Фото: Віталій Грабар
Як Ви стали перекладачем?
Загалом банально. Завжди мріяла перекладати, поставила собі це за мету, вивчила мови і почала. Але мені страшенно пощастило, бо я потрапила до одного із небагатьох семінарів для перекладачів-початківців. Це був семінар "Трансляторіум", організований свого часу при Варшавському університеті відомою науковцем та перекладачем Олею Гнатюк та віце-президентом польського ПЕН-клубу Адамом Поморським. У семінарі брали участь перекладачі-славісти з Польщі, України, Білорусії та Росії, і ми багато років зустрічалися і вчилися теорії та практики перекладу. Завдяки саме цьому семінару постала серйозна школа молодих перекладачів української літератури, скажімо, у Польщі, чимало перекладів вийшло у Білорусії та Україні. Знання, досвід і контакти, які дала мені участь у цьому проекті, я б не змогла отримати де-інде. Брак серйозної перекладацької освіти дуже відчутний зараз у перекладах, які з'являються в Україні, дуже часто буквальних, нередагованих, іноді цілком курйозних.
Загалом банально. Завжди мріяла перекладати, поставила собі це за мету, вивчила мови і почала. Але мені страшенно пощастило, бо я потрапила до одного із небагатьох семінарів для перекладачів-початківців. Це був семінар "Трансляторіум", організований свого часу при Варшавському університеті відомою науковцем та перекладачем Олею Гнатюк та віце-президентом польського ПЕН-клубу Адамом Поморським. У семінарі брали участь перекладачі-славісти з Польщі, України, Білорусії та Росії, і ми багато років зустрічалися і вчилися теорії та практики перекладу. Завдяки саме цьому семінару постала серйозна школа молодих перекладачів української літератури, скажімо, у Польщі, чимало перекладів вийшло у Білорусії та Україні. Знання, досвід і контакти, які дала мені участь у цьому проекті, я б не змогла отримати де-інде. Брак серйозної перекладацької освіти дуже відчутний зараз у перекладах, які з'являються в Україні, дуже часто буквальних, нередагованих, іноді цілком курйозних.
З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?
З німецької та польської на українську. Насправді вибирати особливо не доводилося. У школі я вчила іспанську, потім самотужки – англійську, але знаю їх набагато гірше, ніж польську та німецьку, які пощастило вивчати у мовному середовищі. Але якби з'явилася раптом така можливість, то я із задоволенням вивчила б іще кілька мов, люблю сам процес.
Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?
Збірки віршів перекладати наразі не доводилося. Тільки дитячу віршовану поему Яна Бжехви "Блоха Шахрайка", але це не було замовлення, а просто переклад для власного сина. Тож працювала непоспіхом, з великими перервами. Що ж до прози, то перекладати оповідання в чомусь легше, бо менший об'єм тексту простіше відредагувати. Але і тон доводиться міняти частіше, з'ясовувати слова з дуже різних областей знань, тож є свої складності. Здебільшого я працюю у три етапи – спершу роблю чернетку, намагаюся надовго не застрягати на з'ясовуванні незрозумілого, складніші питання, які потребують тривалішого пошуку, розмірковувань, лише маркую. Те саме – зі словами-синонімами чи висловами, які видаються не дуже вдалими. Другий етап – це з'ясовування і виправляння. А третій – остаточне редагування. Ідеально, коли є можливість залишити собі хоча би кілька тижнів, а то і місяців між цими етапами, щоб "відвикнути" від тексту.
Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?
Здебільшого саме так і відбувається. Але іноді просто дуже хочеться перекласти ту чи іншу річ. Саме у такий спосіб накопичуються переклади, які потім вкрай складно опублікувати, адже українські видавництва дуже непросто переконати видати щось поза тим, що планують вони самі. Часто не допомагають ні закордонні дотації, ні відомість автора. І це не тільки моє спостереження, а і досвід багатьох моїх колег. Часто вже перекладені твори лежать у шухлядах, а іноді і в редакціях видавництв роками, і так і не виходять. Цього року під час львівського Форуму видавців я навіть робила акцію під назвою "Сиротинець для перекладів", під час якої перекладачі читали саме такі "тексти із шухляди".
Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?
Приваблює можливість зануритися в текст, відкрити для себе такі його пласти, які неможливо вловити під час звичайного читання, спокушає можливість поборотися з так званою неперекладністю, знайти у власній мові схожий і відповідний до тексту мовний шар, стилістику. Робота з перекладними текстами дає дуже багато досвіду, корисного для власних літературних спроб, шліфує вміння висловлюватися лаконічно, редагувати текст, шукати якнайвдаліших мовних конструкцій. А найбільш дошкульними недоліками є неминучість втрат при перекладі, які завжди гостро усвідомлюєш як перекладач, пропущені помилки, які завжди дратують, постійна непевність у власних знаннях, адже часто доводиться мати справу з цілком новою для себе інформацією. А також тексти, у яких під час перекладу виявляється плиткість, відсутність прихованих глибин. Їх перекладати легко, але і не дуже цікаво, набагато більше задоволення дає робота зі складними книгами, насиченими мовними іграми та експериментами, багатозначністю і прихованими алюзіями.
Та найбільше дратує, мабуть, те, що літературний переклад неможливо назвати фахом у сенсі професії, яка годує, адже попри те, що ця робота вимагає дуже високої кваліфікації і досвіду, прожити з перекладацьких гонорарів в Україні неможливо. І це проблема, про яку вкрай рідко згадується у контексті перекладознавства. Не існує в Україні і жодних стипендійних програм для підтримки перекладачів, жодних державних дотацій для видання немасової якісної літератури, як це поширено в інших країнах.
Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?
Це залежить і від автора, і від тексту, а насамперед від характеру запитань. Автор може допомогти перекладачеві лише з'ясувати зміст свого тексту, а це найпростіше із завдань, які доводиться вирішувати під час перекладу. Найважчим є передати відомий тобі зміст власною мовою, знайти відповідні мовні та стилістичні засоби, тут уже автор нічим допомогти не може. Та і не завжди контакт із автором можливий. Більшість із текстів, які мені доводилося перекладати – це класика, тут проконсультуватися можна хіба що з колегами-перекладачами на твою чи якусь іншу мову. Дуже допомагають у роботі перекладацькі інтернет-форуми, на яких за кілька хвилин отримуєш відповіді досвідчених перекладачів з цілого світу, знаходиш дуже потрібні тобі контакти, обмінюєшся досвідом. Наприклад, я дуже ціную такий форум германістів, створений німецькою інституцією Літературний Колоквіум Берліна.
Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?
Та насправді будь-який. Ніколи не відомо, про що буде наступна книга, яку перекладатимеш. Трапляється і наркоманський жаргон, і алкогольний, ось днями перекладала з німецької монолог хлопця, який катається на роликах, і також зустріла купу сленгової лексики, яку було досить складно відтворити українською.
Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.
Дуже цікаво було перекладати "Замок" Кафки. Страшнувато, звичайно, бо це був один із перших моїх текстів, які я робила на замовлення, у доволі стислий термін, та ще і з усвідомленням, що художнього редагування тексту видавництво здійснювати не буде. Під час свого навчання у Фрайбурзькому університеті (Німеччина) я відвідувала семінар кафкознавства, тож тепер було особливо цікаво намагатися застосовувати теорію на практиці. Тоді я вперше відкрила для себе, що поширений в Україні міф про те, що російські переклади класики завжди кращі за українські – це дуже часто лише міф, і особливо коли мова йде про переклади Кафки, у російському варіанті часто страшенно спрощені і сплащені, з масою неточностей і помилок, а головне – цілковито спотвореною стилістикою. Найцікавішим у роботі для мене було саме намагання відтворити надзвичайну складність, хоча при тому і неймовірну стрункість авторської стилістики, а також комізм Кафки, який перекладачі часто люблять перетворювати на невиправдано пафосний трагізм. Нещодавно мені довелося розмовляти з польським колегою, який кілька років тому робив новий переклад "Замку" і виявилося, що його стратегія була дуже схожою. Такі перекладацькі контакти і обмін важко переоцінити.
Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?
Думаю, обирала б не за прізвищами авторів, а за текстами. Дуже шкода, що у нас зараз немає жодних авторських серій світової літератури, підібраних, скажімо, відомим письменником чи перекладачем відповідно до власних смаків. Такі серії, як правило, читати найцікавіше.
*
Попередні інтерв'ювовані:
Немає коментарів:
Дописати коментар