>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

четвер, 31 грудня 2009 р.

Книжка року: "Малон умирає" та "Несказанний" Самюеля Бекета




Два останні романи знаменитої "трилогії" Самюеля Бекета (сам він волів називати "Молоя", "Малон умирає" та "Несказанний" "Трьома романами") видавництво "Юніверс" видало цього року. 2006-го був виданий перший роман "трилогії" - "Молой". Таким чином урешті-решт маємо в українській культурі три романи, появу яких українською можна порівняти з виходом "У пошуках утраченого часу" Марселя Пруста в перекладі Анатоля Перепаді. Три романи Бекета переклав із французької Петро Таращук.



середа, 30 грудня 2009 р.

"Norway": Beach House feat. Natalka Bilotserkivets


Cover art for Teen Dream (out Jan 26) by Beach House




*


НАТАЛКА БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ
НОРВЕГІЯ

я хочу жити тут в наступному житті
де гори і ліси глибокі і густі
де на фіордах сіль північної води
ранкової трави морозяні сліди

узимку запах лиж улітку запах рос
в тумані мандрувать почути голос гроз
ловити рибу з рік і відпускать назад
і зігрівать свій дім і доглядать свій сад

я хочу раз на рік вдягти вечірній стрій
і до столичних веж узяти потяг свій
побачити людей і стати з ними в ряд
до Мунка у музей до Ібсена в театр

і знову день за днем серед самотніх стін
комп’ютерний екран готичних літер плин
де риски через «о» з кружечками над «а»
суворих саґ давно привласнені слова

але одного дня розірве Інтернет
м’який забутий шрифт різкий як біль момент
неначе Бог послав той електронний лист
як месидж із життя котре було колись

я хочу вийти в ніч і не боятись сліз
під сурми цих ялин і скрипки цих беріз
я хочу щоб не змив цей місячний потік
негарні і важкі гримаси моїх щік

вівторок, 29 грудня 2009 р.

Oksana Zabuzhko's new novel to be published in German




Oksana Zabuzhko's new novel The Museum of Abandone Secrets will be published in German in October 2010. The novel will be presented in Frankfurt. This will be the very first translation of the novel. Publishers in Poland, the Netherlands, and Sweden are also interested.


*


понеділок, 28 грудня 2009 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 8. Алла Татаренко



Як Ви стали перекладачем?

Спочатку – з необхідності: була співупорядником добірки поезій Адама Міцкевича, яка готувалася до друку видавництвом «Каменяр», а твору, який дуже хотілося додати, не було в українському перекладі. Це був епізод, ексцес. А перекладацька справа стала частиною мого життя набагато пізніше, коли на пропозицію львівського видавництва «Класика» переклала «Енциклопедію мертвих» Данила Кіша. Потім з’явилася ідея перекласти «Гробницю для Бориса Давидовича» того ж Кіша, потім – «Зоряну мантію» Мілорада Павича… І виявилося, що я - перекладач…

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Хоча мій перший переклад був перекладом з польської, вважаю себе перекладачем з сербської та хорватської на українську, а також з української на сербську. Підстави для цього – опубліковані переклади. За фахом я славіст, моя основна спеціальність – сербська й хорватська мови та літератури. Я викладаю їх на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, займаюся літературознавчими дослідженнями сучасного літературного процесу в красному письменстві південних слов’ян. Стежу за літературним процесом,  пишу літературну критику для сербських і хорватських літературно-художніх видань, є публікації у боснійській періодиці, спілкуюсь із літераторами цих країн… У мене вийшло минулого року дві книжки есеїв і студій про сербську літературу, у Сербії, сербською мовою. Тому саме з цих мов перекладаю твори, які мені хочеться донести до українського читача.
 
З української на сербську почала перекладати, керована тим самим бажанням – познайомити сербського читача з творами української літератури. Відповівши на запитання белградського видавця, який сучасний роман я вважаю цікавим і вартим перекладу, я навіть не здогадувалася, що мені доведеться братися за цю справу. От і переклала, спільно з белградською україністкою Міленою Іванович, обраний роман - «Перверзію» Ю.Андруховича. Потім перекладала прозу Ю.Винничука, Г.Пагутяк, Ю.Іздрика, М.Рябчука, І.Карпи, поезію Ю.Андруховича, М.Кіяновської, С.Жадана,  Г.Крук, О.Сливинського, А.Бондаря… Бо сербські колеги-видавці і редактори хотіли мати у своїх видавничих планах і часописах щось українське, а перекладачів з української у Сербії не так і багато. Пишу на їхнє прохання статті про сучасну українську літературу, регулярно інформую сербських радіослухачів про новини української культури… Гадаю, вибір української мови у даному випадку мотивувати не треба?

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Спільним є те, що я маю відчути стиль письменника, зрозуміти його наративну стратегію (або поетичний код). Для цього намагаюся прочитати якомога більше творів цього автора, а також його автопоетичних висловлювань.

Збірок віршів мені не доводилося перекладати, лише добірки, і відмінність тут у тому, що вірші я перекладаю, керуючись настроєм. Беруся за той вірш, який мені хочеться обрати, ношу його з собою, він, власне, постійно «у мені». Можу зупинитися на вулиці, щоби занотувати новий варіант. Траплялося перекладати поезію на вокзалах, під зацікавлено-здивованими поглядами сусідів по лавці в залі очікування…

Збірку новел перекладаю, як правило, у довільному порядку. Починаю з того, що сподобалося найбільше. Зрештою, романи, які мені доводилося перекладати, теж не вимагали лінійного підходу...

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Власне кажучи, класичне замовлення, коли ініціатива повністю йшла від видавця, я отримала лише один раз: коли перекладала свою першу книжку, вже згадувану «Енциклопедію мертвих» Д.Кіша. Ініціатива видання другої і третьої книжки у цьому ж видавництві («Класика») була, так би мовити, спільною: видавничо-редакторсько-перекладацькою. У випадку з моїм першим перекладом сербською я запропонувала книжку, написала до неї резюме тощо, а видавець виявив бажання її видати.

Окрема розмова – видання Кішової «Книги любові і смерті»  («ЛА «Піраміда»). Автор проекту «Приватна колекція» Василь Габор надав мені почесну можливість обрати улюблені твори для видання у серії «Майстри українського перекладу». 

Найчастіше ж справа виглядає так: сама звертаюся до видавців або редакторів видавництв, намовляю видати хорошу книжку, часто разом шукаємо фінансової підтримки у фондів, міністерств… Дуже радію, коли видавець чи редактор часопису запитує у мене, чи не можу порекомендувати щось гарне для публікації.

Якби йшлося про класичне замовлення, було би, напевно, простіше, але… навряд чи я мала би щастя сама обирати твори для перекладу. А це – великий привілей.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Можливість донести до читача гарний текст, пізнати його зсередини, спричинитися до свята виходу справжньої Книги. В ідеалі – одержати на додачу до цього гідний гонорар. Це, як правило, в ідеалі. :-) Траплялося, що гонорару не було взагалі. Тоді лишалося просто задоволення від виконаної справи.

Недоліки перекладацької праці – у специфіці роботи, яка є важкою, інколи – виснажливою. Це «сидяча» праця, нелегка у фізичному плані – гіподинамія і все, що з цього випливає, хребет, зір… Нелегка вона і в плані творчому. Пошук слова може тривати годинами, переборення незадоволення від досягнутого результату – набагато довше. А досягнення адекватного естетичного ефекту…  При цьому варто пам’ятати, що хороший перекладач – невидимий. Коли твір читається як оригінальний текст, природно і легко – переклад удався. Якщо ви «перечіплюєтеся» через кожне слово… тоді дивитесь, хто ж то такого наперекладав… Буває, що читачеві хочеться дізнатися, хто зробив такий гарний переклад. Але це буває рідко. Як правило, якщо переклад хороший – хвалять письменника, якщо поганий – критикують перекладача. Перекладацький фах виховує скромність.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Так, якщо в цьому є необхідність. Інколи саме автор може дати камертон, допомогти обрати тональність. Горан Петрович свого часу – одним реченням!- допоміг мені «підібрати ключ» до надзвичайно складного, але прекрасного оповідання «Слова».

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Перекладач має бути обдарований чуттям мови. Відчувати мову оригіналу, але, передовсім, мову, на яку перекладає. Відчувати Текст, його особливості, його ритм. Перекладач має мати талант і бажання перекладати, поєднані з самокритичністю, наполегливістю, посидючістю… Перекладач – освічена людина, яка свідома обмеженості власного знання. Знання трьох значень слова не звільняє від обов’язку подивитися у словник. Коли виникає і найменша підозра у тому, що автор написав «щось не так», варто перевірити, чи не існує ще три значення, про які ви не підозрювали. Вміння і бажання вчитись. Пильність, увага до тексту. Цікавість. Знання культури народу, з мови якого перекладає, його ментальності, обізнаність з реаліями. І вміння передати зміст, форму, настрій, емоцію засобами іншої мови.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Про кожний зі своїх перекладів я можу довго розповідати. Всі вони – частка мого життя.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Оскільки мені книжок не замовляють, можна сказати, що я і зараз цілком вільна обирати. Проблема в іншому – в часі (працюю над дисертацією), у фінансових можливостях видавництв в плані оплати авторських прав (особливо коли йдеться про роботу з іноземними літагентами), в тому, що неохоче видають оповідання і поезію…

Якби українські видавництва могли собі дозволити видавати класиків сербського модернізму, дуже хотіла би перекласти «Щоденник про Чарноєвича» Мілоша Црнянського. Це, на мою думку, один з найзагадковіших романів ХХ століття.

З сучасної прози дуже хотілося б перекласти «Друге тіло» Мілорада Павича. Сподіваюся, що мені вдасться знайти охочих видати цей роман, який сам автор вважав «другим тілом» «Хозарського словника».

І є у мене ще один поетичний проект, незвичний. Поезію, сучасну й перекладену, у нас  видають вкрай неохоче, а дарма! Перекладаючи вірші Юрія Андруховича сербською, а вірші серба Звонко Карановича українською, подумала про цікавий проект двомовного видання, оригінально-перекладного.

А є ще улюблені книжки хорватсько-боснійського письменника Мілєнко Єрговича (напр., «Іншалла, Мадонна, іншалла»), романи хорватського письменника Ренато Баретича, «Тиха вулиця, алея» Нади Гашич, оповідання сербських прозаїків Любіци Арсич і Михайла Пантича, чудовий роман класика сербського постмодернізму Радослава Петковича «Доля і коментарі», роман «Страх та його слуга» Мір’яни Новакович… Охоче би переклала  романи, які вийшли цього року – перший роман Слободана Владушича  «Forward» і третій роман Звонко Карановича «Три картини перемоги»… Було би чудово, якби українські читачі мали можливість ними насолоджуватися. Список я могла би продовжити, є дуже багато книжок, які я хотіла би перекласти…


*


Попередні інтерв'ювовані:

неділя, 27 грудня 2009 р.

Samuel Beckett @ BradCoulbourne.Com


When I started browsing the net in search of “Samuel Beckett” in the beginning of “The Noughties” Brad Coulbourne’s site was a place I first read “Eh Joe” and “A Piece of Monologue,” among others. Recently I visited it again. And they’re there still: Beckett’s works, beautifully presented on a page. All in all, there are 6 texts by Beckett available online: “Breath,” “A Piece of Monologue,” “Eh Joe,” “Endgame,” “Krapp’s Last Tape,” and “Waiting for Godot.” Brad Coulbourne’s pages include also “Philosophy,” “Existentialism,” “Nietzsche,” “Kafka,” “How to get music and movies,” “Tactical Games,” and more. Visit BradCoulburne.Com!

субота, 26 грудня 2009 р.

"The Museum of Abandoned Secrets" by Oksana Zabuzhko



Today, a new novel by Oksana Zabuzhko will be presented in Kyїv. It’s called The Museum of Abandoned SecretsThe 500 830 pages long novel took the author some 5 years to write. ZabuzhkoThe novel covers 3 generations and 60 years of Ukrainian history (from autumn 1943 till spring 2004.) In short, this novel is about love and death. While writing the novel Zabuzhko had to study arts, medicine, trade antiqueshistory of the UPA, etc., as well as browse archives and libraries and interview real people.


P.S. Cover art sucks, I know.


*


You can read Zabuzhko’s Girls online.


пʼятниця, 25 грудня 2009 р.

"The world is never ready / for the birth of a child"





WISŁAWA SZYMBORSKA
A TALE BEGUN


The world is never ready
for the birth of a child.


Our ships are not yet back from Winnland.
We still have to get over the S. Gothard pass.
We've got to outwit the watchmen on the desert of Thor,
fight our way through the sewers to Warsaw's center,
gain access to King Harald the Butterpat,
and wait until the downfall of Minister Fouché.
Only in Acapulco
can we begin anew.


We've run out of bandages,
matches, hydraulic presses, arguments, and water.
We haven't got the trucks, we haven't got the Minghs' support.
This skinny horse won't be enough to bribe the sheriff.
No news so far about the Tartars' captives.
We'll need a warmer cave for winter
and someone who can speak Harari.


We don't know whom to trust in Nineveh,
what conditions the Prince-Cardinal will decree,
which names Beria has still got inside his files.
They say Charles the Hammer strikes tomorrow at dawn.
In this situation let's appease Cheops,
report ourselves of our own free will,
change faiths,
pretend to be friends with the Doge
and say that we've got nothing to do with the Kwabe tribe.


Time to light the fires.
Let's send a cable to grandma in Zabierzów.
Let's untie the knots in the yurt's leather straps.


May delivery be easy,
may our child grow and be well.
Let him be happy from time to time
and leap over abysses.
Let his heart have strength to endure
and his mind be awake and reach far.


But not so far
that it sees into the future.
Spare him
that one gift,
O heavenly powers.


*


From Nothing Twice. Selected Poems (1997) by Wisława Szymborska (translated by Stanisław Barańczak and Clare Cavanagh)




четвер, 24 грудня 2009 р.

"До тіні Збіґнєва Герберта" Шеймаса Гіні | "To the Shade of Zbigniew Herbert" by Seamus Heaney


Photo by Anna Beata Bohdziewicz


До тіні Збіґнєва Герберта


Ти був одним із тих зпотойбіч північного вітру,
Кого Аполлон уподобав і до кого всякчас вертав
Під час зимового сезону. І серед своїх ти
Його оповісником залишався щораз, як той од’їздив,
Край — мовчав, а обіцянка літа — не справджувалась.
Од нього ти навчився ліри й настроєною її тримав.


Пер. Лев Грицюк
(вечір 17-18 грудня 2009 року)

*



To the Shade of Zbigniew Herbert


You were one of those from the back of the north wind
Whom Apollo favoured and would keep going back to
In the winter season. And among your people you
Remained his herald whenever he'd departed
And the land was silent and summer's promise thwarted.
You learnt the lyre from him and kept it tuned.

*

My Ukrainian translation of poem "To the Shade of Zbigniew Herbert" from poetry collection Electric Light (2001) by Seamus Heaney


середа, 23 грудня 2009 р.

Шеймас Гіні: "Біля Тумського мосту" | Seamus Heaney: "At Toomebridge"



Біля Тумського мосту

                     Де водна гладь
Озера Лох-Ней через гать переливалася,
Ніби добравшись до краю землі пласкої 
Й упавши осяйно в тривале
Теперішнє річки Банн.

                     Де раз був КПП.
Де 98-го повішено хлопця-повстанця.
Де негативні іони на відкритому повітрі —
Поезія для мене. Як колись раніше —
Слизь і срібло вгодованого вугра.
Пер. Лев Грицюк


*

At Toomebridge




                     Where the flat water
Came pouring over the weir out of Lough Neagh
As if it had reached an edge of the flat earth
And fallen shining to the continuous
Present of the Bann.


                     Where the checkpoint used to be.
Where the rebel boy was hanged in '98.
Where negative ions in the open air
Are poetry to me. As once before
The slime and silver of the fattened eel.


*



My Ukrainian translation from English of poem "At Toomebridge" from poetry collection Electric Light (2001) by Seamus Heaney


вівторок, 22 грудня 2009 р.

Самюель Бекет (1906-1989): "як же ж то кажуть"




Рівно 20 років тому не стало Самюеля Бекета (1906-1989). Відзначу цю дату перекладом останнього твору, відданого письменником для публікації.


*


як же ж то кажуть



безум –
безум адже –
адже –
як же ж то кажуть –
безум од цього –
всього цього –
безум од всього цього –
з огляду на –
безум з огляду на все це –
бачити –
безум: бачити все це –
це –
як же ж то кажуть –
це це –
це це тут –
все це це тут –
безум з огляду на все це –
бачити –
безум: бачити все це це тут –
адже –
як же ж то кажуть –
бачити –
промайнути –
буцімто промайнути –
потребувати буцімто промайнути –
безум: потребувати буцімто промайнути –
що –
як же ж то кажуть –
і де –
безум: потребувати буцімто промайнути що де –
де –
як же ж то кажуть –
там –
он там –
ген он там –
вдалині –
ген он там вдалині –
слабко –
ген он там вдалині слабко що –
що –
як же ж то кажуть –
бачити все це –
все це це тут –
безум: бачити що –
промайнути –
буцімто промайнути –
потребувати буцімто промайнути –
ген он там вдалині слабко що –
потребувати буцімто промайнути ген он там вдалині слабко що –
що –
як же ж то кажуть –

як же ж то кажуть –
1988


Пер. Лев Грицюк


*


"як же ж то кажуть" Бекет написав у шпиталі та притулку для старих, де він провів свої останні дні. Твір є в і англійській ("What is the Word"), і в французькій ("Comment dire") версіях. У книжковій формі вперше з'явився в As The Story Was Told - зібранні коротких текстів, опублікованому після смерті письменника.

*


"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної гетеборзької поезії - 1. Лінн Гансéн






Лінн Гансéн (Linn Hansén) народилася 1983 року, мешкає в Гетеборгу. Дебютувала 2008 року збіркою поезій «Постукати по дереву». Входить у літературний колектив G=T=B=R=G (разом із Кристофером Фолькгаммаром та Атеною Фаррохзад).


Як я вже писав, «18 поетів із Гетеборга» — антологія сучасної поезії, представлена вісімнадцятьма поетами та поетками з другого за величиною міста Швеції. Публікуватиму антологію в електронному вигляді частинами: по одному поету/одній поетці в одному "зшитку", який можна собі або видрукувати, або читати в електронному вигляді як .pdf. Згодом, коли всі 18 поетів та поеток будуть опубліковані окремо, опублікую цілу антологію.


Поезію Лінн Гансéн, отже, в найпершому "зшитку" антології можна почитати/завантажити/роздрукувати тут.


Переклад зі шведської: Лев Грицюк.


*

18 Poets from Gothenburg is a contemporary poetry anthology featuring eighteen male and female poets from the second largest city in Sweden. I will publish it online as separate downloadable "volumes" with poetry by one author; when the last "volume" is published I will publish the whole anthology.

The poet from Gothenburg in this first volume is Linn Hansén. Read the volume (in Ukrainian) here.


Translated from Swedish into Ukrainian by Lev Hrytsyuk.


понеділок, 21 грудня 2009 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 7. Дзвінка Матіяш




Як Ви стали перекладачем?


Хотілося перекладати з дитинства, себто це можна назвати втіленням мрії.


З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?


Перекладаю на українську з англійської, білоруської, польської, російської.


Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?


Перекладаючи вірші, спершу роблю чернетку, а потім довго працюю над остаточною версією тексту, вивіряю варіанти, і читаю текст вголос, щоб почути, як він звучить.


Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?


Здебільшого я пропоную видавцям готовий рукопис, на замовлення роблю тільки невеликі за обсягом речі, переважно це есеїстика чи наукові статті.


Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?


Мова. І процес перетворення тексту, написаного іноземною мовою, на свій.


Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?


Звісно, якщо автор живий і є до нього запитання.


Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?


Добре чуття мови, начитаність та загальна ерудиція. Вміння працювати неквапно.


Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.


Мабуть, найважливіше з того, що мені вдалося зробити, — переклади поезій польського поета отця Яна Твардовського (1915-2006). Вони вийшли окремою книгою під назвою «Ще одна молитва» у київському видавництві «Грані-Т» у травні 2009.


Ці тексти, на перший погляд, страшенно прості — з мовного погляду також, сповнені парадоксів, легкого гумору і надзвичайно мудрі. Було дуже складно передати це українською, саме тому, що на перший погляд це видавалося дуже простим. Над цими перекладами я працювала декілька років.


Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?


Я цілком вільна у виборі текстів, які перекладаю. Якби знала більше мов, то просто би розширила коло авторів і текстів.


*


Попередні інтерв'ювовані:


неділя, 20 грудня 2009 р.

Daniel Tobin: A Good Seamus Heaney Critic




I mentioned once here at WhyTranslator a good Samuel Beckett "Crritic", Paul Stewart. Here is another good one, this time a Seamus Heaney critic: Daniel Tobin. He is the author of Passage to the Center: Imagination and the Sacred in the Poetry of Seamus Heaney, a very good book on Heaney indeed. Worth mentioning is also his (with Pimone TriplettPoet's Work, Poet's Play: Essays on the Practice and the Art. Daniel Tobin is also a poet: last year his 4th book of poetry Second Things appeared.


*


субота, 19 грудня 2009 р.

«18 поетів із Гетеборга»: обкладинки | Cover Art for "18 Poets from Gothenburg"



Антологія сучасної гетеборзької поезії міститиме твори 18 сучасних поетів та поеток із другого за величиною міста Швеції в моєму перекладі. Публікуватиму антологію в електронному вигляді частинами: по одному поету/одній поетці в одному "зшитку", який можна собі або видрукувати, або читати в електронному вигляді як .pdf. Згодом, коли всі 18 поетів та поеток будуть опубліковані окремо, опублікую цілу антологію, що матиме таку обкладинку:


Першою поеткою, яку вже незабаром опублікую окремим електронним "зшитком", стане Лінн Гансéн.

*

Cover art for my contemporary poetry anthology “18 Poets from Gothenburg”



пʼятниця, 18 грудня 2009 р.

“The Kid with the Sun in his Pocket”: A Bohdan Ihor Antonych Exhibition



In the mountains, closer to the sun,
for the first time I gazed at the sky,
then something wonderful and strange awakened in me,
and I lifted my head, and green words came to my lips.
Now, wherever I am and whenever,
I am always a drunken kid with the sun in my pocket.


[...]


 [From Bohdan Rubchak’s article “Reveries of the Earth: Three Slavic Versions”]


*


2009 marks Bohdan Ihor Antonych’s centenary year. Today, a new exhibition is opening in Lviv:

The major character of the exhibition is the kid of Antonych’s works that is interpreted as “the inner child” discovered and revived in ourselves when we sometimes ask about the simplest things and apprehend the world amazedly and unselfishly.
[From the press release]

The exhibition’s title is from poem “Autobiography” by Antonych.

*

четвер, 17 грудня 2009 р.

Yuri Andrukhovych Stars in a Photo Session for a Street Newspaper


Yuri Andrukhovych recently starred in a photo session for Ukrainian street newspaper Prosto Neba (photo by Rostyslav Shpuk). The current number was presented in Lviv today. The other Ukrainian writers starring in the street newspaper's previous photo sessions include Taras Prokhasko, Yuri Izdryk, Sofiya Andrukhovych, Volodymyr Yeshkilyev, etc.

середа, 16 грудня 2009 р.

Publishing the Unpublishable


Що робить літературний твір "невидавальним"? Це питання поставили собі на сайті Ubu.Com і започаткували серію "Видаючи невидавальне" ("Publishing the Unpublishable"). Від 1018-сторінкового рукопису - до збірки романтичної поезії часів середньої школи від поета-новатора, який тепер - у фаворі. Інтернет - прекрасне місце для такого типу публікацій, відзначають на сайті. Серія вже нараховує 50 видань; мета - сотня. (Увага: у серії публікуються автори тільки на запрошення.)

вівторок, 15 грудня 2009 р.

Поезія = газета + маркер




"Ми - / математичні / в якийсь спосіб / Тому / - / працюємо"


*


"Замість того, щоб починати з порожньої сторінки, поет Остін Клеон береться за газету та маркер і викреслює слова, яких не потребує."
--NPR’s Morning Edition


*