Як Ви стали перекладачем?
Сімейні традиції. І мій батько Володимир Лучук, і мати Оксана Сенатович були письменниками, заодно й перекладачами. Тато від дитинства мене і мого старшого брата Тараса спонукав до перекладацької праці. Перша моя публікація взагалі була перекладацька, у співавторстві з братом:
Ванда Хотомська. Казка про білий сніг / З польської переклали Тарас та Іван Лучуки, учні Львівської середньої школи № 28 // Ленінська молодь. – 1978. – 12 грудня. – (У співавторстві з Т. Лучуком).
Друга, вже самостійна, зрештою, також:
Даниїл Долинський. Якби раптом в зоопарку... / З російської переклав Іван Лучук, учень Львівської СШ № 28 // Ленінська молодь. – 1979. – 4 серпня.
Як і третя, коли я вже був студентом першого курсу Львівського університету (слов'янська філологія):
Томаш Навка. Пориватись; Заспокоєння; Не тільки дітям Освенціма / З серболужицької переклав Іван Лучук // Всесвіт. – 1982. – № 2. – С. 28.
Ось так, можна сказати, я й став перекладачем.
З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?
Я перекладаю з багатьох слов'янських мов, але тільки на українську. Найбільше переклав з мови сербської. На славістиці Львівського університету сербокроатистика була моїм першим фахом. Дещо переклав з верхньолужицької (серболужицької), білоруської, російської, хорватської, словенської, польської, чеської, македонської. Трохи переклав з німецької, в тому числі й з давньонімецької (зокрема, міннезанґ). Маю варіації з мов англійської, французької, іспанської. Ще дещо. Маю версії давньої поезії, зокрема опубліковані у журналі «Всесвіт»:
Від угаритського епосу до пісень ваґантів / Версії Івана Лучука: [Угаритський епос]: [Фрагмент оповіді про Силача Балу]: “Він вогонь поставив у домі...”; [Фрагмент оповіді про священний шлюб]: “О муже! Чоловіче!..”; [Фрагменти оповіді про Карату]: “Військо його могутнє дуже...”; “Джерело ріки, земля і небо!..”; [Фрагменти оповіді про Акхіта]: “Як змія шипить, зашипіла Анату...”; “Я посвячу могутні ливанські дерева...”; “Забажай життя, Акхіте-звитяжцю...”; “Не обдурюй мене, цнотливице...”; [Давньоіранська поезія]: Географічна поема з “Авести” (перша частина книги “Вендідад”); [Візантійська поезія]: Григорій Богослов. Сходи цноти; Роман Сладкопівець. Гімн; Йоан Дамаскин. Ямбічний канон на Різдво Христове. Пісня 9; Теодор Студит. До монастирського кухаря; [Поезія скальдів]: Браґі Старий Боддасон. Строфа з “Драпи Раґнара”; Сіґват Тордарсон. Віса (Дротткветт); [Давньоанглійська поезія]: Беовульф (фрагмент) [Епізод бенкету]: “Жона благородна чашу подала...”; Вульф і Еадвакер; [Давньоірландська поезія]: Писець у лісі; Плавання Брана, сина Фебала (фрагмент); [Поезія ваґантів]: Дівочий аркан (Carmina Burana, фрагмент) // Всесвіт. – 2008. – № 9-10. – С. 106-118.
Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?
Жодних збірок цілком не перекладав, лише окремі твори – вірші, оповідання. Але спершу вивчаю оригінал, потім роблю лексичні заготовки за допомогою словників, а тоді на одному подиху перекладаю.
Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?
Дуже рідко зі мною сконтактовуються видавництва. Це радше винятки. Як-от «Кальварія» замовила була переклад віршів з німецької, вкраплених у повість Ренати Велш «Вампірятко». Або ж Назар Гончар віддав мені замовлення Ґете-інституту перекласти «Жіночі танці (сім середньовічних віршів)», переклад яких йому чомусь не йшов, а я його оперативно зробив, до речі, з метою співаного оперного виконання паралельно німецькою й українською; я переклав склад до складу, наголос до наголосу, зрозуміло, і за це наслухався компліментів від знаного композитора Ігоря Блажкова.
Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?
Свої перекладацькі вправи фахом не уважаю. Це радше принагідні заняття, кожного разу вмотивовані різними обставинами, часто особистими симпатіями до авторів і текстів. Особистими в сенсі заочному.
Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?
Мабуть, але в мене такої конечної потреби не виникало. Гадаю, це не зайва практика, якщо з'являється така можливість.
Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?
Знання рідної мови, перш за все. Поетичний талант, якщо перекладається поезія, версифікаторська вправність. Знання мови, з якої перекладаєш. Якщо знання недостатні, допомагають словники й письменницька інтуїція. Бажане знання реалій, середовища носіїв мови, з якої перекладаєш, але не обов'язково, головне літературний талант перекладача.
Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.
Переклад чотирьох поетичних циклів сербського поета Васка Попи. Васко Попа, властиво його поезія в контексті сучасної йому сербської лірики, була темою моєї дипломної роботи в університеті. Перекладів з цього поета на українську сливе не існувало, тож треба було їх виконувати самому. У січні1985 року я два тижні просидів у Будинку творчості в Ірпені під Києвом і в лютий мороз перекладав Васка Попу, мороз був надворі, а в кімнаті було доволі тепло; під кінець мого там перебування до мене приїхали в гості лугосадівці Назар Гончар і Роман Садловський, ми разом повернулися до Львова.
Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?
Хотів би перекласти збірку есеїстики Данила Кіша «Homo poeticus».
Бажаю перекласти усі «Сонети до Орфея» Райнера Марії Рільке; але як подумаю – наскільки швидко він їх написав, а мені для перекладу знадобиться вдесятеро більше часу, то якось закрадаються сумніви.
Хочу перекласти «косовський цикл» сербського героїчного епосу, головно пісні про Марка Кралєвича.
Планую перекласти доволі повний корпус «Carmina Burana».
Дуже мене цікавить Ернст Яндль, досить багато віршів якого я вже давніше переклав, але хочу його якомога повніше представити української мовою.
*
Попередні інтерв'ювовані:
Немає коментарів:
Дописати коментар