>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

понеділок, 8 березня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 18. Юрій Зуб



Як Ви стали перекладачем?

Його величність Випадок! Хоча я б не сказав, що це аж така стовідсоткова випадковість. Я ще в дитинстві цікавився мовою і завжди намагався подумки виправляти кальки в перекладах або просто в будь-якому тексті, який мені траплявся. Потім у мене виник інтерес до Фінляндії, а згодом і до фінської мови, і все це переросло в бажання перекладати фінську літературу. Але в тому, що ці плани врешті зреалізувалися, не обійшлося без сприятливого збігу обставин.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Насамперед з фінської мови українською. Іноді навпаки. Теоретично я б міг перекладати між трьома мовами фінська-українська-російська в будь-якій комбінації, але на практиці левову пайку має напрям фінська>українська.

Як я зазначив вище, обрав я спочатку Фінляндію, а тоді вже мову. Але я пішов досить незвичним шляхом. Фінсько-українських словників не було, і я спочатку перекладав з фінської українською, а тепер укладаю словник, базуючись на своїх перекладах. Або, може, не зовсім базуючись. А краще сказати, майже не базуючись. З іншого боку, воно й добре, що я попрацював спочатку перекладачем, а за словник взявся лише тепер, бо якби я його укладав до того як почав свою перекладацьку діяльність, він навряд чи був би чогось вартий.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Якоїсь особливої методики я не маю. Просто читаю весь твір, разів зо два, якщо маю час. Далі починаю перекладати. Натрапивши на незрозумілі слова або на фразеологізми, до яких не знаходжу відразу вдалого відповідника, я записую це все в окремий зошит. Згодом намагаюся вирішити по кожному пункту, як розв’язати проблему. Закінчивши чорновий варіант, роблю невелику паузу, а тоді починаю його доопрацьовувати.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

На початку своєї перекладацької «кар’єри» я, маючи першу публікацію у «Всесвіті», оббивав пороги львівських видавництв. Пощастило з «Кальварією», з якою я працюю й дотепер і яка видала більшість моїх перекладів. Тепер до мене звертаються іноді й самі видавництва, і буває так, що результативно.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Найбільша перевага – те, що ти вільний у своїх діях, можеш працювати тоді, коли тобі зручно і коли маєш час. Але тут криється і найбільший недолік: коли тебе ніхто не контролює, ти часом сповзаєш на байдикування і тоді доводиться великим зусиллям волі примушувати себе працювати далі. Без достатнього самоконтролю дуже важко бути перекладачем.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Звичайно, якщо є така змога! Але тут потрібен розумний баланс між потребою і делікатністю. Письменнику, можливо, не завжди приємно відповідати на запитання перекладачів, особливо коли їх багато (і запитань, і перекладачів). Тому треба шанувати його час і його творчий процес. Адже він створює текст, можна сказати, з нічого, тимчасом як перекладач має текст уже готовий. Тому перекладач повинен докласти зусиль, аби максимально з’ясувати всі незрозумілі місця самотужки. Але бувають такі специфічні речі, коли письменник – чи не єдина людина, яка може їх пояснити. Знов-таки, кількість запитань у цьому випадку повинна бути розумною.

Сам я звертався до всіх авторів, чиї тексти перекладав (за винятком Ейно Лейно й Міки Валтарі, яких уже немає на світі), і завжди отримував вичерпні відповіді.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Якомога більший життєвий досвід, ерудиція. Хоча в наш час, коли є Інтернет, не так важливо самому знати якомога більше, як знати, де можна знайти потрібну інформацію. І тут вміле користування Інтернетом дуже допомагає. Можна тільки поспівчувати тим перекладачам, які не мали такої можливості раніше.

А з іншого боку, все це – суто технічні речі, і я не вважаю, що вони є визначальними. Найважливіше все ж таки мати перекладацький хист. І я готовий пробачити фактичну помилку в тексті, якщо бачу поряд якесь вдале і нестандартне розв’язання саме перекладацької проблеми.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Їх декілька. Перший – це вірш Ейно Лейно «Леґенда». В мене і перед тим були спроби перекласти цього автора, але от «Леґенда» - це перший переклад, коли я відчув внутрішнє задоволення, відчув, що мені це по-справжньому вдалося.

Серед прозових перекладів хотів би відзначити «Велику ілюзію» Міки Валтарі. Можна сказати, що в цьому випадку твір ідеально гармоніював з перекладачем. «Велика ілюзія» - перший роман Валтарі, до цього він писав лише поезії та новели. Починаючи перекладати «Велику ілюзію», я, щоправда, мав уже в доробку переклад роману («Рік зайця»), але, безперечно, і Валтарі на час написання «Великої ілюзії», і я на час виконання її перекладу ще мали статус дебютантів.

Крім того, мені вдалося написати непогану анотацію, яка мені й досі подобається і яку б хотів тут навести:

«Життя людини складається з ілюзій. Одні ілюзії відмирають, інші заступають їх місце. Дрібні ілюзії непомітно і безслідно згоряють у вирі повсякдення, а от прощання з ілюзіями великими віщує нестерпний біль – їх хочеться зберегти за будь-яку ціну. Проте одного дня людина постає перед важким вибором: велика ілюзія править за себе надто велику ціну…»


Очевидно, якби я перекладав «Велику ілюзію» зараз, я б це зробив по-іншому. Переклад був би, напевно, точнішим, але йому бракувало б безпосередності новачка, яка відчувається навіть і по цій анотації. А так все якраз дуже вдало збіглося тоді, 2004 року.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Хотілося б перекласти найвідоміший твір Міки Валтарі «Синуге, єгиптянин». Сподіваюся, що колись випаде така нагода. Це взагалі мій улюблений письменник. Ну, і є ще така дуже амбітна ідея – зробити переклад «Калевали». Один український переклад вже є, виконаний славетним Євгеном Тимченком, але все ж таки його було зроблено не за ориґіналом. А я хочу перекласти саме з фінської. Втім, я ще наразі не почуваюся настільки впевнено, щоб будувати такі плани на найближчий час. Але років за 10-15 це буде реальнішим. Принаймні хотілося б у це вірити.


*

Попередні інтерв'ювовані:

Немає коментарів: