>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

середа, 29 квітня 2009 р.

C A L Q U E

"Calque is a journal of literature in translation, published in print tri-annually and continuously on the internet.

We publish prose and poetry from any period and by any author writing within a tradition not in English. This work can take the form of stories, poems, manifestos, comics, lectures, etc., but it must be 
a translation. We do not publish adaptations, homages, "homophonic translations" or anything else in this genus.

Our goal is to bring foreign texts into English so that they may be read, and to publish capable translators so that they may be recognized. To that end, we also publish critical work 
on and/or in translation, including essays, book reviews of new or forthcoming translations, interviews with translators or publishers of translations, etc."

*

"21 СЛОВО" Лукаса Мудіссона

"Між 16 і 26" (2001) - книжка вибраних поезій Лукаса Мудіссона. Їх він написав між своїми шістнадцятим та двадцять шостим роками життя. Ось, наприклад, вірш "21 СЛОВО" зі збірки "Євангеліє" (1989):

Двері стоять відчинені у ніч велику,

і десь там назовні чекає на мене смерті німота,

там очікує мене власна моя безсловесність.

*

My translation from Swedish into Ukrainian of the poem "21 ORD" ("21 WORDS") by Lukas Moodysson from his book of poetry Evangelium (1989).

вівторок, 28 квітня 2009 р.

Поет Лукас Мудіссон

Лукас Мудіссон — не тільки всесвітньо відомий шведський кінорежисер (його Tillsammans («Разом») — один із моїх найулюбленіших фільмів), але й — поет. Маю три його книжки: збірку вибраного Mellan sexton och tjugosex («Між 16 і 26», 2001), «довгий вірш» vad gör jag här («що я тут роблю», 2002) та збірку Apo kryp hos, що можна приблизно перекласти як «Апо кри ф» (2006). Найбільше Мудіссон подобається своїми довгими-предовгими віршами про все на світі (у збірці Souvenir (1996) найулюбленіші — «Прогулянка», «Мальме», «День»). А ось, наприклад, ст. 11 із «що я тут роблю»:

[...]

вода смакує однаково

багаті тітки з техасу

виглядають наче багаті тітки з москви

ті самі хутра і ті самі зачіски

empire state building виглядає наче готель україна

та сама пропагандистська грандіозність

1989 року в московській книгарні я купив

збірку картинок улюбленців — героїв війни

які померли в афганістані

у нью-йорку 2001 року купую

іграшковий гелікоптер оздоблений іменами

героїв війни які померли у в'єтнамі

те саме фетишистське поклоніння зброї та війнам

я тільки половинна людина

я камчатка що прагне алеутських островів

я аляска що прагне чукотського півострова

печально тягнемось одне до одного

сиджу на бродвеї і тримаю табличку

повітря тепле і смердить сцяками

я голодний

не маю де жити

сам подорожую життям

турист зупиняється і дає мені три долари

[...]

*

A translation from Swedish into Ukrainian of an excerpt from the longer poem vad gör jag här by Lukas Moodysson (Wahlström & Widstrand, 2002).

понеділок, 27 квітня 2009 р.

Антологія сучасної гетеборзької поезії: вірш «Озером, водою» Йоганнеса Анюру зі збірки «Тільки боги — нові» (2003)


Буки стоять великі, нерухомі,

умочені в час: бреду

жовтими високими тінистими галявинами

та наслухаю відкритих

акордів: жовтень, те, що тут плаче,

плаче досередини,

дерев’яний пірс насухо випив очерет.

Підземні бамбукові флейти звучать

 

озером, водою, вітер —

свинець, улитий у камінні форми.

 

Урешті-решт потрапляю

на ту прибережну смугу,

де ти й я одного літнього дня кохались

у короткій сухій траві.

У всіх віршах є „ти”,

сміливість або великий страх, є

сузір’я, вигравірувані якраз отут,

спиці синього в оці перелітних птахів, слова,

що їх ти сміючись навчила мене вимовляти.

І та чорна португальська,

якою говорять у Мозамбіку, —

усе ще найм’якіша мова,

відома мені.

У моїх вухах усі ваші слова звучать округло й сильно,

як наше „кохати”

або „свобода”.

 

Дні, коли

стою із заплющеними очима

і намацую. Як від міцного

копняка, як від ласкавого гладження.

Твоя блакитна коротка літня сукенка

тоді губиться — палаючою листвою.

Погода змінює стать. Темне озеро

твердне.

Переклад 23.10.2007

*

 Йоганнес Анюру народився 1979 року та мешкає в Гетеборгу. 2003 року вийшла його дебютна збірка Det är bara gudarna som är nya («Тільки боги — нові»); 2006-го видав збірку Omega («Омега»): обидві — у видавництві Wahlström & Widstrand. Інші вірші Анюру ввійдуть до антології сучасної поезії Гетеборга, що наразі мною готується.

 *

 A translation from Swedish into Ukrainian of a poem by Johannes Anyuru from his debut book of poetry Det är bara gudarna som är nya (Wahlström & Widstrand, 2003). Poems by Anyuru will be included in an anthology of Gothenburg’s contemporary poetry I am currently working on.

неділя, 26 квітня 2009 р.

Orbita 5


A new literary miscellany by Orbita is out now! Number 5! It includes poetry, prose and graphic works: new works by the Orbita members and new translations of Lettish, Latvian and Estonian poetry and prose. The Latvian authors include Karlis Verdins, Andra Manfelde, Peteris Draguns, Lena Shakur (Лена Шакур), Marts Pujats. Marjus Burokas, Vytautas Deksnys, Benediktas Janusevicius and Aleksandra Fomina represent Lithuania and f.s. and Aleksey Levenko represent Estonia. The literary miscellany includes also texts by "one of the most interesting poets in Eastern Europe" Serhiy Zhadan (Ukraine).

You can buy Orbita 5 in bookstores in Riga and here: www.jr.lv

*

Visit Orbita online: orbita.lv

субота, 25 квітня 2009 р.

"Calling Dem" av Jurij Andruchovytj

För kanske fem år sedan översatt jag en dikt av Jurij Andruchovytj som handlar om Dem.

Kostyantyn Moskalets i en fotnot till sin dikt ”Regn” från diktsamlingen ”Songe du vieil pèlerin” (1994), där han också nämner Dem, beskriver honom på följande vis: ”Dem: Valerij Demjanysjyn, en av de framstående figurerna i Lvivs bohem i slutet av nittonhundratalet, en talangfull grafiker”.

Den ovanstående litografin av just Dem fick jag och Olha som bröllopspresent från en god vän för tre år sedan. Andruchovytjs dikt var redan publicerat både på ukrainska (i hans diktsamling ”Sånger för den döda tuppen” (2004)) och till och med på svenska (i min och Annette Nordlunds översättning i tidskrift för litteratur ”ARIEL” (5/2005) (tillsammans med en annan dikt av Andruchovytj)).

I fjol publicerades dikten också i tidskriften ”Gräs” (tillsammans med sex andra dikter av Andruchovytj och grafik av Olha Ivanechko-Hrytsyuk).


*

 

JURIJ ANDRUCHOVYTJ

CALLING DEM

 

I april sjuttiåtta

låg jag på golvet i ett av Lvivs studenthem,

nästan medvetslös av det druckna

och artonårig.

Över mig ägde någonting rum, mina äldre

vänner tog emot gäster, drack te

med vin, talade om konst.

Mitt huvud vreds i en centrifug.

 

Det förefaller som om det var en olycklig kärlek

och problem med kursarbetet inberäknat.

 

Genom dimman i ögonen

såg jag Dems håriga konturer och störtade

i en ännu djupare avgrund: omöjligt! Delirium

tremens: Dem i mitt rum!

 

Nu vet jag inte längre om det är bra eller dåligt,

men när vi är arton behöver vi fortfarande

kulter, ikoner, eller snarare idoler.

Dem var alternativets konstnär.

Dem var hipp, surrealistisk, jeansklädd,

asocial, universell.

Snutar band honom så gott som varje dag.

Västliga snobbar köpte hans tavlor.

Som alla fanatiker var jag beredd att tvätta

hans trasiga fotsylor.

Min kults helgon, you know what I mean.

 

I oktober tvåtusentvå

(ojdå, ett kvartssekel borta med vinden!)

släpptes han inte in på min kväll.

Man säger att han var nästan medvetslös

av det druckna och inte passade in. Så mycket mer som

і en sådan alternativ samling.

Allt som återstod den där gången av honom

var något slags litografi

av ett frimärkes storlek, för mig.

Jag vet inte ens vad jag ska göra med den.

På något sätt är det underligt att hänga ett frimärke på väggen.

 

Men för mig handlar det inte om det –

för mig handlar det om det eviga förbigåendet. Så många ansikten som

sögs in av tiden i ouppnåeliga avslamningbassängar!

De skriker inte ens därifrån längre,

de skriker inte ens längre.

 

Och så mycket är det som inte har hänt, att det heller

inte kommer att hända.

 

Men å andra sidan –

vilken roman vi två har skrivit, utan

att veta det själva! Vilken skitbra epik

under hela kvartsseklet! Dem! Hör du?!!!!

Dem!!!!

 

Det är jag som skriker till dig ur min avslamningbassäng.


*


Gräs är en litteraturtidskrift, men öppen för alla slags uttryck. Gräs vill

åt utkasten, det förkastade, haveriet. Gräs vill åt recepten, sidospåren,

manifesten. Grär görs av en författare/nummer. Den redaktionella insatsen

är minimal: Gräs bjuder in, Gräs kopierar och sprider. Avsikten

är att materialet tidigare ska vara opublicerat. Helst aldrig avsett att

publiceras. Gräs går endast att prenumenera på. 100 kronor för fyra

nummer. Skicka en hundring i ett kuvert till nedanstående adress. Gräs

is the word.


Redaktion: Kennet Klemets, Jörgen Lind

Adress: Gräs, c/o Lind, Redbergsvägen 30, 416 65 Göteborg

E-post: grasred@hotmail.com

четвер, 23 квітня 2009 р.

"Day In Day Out" ("Alle Tage") by Terézia Mora now available in Ukrainian!


I met my good friend and translator from German Chrystyna Nazarkewytsch. She told me a good news: Terézia Mora's novel Day In Day Out (Alle Tage) (2004) in her Ukrainian translation hit the stores! The publisher is Litopys Publishers (Lviv).

*

...On an early autumn Saturday morning in a neglected playground not far from the railway station three women found the translator Abel Nema dangling from a jungle gym: feet wound round with silver tape, a long, black trench coat covering the head, swinging slightly in the morning breeze...

*


Terézia Mora was born 1971 in Sopron, Hungary. In 1990
she moved to Berlin, where she studied theater arts and
Hungarian literature at Humboldt University and screenwriting
at the German Film and Television Academy. She has
worked as a translator of contemporary Hungarian literature
and freelance writer since 1998. Her first collection of stories,
Strange Matter (Seltsame Materie, 1999), received rave
reviews, and one of its stories won the prestigious Ingeborg
Bachmann Prize (1999). Her first novel, Day In Day Out (Alle
Tage), was chosen as the best German novel of the year at the
Leipzig Book Fair in 2004. She is widely recognized as one of
the most noteworthy voices of her generation.

*

The Enlgish translation appeared in 2007 (translated by Michael Henry Heim).

середа, 22 квітня 2009 р.

"Between Word and Sound"


Yesterday, I was at a contemporary chamber/classical/orchestral music concert I enjoyed very much indeed. The idea behind the Between Word and Sound project was to get 8 young Ukrainian composers create music "based" on any Polish texts (Jerzy Onuch, head of the Polish Institute in Kyїv, joked they could have chosen Polish phone books had they wished so). All of them chose poetry, naturally. The 8 poems are by W.Szymborska, K.Wojtyla, B.Zadura, H.Poswiatkowska, A.Zagajewski, J.Slowacki, M.Podgórnik, and C.Milosz (and the translators into Ukrainian are V.Yashchuk, D.Matiyash, A.Bondar, and D.Pavlychko). One half of the created music (that is 4 pieces of music) was with words from the chosen poem (a soprano singer sang them) and another half (yet another 4 pieces of music) was without words. The result was quite interesting – and inspiring. Also, I took home a fine slim volume with all the poems and translations and info about the event and the participants. This project was already shown in Lublin, Warsaw and Lviv – and will be shown shown in Vinnytsya, Odesa and Kyїv until the end of this week.

четвер, 16 квітня 2009 р.

Två dikter av Natalka Bilotserkivets


Efter mina tidigare översättningsförsök med Natalka Bilotserkivets dikter (här på WhyTranslator har jag publicerat "Apoteket", "Sten", "Le Vin du solitaire" och - sist - "Sjöjungfrun") tänker jag publicera ännu två dikter av henne: nu i översättning från ukrainska av Sanna Witt.

Dikterna publicerades i tidskrift för litteratur ”ARIEL”, nummer 3, 2000.

*
FISKEN

Alltid i profil, grå och platt,
sjöjungfrustjärten, ögat galet och grumligt...
Handen som lossar dig från kroken
håller om gälarna självklart och grymt.

Alltid i profil och alltid stum,
den bräckliga kotraden, revbenens klena galler...
Ålderdomen närmar sig. Ingen ro i sinnet
som vant sig vid att ta emot.

Vattnet står stilla i mördarnas kved,
naturen tiger - som den första vreden
skälvde dess inälvors djup.

Håll fast om livet! Det simmar bort
som fisken, lämnar slem och smuts
i handens vattenskål.


***

Där musslan som ett öra i sanden
lyssnar sig till höstens ankomst,
ruttnar sommarens reliker
i ett halvförstört buskage.

Bland cigarettpaket och sprutor
har stjälkarna än böjts, än brutits.
Och på den breda floden västerut
multnar den sista värmens guld.

Den starke bryts - den svage bara
hukar för att resa sig på nytt;
allt som behövs är ett par händer
som sveper undan gummisulornas spår.

Jag har också ett par händer,
en blick som slocknar när jag ser mot öst,
och öron blott för Dina ord,
likt musslan när den hör ett fartygs spår.

*
Ur Alergija (»Allergi«, Kyїv: Krytyka, 1999)

понеділок, 13 квітня 2009 р.

"Наймані солдати": новела Юнаса Гассена Хемірі

Писати фейлетони, власне кажучи, — вельми легко. Починаєш із короткого безпретензійного  вступу. Потім переходиш, власне, до тези та подаєш її курсивом після двокрапки: «Культура — це війна». Саме так. Після цього, власне, — серце фейлетону: довга особиста історія. Бажано оповідача (=тебе) помістити в щоденний контекст, упізнаваний читачем. Говоримо про черги в супермаркетах, штовханину в метро, холодне світло перед ліфтовими дзеркалами, вузькі примірочні. Тут передаю слово тобі: побачимо, як піде. (Не хвилюйся, я — тут, стою готовий на задньому тлі, якщо потребуватимеш асистенції.)

 

Виставка Чарльза Рея у Whitney Museum у Нью-Йорку. Вкотре — виклики просторових понять. Є там досконало виконані сірі рештки автомобіля після аварії, які митець купив на поліцейському аукціоні. Є там чорні порожнисті металеві куби, до верху наповнені чорним чорнилом: через поверхневий натяг куб виглядає неперевершено чотирикутним.

 

Давай далі просто, виходить суперово. Добре, що нічого не згадуєш про ту мистецьку дискусію в тому підвалі, коли ти випадково назвав Чарльза Рея Реєм Чарльзом.

 

Той самий метод митець використовує в білих ваннах: чорне чорнило наповнює їх наполовину. Чорнило, що виглядає, як застигла гума, як жорсткий пластик, — тільки не як щось текуче. І ясно — хочеться: цілим тілом просто прагнеться встромити руку в ту чорну досконалу поверхню, як слід добряче розмішати, а тоді залишитися стояти в очікуванні охоронців, які прибіжать. (Нелегко буде скинути вину на когось іншого.)

 

Варто, може, згадати, що на виставці ти — здебільшого випадково, що оминув контроль на вході тим самим фокусом, що й в інших музеях, і що останніми днями був на такому безгрошів’ї, що їв локшину з вівсяною крупою.

 

Я — не сам. Дівчинка-пуерторіканка шестирічного віку з хвостиком на голові, рюкзаком із Вінні-Пухом та проміжком між зубами шустає навколо серед ванн. Вона дивиться вниз на чорну поверхню; спочатку гадаю, що вона намагається подивитись у відображення, потім розумію, що вона збирається зробити те, на що я ніколи не наважуся. Мами немає поруч, коли дівчинка стає навшпиньки, дивиться, наче зачарована, вниз у чорноту. А потім усе відбувається швидко: дівчинка перехиляється через край, тягнеться вниз до забороненої поверхні, злегка її торкається, вагається, а потім засовує вниз цілу руку в чорне чорнило. Мама зауважує, здушує в собі крик, хапає дівчинку та біжить до виходу.

 

Добра кульмінація, гарно вибудувано.

 

Я залишаюся стояти перед найсильнішим мистецьким враженням тієї весни — сяючою білою ванною з трьома відбитками від руки, чорнильна поверхня, що все ще рухається. Через якусь хвилину прибігають охоронці, їхні рації гугнявлять збуреними голосами, а я показую свої долоні, аби «змити» з себе вину.

 

Ну що ж, вийшло дуже добре? Може, все ж таки трохи пишномовно — ті «виклики просторових понять», та… Хай собі буде… Тепер залишилося тільки закінчення. Там зв’язуєш ввідну тезу з особистою історією. Отже: культура — це війна, перемагаємо з допомогою дітей-демаскувальників; наївне, яке «опускає» врочисте; чорнило — надсимволічне і т.д., і т.д. Власне кажучи, можеш закінчити те все грою слів; може, щось у стилі «війна виграється солдатами, що граються леґо»[1]. Чи: «культура має бути cool tour’ом». Таке зазвичай — на ура.


—Переклав зі шведської Лев Грицюк (15.03.2009)


*



ЮНАС ГАССЕН ХЕМІРІ (нар. 1978 року) — один із найважливіших письменників свого покоління, автор двох успішних романів.

     Дебютний роман «Око червоне» вийшов 2003 року та розійшовся накладом понад 150 тис. екземплярів; за ним уже знято фільм, поставлено п’єсу. Роман«Монтекоре: унікальний тигр» вийшов 2006 року; його перекладено низкою мов, серед інших — французькою, нідерландською та німецькою.

     Як драматург дебютував п’єсою «Навала!» (2006). Друга його п’єса — «Бог х  (2008).

     Автор низки новел та інших текстів.


*


My Ukrainian translation from Swedish of the short story "Legosoldater" ("Mercenaries") by Jonas Hassen Khemiri and a brief literary portrait of the author.



[1] Шведською «найманий солдат» — legosoldat. Авторський lego(lekande)soldat — «солдат, що грається леґо». А наступне kutur/kul tur можна перекласти як «культура/круто пощастило».Примітка перекладача.