>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

четвер, 30 вересня 2010 р.

Impromptu Translation: "Гімн бідняків" Сєрґєя Тімофєєва | З Міжнародним днем перекладача!

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ
ГІМН БІДНЯКІВ

Подобається нам сентиментальна бідність
Художніх засобів,
Мізерний бюджет,
Нехитрий сюжет.
Живемо ми тому
У Східній Європі,
Території розповсюдження
Виразної схильності до еміграції.
Ідемо на роботу й знаємо:
Соціальні відрахування — жалюгідні,
Пенсій нам не буде ситих,
Гаваї нас не чекають.
Тому куримо й п’ємо,
Слухаємо гучну хаотичну музику
Чи навпаки таку просту,
Що нею можна бити по голові.
Ми — підчерев’я Європи
Чи там якісь кишки,
Переварюємо старі ідеї
І старий одяг.
І не влаштовуємо демонстрацій,
Радше демонструємо зневагу
До випусків новин,
У яких про нас —
Тільки сумні репортажі.
Пер. Лев Грицюк

*


*


середа, 29 вересня 2010 р.

Good Read: "Ворошиловград" Сергія Жадана


Хоча що доброго? Мені 33 роки. Я давно і щасливо жив сам, з батьками бачився рідко, з братом підтримував нормальні стосунки. Мав нікому не потрібну освіту. Працював незрозуміло ким. Грошей мені вистачало саме на те, до чого я звик. Новим звичкам з’являтись було пізно. Мене все влаштовувало. Тим, що мене не влаштовувало, я не користувався. Тиждень тому зник мій брат. Зник і навіть не попередив. По-моєму, життя вдалось.

понеділок, 27 вересня 2010 р.

Сімейна прогулянка з книжками: фотосесія для "Читомо"


Дружній сайт "Читомо" опублікував нашу сімейну фотосесію для своєї рубрики "Пози". Супровідний текст на сайті звучить так:

Перекладач зі шведської, англійської мов Левко Грицюк і його дружина Оля Іванечко-Грицюк ще зовсім нещодавно ходили на прогулянку читати вдвох. У них є окремо книжки Олі, окремо Левка, адже читацькі смаки часом різняться. Тепер майже нічого не змінилося, окрім того, що додалась нова книжкова добірка – для крихітної Ліни. Донечку назвали на честь українського класика Ліни Костенко й шведської поетки Ліни Едкаль, яку Левко переклав. Пригадуєте? Читання на свіжому повітрі корисне, інформація запам’ятовується краще, у коляску вміщається значна частина книжкової шафи, та й спатки опісля читань у парку й на дитячому майданчику захочеться дужче.

Нижче подаю ще низку фото авторства Жені Перуцької:








неділя, 26 вересня 2010 р.

New Release: "Beckett before Beckett: Samuel Beckett's Lectures on French Literature" (2010)


За свою короткотривалу академічну кар'єру в дублінському Трініті-Коледжі в 1930-31 рр. (після повернення з Парижа та зустрічі з Джеймсом Джойсом) Самюель Бекет прочитав низку лекцій про французьку літературу. Видавництво Souvenir Press тепер видає їх окремою книжкою. У лекціях Бекет досліджує, захоплюється та критикує таких письменників, як Расін, Флобер, Бальзак, Жід, Стендаль та Достоєвський. Він ставить непрості запитання: як окреслити поняття сучасного йому роману, чого повинна намагатися досягти література, чого їй слід уникати.

*


субота, 25 вересня 2010 р.

Нова книжка Дáвіда Вікґрєна — «Folkmun» (2010)


У грудні виходить нова книжка Дáвіда Вікґрєна «Folkmun». (Шведська фраза «i folkmun» означає «in popular parlance (speech)»; «folk» — «народ», «mun» — «рот».) Вікґрєн у своїх нових поезіях працює з багатьма джерелами репрезентації, мов та оповідей, що конструюють «Ми» та дійсність. Поет із неймовірним відчуттям мови буквально вивертає поняття «Історії» з великої «І», «Оповіді про Нас» та «Природи». Колективна та індивідуальна біографії досліджуються з самого центру подій, а сталі вирази з минулого поєднуються з голосами сучасності. Хто чи що оповідає наші життя?

*

Дáвід Вікґрєн народився 1975 року в Норрботтені на півночі Швеції, мешкає в Гетеборгу. Дебютував 2002 року збіркою поезій «Для майбутнього антропологічного дослідження». За нею вийшли збірки поезій «Порядок» (2004) та «Лекція в домашніх умовах» (2008).

Вірш Вікґрєна ввійшов до антології сучасної гетеборзької поезії «18 поетів із Гетеборга».

*


Photo: Kristin Lidell

пʼятниця, 24 вересня 2010 р.

Impromptu Translation: "Стара війна" Сєрґєя Тімофєєва

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ
СТАРА ВІЙНА

Вибач мені, стара війно,
Що не вмер на тобі,
Що можу тепер, скажімо, через абищо сердитись
І божеволіти через дурниці.
Знаю, ти — велика яма
І нема в тобі дна.
Коли ти була молодою,
Легко приймала в себе мільйони.
Тепер ти — стара
І не хочеш, щоб тебе забували,
Показуєш свої старі знимки,
Гордовито ділишся спогадами.
Навіть розмальовуєш стару чорно-білу
Кінохроніку для абсолютної достеменності.
І я охоче тобі вірю,
Що, власне, все так і було.
А сам зважую шанси на нову роботу
Чи там невеличкий особистий бізнес.
А потім думаю все-таки про тебе:
«Ну чого ти до мене причепилася, рекордистко з паленого м’яса!
Усі твої фронти, всі твої мапи зі стрілами
Ударів та овалами оточень,
Увесь цей твій смертельний мейкап
Не приваблює мене ні крихти!»
Та вголос цього не кажу.
Ввічливо всміхаюся.
Чекаю, поки заклюєш носом і заснеш
Над своєю щовечірньою чаркою
Червоної наливки.
Пер. Лев Грицюк

*


четвер, 23 вересня 2010 р.

New Release: "Дванадцять" (2010)


Дванадцять: Українська поезія авторів Карпатського регіону у словацькому перекладі В.Юричкової. — Ужгород: Ліра, 2010

Видання презентує поезію авторів Карпатського регіону І.Андрусяка, Ю.Андруховича, В.Герасим’юка, Т.Григорчука, Д.Кременя, Р.Кудлика, В.Кухти, Т.Ліхтей, С.Майданської, І.Малковича, П.Мідянки, Д.Павличка у словацькому перекладі В.Юричкової. Книжка спонукає до осмислення, переоцінки чи доповнення власного пізнання того, що насправді творить КАРПАТИ.

*


середа, 22 вересня 2010 р.

"Перший кавалок" Ліни Екдаль


Сьогодні найбільша шведська газета Dagens Nyheter у контексті політичної кризи у Швеції опублікувала у своїй частині "Культура" вірш Ліни Екдаль "Перший кавалок". Ним Ліна Екдаль, до слова, відкривала своє читання на зустрічі-тандемі з Наталкою Білоцерківець на цьогорічному Літфесті в рамках Форуму видавців у Львові. Дублюю свій переклад.

*

ЛІНА ЕКДАЛЬ
ПЕРШИЙ КАВАЛОК

У холоді матимете вогонь. У темряві — світло. Якщо засвітло — тінь. У голоді — хліб. У спразі — воду. У горі — розраду. У нудьзі — гумор. У бездомності — дім. У безколірності — колір. У неспокої — спокій.

Чисті простирала — у гарячці.
Відкриті рани обробляються невідкладно.
Утрачені руки та діти — компенсуються.
Після виконаної роботи — відпочинок.
Після закінченого відпочинку — робота.
Велика літера після крапки.
Крапка після закінченого речення крапка.

Чи є запитання. Чи є запитання з цього першого кавалка.
Пер. Лев Грицюк

вівторок, 21 вересня 2010 р.

Ігор Померанцев про поезію та переклад


Поезія — це варіації на тему мови. Або імпровізації на ту ж тему. Переклади іноземної поезії найперше викликають у читача почуття заскоченості, навіть зачудування. Почуття не збреше. Коли поезію виривають з мовним м’ясивом і підпорядковують іншому уставу, вона конає. У будь-якої національної поезії — власні коди, свої паролі. Вони охороняються за сімома печатками віками, інколи й тисячоліттями. Німецький та український читачі переживають подібний захват, коли читають талановиті вірші, але захват цей непередаваний або, якщо завгодно — неперекладний. Мені здається, я здогадуюсь, у чому секрет німецької поезії: вона вперто відвойовує свободу у жорсткої німецької граматики. А у чому сенс української поезії? Це найвищою мірою трагічний сенс: українська мова вижила завдяки поезії, вижила у поезії. Англосакси переживають іншу драму: це споконвічна боротьба між англо-германськими коренями з одного боку, і латинськими — з іншого. Хоч лусни, у перекладі цього не передаси. Тому перекладачі й схожі на героїв давньогрецької трагедії: вони приречені, та однаково борються з роком, фатумом. Ця боротьба буває такою захопливою, що спостерігати за нею і співпереживати їй — то отримувати чистісіньку насолоду. Перегорніть сторінку.
Пер. Діана Клочко
(З передмови до Альманаху поезій та перекладів Першого Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz» (2010))

субота, 11 вересня 2010 р.

Nicely Put, That: Jukka Koskelainen | «Хто плаче за Єммою Бломгофф»


«Поети завжди готові тусуватися — тим часом як романісти залишаються вдома пережовувати свої постійно зростаючі гори рукописів.» (Юкка Коскелайнен)

*

14 вересня — Київ, 17 вересня — Львів


пʼятниця, 10 вересня 2010 р.

Літфест-2010



Безперечний плюс цьогорічного Літфесту — присутність скандинавів. Окрім неймовірно талановитих Ліни Екдаль та Лінн Гансéн із Гетеборга (Швеція), серед заявлених учасників літературного фестивалю маємо представників Данії (Пітер Бенстед, Азеф Золтанзаде, Янус Кодал, Клаус Хандберг Крістенсен), Норвегії (Айвін Гуфстад Ев’ємо, Кнут Олав Хомлонг) та Фінляндії (Солья Крапу).

Дуже цікаві латвійці та литовці: Улдіс Берзьиншс та Юріс Кронбергс (Латвія) і Біруте Йонушкайте та Вітас Декшнис (Литва).

Цікаві поети з Хорватії: Сладжан Ліповец та Марко Погачар (у кожного — по сторінці на Poetry International Web).

Мабуть, цікаві чехи: Ондрей Мразек та Ладіслав Чумба.

Христина Назаркевич — це завжди знак якості. :-) Тож зустріч із (невідомими мені) Еліасом Штайнером та Гельмутом Шьонауером (Австрія) обіцяє бути цікавою. З Німеччини приїжджають Терезія Мора та Біргіт Бауер.

З Польщі приїжджає незрівнянний Кшиштоф Варґа, а з Росії — перекладач Гіні Григорій Кружков.

Ну й на Ночі поезії і музики нон-стоп гратимуть неймовірні «Зелені сестри» (Україна).

четвер, 9 вересня 2010 р.

Journal of Beckett Studies (JOBS)


Journal of Beckett Studies (JOBS) — авторитетне видання в бекетознавстві. Журнал виходить із 1976 року; цього місяця — число, присвячене темі «Бекет і Німеччина». Безкоштовний примірник (Vol. 17, No. 1-2) можна переглянути тут.

вівторок, 7 вересня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 28. Юрій Завгородній



Як Ви стали перекладачем?

Свого часу мені довелося податися з Києва подалі від України. Щасливий випадок дозволив мені поселитися в Латвії, звідки тягнуться коріння моєї матері. Для вдосконалення материнської мови — латиської (і щоб не втратити батьківську — українську) я почав багато читати і перекладати латиських поетів. З багатьма заприятелював. Це наклало серйозну відповідальність щодо якости, тобто адекватного відтворення українською латиського оригіналу.


Згодом щось подібне привело мене до перекладу поезії та прози з інших мов — із тих, де мені не потрібні незграбні підрядники, де я досить вільно відчуваю текст і підтекст твору, його мелодію, його настрій.


З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?


Я майже відповів на це запитання попереднім поясненням. Перекладати з білоруської, польської, словацької, македонської я почав перекладати зі вдячности колеґам за переклади моїх поезій на ті мови.


Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?


Підходи до перекладів поезії та прози абсолютно різні. Перекладаючи поетичні твори я можу відкласти того вірша, якого не можу відтворити українською так, щоб автор, який не знає української, міг би його впізнати за звучанням. З роману чи з новелі не відкинути ніякого шматочка, яким би складним для перекладу він не був. При перекладі біографічного есею латиського поета Яніса Петерса про життя і творчість композитора Раймондса Паулса мені довелося користуватися різними довідниками з музикознавства, хоча свого часу я трохи вчився у музичній школі.


Спільним у перекладах є необхідність засобами рідної мови передати не лише зміст твору, а нюанси іншої мови, її колорит. Щоб читач розумів, що це розповідь з іншої країни, хоча є і загальнолюдські проблеми.  


Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?


Перекладацька діяльність для мене не є основною. Через те я сам пропоную своїм видавцям ту чи іншу річ, яка чимось мені припала до серця, з якою я захотів познайомити українського читача. Замовлення на переклад конкретного тексту для мене є неприйнятним, оскільки може не співпасти з моїми естетичними чи іншими уподобаннями.


Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?


Приваблює бажання бути посередником між народами, показати, що у різних народів спільного набагато більше, ніж відмінностей. Це і є найбільшою перевагою. Головним недоліком може бути лише поверхове знання мови, з якої треба робити переклад, я не наголошую на знанні рідної. Це й так є зрозумілим. Також серйозним неґативом є поверхове знання історії та культури, побуту тощо того народу, з мови якого робиться переклад. Не є істотно суттєвим, що перекладається — короткий вірш чи грубезна епопея.


Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?


Іноді, якщо є така можливість, корисно поспілкуватися з автором, але без некоректних запитань про зміст чи підтекст твору. Якщо перекладач цього не зрозумів, то йому не варто братися за цю роботу і стрічатися з автором. А дружня розмова з ним може дати багато чого, що стане в пригоді при перекладі.


Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?


Особливо важливих моментів (я вже про дещо прохопився раніше) є досить багато. На мою думку, важко щось визначити за головне: досконале знання мов (своєї і чужої), знання про народ, із мови якого перекладається, та його країну, знайомство із умовами та специфікою роботи (фахової) персонажів твору, який перекладається.    


Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.


З десятка виданих перекладних книжок (про мої численні публікації в різних альманахах, антологіях чи періодиці не йдеться) найбільшим своїм здобутком вважаю авторську поетичну антологію «З Латвійського берега».


Все-таки до неї я йшов майже сорок років, постійно перекладаючи і публікуючи добірки віршів окремих поетів Латвії. Це більше десяти тисяч поетичних рядків (450 сторінок) сімдесяти трьох латиських поетів. До фотографії кожного додано біографічні відомості та розповідь про творчі здобутки. Це досить представницький зріз латиської поезії ХХ століття включно з діяспорними представниками.


Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б? 


Я вже сказав раніше, що маю таку можливість працювати не за замовленнями, а самому пропонувати. Тобто я цілком вільний у своєму виборі творів для перекладу. Шкода, що на всі свої мрії нема достатньо часу. Є славний латиський письменник Карліс Скалбе (він досить тривалий час прожив на еміґрації у Швеції, де й відійшов до вічности). Будь-якої вільної години я сідаю за переклад його казок. Філософія цих болісних сюжетів близька кожному народові, хоча і відбувається дійство в латиських реаліях.


*


Попередні інтерв'ювовані:


9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур


*


Юрій Завгородній – прозаїк, поет, перекладач. Член Національної спілки письменників України та Асоціяції українських письменників, нар. 14.07.1940. р. на Дніпропетровщині.

За фахом інженер-будівельник – закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (1962). Працював на будівництві електростанцій в Україні, Латвії, на Крайній Півночі в Росії. Завершив кар’єру будівельника головним інженером Управління будівництвом Чорнобильської АЕС (1989-1993). Згодом був начальником департаменту в Міністерстві енергетики України (1993-2000).

Почав друкуватися ще в студентській багатотиражці з 1958 р., 1959-го в дніпропетровській обласній молодіжній ґазеті (“Прапор юності”) з`явилася поетична добірка. Від 1969 року (після добірки в альманасі «Вітрила-69») по 1989 рік Ю. Завгороднього не друкували в Україні з політичних міркувань тодішнього режиму. Зрідка з’являлися публікації його віршів у Латвії у перекладах на латиську або російську мову. Нині його твори відомі за межами України: Азербайджан, Бельгія, Білорусія, Болгарія, Ізраїль, Латвія, Литва, Македонія, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Чехія, Франція. Вірші та твори малої прози включалися до багатьох зарубіжних антолоґій, альманахів, колективних збірок. На сьогодні доробок Ю.Завгороднього складається з таких книжок:

Поетичні: “Тече між пальцями пісок” (1993, “Укр. письменник”); “Поміж вчора і завтра” (1994, “Укр. письменник”); “На часі проща” (1995, “Укр. письменник”); “Прочинене в часі вічко” (1996, “Укр. письменник”); “На зламі часів” (1998, “Живиця”); “Не в’яне полум’я свічі” (2000, “Дніпро”); “Озирнутися перед порогом” (2002, “Гранослов”); «Правда і віра» (2004, «Неопалима купина»), «На круги своя» (2007, «Задруга»), «Попелище дикого степу» (2009, «Задруга»). Польською мовою – «Pogwar dzikiego stepu» (2009, Вроцлав, Польща).

Прозові: “Злам” – роман у новелях (1999, “Живиця”; 2001, “Кальварія”); “За що?” – роман пригод «ошуканих шукачів скарбів» (2003, “Юніверс»; 2009, «Задруга»); “Йду проти себе” – роман у новелях (2004, “Кальварія”); “Задовгий день “Ч”” – роман-спогад про наслідки Чорнобильської катастрофи (2005, “Кальварія”); три пригодницьких романи з циклу «Ошукані шукачі скарбів» вийшли одночасно 2009 року - «Відлуння зі схрону», «Не заглядай до прірви», «Остання справа Втікача» («Задруга). 

З часів замовчування творчости Ю. Завгороднього в Україні він почав активно займатися перекладами з різних мов. Переклади тоді друкувалися в українських журналах та антолоґіях. На сьогодні опублікував такі книжки перекладної літератури:

- з латиської – збірка віршів Кнутса Скуєнієкса “Насіння в снігу” (1994, “Укр. письменник”); 50 поетів Латвії в антолоґії “З латвійського берега” (1999, Поліграфічний центр КДУ ім. Т. Шевченка) і вдруге - вже 73 поети (2007, «Кальварія»); біографічний роман-есей Яніса Петерса про життя і творчість латиського композитора “Раймондс Паулс” (2005, “Кальварія”);

- з польської – збірка віршів Казімеша Бурната «Вивернути час на ліву сторону» (2008, «Задруга»); .Анджея Грабовського «А той віршик про те…» (2009, «Задруга»); передано до видавництва «Кальварія» роман-спогад Анатоля Дячинського про долю поляків із національного автономного району ім. Мархлевського в Україні, ліквідованого Московською владою в 1936 році з виселенням всіх поляків до Північного Казахстану;

- з румунської – філософсько-історична поема Думітру М. Іона «Євангелія від Іоанна Метафори» (2010, «Задруга»).

Також переклади творів окремих авторів з білоруської, латиської, литовської, македонської, польської та словацької мов продовжують регулярно з’являться в українській періодиці. Постійно бере активну участь у літературних святах та фестивалях у різних країнах: Польща (Краків, Вроцлав, Познань, Жешув тощо), Латвія,  Литва, Словаччина, Македонія, Азербайджан, Болгарія, Румунія та в інших. Після того кожного разу друкує свої переклади творів учасників тих імпрез в  українських журналах та ґазетах. 

Лауреат літературних премій ім. П. Тичини (2002), В. Сосюри (1993), О. Гончара (2007), міжнародної (Мюнхен, Німеччина) премії ім. Івана Кошелівця (2003), Латвійською республікою двічі відзначався нагородами за внесок до народної дипломатії та перекладацьку діяльність (2000, 2008).

понеділок, 6 вересня 2010 р.

New Releases: "Вибрані поезії" Хорхе Луїса Борхеса (2 книжки)


Переклади поезій Борхеса від різних перекладачів — Григорія Латника та Сергія Борщевського. Обрані перекладачами поезії перетинаються на 40%, а, отже, є можливість і побачити різні перекладацькі рішення, і «смакувати» ті самі поезії в двох інтерпретаціях. Більше про книжки — тут і тут.

пʼятниця, 3 вересня 2010 р.

"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної гетеборзької поезії - 18. Маурітц Тістельо




Маурітц Тістельо (Mauritz Tistelö) — поет, митець, активіст із Гетеборга.




*

«18 поетів із Гетеборга» — антологія сучасної поезії, представлена вісімнадцятьма поетами та поетками з другого за величиною міста Швеції.

Більше про антологію тут.


*


18 Poets from Gothenburg is a contemporary poetry anthology featuring eighteen male and female poets from the second largest city in Sweden (translated by Lev Hrytsyuk).

The poet from Gothenburg in this volume is Mauritz Tistelö.

Previously published poets include (to be continued):