarna] (2004), Villa dei Papiri (2006) та "Захист" [Hägn] (2008). Інші вірші Лінда ввійдуть до антології сучасної поезії Гетеборга, що наразі мною готується.


*


My translation from Swedish of a poem by Jörgen Lind from his book of poetry Ararat (1997). Other poems by Lind will be included in an anthology of Gothenburg's contemporary poetry I am currently working on.

неділя, 17 травня 2009 р.

"Дні" Філіпа Ларкіна


Навіщо — дні?

Дні — де живемо.

Приходять, будять

Нас знов і знов і знов.

Слід у них щасливими буть:

Де ще нам жити, як не в днях?

 

Ах, за відповіддю

Священик із лікарем

У пальтах довгих

Біжать полями.

*

My Ukrainian translation from English of poem "Days" by Philip Larkin.

пʼятниця, 15 травня 2009 р.

Six Poems by Natalka Bilotserkivets

In October 1996 Zephyr Press (Boston, Massachusetts) published an important book From Three Worlds: New Ukrainian Writing with translations of contemporary Ukrainian literature. The book includes six poems (available online) by Natalka Bilotserkivets:

We'll Not Die in Paris
A Hundred Years of Youth
A Time of Rehearsals
The Picasso Elegy
Stumbling Among Stars
Rain... Rain in the cities of Lviv and Ternopil

The translators include Dzvinia Orlowsky, Myrosia Stefaniuk, and Michael M. Naydan.

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Бонус: вірш "сторони" Дáвіда Вікґрєна

Дáвід Вікґрєн народився 1975 року. Виростав на півночі Швеції. Дебутював 2002 року збіркою "Для майбутнього антропологічного дослідження". Звідтоді опублікував ще дві збірки: "Порядок" (2004) та "Лекція в домашніх умовах" (2008).

Гетеборзьким поетом себе не вважає, хоча живе в Гетеборгу вже кілька років: "Поет у Гетеборгу я — так, та не гетеборзький поет".

Вірш "сторони", розміщений нижче, не входив у збірки; в Україні публікувався в оригіналі та в перекладі в брошурі проекту "Текст:звук" у рамках ширшого шведсько-українського культурного проекту SWIЖЕ.


*

о,

стороно.

у-

двоє. немає тут: bergsjön, гетеборг. унизу сходів із дев’ятьма площадками, або нагорі. в атмосферних опадах. на проломи й дірки, розділитись отак. дериват. один із перших спільних спогадів: багатоквартирний будинок, ген біля kortedala, що горить. природа яка тільки дедалі коричневішала. також і людина почасти екскременти. на кожній із площадок кольорове сміття. litter. letter. belle-lettres. червона сандаля. маленька червона сандаля зі зношеною золотисто-жовтою пряжкою, тонка підошва з сирого каучуку. взяти з собою. роз’єднати отак. ітеде. рухаючись після цього до цілковито зруйнованого центру. проломи й дірки, на шматки роз’єднатись отак. ось так виглядає: ліворуч, якщо йти пішки, через зупинку teleskopsgatan. шахта, яка від вентиляції співає. висотні будинки. після схилу за stacken. несподівані, низькі сімейні вілли, неначе лощина, в усьому решта комунальному. кантати: стіна /огорожа у квадрати / стіна. дивлячись скісно згори, консолі. квадрати, дитячий садок у дрібному дощику. але донизу тепер через велику кількість модулів півколом, які простягаються на широку відстань. цегла. діти, і батьки дітей. ітеде. rymdtorget. що червона сандаля тепер у сітці. що порожня але підписана лавочка минається в лісистій місцевості. тунель, із якого потяг за потягом прибувають унизу навислого, вертикального підгірка. там – сходи, які прямо вгору ведуть, у рослинність. твір. біль. як у розвестись як пальці.  там – колії. сталеві троси які протинають повітряний простір. електричне світло зникає зникає в тунелі. як у ділитись удвоє ітеде. лінії які разом узяті становлять площу для активних занять середньої школи. далі на північ, komettorget, далі в темряву; паперова маса й спогад – і тільки. лише п’ятьма розведеними пальцями ітеде. але тут: велика кількість сірих костюмів із чотками. приміщення сомалійської громади, ліванський магазинчик. статуя, з бронзи перед дитячою поліклінікою: двоє близько притулених осіб, із обох боків зяючого паркану, глядять одне на одного; прилягають нещільно. блищать. йди. скажімо: йди-но, тá площа чекає. скажімо: наша червона сандаля зі зношеною, золотисто-жовтою пряжкою в сітці кошика для покупок, видна до найменшої деталі й розчленована. як у провести ту лінію ітеде. найбільше лайно в снігу виявляється чистим гравієм. але між кам’яним обличкуванням у квадрати видно траву. ще тоді м’який бетон біля задуманого входу до крамниці повний глибоких слідів. напрями. вискоблені цоколі ламп пішохідного тунелю, прямо з самої стіни звисають обірвані кабелі ітеде. на узліссі, зігнуте листове залізо, на будівельному вагончику, де один із кутів відірвався, вивернув свій тьмяно-сірий задній бік, із самої середини, своїм нижнім боком до оточення. того разу. світлові плями, тут і там немов жовта вологість. звестись отак роз’єднано й тріпотіти. тією пішохідною доріжкою вгору. з голосом частинами, пальці. як у розщепитись отак мов пісок із місця на місце. пневма. як коли вологість випаровується й осаджує кристалики солі. коробка з дітьми всередині й довкола. пісок це лишень крупинки каменю. о, окремі частини назви. як у цілий час ділитись удвоє в тексті. скажімо: червона шкіра сандалі почасти має різні нюанси. мінливо-червона, зі зношеною, золотисто-жовтою пряжкою, ладна така. скажімо: пісок якого перевертають під тінями. роз’єднання. ітеде. як накладати до зеленого пластмасового відерця. маленький, маленький коник із лакованого дерева облазить біля дитячого майданчика; поля відносно маленьких трубок, які перехрещуються й простягаються на широку відстань. маршрути подорожі. у квадрати, острови. і структура майданчика. і колір лущиться. металева драбина яка просто вгору веде закінчується. інший зв’язок забрано. вирізано. різець. дренькіт від канатів, штанг. ітеде. гойдалку зайнято, діти колишуться у світлому серпанку. лиш у туман. із пагорка ковзкого, де жмути волосся чи шерсті несуться діагонально, й сіро-жовтий пил, якого розділяє огорожа у квадрати. рів там. дифірамб. ось і лежить кошик для покупок і протікає. але на гілці одній застряг папір, тягне його в напрямку труби; кожний окремий листочок, стик, маленька ладна опора що тріпоче. у нашій сітці наша червона сандаля частинами й основа ітеде. скажімо: над порожніми квадратами автостоянки, серії вібруючого від видихів повітря. багатьох простінків матеріал. масоніт. музика. але давно дуже давно. скажімо: тут у сітці дитячого возика наша червона лінія аж до сюди. і лавочки які оточують коробку, і знаряддя коробки в піску. дитячі ноги. які несуть усі кольори, птахів, фейси дітей. як у мерехтіти. отак скажімо: п’ять пальців не роблять руки. скажімо ось: вигадана сандаля. поруч із нею кладеться, приміром, жовта лопаточка. ладні такі на кутку пісочниці. а звести їх: щільно. як санд до аля. як у до тіха. як п до роломи клеїться. тепер через поріг. до наступної. ніч. точка вузлова. яка носить усі назви. одна що додається, інша забирається, навіть якщо те взуття тепер тисне. поставлені одна біля одної; стоять сторони тож і пара ставить крапку ітеде.

Переклав Лев Грицюк

*


My Ukrainian translation from Swedish of poem parter by David Vikgren.

четвер, 14 травня 2009 р.

"День Народження" Сєрґєя Тімофєєва

Кілька років тому акурат на свої уродини 10 травня я отримав із Латвії посилку: 2 книжки ("Сделано" Сєрґєя Тімофєєва та "Только что" Сємьона Ханіна). Й у першій із них я знайшов вірш "День Народження".

*

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

 

 

«Мої друзі під високими стелями,

під лампами часу, з келихами

сталості»… — вона наспівує,

лежачи на канапі, мрійниця.

Та нині всі наче змовилися.

Це день народження, та ніхто не

танцює. У цій величезній майстерні

багато кімнат та столів. Звичайно,

це мансарда. Відразу тут і пиляють

дрова для каміна. Учора хтось

збирався на підлідну риболовлю

із шашликами, та льоду не було, і

прибулі гості смажили шашлики

тут же в каміні. А нині день

народження Мартиньша, друга Анни,

дочки Івара та Хелени. Він зворушливо

ходить у червоному светрі, подарованому

йому мамою. Ми п’ємо вино з най-

різноманітніших келихів. А вона співає:

«Ти кажеш ліворуч, я кажу

праворуч. Навіщо ці значки, ці

вісімки, символи нескінченності?»

Із динаміків — м’які, приглушені

оркестри шістдесятих. Пізня ніч.

Чи начебто дача й усе дуже

літнє (третій тиждень угорі

сіре небо). І ми збираємося,

на вино, на обговорення новин,

обмінюємося книжками. Ніхто не поспішає,

немає викличних вібрацій, можливо,

немає навіть сексу. Є звук, дерево

(у кроквах, що впираються в дах),

є дівчата тихі. Є портрети

незнайомців на стінах. Мартиньш

щось починає мені говорити, та

його гукають. Він устигає промовити

тільки: «Останнім часом я дедалі

частіше зауважую, що…» І що ж? Ось

батько Анни ставить давні улюблені

латиські естрадні ансамблі. Звук

неймовірно глухий, як на касеті

МК-60. Щось бряжчить, і жіночі

голоси. Багато простору.

Приходять ще гості. Вона співає:

«Немає нічого легшого, ніж домашні завдання…»

Я беру її жовту куртку та допомагаю

одягнутися. Ми виходимо з Каспаром,

який відзначив Новий Рік у Італії.

«Хороша, прекрасна вечірка», —

каже він. Ми підвозимо його на таксі.

А там, під дахом мансарди —

усе ще голоси, побрязкування, відкриті

пляшки, наполовину повні вина.

І нові нічні гості прибувають

крізь повітря теплої зими.


*

My Ukrainian translation from Russian of poem День Рожденья by Sergej Timofejev from his selected poems Сделано (2003)