>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

понеділок, 5 вересня 2011 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 35. Анна Багряна


Як Ви стали перекладачем?   

Колись я вивчала польську мову. У 2007 році познайомилася з кількома сучасними польськими авторами і спробувала перекласти їхні твори. Завдяки цьому мені вдалося налагодити літературну співпрацю з Польщею. З часом почала вчити інші мови й перекладати з них.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

З польської, болгарської, македонської, трохи – з сербської і хорватської. Мені цікаво відстежувати розвиток слов’янських мов та літератур, порівнювати їх між собою, відкривати для себе нові слова, значення, образи, а відтак – і особливості менталітету кожного з цих, по-своєму близьких до українського, народів. Віднедавна почала перекладати і з української на македонську. Щоправда, потім віддаю свої переклади на редагування македонським колегам.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

По-перше, кілька разів уважно перечитую оригінал, намагаючись проникнути у внутрішній світ автора. По-друге, завжди тримаю біля себе словники, аби можна було швидко перевірити потрібне слово. Досі я переклала три книги поезій, понад тридцять поетичних добірок, п’ять оповідань і дві п’єси. Перекладати поезію мені значно цікавіше. Ця робота так само творча, як і написання власних текстів, щоправда, вимагає більшої відповідальності і посидючості, особливо ж, якщо йдеться про класичний вірш.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Книги двох видатних болгарських поетес ХХ ст. Елисавети Багряної та Дори Габи, а також добірку поезій Дімчо Дебелянова я перекладала на замовлення видавництва Слов’янської літературно-мистецької Академії (м.Варна), але й не без власної ініціативи. Ідея видавництва була видати переклади разом з оригіналами, аби ці книги могли читати як болгари, так і українці. Переклад книги “Храм, справді, храм” македонського поета Рісто Василевскі я сама запропонувала видавництву “Твердиня”. Із сучасними авторами часто домовляюся про взаємні переклади. Це зараз дуже розповсюджена серед поетів практика. Щоправда, найчастіше подібні переклади здійснюються через англійські або російські підрядники. Я ж завжди ставлю собі за мету максимально відчути оригінал і відтворити його засобами своєї мови. Добірки перекладених мною творів були опубліковані в українських часописах “Всесвіт”, “Київ”,  “Дніпро”, “Українська літературна газета”, “Мистецькі грані” та ін. З виданням книг значно важче, для цього авторам потрібно брати участь у різних конкурсах або самотужки шукати спонсорів. На жаль, видавці не завжди готові ризикувати, вкладаючи кошти в нерозкрученого автора, тим паче, якщо йдеться про поезію.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Перекладацька робота розширює мій світогляд, дає можливість постійно вдосконалювати знання мов – не лише чужих, а й рідної. Поет, який займається перекладами, має більше шансів встановити літературні зв’язки з іншими країнами, брати участь в різних міжнародних фестивалях, знайти нових колег і друзів. Недолік цієї справи лише у тому, що вона неприбуткова у фінансовому плані, а якщо й перетворюється на професію, то не завжди перекладач має змогу перекладати саме те, що йому подобається.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Коли виникають запитання, краще їх вчасно поставити, аби потім не виникло непорозумінь. Якщо автор – живий, якщо з ним є зв’язок, і якщо він бодай трохи розуміє мову, якою його перекладають, тоді навіть є сенс узгоджувати з ним свої переклади. Адже завжди знайдуться в тексті такі мовні нюанси, об які можна легко спіткнутися. Слов’янські мови мають дуже багато спільної лексики, але не завжди ця лексика має однакову семантику. Міжмовна омонімія – пастка для перекладача, який недостатньо знає мову оригіналу. Коли ми з польським поетом Войчехом Песткою працювали над взаємними перекладами для книги «Мандрівка линвою», узгоджували по інтернету буквально кожен рядок. Переклади класиків болгарської поезії я здійснювала з допомогою друзів – поетів з Болгарії, також консультувалася з відомими українськими перекладачами.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Побутує думка, що для перекладу поезії важливо самому бути поетом, для перекладу ж прози достатньо бути просто хорошим філологом. Частково з цим погоджуюся, але, як на мене, перекладач художніх текстів завжди повинен мати добрий естетичний смак, вміти мислити образно і розумітися на усіх тонкощах художньої мови, іншими словами кажучи – бути поетом, незалежно від того, з яким літературним жанром має справу.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

З усіх перекладів, які я зробила до цього часу, найціннішою для мене є книга Елисавети Багряної “Вічна і свята”. Це – перше україномовне видання поезій відомої болгарської поетеси. Цікаво те, що поки я працювала над цією книгою (а працювала більше, ніж півроку), вивчила на пам'ять не лише власні переклади, а й оригінали болгарською, адже внутрішній світ авторки виявився мені дуже близьким. Між іншим, завдяки роботі над перекладом книги “Вічна і свята” я познайомилася з онукою Елисавети Багряної, теж поетесою, Елисаветою Шапкаревою.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Дякувати Богу, я цілком вільна у своєму виборі, тож робота над перекладами завжди приносить мені задоволення.

*

Попередні інтерв'ювовані:


9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський
34. Єлєна Марінічева

*

Анна Багряна
(Багрянцева Ганна Юріївна)

Поет, прозаїк, драматург, перекладач.
Народилася 24 березня 1981 року в м.Фастів Київської області. 
Закінчила Інститут філології Київського національного університету ім. Т.Шевченка (спеціальність: українська мова та література).  Працювала журналістом на телебаченні та радіо. 
2006-2008 рр. - Голова Всеукраїнської Ліги українських жінок.  
2006-2009 рр. - Секретар Ради Національної Спілки письменників України.
Член Національної спілки письменників України, Асоціації Українських Письменників, Міжнародної Асоціації письменників і публіцистів.

Автор поетичних книг: "Суцвіття слів" (Київ, 2000), "Поміж бузкових снів" (Київ, 2002), "Між богами і нами" (Киї, 2005), “Мандрівка линвою/Spacer po linie” (у співавторстві з В.Песткою, Львів, 2008), «Інші лінії» (Київ, 2009), “Замовляння із любові” (Луцьк, 2011); романів: “Етимологія крові” (Київ, 2008), «Дивна така любов» (Київ, 2010), книги для дітей “Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько» (серія «Життя видатних дітей»). - Київ. - Грані-Т. – 2010; книжок перекладів поезій Елисавети Багряної та Рісто Василевскі.

Постановки вистав за п’єсами та лібрето А.Багряної:
“Над Часом” (драматична поема) – Драматичний театр “ЕРА” (Київ), 2006; Музично-драматична студія “Прем’єра” (Київ), 2009.
“Глорія” (мюзикл) – Донецький національний академічний український музично-драматичний театр, 2010.
“Рододендрон” (трагікомедія на 2 дії) – Український драматичний театр “Гомін” (Чикаго, США) 2010.

Твори перекладені польською, болгарською, російською, англійською, французькою, латиською, азербайджанською, македонською, сербською, хорватською та албанською мовами. В Польщі, Азербайджані та Болгарії виходили окремі поетичні книги, в Македонії – збірка п’єс.
Перекладає з польської, болгарської, македонської, сербської та хорватської мов.
           
Відзнаки, нагороди, премії:           
Лауреат конкурсів “Коронація слова” (ІІІ місце) та “Смолоскип” (ІІ місце). Міжнародна українсько-німецька премія ім. О.Гончара – 2008 р. (за роман “Етимологія крові”).
Міжнародна літературна відзнака “Срібне летюче перо” (Болгарія) – 2009 р. (за переклад книги поезій Елисавети Багряної).
Лауреат Літературного конкурсу СФУЖО ім. Марусі Бек (Канада) – 2009 р. (за оповідання «Зелений борщ»).

Немає коментарів: