>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

неділя, 7 грудня 2008 р.

"Серпнева ніч" Шеймаса Гіні

Його руки були теплими, невеликими, знаючими.

Коли знов побачив їх учора ввечері я, були — двійко фреток,

Що бавляться самі собі на освітленім місяцем полі.


Зі збірки «Поле зору» (Seeing Things, 1991)

понеділок, 1 грудня 2008 р.

Один образ Бекета


Рука в руці — рівним ступом — ідуть. У вільних руках… ні. Вільні порожні руки. Спини обернені — обоє схилені — рівним ступом — ідуть. Дитяча рука здійнята — аби досягати руку, що тримає. Тримати стару руку, що тримає. Тримати й бути триманою. Ступають далі та не спиняються ніколи. Повільно — без жодного спину — ступають далі та не спиняються ніколи. Спини обернені. Обоє схилені. З’єднані триманими руками, що тримають. Ступають далі, як одно. Одна тінь. Ще одна тінь. 

З «Уперед — до найгіршого» (Worstward Ho)

середа, 26 листопада 2008 р.

"1.1.87" Шеймаса Гіні

Небезпечний лід

На хідниках. Та цьогоріч

Маю батьків ціп.

Зі збірки Seeing Things (1991)

субота, 22 листопада 2008 р.

"Корма" Шеймаса Гіні

пам'яті Теда Г'юза


«І на що було схоже», — спитав я його, —

«Зустрітись із Еліотом?»

                                             «Коли він дивився на тебе», —

Сказав він, — «це було — наче стояти на пристані,

Спостерігаючи, як до тебе наближається

Ніс Queen Mary — дуже повільно.»

 

                                              Тепер здається,

Що стою на голові молу, спостерігаючи, як він

Усякчас спостерігає за мною, од веслування стомившись,

І дерев’яна корма із завершеними кінцями

Труждається, ряхтить, зачерпує воду,

Так насправді не просуваючись.


З District and Circle (2006)

вівторок, 4 листопада 2008 р.

Limbo av Ostap Slyvynskyj

Nattens kullar var som kringströdda sängkläder

i vilka fåglar byggt bo. Du minns

att man bara kan lita på slumpmässiga fynd,

jag hittade rester av någons överrock

som fastnat på en åra. Klädhögarna

påminner bara om second hand-affärer

och koncentrationsläger, men här då? En stortvätt som

den nattlånga dimman ordnat?

Som om ett hotell öppnats över en stilla sjö –

tända nattlampor lyser genom vattnet,

en brandstege leder till bottensanden.

Man kan övernatta i luften, så att jorden

inte tar sig in i drömmarna med sin sönderruttnade

kyrkogård! Med hela bunten förolämpade

överrockar, utslitna stövlar och mössor!

Man måste se upp, så man inte tar på sig en död skjorta,

till exempel. – Men det räcker med att inte stänga fönstret

för ett nattfly som smittar med det andra ljusets virus.

En av drömmarna utspelades i den garderob

som den motsatta världen börjar med.


Till svenska av Lev (Läwkå) Hrytsyuk och Ingrid Wirengren

Ur Mjatj u pitmi (»Bollen i mörkret«, Kyїv, 2008)



субота, 11 жовтня 2008 р.

Два хайку Тумаса Транстрьомера

Орхідеї. Повз

Пропливають танкери.

Місячна повня.

*

Дуби та місяць.

Світло й тихі сузір’я.

Холодне море.



Ліна Екдаль


шапка

 

 

Можеш собі взяти шапчину мою

якщо можу собі взяти піджака твого

подарунки можемо поділити порівну

можеш собі позичити капці мої

якщо можу потримати круглу голову твою

 

а ти

ти можеш співати та вальсувати

вальсувати та співати

 

щоки мої — повні кульбаби

руки мої — товсті та теплі

ти зачесав волосся своє

 

зніми з себе білі шкарпетки свої та йди землею

шапка твоя — з Туреччини

я якраз був у Варберґу

маю коробку карамельок

у когось — день народження

був день народження

можливо в тебе

 

штани наші —

доброї якості

а голова твоя — наче місяць

подарунки мають шнурки

маєш китичку на шапці своїй

 

ніхто не знає скільки нам виповнюється

може бути три

може також бути сімнадцять

може з таким самим успіхом бути сорок чотири

хай залежить

 

вуха твої одпочинуть собі

я співатиму та спатиму

спатиму та співатиму

триматимуся за рученята наші

а потім — танцюватимемо

 

ти прийшов сюди перший

або ж це був я

або ж це був ти

ти довго чекав

загубив капці

та розщепив піджака

можливо тобі важко дихати

 

може бути осінь

чи рання весна

 

березень

 

хай залежить

 

либонь є ми тим кого шукаємо

либонь — пообіддя

*

Зі збірки "Що виконуватиметься" (2005)

"Перекладач зі шведської Степан"

Полотно, олія (2008).

Автор - Мар'ян Пирожок.

*

"Stepan, Translator from Swedish".

Oil on canvas (2008).

By Maryan Pyrozhok.

понеділок, 6 жовтня 2008 р.

ТІННІ РЯДКИ КЕННЕТА КЛЕМЕТСА

Із страху та — у Страх

Кров тече без спротиву

прямими визначеними венами

Графіті, банки з-під коли, долоня

що простягається до неба

Не можемо нести свої долі самі,

це — нелюдяно,

проте — так і живемо,

ніби можемо нести свої долі самі

Циган-румун перед крамницею

грає й усміхається, грає й усміхається

Синовіальна рідина, хрящ

Is there cancer in the throat?

Скрегочу зубами, мілі-

метр за міліметром

Траси, хайвеї, автостради

Постійно повертаюся до поезії, наче хотіла вона

з/м/о/л/о/т/и  м/е/н/е

Укуси кохання, сильна сверблячка

Також і ці назви забудемо:

Atocha, El Pozo, Santa Eugenia

Макроскопічним чином збільшені волосини

Пах поту сильний, тваринний

Я чую тебе а-л-е ти не чуєш мене

Очі, що покинули цей світ

та ввійшли в інтенсивність

Укінці

            залишаться тільки відчуття

Низькоінтенсивна війна

Темний язик полум’я на спині

Обличчя виглядають крізь дощ

Із ким говоритиму тепер?

На трансформаторі: «b ware of da little people»

Hang-ups, здригання плоті

День як дзеркало

що нічого не зображує

Сплю глибоко та по-душевнохворому, на руках

своєї власної ненародженої дитини

Свобода — найбільше, найсолодше

та при-тя-гу-єть-ся до обличчя

Я випишу цього покидька ЗІ СВОГО ТІЛА

Чекаю на щось

що можу собі тільки дати

(сподіваючись, — із

ефектом розслаблених м’язів)

Озонова діра розкривається та закривається, неначе дихає

Тут — перемикач, там — акселератор

Співаю дедалі гучніше, світліше

Каскадне блювання, важкі діареї

Нові очі всього тільки за годину

THIS IS YÖÜR CÄPTÅIN SPEÄKING YÖÜR ØÅPTÅIN IS DEÄD

Той рядок хилиться

Nordea як економічний партнер

крізь ціле життя

Хочеш потрахатися/Ні дякую,

ідіоте/Тоді певно хочеш посмоктати члена

Ось і знову прийшло те відчуття що —

можу бути ким-завгодно, коли-

завгодно, тепер

Синє; Холод; Планета

Не що інше як тонка шкіра

аби захистити голову

Коли я показав дорогу напитому бомжеві

він намагається мене обійняти

Одна стіна — зводиться, одна стіна — зноситься

Холодний матеріал із кожної пори

дРобиться/переРобляється/одне в одного

Голова сорому, не більша за мушаче лайно

(що не робить справу легшою)

Знаряддя для болю

Трахаюся цілу ніч, у всіх можливих

різноманітних позиціях

Вивільнитись у своєму власному єстві

Свинячий клапан, пара механічних рук

Усмоктую в себе всі твої мрії

і стаю ними

Ведеться відеоспостереження

Body Mass Index

Машини беззвучно течуть уперед

Десь у вірші є вірш

По-справжньому огидні потреби

Курва, негайно в саму що не є спекоту!

Просто щось що — причиною того що відчуваю

що маю право жити

Чисто хімічний процес

Осад сентименту

Ха-ха-ха-ха-ха

Навколо землі за вісімдесят наносекунд

Укінці знаходиш те що тобі потрібно

Це — цілком ясно (Шо?)

Ти бачиш мене а-л-е я не бачу тебе

Коли читатиму ці рядки

то бачитиму їх

як передвістя

або саму причину

хвороби

Сполучна ланка між тілом та головою

Сині немовлята, смуги світла

Неначе р о з ч и н я є т ь с я всередині

Дев’ять мільйонів богів

які мучать себе до смерті

Перегородка, діафрагма

Неділя 12.55 (заледве встигаю

це написати перед тим як його немає вже

Витягається з-під завалів

у кожному телевізорі, по цілому світу

Проекційні площі

великі як універмаги

Чинити завжди так само аби добратися

до сміливості робити щось інше

Ескалатори, ліфти

Стрімкіше; блядь, стрімкіше!

Жодних опіній, просто бути рецептором

Дуже довге та повільне сп’яніння

Бути допитливим, не судити, хіба має це

бути так важко?

Jet lag, целюліти

Паралізуюся від талії та вниз

Холодний матеріал із кожної пори

Нічого не запам’ятовується

Дитинство як порушення

Мультивітамін, із додаванням мінералів

Пиздуй нахуй із тією сокирою!

За Адамом Смітом ринок

функціонує якщо є двійко завад: Одна —

що людина не хоче

обдурити свого сусіду, друга —

що людина не хоче осоромитися перед Богом

Голос — холодний а óбрази —

вузько обрізані, є

щось дуже гарного в цьому

Омертвлені тварини як духовна їжа

90% із нас були би «попутниками» — щонайменше

Щілина куди все поступає

та перетворює мене

Тихі сигналізації що блимають.......

Чи несвідомі агресії —

причиною того що

не знаходжу слів (себто

що власне

хочу сказати щось інше?)

Доппельґанґер що поглинає всю енергію

Не приходь і не кокетуй

маленьким своїм членом!

Щоранку заново завойовую мозок

Допоміжні автобуси, просвітлення в хмарності

Народ падає направо та наліво

Із страху та — у Страх

Під тридцятку

слово «я» стало як третя особа

(Огляди? Похватне?)

Два удари в ту саму рану

Квадратні метри заповнені текстом що своєю чергою

заповнений сплетеними простиралами

ЦЕ — моя надія, це — ЦЬОГО

тримаюсь я

Власні слова вбивці про вбивство:

Ein g r o s s e r

graublauer Vogel

Ландшафт довершений

із висоти тисяча метрів,

як Історія, як усі оповідання,

гарні абстракції без сенсу

Запах сперми, сон

Маленьке дуже, готове стертись і забутись

Раптом просто приходять —

утопії сформульовані в матці

Курва, негайно в саму що не є спекоту!

Об’єкти наступу, революційні машини

Текст відмовляється прийняти мене

(Падає та продовжує падати ...

... від смародження до нерті)

Пахне міжнародним лайном у «Міській місії»,

кричить хтось ДУЖЕ схвильовано

Наклони корпуса, відтискання на руках

Неврози допомагають мені функціонувати

Дзвонить: це — смерть КІНЧЕНИЙ ІДІОТЕ

Звичайне патріархальне

понеділкове пообіддя

Велетенські блоки влади та безсилля

Спалююся зсередини

не/можу дихати

Тут — перемикач, там — акселератор

Дуже амбіційний менеджер середньої руки

який хоче щоби його розрізали та з’їли

Писати короткі окремі вірші

більше не діє, навіть — читати

Зм’якшувач навколо рота

Людина — людини гриф/радість

Енергійні човникові рухи, стрибко-

подібно, без попередження

Господь — то моя хвойда

Серце мерехтить, б’ється занадто сильно

Усе про що прошу —

дірка в яку — понапихати речей

ТЕ хотів я сказати (а тут

приходить та свиня

та дублює мене)

Пральня, приміщення для сміття

Іменувати, відчуття контролювання

Кожний рядок закінчується нудотою

Стрімкіше, стрімкіше!

Крайня плоть Христова навколо пальця

І не знав

що маю селезінку

а тепер її видалили операційним шляхом

ATemporaryAutonomousZone

Дайте мені щось КОНКРЕТНЕ

Shock treatment?

Гране слово для гарного

Автомати Калашникова що вивергають конфетті

Щось діється на обличчі

Глибокий вдих і потім наступне:


*


Зі збірки "Акселератор" (2005)


Текст перекладався для виступу Клеметса на літературному фестивалі в рамках Львівського Форуму Видаців-2008.


Ukrainian translation of Kennet Klemets's text SKUGGRADERNA from his book of poetry Accelerator (2005).


Enjoy!

понеділок, 18 серпня 2008 р.

"Мозок є світлий не розрізняю" Кеннета Клеметса

Мозок є світлий не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс мозок є
Світлий у постійному русі гостинець
До любові є мозок між двох пекел
Мозок є відкритий блискотливий є мозок
Світлий як обличчя
Є світле не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс обличчя є
Світле у постійному русі гостинець
До любові є обличчя між двох пекел
Обличчя є відкрите блискотливе є обличчя
Світле як грудна кістка
Є світла не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс грудна кістка
Є світла у постійному русі гостинець
До любові є грудна кістка між двох пекел
Грудна кістка є відкрита блискотлива є грудна кістка
Світла як долоня
Є світла не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс долоня
Є світла у постійному русі гостинець
До любові є долоня між двох пекел
Долоня є відкрита блискотлива є долоня
Світла як пуп
Є світлий не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс пуп
Є світлий у постійному русі гостинець
До любові є пуп між двох пекел
Пуп є відкритий блискотливий є пуп
Світлий як стать
Є світла не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс стать
Є світла у постійному русі гостинець
До любові є стать між двох пекел
Стать є відкрита блискотлива є стать
Світла як нога
Є світла не розрізняю
Щастя розпач це є те саме
Світло пульс нога
Є світла у постійному русі гостинець
До любові є нога між двох пекел
Нога є відкрита блискотлива є нога
Світла
Зі збірки „лихоманка суботнього вечора”
(lördag natt feber, 2002)
*

Кеннет Клеметс — один із учасників цьогорічного Міжнародного літературного фестивалю (litfest.com.ua) Форуму Видавців у Львові.

Kennet Klemets is one of the participators of this year’s International Literature Festival (litfest.com.ua) of the Publisher’s Forum in Lviv.

понеділок, 4 серпня 2008 р.

"непевність" Ліни Екдаль

Вона йде
серединою
де росте трава
крона з очерету й перлин
аметисти в пазусі
пазуха повна морошки
зачіска
вона не зовсім знала як
шпилька ззаду
хвостик ліворуч
кучер на шиї
і — фанфара навпрост

мало-помалу
наближається до перехрестя вона
і розділяється все
куди їй ступати
куди

розгубила ягоди вона
крона колишеться
люди
стоять уздовж доріг

ось вона йде
дивіться-но яка ладна
ладна зачіска
а в повітрі судно
цепелін із хвостом
плакат із ясним і чітким текстом

хай живе непевність

вона далеко не імунна
ніщо не зупинилося

вона йде посередині
де росте трава
усі пори року
їй тисяча років
і чотирнадцять років
і три роки
із зачіскою
що далеко не стала

З "Про бажання стати виразною як людина"

(Київ: "Факт", 2008; серія "Зона Овідія")

вівторок, 22 липня 2008 р.

"Ґланморський чорний дрізд" Шеймаса Гіні

На траві — коли приїжджаю я:
Сповнюючи незрушність життям,
Проте готовий сполошитися
На щонайперший не той рух.
У плющі — коли від’їжджаю я.

Тебе, чорний дрозде, люблю.

Паркуюсь, спиняюсь, звертаю увагу.
Дихаю. Просто дихаю й сиджу,
І вертаюся рядки, що їх якось
Переклав я: «Багну
До дому смерті, до батька свого

Під низьким глиняним дахом.»

І думаю про того, хто до нього пішов,
Маленький танцівнику незрушності, —
Сина-привиддя, брата втраченого,
Який цибав собі двором, —
Утішений такий, що я — знов удома,

Коли закінчився перший мій семестр туги за домом.

І думаю про сусідові слова
Задовго після того нещасного випадку.
«Тота птаха на даху односкатному,
Що тижнями сиділа на гребені даху…
Я тоді нічо’ не казав,

Але мені птаха тота ніколи не любилась.»

Автоматичний замок
Із клацанням замикається; паніка чорного дрозда —
Скороминуща; на секунду
Бачу з висоти пташиного польоту себе самого:
Тінь на гравії, граблями розрівняному, —

Перед своїм домом життя.

Лети ж собі поземним летом, я — абсолютний
Для тебе: кожна готовність до зв’язку двобічного твоя,
Кожне повернення стримане твоє,
Метушливий — рвучкий дзьобик золотий твій;
На траві — коли приїжджаю я,

У плющі — коли від’їжджаю я.


Зі збірки District and Circle (2006)

пʼятниця, 4 липня 2008 р.

Віршик Езри Паунда (з Rattle Bag Гіні та Г'юза)

І днів не є задосить
І ночей не є задосить
І життя прошмигує наче миша польова
Трави не сколихнувши
Ми страх як хотіли знайти роботи; куди би ми не ходили – заповнювали скрізь аплікації. Та коли нас узяли (меблевими шліфувальниками), ми й повірити не могли, що це справді те, чим люди займаються цілий день. Усе, про що ми думали як про Світ, було, власне кажучи, результатом чиєїсь роботи. Кожна смуга на хіднику, кожний крекер. Кожен мав зогнилого килима та двері, за які треба платити. Нажахані, ми звільнилися. Мав бути більш гідний спосіб жити. Нам потрібно було часу, аби розібратись із собою, аби віднайти теорію, хто ми такі є, та «покласти її на музику».
—Міранда Джулай, «Щось, що не потребує нічого»

вівторок, 1 липня 2008 р.

Our life, this worthless tract of the present incredibly cramped by two dreadful and prone to expansion bodies called the past and the future. This is the thick we cannot even imagine. It’s the eternity before us and the eternity after us. No doubt, dreadful is the void after our disappearance. But is the void before our appearance any better? Hundreds of thousands of years of drawing in silence and darkness, in being’s cold laboratories? I know no greater loneliness than the loneliness of each one of us, no greater emptiness than the one treats us cruelly.

—Yuri Andrukhovych, The Central Eastern Revision

пʼятниця, 13 червня 2008 р.


"Про бажання стати виразною як людина" Ліни Екдаль - опубліковано видавництвом "Факт" (Київ) у серії "Зона Овідія"!

Про бажання стати виразною як людина by Lina Ekdahl (in my Ukrainian translation) is now published by Fakt Publishers (Kyїv) in its Ovid's Zone series!

середа, 11 червня 2008 р.

«Батькова ламентація» Шеймаса Гіні

«Уяви-но собі цей біль: старому чоловікові
доводиться бачити, як на шибениці
гойдається тіло синове. Він починає голосити
й оплакувати свого хлопчика, а крук уже
ненажерливо зирить, де той висить: йому не помогти.
Мудрість років для нього – нічого не варта.
Ранок за ранком він прокидається, лиш аби пам’ятати,
що сина його – немає; утратив він який-небудь інтерес
дожити, доки у залі народиться
новий спадкоємець, – тепер, коли первісток
навіки ввійшов у володіння смерті.
Він тужно споглядає те місце, де син жив,
у залі бенкетній – анітрохи радості,
черінь – усім вітрам відкритий; конюхи – поснулі,
воїни – під землею; що було – того більше немає.
Ні відзвуку арфи, ні радісних криків у дворі.
Сам зі своїм пожаданням, він кладеться на ложе
і заходиться голосінням; усе здається завеликим,
обійстя та поля.
Отакі були горе
й утрата цього приреченого на смерть керманича
після всього, що сталося. Король не міг нічого вдіяти,
аби виправити вчинену несправедливість…»

--

Кілька років тому читав переклад Гіні «Беовульфа» і переклав звідти для себе один уривок, на берегах означений як «Батькова ламентація». Тепер, гортаючи шведський переклад «Електричного світла», у примітках перекладача побачив, що саме цей уривок Гіні включив до довшого вірша, присвяченого Тедові Г’юзу «Про його працю над англійською мовою».

Це – версія «Батькової ламентації» 2008 року за шведським перекладом перекладу Гіні «Беовульфа» з «Про його працю…» та оригіналом (перекладом Гіні «Беовульфа»).

пʼятниця, 6 червня 2008 р.

КЕННЕТ КЛЕМЕТС

Мозок — вінець тіла
Плавильний тигель друшляк
Дренаж проявна ванна
Змащений мастилом зародок кубик льоду що тане
Паруюча теплиця охолоджувальний агрегат
Зоряна система кілька літрів молока
Гальмівна колодка диво релігія
Приватна експлозія в режимі сповільненої зйомки
Мозок — чаша любові



Обличчя — вінець тіла
Квітуче дерево вежа що вивітрюється
Метеорит хмара простір для маневрів
Промокальний папір магніт середовище
Подоба ератичний валун зрадник
Прерія знак «стоп» зелене світло
Фабрика мрій привид унікум
Дар кара місце зустрічі
Обличчя — чаша любові



Грудна кістка — вінець тіла
Зуб меч стовбур травинка
Стиснутий кулак полум’я грузило
Несуча балка золота гілка
Осушене річище гірське пасмо що синіється
Іржава антена водостічна труба в самій промежині
Таран цвяходер важіль щипці для завивки волосся
Дверна завіса застібка-«блискавка» проріха отвір
Грудна кістка — чаша любові



Долоня — вінець тіла
Листок віяло «чарівна лоза»
Гребінь подушка розрада ганчірка
Потік слів пісня виделка клíщі
Папір ручка передбачення доля
Загроза брехня лестощі похвала
Член у самій сраці сам диявол
Звитяга вітання довге прощання
Долоня — чаша любові


Пуп — вінець тіла
Роззявлений рот око що зирить
Знак ніжності сексуальний заклик
Лоботряс звернена всередину усмішка
Пиловловлювач медаль за відвагу
Тріумф обман поцілунок удар
Вузол корок кратер дірка від гілки
Урна зміїне гніздо межові врата стрижень
Пуп — чаша любові



Стать — вінець тіла
Злий дух улюблене дитя талісман
Джокер злодій підопічний м’яка іграшка
Сльоза чхання розрада дрімання
Звисаюча голова розпечений до червоності спис
Наркотик вир мірило мотор
Розщеплення особистості найкращий друг людини
Собака з двома цуценятами в тіні дерева
Стать — чаша любові



Нога — вінець тіла
Покірний слуга кістлявий раб
Колесо крило сьоме відчуття внутрішнє світло
Заспівувач нерозірвана бомба біла палиця
Устя дельта шкіряста губа
Кішка що муркоче панцерник що горить
Співаюче дівча гульвіса пустопляс
Набожний брат заглиблений у молитву
Нога — чаша любові

Зі збірки „лихоманка суботнього вечора”
(lördag natt feber, 2002)


Кеннет Клеметс (1964 р. н.) — поет, перекладач, редактор літературного часопису Gräs. (Gräs №38 презентує шведській публіці 7 віршів Юрія Андруховича з „Пісень для мертвого півня” в перекладі Лева Грицюка з графікою Ольги Іванечко-Грицюк.) Дебютував 1997 року збіркою віршів „Рік із тринадцятьма місяцями”. Звідтоді видав збірки віршів „лихоманка суботнього вечора” (2002), „Акселератор” (2005) і Lux Interior (2007). Мешкає в Гетеборгу.

середа, 4 червня 2008 р.

Жертвам кави й алкоголю

--

пальмі пам’ятник
на повен зріст із пластмаси
і кактуса бюст

за остовом стойки
статуя бармена з шейкером

на постаменті скелет табуретки

заклад зринув із дна
лише нещодавно

не помпеї звичайно
не санторин і не байя
не палац хоч би культури веф

але все ж рештка
загадкової цивілізації офіціанток

звідси й опудала ляльок
мумії з проколотими пупками

п’ять-шість синюватих археологів
проводять розкопки

у руках черепки склянок і чарок
із морським осадком

зверніть увагу
прекрасно збережена
попільничка зі слідами древнього культу

письмові джерела
рахунок на папірусі та меню

офіційна влада
муніципалітет
розглядають пропозицію
законсервувати цілий комплекс
як меморіал
жертвам кави й алкоголю
монумент ін’єкції
стелу ломці

--

Сємьон Ханін
Зі збірки „щойно”
(„только что/tikko”, 2003)

вівторок, 3 червня 2008 р.

ҐУННАР ЕКЕЛЬОФ

квіти сплять на вікні і лампа визирає світло
і вікно необдумано визирає назовні у темряву
картини бездушно показують свій довірений зміст
і мухи нерухомо стоять на стінах і думають

квіти схиляються на ніч і лампа тче світло
у кутку кішка муркоче – шерсть тче аби з нею спати
на печі із задоволенням похропує кавник
і діти тихо граються словами на підлозі

білий накритий стіл чекає на когось
чиї кроки так і не піднімуться сходами

поїзд що просвердлює тишу вдалині
не розкриває таємниці речей
проте доля рахує удари дзиґаря десятковими дробами.


Один із найперших шведських віршів, які кортіло перекласти українською.
Це – версія 2008 року (27.05.).

Оборона з мікі маусом Cєрґєя Тімофєєва

Придбав пістолет
відстрілююся на дев’ятому поверсі
під моїм захистом мікі маус
він мій друг уже дев’ять місяченьків
підносить патрони ранками
заправляємося какао
його ще трохи залишилось
у тій великій коробці
що ти принесла з пташиного ринку
і поставила на підлогу
трохи розсипавши

Де тебе носить
холодний пружний
вітер злочинів
мікі маус читає
Робінзона Крузо сидячи
на канапі весь у подушках
його великі вуха –
локатори обурення
ми зобов’язалися не просити
пробачення склали присягу
на кухні дивлячись у дзеркала
мікі маус сказав
сьогодні буде весело!

Заплатіть за пейджер
мобільний телефон
супутникове телебачення
піф-паф ми дірявимо газети
але вони ні при чім і мікі
маус у майці з Мао
кричить у мегафон
Куди ти пішла? Повертайся
чимшвидше! Сьогодні буде весело,
багато смаженої картоплі
та поганючого кіно про те
що все відбулось як
дивізія внутрішніх військ

Але вона не прийде
їй дарують сережки з діамантами
та новий годинник із середньовічним циферблатом
десь у Америці щовечора японський
ресторан вони їдять за столиком
в оточенні вірних собак
і бузковий паж поволі поспішає
навдивовижу зробити все правильно

А ми зі стариною мікі
перезаряджаємо магазини
в умовах хаосу та
нерозуміння ми утворили
Трансатлантичний вал
нам не страшний Ваал
ми з гарячим какао на ти
ореол доброти
учора до нас прийшов
іспанський посол
довго грав на скрипці
ми йому поставили канделябр
але йому все одно було темно
вимкнули електрику з ранку

Сьогодні прислали парламентера
якусь топ-модель
я познайомив із нею мікі
вони сподобались одне одному
я виділив їм ванну
кохання має бути серед тіней та вологи
та мохнатих рушників
її звати кенді
Королева стипендій

Поступово утворився степ
про когось там я мріяв
завжди знайдеться дім
аби подивитися на нього
але тут було якось приємно
без і раптом ми встали й пішли
рівним рожевим простором
а ти там у Америці
їла лобстерів і тобі було шкода

природу?

я продам пістолет
ні розплавлю його на
газовій плиті
хай падають краплі металу
і віддам мікі мауса
Walt Disney & Co
(можна уявити
його заперечення)
нічого не залишилось у пачці
какао ти повернешся правдо-
подібно у вересні
вительбушені лобстери на тарілці
нас узяли

понеділок, 2 червня 2008 р.

Long Last


середа, 21 травня 2008 р.

NATALKA BILOTSERKIVETS
LE VIN DU SOLITAIRE

Till Antanas A. Jonynas

Efter att på minnet ha lagt platsen och tiden kom
de hit och blev varandras,
för gemensamma var deras rum och tid.
Varken hästens skugga eller hundens skugga drog

en gräns mellan deras ensamhet.
De
andades varandras andning,
men inte visste om varandra,
för de inte hade hittat avstånden: för att få veta.

De mogna maskrosornas fjun och stjälkens saft
rann i deras vener. På hjärtan låg
gamla nässlas utsökta blad.

En berusad fjäril flög
i deras låsta kroppar från den ena ändan till den andra,
men inte kunde tränga fram till den gröna ängen.
---


Till svenska av Lev (Läwkå) Hrytsyuk (18 maj 2008)

Dikten är rimmad i originalet

Ur Pidzemnyj vogonj (»Underjordisk eld«, 1984)
i Hotel Central. Vybrani virsji (»Hotel Central. Valda dikter«, Lviv, 2004)

понеділок, 19 травня 2008 р.

En dikt av Nazar Gontjar


sova kan jag inte
men i stället kan jag skriva dikter
och medan jag kan skriva
verkar det: wow wow wow
och på morgonen
ser jag:
ha ha ha


Till svenska av Lev (Läwkå) Hrytsyuk
(18 maj 2008)

Ur Zakon vsesvitnjogo merechtinnja ("Världstindrandets lag")
i Objektyvnist kanonu ("Kanonens objektivitet", Lviv, 2007) [LUGOSADs verk]
СІҐІТАС ПАРУЛЬСКІС
СУБ'ЄКТИВНА ХРОНІКА

"Усі - вже мертві."
Сесар Вальєхо


Наймит Юліус - мертвий, бики забили його рогами до смерті,
п'яній тварині не подобаються люди, які тікають зі своїх стійл
Дактаріунас - мертвий, його називали Паном "Клубки диму",
коли він запалював вогонь у печі, то завжди ставав цілком чорним
Вітаутас Норкунас - мертвий, він жив сам, і влітку
і взимку він ходив у гумовцях
кривий Людвікас Трумпа - мертвий, молодим він не хотів
до армії, йому попав цвях у колінний суглоб
Валєрка - мертвий, він їхав на мотоциклі та розбився, можна
усе ще побачити відбитки ніг на стовпі
мій кузен Відас - мертвий, він любив риболовлю, поховали його,
коли мали садити картоплю, озером плавали два лебеді
гирьовик Валдас - мертвий, він мав звичай
сідати на товарний потяг, коли мав кудись їхати, він попав під
колеса
син мого товариша - мертвий, він народився неживим
і син Бога - мертвий, він помер так само неживим
мертві також - ті, кого я не знав, із якими не вітався
або не підозрював навіть, що вони існують
мертві - доми та храми, насіння та фрукти
книжки, молитви, мертві - співчування до ближнього
та співчуття до самих себе
мертві - усе важливо
мертві - не означає нічого

Переклад 18.05.08

субота, 17 травня 2008 р.

Моряцький двір Ліни Екдаль


Священик
Моряцького двору
має звичай
виходити
до
людей

це добре

але не він несе найбільше радості
Анетт
завжди Анетт

якось я прийшла туди
я якраз була в сусідній крамниці
і мала лише зайти й охолонути
і я сідаю з чашкою кави й роздивляюсь
і бачу священика
який вийшов
до
людей
і чую
Анетт

і я майже цілком упевнена
що я переживу цей день знову
ніби як відчуття дежа вю
хоч я й не пережила першого разу
як називається коли знаєш що щось станеться знову
як коли знаєш що хтось дзвонить
що це саме той дзвонить хто дзвонить

це називається якось цілком інакше

і я бачу священика який є серед людей
тепер я бачу
що й він
несе певну радість

не тільки Анетт
часто є хтось хто цілий час намагається



--



"П'ятниця" зі збірки Sprid gjädje på Sjömansgården Anette ("Неси радість Моряцькому двору Анетт", 2007)


--


Моряцький двір (Sjömansgården) — це кафетерій у тій частині міста, де я живу (Majorna). Кафетерій, що, власне кажучи, належить Моряцькій церкві (Sjömanskyrkan), що також там знаходиться. Усередині там — вельми особлива атмосфера, усе — наче все ще в 30-40-х, там можна з’їсти дуже дешевий шведський обід або просто випити кави. Чимало людей, які туди ходять, — це люди, які, можливо, не завжди по-справжньому знаходять своє місце в суспільстві: пенсіонери, бездомні, засмучені, безробітні тощо. Тобто, це ніяке не “круте” сучасне кафе. Проте, власне кажучи, не грає надто великої ролі, — чи відомо, що таке Моряцький двір, чи ні.


--Ліна Екдаль


--


2008 року - збірка вибраних віршів "Про бажання стати виразною як людина" Ліни Екдаль (Видавництво "Факт").
KOSTYANTYN MOSKALETS
***

en kall november dimmans fuktiga lockar
basunen hörs över de förbannade vattnen; och bron;
långt borta i himmelen lyser det
praktfulla förlorade roms ametist

långt borta är hembygden dess välväxta katedraler
och långt borta är snön – den rena guldsnön –
och målets treenige förkroppsling
och barnens eviga röster utifrån

du har återigen förhastat dig att återuppstå; och:
det för tidiga sökandet av ett utvalt folk
har inte burit förväntade frukt
utan ökt antalet jordiska fåfängligheter

nåväl, uppamma sömnlösheten och fira
det tämliga till-ingen-tillhörandet
och bevara oförbrukade ömhet
i väntan på din bittra död


--


Till svenska av Lev (Läwkå) Hrytsyuk
Dikten är rimmad i originalet

Ur
Nitjni pastuchy buttya (»Tillvarons nattherdar«, Lviv, 2001)
NATALKA BILOTSERKIVETS
STEN


I hopen bland mänskor, där det finns stoj och skratt,
köttets och glädjens röst –
som en sten i öknen: öppen för alla –
kommer jag att stå tyst.

Under hudens och ärrens och fläckarnas yta
hörs svarta susningar.
Magmans och formens impuls har där tryckts in:
med fast hand.

Där – från ögonfransarnas spetser till benens –
finns dom jag drömt om på nätterna;
till och med du, som är den sista i mina listor –
med dina ringar.

Stjärnorna man ryckt av från himmelen är
som knapparna man ryckt av från de fåfänga kläderna.
Med fast hand är åtbörden riktad
in i mig själv.
--


Ur Kaminj (»Sten«, 2004)
i
Hotel Central. Vybrani virsji (»Hotel Central. Valda dikter«, Lviv, 2004)

Till svenska av Lev (Läwkå) Hrytsyuk (22.03.08)
ДЕРЕК УОЛКОТТ
МОРЯЦЬКА ПІСНЯ

Là, tout n’est qu’ordre et beauté,
luxe, calme et volupté.
Бодлер


Анґилья, Адина,
Антиґуа, Каннель,
Андрей, усі ці „л”,
Голосівки, — летких Антильських островів,
Назви тремтять, наче стрілки
Заякорених фрегатів,
Яхти спокійні, мов лілії, —
У портах із тихого корала, —
Гнучкі ебенові каркаси
Шхун-зшивальниць,
Голки їхніх матч,
Що нанизують архіпелаги,
Заломлена вишивка
У бурхливих водах
Островів мореплавця,
Їхні підрізані похилі пальми, —
Спис Одіссея,
Циклопічні вулкани, —
Скрегочуть власні історії
У спокої зелених місць якірних стоянок;
Утеча — і Філліда,
Яка повернулась із Ґренадин,
Назви, внесені цього дня відпочинку
До списку портової адміністрації;
Їхні назви, дані під час хрещення,
Леткі букви моря,
Repos donnez à cils…
І їхні пломенисті вантажі
Деревного вугілля й апельсинів;
Стих — шал їхніх снастей,
Розвиднюється —
На хромово-зеленій воді,
Причащаються —
Білі чаплі яхт,
Шепочуться в коралі —
Історії шхун,
Їхні вантажі губок
На пересипах острівців,
Барки, білі, мов столова сіль
Із їдкого острова Святого Мартіна,
Каркаси, вкриті ракушняком,
Трюми, що смердять гігантськими черепахами,
Чиї корабельні хлопчики бачили
Синє виринання левіафана,
Мореплавний, християнський
І безстрашний народ.

Ось учень умивається
Водою соленою і сонячним світлом.

Посеред гавані
Рибина порушує день одпочинку
Стрибком сріблястим.
Луска опадає з неї
Дзвенькотом церковних дзвонів.
Вулиці міста — оранжеві
Сонячним світлом тижневої доспілості,
Балансуючи на бушприті
Молодий моряк грає
Дідову моряцьку пісню
На тремтячій гармоніці.
В’ється музика — розвіюючись,
Наче дим із синіх галер,
Аби біля гір — розчинитися.
Розсотується музика:
М’якими голосними заток,
Хрещенням суден,
Назвами волоків,
Кольорами морського винограду,
Терпкістю морського мигдалю,
Алфавітом церковних дзвонів,
Супокоєм білих коней,
Пасовищами портів,
Літанією островів,
Розарієм архіпелагів,
Анґилья, Антиґуа,
Мати Божа Ґваделупська,
І біла, мов камінь, Ґренада
Сонячного світла і голубів,
Амінь тихих вод,
Амінь тихих вод,
Амінь тихих вод.


--


Переклад цього вірша (Sea-Chantey) ніколи не з'явився б, якби в лютому 2008-го під час перебування в Гетеборгу біля самого що не є "оспіваного" Ліною Екдаль Моряцького двору (Sjömansgården) я не купив за 20 крон книжку вибраних віршів Уолкотта в перекладі шведською (де є переклад "Моряцької пісні"), і якби якийсь час тому мені не прислали з Америки Rattle Bag за редакцією Гіні та Г'юза (де є оригінал).

неділя, 11 травня 2008 р.

2 Miniatures by Nazar Honchar

the
maid
did give
adam an
amorous
fuck

--

the
rhyme
did slam
shut the
door
up


--


Two versions of Nazar Honchar's classic miniatures а дама / адама / кох [a dAma / adAma / kokh] and а рима / дверима / гуп [a rYma / dverYma / hup].

четвер, 8 травня 2008 р.

The Deutsche Akademie fur Sprache und Dichtung will hold at least two most interesting events in Lviv. One on 15 May: German-Ukrainian literary readings (feat. Natalka Bilotserkivets, Viktor Neborak, Robert Schindel, Jan Wagner, Serhiy Zhadan, Joseph Zoderer, with YuriAndrukhovych as moderator), and another one on 17 May: literary readings by Andrukhovych and Christoph Ransmayr, with Yuri Prokhasko as moderator.

середа, 7 травня 2008 р.

Jeremiah's Cry by Hryhoriy Chubai

they’d just built the town and hadn’t yet
peopled it already did prophet
Jeremiah cry over it as over a long
deserted one

from his every tear then a sun
grew at every house saying to everyone
it was not a sun but a yellow dandelion

and hardly did the sun utter this than
grey birds clustered all around it
calling themselves dandelion children

but scarcely a whiff blew
than the birds flew away
and never returned

--

Translated by Lev Hrytsyuk
15:55 16.03.2004-20:12 12.11.06

Apoteket av Natalka Bilotserkivets

Du vaknar mitt i natten: som om telefonen ringde,
som om någon du älskar ber om hjälp:
vänd på timglaset, all sand är redan på bottnen,
gör någonting, säg någonting!

Ditt hjärta står i halsen och du kan inte hämta andan,
men en gränslös tystnad finns överallt, alla dina egna sover.
Kanske finns det någon annan – finns säkert.

I huset mittemot på bottenvåningen:
orange ljus, jourhavande apotekets skyltfönster.
Där försöker jourhavaren inte somna:
dricker svart kaffe, lyssnar på musik, surfar på nätet.
På hyllorna av glas i skåpet står vackra burkar
med latinska påskrifter, till exempel, MORPHINI;
rentav för skönhetens skull. För allt som behövs
förvaras i lådorna, askarna och kylskåpet:
sprutor, bindlar, instrument, piller, ampuller.

Han eller hon dricker svart kaffe, spelar dataspel
eller skriver en pjäs, en komedi, varför inte.
Datorn är på, och telefonen på bordet
är beredd att vilket ögonblick som helst rycka till och börja skrika:
nej, nej, nej, nej, nej.

--

Ur Kaminj (»Sten«, 2004)
i Hotel Central. Vybrani virsji (»Hotel Central. Valda dikter«, Lviv, 2004)

Till svenska av Lev (Läwkå) Hrytsyuk (22.03.08)

еуґеніюс алішанка - есей про литовську літературу

дедалі рідше можу відповісти на запитання чому я пишу
іноді здається: щоб писати
іноді я бачу світло
дедалі менше цікавлюся поезією (не кажучи вже про прозу)
іноді здається: я читаю щоб забувати
іноді здається: я потойбіч цієї вимушеної гри слів
дедалі частіше змушую себе перебувати серед литовських поетів
іноді вони щиросерді та сповнені болю як російська поезія
іноді п’яні та аґресивні як реп
іноді відсутні як я
дедалі скромніше думаю про литовську поезію
іноді пам’ятаю тільки окремі імена: вітаутас альфонсас сіґітас
іноді кажу: поезія може навчити мистецтву але не життю
іноді запитую: чи турбує життя поезію так як турбувало целяна
іноді мовчу: це неуцтво принесе мені нещастя


--


Переклад 11.10.2005

ФІЛІП ЛАРКІН - КОСАРКА

Косарку сіпнуло двічі; я приклякнув —
Між лезами застряг їжак, мною
Убитий. Він сидів у високій траві.

Я вже бачив його; якось навіть годував.
А тепер його ненав’язливий світ
Не вернуть. Не допоміг і похорон:

Наступного ранку я прокинувся, він — ні.
Першого дня по смерті нова відсутність
Завжди однакова; слід уважними бути

Одне до одного, добрими бути слід,
Поки ще є час.

Шеймас Гіні - Подорож назад

Ларкінова тінь мене здивувала. Він цитував Данте:

„«Світло дня щезало, і повітря кольору умбри
Угамовувало кожну земну істоту,
Звільняло їх од їхніх трудів скрізь.

Один я ладнався на свій спробунок
Нелегкий: на подорож і на обов’язок»,
І ніщо не змінилось; автобуси в час пік

Тягли містом заморених і стомлених людей.
Я міг би бути мудрецем, який собі вирушає
Попід світлами Різдвяними — якби не відчуття

Зазделегідь попередженої подорожі назад
У нутро звичайного.
Я ж — як і колись. Готовий перехилити чарчину.

Чоловік «із-дев’ятої-до-п’ятої», який бачив був поезію.”


--


Переклад 6.4.2007

Зі збірки Seeing Things (1991)

вівторок, 29 квітня 2008 р.

небо


Ось упало небо

базарні торговки хиляться
тупочуть у шкарпетках
у дерев’яних черевиках

холодно
так відчайдушно холодно

Печіть пекарі!
Муруйте муляри!
Боронуйте селяни!
Плачте плакальниці!
дівчата на перехрестях мерзнуть

холодно
так відчайдушно холодно

поети складають вірші
ось упало небо
швець пильнує своє копило
бо ж ось упало небо

Де ж пропадають лікарі!
Де ж винахідники!
Де ж товариші!
Де ж священики!

Опалювачі!
паліть більше коксу
холодно
так відчайдушно холодно

більше коксу
більше коксу до котла

лежимо припавши вухом до землі
слони почали мандрувати
пекарі печуть
муляри мурують
консультанти консультують
базарні торговки варять їжу
винахідники винаходять
селяни не тільки боронують
селяни сіють
починають підійматися обрані народом гноми

Опалювачі!
більше коксу

Паліть!

священики в’яжуть так що спиці співають
гноми підіймаються та несуть

Паліть!
небо як шатро для вечірки

плавчихи припливають у три нуль вісім





--





2008 року - збірка вибраних віршів "Про бажання стати виразною як людина" Ліни Екдаль (Видавництво "Факт").