Минуло досить багато часу з того моменту, коли я задумав зробити антологію сучасної гетеборзької поезії, як я згадав, що на полиці в мене стоїть подарована свого часу Сергієм Жаданом його ж антологія сучасної віденської поезії «Діти Райнера і Марії» (2004). У ній він — упорядник, перекладач, автор післямови. Очевидно, є міста, пошану яким складаєш укладенням отаких-от антологій. Для Жадана це був Відень, для мене — Гетеборг. «Тоді, в грудні 2001-го, я навряд чи міг багато розповісти […] про поетів, які десь у цьому місті знаходились. […] Тоді я поетів, які жили в цьому місті майже не знав…» — пише Жадан. «Мені хотілось, аби моя співучасть у цій антології, доручення до цих поетів, мали суто приватний характер, мені загалом так зручніше займатись літературою… […] В цьому випадку було надзвичайно цікаво з ними всіма перезнайомитись, це був той випадок, коли мені від них нічого не було потрібно, ну, майже нічого — там, пару збірок для перекладу, пару консультацій щодо якихось незрозумілих місць у цих збірках, та й все, жодної тобі корпоративності, жодного тобі наведення культурних мостів між братніми літературами, жодного літпроцесу…» І на закінчення: «Моя література — приватна, відповідно, моя антологія — теж, тож немає про що більше й говорити». Краще не скажеш; відповідно, й говорити більше немає про що.
*
«Діти Райнера і Марії» (Харків: «Майдан», 2004) містить вірші Георга Бидлінскі, Манфреда Хобота, Тарека Ельтаєба, Петри Ґанґльбауер, Гергарда Яшке, Нілса Єнсена, Гюнтера Каіпа, Крістіана Льойдля, Ганнеса Віораля та Бернгарда Віддера.
*
On Serhiy Zhadan’s bilingual anthology of Viennese contemporary poetry Children of Rainer and Maria (Kharkiv, 2004).
Немає коментарів:
Дописати коментар