>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

неділя, 17 липня 2016 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 46. Василь Махно


Як Ви стали перекладачем?

Я почав перекладати із нестримного зацікавлення іншими літературами. До того ж, я належу до покоління, коли у розмовах тодішніх «тусовок» виникали імена зі світової літератури, які потрібно було знати і твори яких потрібно було прочитати, щоби належати до «кола своїх». У 90-ті роки практично неможливо було прочитати мексиканця Хуана Рульфо, а його «Педро Парамо» морочив нам голови уже самою назвою. За «Хозарським словником» полювали, а діставши два примірники (як знаєте, чоловічий  і жіночий) шукали той ключ, який власне ділить цю книгу на чоловічу і жіночу. Спочатку спробував був щось перекладати у віці 15 чи 16 років з російської поезії – Блок, Ахматова, Пастернак, але ті переклади так і залишилися у юначих зшитках. Після перших відвідин Польщі у 1988 році я привіз невелику збірку Чеслава Мілоша «Kroniki». Потім, виникло бажання перекласти Збіґнєва Герберта, на вірші якого я натрапив у журналі «Poezja». Як тих кілька чисел того журналу прибилися до Тернополя – не знаю? І вже точно не пригадую: у кого я їх позичив для читання. Згодом у мене зявилася непогана бібліотека польської, словацької, сербської, румунської поезії. Якогось разу мені передали тлустий том віршів і прози Нікіти Станеску. Румунської мови я не знаю, окрім кількох слів і висловів, але мені був цікавий сам процес вчитування у незрозумілий іншомовний текст. Перекладання, звісно, інший процес, аніж писання своїх текстів. Це схоже на спів, коли потрібно перейти з однієї октави на іншу, не сфальшувавши.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Найбільше поетичних перекладів у мене з польської мови, дещо є з англійської, сербської і, навіть, німецької. З польської я перекладав Чеслава Мілоша, Збіґнєва Герберта, Богдана Задуру, Януша Шубера, Анну Фрайліх, з англійської – Джона Ешбері, Джін Валентайн, з німецької – Ґотфріда Бенна, з сербської – Васко Попа. Були, звичайно, якісь принагідні переклади віршів інших поетів, але це не та кількість, яку варто обговорювати як певний доробок.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Я не перекладав прози, а виключно вірші. Мабуть, саме мій суб’єктивний вибір відіграє і відігравав ключову роль.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Коли йдеться про видані мною перекладні поетичні книжки, то їх небагато, лише дві – книжка Збіґнєва Герберта «Струна світла» (1996) і Януша Шубера «Спійманий у сіть» (2007). Першу я видав у Тернополі, дозволивши собі по молодечому поекспериментувати з віршами Герберта. Польський поет знав про вихід цієї книжки і дозволив її публікувати. Другу – вірші Шубера – я видавав уже у видавництві «Критика» з власної ініціативи і видавництво радо погодилося на таке видання. Тобто, коли йдеться про видання поетичних книжок, то годі очікувати замовлень від видавництв, бо комерційно ці проєкти ніколи стають успішними. Навіть, на Заході майже кожна поетична книжка, а особливо іноземного автора, фінансується фондами, які для таких цілей призначено.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Я гадаю, що у моєму випадку перекладацтво – це можливість відчути іншу поетичну мову, заглибившись у саму її серцевину.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Очевидно, що зясування певних речей тільки допомагає у якості перекладу.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Ну, по-перше – тонке відчуття слова. Я кажу про переклад виключно поезії. Коли поезію перкладає не поет, то, у переважній більшості, це відчутно. Є, звичайно, виключення – Кочур, Лукаш, Москаленко, але їх приклад лише підтверджує правило. Тому блискуче знання мови перекладачем ще не гарантує, що він якісно перекладе поетичний твір. У поезії приховано механізми, які для лінґвіста можуть бути зачинені. Що це за механізми – інтуїція, відчуття маґії слів, уміння впоратися з цим перекодуванням з однієї мови на іншу. Чогось можна навчитися, а чогось – ні.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Мабуть, це праця над книжкою Януша Шубера. Чому? Бо поезія Шубера локальна і універсальна. Сянік та околиці – це таке своєрідне Шуберове Макондо з усіма родинними та історичними перипетіями, з ламаними ліннями гірських пейзажів і урбаністикою маленького містечка, перетин і пограниччя культур та людських доль. Я переходив з поетом його містом від вірша до вірша і згадував щось зі свого життя і своїх загублених у часі і просторі галицьких містечок.

Якби Ви були цілком вільні обирати  яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?


Насправді я вільний обирати, тому, коли щось тепер і перекладаю, то виключно з того і тих, хто мені подобається. Ось, кинувши поглядом на щойно придбані книжки на моїх полицях – проза Рейнальдо Аренаса, Арундаті Рой, щоденники Йонаса Мекаса, оповідання про Чортків Карла-Еміля Францоза, романи Нормана Мані і т. д. Кажу в першу чергу про прозу, якої нема ще в українських перекладах. Перекладна література – класична і сучасна – це важлива частина культурного процесу, його тінь і доповнення. Тому перекладати потрібно!

*

Попередні інтерв'ювовані:

9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський
34. Єлєна Марінічева
35. Анна Багряна
36. Володимир Чернишенко
37. Неля Ваховська
38. Катерина Калитко
39. Олег Король
40. Ігор Карівець
41. Катерина Міхаліцина
42. Андрій Савенко
43. Олександр Фразе-Фразенко
44. Володимир Діброва
45. Павло Мигаль

середа, 6 липня 2016 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 45. Павло Мигаль


Як Ви стали перекладачем?

Закінчив Львівський університет і в результаті отримав кваліфікацію спеціаліста з міжнародних відносин і перекладача. Першим досвідом, який зацікавив перекладати ще в часи навчання, був переклад серіалу для львівського телебачення. Якийсь час займався перекладами усього, що замовляють, поки не закинув цю справу, оскільки достойної чи навіть прийнятної фінансової винагороди, на жаль, перекладацька діяльність не приносить. Десь два роки тому вирішив спробувати свої сили з художнім текстом, щоб не лише обурюватися відсутністю перекладів улюблених творів українською мовою, а й хоч якось долучитися до покращення стану речей і, на превеликий подив, виявив, що трудомістка, зле оплачувана, невдячна праця перекладача може бути цікавим і захопливим процесом.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Переважно з англійської на українську або навпаки. Менше досвіду маю з французькою та чеською. Саме ці мови вивчав в університеті, а як обирав їх — вже забув.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Наразі переклав філософське есе Хакслі “Двері сприйняття”, роман Алістера Кроулі “Щоденник наркомана” та почав працювати над перекладом романа Курта Воннеґута “Сирени Титана”. Збірки новел та віршів ще не доводилось перекладати, втім у “Щоденнику” Кроулі було чимало віршів. Спільне у перекладі прози і поезії, мабуть, те, що потрібно максимально зануритись і дослідити реалії твору, часів, коли його писали, аби якомога точніше передати кінцевою мовою саме те, що хотів сказати автор. А відмінне — філософське есе перекладати набагато важче ніж пригодницький чи науково-фантастичний роман, а вірші ще важче. :)

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Перекладаю “до шухляди”, сам контактую з видавництвами і пропоную послуги перекладача. Маю надію дочекатися, коли почну перебирати замовленнями від видавництв.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Найпривабливішою є можливість максимально не залежати в роботі від так званого “людського фактору”, тобто можна практично все зробити самому до фінальної обробки тексту редактором. Недолік, мабуть, лиш один, але суттєвий — перекладацьку працю в Україні не цінують, звідси якість перекладів, які маємо, і їхня кількість.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Живих авторів художніх творів ще не перекладав, але якби була така можливість, обов’язково б ставив питання, яких під час перекладу виникає чимало. Це б спростило й прискорило процес.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Будь-який досвід і знання зайвими не будуть. Впертість, наполегливість життєво необхідні, оскільки процес тривалий і потребує великої затрати праці.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Найбільше врізався у пам’ять перший переклад (сценарій до серіалу) у часи навчання в університеті, коли ще не було таких зручних і необхідних помічників як інтернет, ноутбук, вікіпедія, а лише паперові словники та енциклопедії. Потрібно було щодня починати о шостій ранку, щоб встигнути зробити переклад серії і півдня ломати голову над новими для себе смисловими пасажами.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Так сталося, що поки перекладаю лиш те, що цілком вільно обираю. Якщо вистачить терпіння і зацікавленості, хотів би перекласти Карлоса Кастанеду, “Дюну” Френка Герберта, Воннеґута, підвденноафриканського Бена Окрі та багато інших.

*

Попередні інтерв'ювовані:

9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський
34. Єлєна Марінічева
35. Анна Багряна
36. Володимир Чернишенко
37. Неля Ваховська
38. Катерина Калитко
39. Олег Король
40. Ігор Карівець
41. Катерина Міхаліцина
42. Андрій Савенко
43. Олександр Фразе-Фразенко
44. Володимир Діброва

понеділок, 7 березня 2016 р.

8 віршів Тумаса Транстрьомера

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ПОВОРОТ ДОБИ

Лісова мураха тихо чатує —
вдивляється в ніщо. Лиш краплі з листу
темного чути — й гул нічний глибоко в
                    каньйоні літа.

Ялина, наче стрілка годинника,
колюча. Мураха жевріє в тіні
гори. Птах скрикнув! Й нарешті! Котиться
                    поволі віз хмар.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ПАРА

Вони вимикають лампу, і її білий дашок мигтить
якусь мить перед тим, як розчинитись,
як таблетка в склянці темряви. Тоді — вгору.
Готельні стіни злітають у небесну темряву.

Рухи кохання стихли, вони сплять,
а найпотаємніші їхні думки зустрічаються,
як зливаються одна з одною дві фарби
на мокрому папері школяревого малюнка.

Темно, тихо. Та місто нині вночі ривком
підібралося ближче. З погашеними вікнами прийшли будинки.
Стоять дуже близько в стлумленім очікуванні —
юрмище з безвиразними лицями.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ОБЛИЧЧЯМ ДО ОБЛИЧЧЯ

У лютому життя стояло нерухомо.
Птаство літало нерадо, душа ж
шкреблась об ландшафт, як човен
пришвартований — об причал.

Дерева стояли, обернувшись до мене спинами.
Глибина снігу вимірювалася стернею.
Сліди від ніг старіли на насту.
Під брезентом слабшала мова.

Одного дня щось підійшло до вікна.
Праця спинилась, я підвів очі.
Горіли барви. Усе обернулося.
Земля і я стрибнули одне до одного.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
LAMENTO

Він відклав ручку.
Вона нерухомо лежить на столі.
Вона нерухомо висить у порожнечі.
Він відклав ручку.

Забагато всього — чого ні написати, ні замовчати!
Він паралізований чимось, що відбувається десь далеко,
хоча пречудова валізка й гупає, як серце.

Надворі — раннє літо.
Із зелені долинає свист: люди а чи птахи?
І заквітчані вишні голублять вантажівки, які приїхали додому.

Минають тижні.
Поволі настає ніч.
Молі сідають на шибку:
бліді телеграмки зі світу.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ІЗ БЕРЕЗНЯ 1979 РОКУ

Стомлений од усіх, хто приходить зі словами, — слова, лиш не мова, —
я подався на засніжений острів.
Дикість слів не має.
Несписані сторінки стеляться навсібіч!
Натрапляю на сліди косулених копит у снігу.
Мова, лиш не слова.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ВОГНЯНІ НОТАТКИ

Під час похмурих місяців моє життя зблискувало лише тоді, коли я кохався з тобою.
Як світляк загоряється й гасне, загоряється й гасне, — мигцем можна простежити його шлях
у нічній пітьмі між оливами.

Під час похмурих місяців душа лежала скорчена й безживна,
тіло ж ішло прямісінько до тебе.
Нічне небо мукало.
Потай доячи космос, ми вижили.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
РОМАНСЬКІ АРКИ

У напівтемряві величезної романської церкви юрмилися туристи.
Склепіння зяяло за склепінням, загальний вид — неосяжний.
Мерехтіло кілька свічок.
Безликий янгол обійняв мене
і зашепотів крізь ціле тіло:
“Не соромся, що ти — людина, будь гордий!
У тобі нескінченно відкриваються склепіння за склепінням.
Ніколи не станеш завершеним — і так тому й бути.”
Засліпленого слізьми,
мене виштовхали на п’яцу, що сонцем кипіла,
разом із містером та місіс Джонсами, паном Танакою і синьйорою Сабатіні,
і в них усіх нескінченно відкривалися склепіння за склепінням.
Пер. Лев Грицюк

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
НАЦІОНАЛЬНА НЕБЕЗПЕКА

Замміністра схиляється і рисує хрестик,
і її сережки дзвенять, мов дамоклові мечі.

Як пістрявий метелик стає невидимим на тлі землі,
зливається демон із розкритою газетою.

Владу посів шолом, якого не носить ніхто.
Черепаха-мати летить — рятується втечею під водою.
Пер. Лев Грицюк

пʼятниця, 29 травня 2015 р.

"Я виріс у неповній родині" Ґіла Скотта-Герона

ҐІЛ СКОТТ-ГЕРОН
Я ВИРІС У НЕПОВНІЙ РОДИНІ

Хочу віддати належне
родині, яка йшла наперекір уявленням,
яка не приймала нав’язаних правил,
у якій мене виховали жінки й у якій я виріс, —
і вже потім взнав, що походжу з неповної родини.

Мене послали жити до бабусі на Південь,
де мій дядько доживав свої дні,
а дідусь якраз, як то кажуть, вознісся на небеса,
і, як будь-які вчені уми точно зауважили б,
у мене не було ПРИКЛАДУ СИЛЬНОГО ЧОЛОВІКА, ЕГЕ Ж?
Та Лілі Скотт у жодному разі не була
типовою “чорною” бабусею, яка працює на пошті чи прибирає в готелі.
Ось до неї я й переїхав.
Тимчасово.
Просто доки все втрясеться.
Доки це втрясеться,
доки те втрясеться.
А мені наставало
3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 років,
і сталося так,
що Лілі Скотт
виростила мене,
як і своїх чотирьох,
і я став одним із них.
І я любив її з усього серця,
і так ми жили.
Я виріс у неповній родині.

У неї було більше, ніж п’ять чуттів,
знала більше, ніж можуть навчити книжки,
і в її руках кожен виростав трішечки вище.
І навколо неї
усе було природно,
ніби вона відчувала,
що кажуть зірки,
що кажуть птахи,
що кажуть вітер і хмари,
відчувала душу й себе,
як то лиш африканці можуть.
І мені було боляче, страшно, жахливо,
коли однієї ночі Лілі Скотт раптом не стало,
а з небес прислали лімузин
забрати її до Бога, якщо він є.
І я взнав, що її не стало.
І я виріс у неповній родині.

І в житті мене вели,
і всю любов, якої я потребував, я отримував,
і в пожертвах своєї матері я бачив, про що їй ішлося в житті:
не тільки мене народити, а й дати мені життя.
І це ніяке не кліше — з тих
про силу чорних жінок,
бо, холєра: якщо ти слабкий — тобі кранти!
А сміливість до життя — настанова зробити більше, а не просто вижити.

І в багатьох-пребагатьох родинах немає то жінки, то чоловіка, —
без відчуття любові, якої бракує.
Може, й є родини, у яких є біль;
але немає СПРАВЖНЬОГО ЖИТТЯ, якого біль не торкнеться.
І вони не є неповними.
Хіба що родини солдатів, розквартированих за океаном
чи полеглих у боях, є неповними.
Хіба що родини пожежників, поліцейських, будівельників,
моряків, залізничників, далекобійників, пілотів, які втратили життя,
але не те, за що вони боролись у житті.
Тому що чоловіки вмирають, програють, занепадають духом і йдуть.
І так само жінки.
Я виріс у ТОМУ, ЩО ЛЮДИ НАЗИВАЛИ НЕПОВНОЮ РОДИНОЮ,
та якби вони коли-небудь справді прийшли до нашого будинку,
то б усвідомили, наскільки помиляються.
Ми працювали над своїм життям,
над своїм домом, над тим, що мали,
а не над тим, чого не мали.
У житті мене вели жінки,
але завдяки їм я є Чоловіком.
Хай благословить тебе Господь, Мамо. І дякую.
Пер. Лев Грицюк (травень і листопад 2011 року)

четвер, 21 травня 2015 р.

New Release: "Вплав" Сємьона Ханіна (2015)


Ханін, Сємьон.
Вплав. — Львів: Видавець Позднякова А. Ю., 2015. — 80 с.
ISBN 978-966-97224-7-8

*

© Сємьон Ханін, тексти, 2003, 2013
© Альбіна Позднякова, Лев Грицюк, переклад, 2015
© Кіріл Корчаґін, передмова, 2015
© Зане Оборенко, ілюстрація, 2014
© Юра Пікасо, дизайн, 2015
© Видавець Позднякова А. Ю., 2015

*

четвер, 9 квітня 2015 р.

Старий незавершений неповний пробний переклад із Геннінґа Г. Берґсвоґа



ГЕННІНҐ Г. БЕРҐСВОҐ
ДОЧКА [ПЕРША ЧАСТИНА ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ «НЕМЕЗИДА» (2007)]

1

Дощ ущух. Ніч на суботу,
00:32. У прозорому всесвіті.
Рішення пересунути дзеркало — уже
прийнято. Через дірку в ринві дощ б’є об
перило на веранді. Ніч — золоте місто.
Жоден вихід не був виходом. Ушкоджена, огидна,
моя долоня. Рана лиш
обіцяє ще
більше ран,

2

які заростуть над нами. Збираю слова.
Прозорість: Важливо, щоби не пам’ятали.
Існує також інший, хто
збирає тінь. Хто никне.
Усе, що тобі треба знати про твою долоню. Контури.
Поверхні, форми. Негативні поверхні.
Негативне вміння. Чую голос у
голові, не будучи ним: дочка приходить із
близькості здалека. Уночі вона сидить
із ножицями за кухонним столом і робить власні
пазли. Примус, пробувати повернути
світ назад

3

до поверхні столу. Вона може сказати: Чую сміх
батька за домом, купа листя вже кишить
мушвою, рожева червá дихає цілим
тілом. Загледжую важку мокру від дощу бджолу,
яка вилазить назовні. Чи зможе вона вилетіти в
чисте повітря? Розширити мапу, обмежити втрату
до Ньюфаундленда. Моя смерть, батьку, —
гнучкий дім, без стін чи даху, фіранок чи
штор

4

[…]
поблизу. Здалеку відбувається світ.
Твої нотатки з радарної станції. Що цей
світ мав би бути відтворенням,
постановкою, яку ставить мозок. Реаліті-
фільм, керований великим тлумачем.
Я працюю з телескопами: Interstellar
системи підслуховування шукають повідомлень у шумі з
усесвіту. Тлумачимо шумові сигнали.
Search for Extra Terrestrial Intelligence. До
чого прислухаємось? Як розпізнати
сигнал? Слухаємо також слова в
записникові. Маленька Тереза —
сліпа, вона знає

5

так мало. Якою є функція зірки? Де ти
був, батьку? Тебе зловили? Чи хтось приніс
тебе додому? […] Мушу
торкнутися твоїх долонь, струпів і ран.
Мушу тримати твою долоню, борозенки землі, олію.
[…] Ці слова —
не мої. Пишу: Дім триває.
Слова не вміють говорити, людина вміє

6

ловити дощові краплі язиком. Якщо намагаюся
зупинити потік слів у голові, то зустрічаюсь із
паразитуючою натурою, яка з усіх сил бореться
за своє існування. Дім триває цього
вечора. Дівчатко бігає навколо в саду,
витискає свою смерть
крізь кожну пору

7

у моєму обличчі. Зогнила ракова тканина пахне
жахливо. Неможливість у дівчаткові, у домі. Ти — тут.
[…] Мовна порожнеча. Хвиль немає,
моря немає. Повторене тіло. Вибух:
Я бачив, як одягнена в чорне жінка перетворилася на звук і
кров. Я хотів прошепотіти це тобі, мов повітряна
смерть. Замкнеш мене всередині мови —
хочу лише створити

8

там нове життя. Стань на бік природи, Немезидо,
знищ паразитів. Вибий їхні
мізки. Зламай машини. Пізнай радість
від смерті людини. […] свій подих.
Вхід до твоїх вен, кобура.
Залізний лом. Голе тіло. Замерзлий язик.
Мова сама продовжує мурмотіти

9

у повітряному просторі, яке займало моє тіло.
На обійсті стоять граблі, сперті на
трактор. Кіт має відірвану
повіку, проте око продовжує мигати.
Перед тим як календар стане образом квітня,
сніг ще раз […] у землю й
[…] засніжену дошку для дартсу. Волога
[…] від середини,
[…]
[…] Бачу своє вроджене
обличчя. Дописатися до нового, досі невідомого
сенсу? Судна повільно рухаються
фйордом із сонцем. Вони здаються вмерзлими

10

у власні тіні. Лід не скував море
цього року. […]
[…]
[…] Піду покурю
на сходах. Повітря: міріади атомів, широко
розкриті, видимі. Лаксевоґський […]. Стає
невидимою мовою. Вросла куліса.
Починаю страх як хотіти
їсти. Текст-ТБ: «Північна Корея провела
успішне ядерне випробування».
Дерево є записом,
я — зовні

11

дому вдома. Стою й заглядаю до
своєї дитячої кімнати. Той, ким я був, лежить на
ліжку й шепоче: Планета, яку заселяємо, має
мільярди сніжинок, риб, жуків і твоє серце.
Тисячі дріжджевих клітин у кожному грамі землі, видимі
тисячам видів […]. Сотні мільйонів […]
лежать, як […], у кожній бочці. Він піднімає
руку, каже: Ти ніколи не був
більш далі. Не-[…] обсерваторія

12

моніторить небо. Я не
зникаю. Починати казати:
Кохаю тебе. Дівчинка
у батьковому костюмі, жовті автобуси.
Дощ.

Тереза: Сьогодні в мене з’явився батько. Сьогодні я втратила все.
Пер. з норв. Лев Грицюк