>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

четвер, 31 березня 2011 р.

New Releases: "Червоне і чорне: 100 українських поеток ХХ сторіччя" і "Чорне і червоне: 100 українських поетів ХХ сторіччя" (2011)



Дизайн: "Аґрафка"

Укладач: Борис Щавурський


Вихід планується на травень 2011

четвер, 24 березня 2011 р.

Impromptu Translation: "Славити тебе" Сєрґєя Тімофєєва

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ
СЛАВИТИ ТЕБЕ

Коли з усіх старих черевиків світу
Складуть новий Тадж-Махал,
І ця офіціантка років п’ятдесяти,
Яка задивляється на спортивного типу
Студентів, вийде покурити за двері забігайлівки,
І коли дівчина, яка присвятила 3 роки анорексії,
Впнеться зубами у свого першого за весь цей час гамбургера,
А чоловік, який грає на банджо по четвергах,
Сяде до великої роздовбаної машини й поїде
За небокрай чи там до найближчої заправки,
Я славитиму тебе, твої довгі вовняні сукні
І брошки з великими овальними каменями,
Тому що немає діла кращого, коли навколо
Мигтять такі кадри, припадають пилом такі сходи
І навіть збирачі соснових гілок для
Похоронних вінків утирають піт і всміхаються.
Пер. Лев Грицюк

*

неділя, 13 березня 2011 р.

New Release: "Критика прози" від Віктора Неборака, Ігоря Котика та інших


Ця книжка – своєрідний «путівник» сторінками сучасної української прози.


Її автори – фахові літературознавці, працівники відділу критики Львівського відділення тІнституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України – аналізують найцікавіші, на їхній погляд, прозові книжки, які вийшли в Україні протягом останніх п’яти років. У поле їх критичного зору потрапили нові твори Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Григорія Гусейнова, Галини Пагутяк, Олеся Ільченка, Сергія Жадана та інших провідних письменників, які визначають обличчя сучасної української прози, а також деякі цікаві перекладні видання, які варто прочитати зацікавленим українським читачам.



*

пʼятниця, 11 березня 2011 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 34. Єлєна Марінічева


Як Ви стали перекладачем?

Власне з української на російську — багато в чому випадково. Видавництво шукало перекладача для "Польових досліджень" Забужко. Перекладачі радянської школи не годилися, тому що книжку написано "новою українською" — живою, повною розмовних зворотів, молодіжного сленгу, перегукувань із іншими мовами та розмовними слівцями з них. Я спробувала (знаючи українську, англійську, московський молодіжний сленг тощо). Видавцеві сподобалося. Сподобалось авторці. А потім, дозволю собі припустити, і багатьом читачам, оскільки книжка швидко стала популярною в Росії і станом на сьогодні витримала три видання (єдина з перекладних книжок сучасної української літератури). Працюючи над цим перекладом, я познайомилась із творами інших сучасних українських авторів. Зрозуміла, що хочу, щоб їх взнали в Росії.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перекладаю з англійської (наукову фантастику) та з української на російську. Це дві мови, які я знаю добре ще з дитинства, крім російської: росла в російській сім'ї, вчилася в українсько-англійській школі.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Вірші не перекладаю. Роман, збірку новел, чи взагалі маленький уривок прози — перекладаю однаково. Головне — перейнятися настроєм, із яким написано текст, його емоційним вектором. Це стається само по собі, якщо проза подобається. Якщо не подобається — просто не перекладатиму.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Іноді на мене виходять видавництва. Але часто я сама пропоную тексти, які мені подобаються, — і для літературних часописів, і для книжкових видавництв.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Приваблює певний творчий азарт: донести до читача той емоційний заряд, який я відчула в тексті, написаному іншою мовою, усвідомлення того, що без мене як перекладача, це було би неможливо.

У художнього перекладу є не те щоб недоліки, але деякі непрості моменти. Коли пишеш свій власний текст — переносиш на папір щось, що тебе мучить, що просить свого виходу, і таким чином вивільняєшся, якщо так можна сказати. У перекладі все відбувається навпаки: ти береш на себе біль або інші переживання автора, пропускаєш їх добровільно крізь себе, і… вивільняєшся тільки в тому випадку, якщо переклад вдався, якщо ти зумів вловити ту частоту коливань творчої енергії, на якій перебував і сам автор.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Майже завжди трапляються слова або вирази, яких ти, не дивлячись на жодні словники, досконально зрозуміти не можеш, відчуваєш, що перекладаєш "якось не так". У цьому випадку я звертаюся до автора, аби він мені пояснив, і лише тоді можу дібрати відносно точний переклад

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Найголовніше — добре знати мову, на яку перекладаєш, жити в ній, перебувати в середовищі власне цієї мови, відчувати її зміни, слухати та чути. Ну й, звичайно, треба не просто знати, але й відчувати ту мову, з якої перекладаєш, мати з нею свої, особисті стосунки.

Якими якостями має володіти перекладач? На мою думку, приязністю, терпимістю, прихильністю до людей, незалежно від їхніх політичних поглядів, упереджень, замилувань. Цікавість до них. Адже кожна людина — це своєрідний літературний текст, який може набути своєї художньої форми, а може — і ні.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Мабуть, це переклад есею Сергія Жадана "Ніколи не цікався політикою" (згодом Сергій включив його до своєї книжки "Anarchy in the Ukr" під назвою "Лівий марш"). Текст вразив мене абсолютно точною передачею свідомості людини, замороченої політтехнологіями. Це було містке, коротке й уривчасте зображення абсурду внутрішнього світу пересічного громадянина — "одиниці електорату". А запам'ятався він мені тому, що, будучи опублікованим у моєму перекладі в московському часописі "Комп'ютерра", миттєво розійшовся мережею, причому його вішали — як маніфест навіть іноді — на свої сайти найрізноманітніші люди й організації, що доводило: абсурд внутрішнього світу — характерна риса багатьох, оскільки дехто сприйняв текст абсолютно серйозно, зі звірячою, я би сказала, серйозністю. Але більшість, звичайно, побачила в цьому уривкові саме те, що в ньому й було відображено, причому з доскональною художністю.

Якби Ви були цілком вільні обирати — яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

А я й так цілком вільна. Перекладаю тільки те, що мені подобається.

*

Як Ви стали перекладачем?

Именно с украинского на русский — во многом случайно. Издательство искало переводчика для "Полевых исследований" Забужко. Переводчики советской школы не подходили, потому что книга  написана "новым украинским" — живым, полным разговорных оборотов, молодёжного слэнга, перекличек с другими языками и  разговорными словечками из них. Я попробовала (зная украинский, английский, московский молодёжный слэнг и пр.). Издателю понравилось. Понравилось автору. А потом, смею думать, и множеству читателей, так как книга быстро стала популярной в России и на сегодняшний день выдержала три издания (единственная из переводных книг современной украинской литературы). Работая над этим переводом, я познакомилась с произведениями других современных украинских авторов. Поняла, что хочу, чтобы их узнали в России.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перевожу с английского (научную фантастику) и с украинского на русский. Это два языка, которые я знаю хорошо ещё с детства, помимо русского: росла в русской семье, училась в украинско-английской школе.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Стихи я не перевожу. Роман, сборник новелл, либо вообще маленький отрывок прозы — перевожу одинаково. Главное — проникнуться настроением, с которым написан текст, его эмоциональным вектором. Это происходит само собой, если проза нравится. Если не нравится — я переводить просто не стану.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Иногда на меня выходят издательства. Но часто я сама предлагаю нравящиеся мне тексты — и для литературных журналов, и для книжных издательств.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Привлекает некоторый творческий азарт: донести до читателя тот эмоциональный заряд, который я почувствовала в тексте, написанном на другом языке, сознание того, что без меня как переводчика, это было бы невозможно.

У художественного перевода есть не то чтоб недостатки, но некоторые непростые моменты. Когда пишешь свой собственный текст — переносишь на бумагу нечто, что тебя мучает, что просит своего выхода, и таким образом освобождаешься, если так можно сказать. В переводе всё происходит наоборот: ты принимаешь на себя боль или другие переживания автора, пропускаешь их добровольно через себя, и... освобождаешься только в том случае, если перевод удался, если ты сумел уловить ту частоту колебаний творческой энергии, на которой находился и сам автор.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Почти всегда находятся слова или выражения, которые ты, несмотря ни на какие словари, досконально понять не можешь, чувствуешь, что переводишь "как-то не так". В этом случае я обращаюсь к автору, чтоб он мне объяснил, и только тогда могу подобрать относительно точный перевод.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Самое главное — хорошо знать язык, на который переводишь, жить в нём, пребывать в среде именно этого языка, ощущать его изменения, слушать и слышать. Ну и, конечно, нужно не просто знать, но и чувствовать тот язык, с которого переводишь, иметь с ним свои, личные отношения.

Какие качества должны быть у переводчика? По-моему, дружелюбие, терпимость, расположение к людям, вне зависимости от их политических воззрений, предубеждений, пристрастий. Интерес к ним. Ведь каждый человек — это своего рода литературный текст, который может обрести свою художественную форму, а может — и нет.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Наверное, это перевод эссе Сергея Жадана "Никогда не интересуйся политикой"(впоследствие Сергей включил его в свою книжку "Anarchy in the Ukr" под названием "Левый марш"). Текст поразил меня совершенно точной передачей сознания человека, замороченного, полит.технологиями. Это было ёмкое, короткое и отрывистое изображение абсурда внутреннего мира усреднённого обывателя — "единицы электората". А запомнился он мне потому, что, будучи опубликованным в моём переводе в московском журнале "Компьютерра", мгновенно разошёлся по сети, причём его цепляли — в виде манифеста даже порой — на свои сайты самые разнообразные люди и организации, что доказывало: абсурд внутреннего мира — характерная черта многих, так как некоторые восприняли текст абсолютно серьёзно, со звериной, я бы сказала, серьёзностью. Но большинство, конечно, увидели в этом отрывке именно то, что в нём и было отображено, причём с доскональной художественностью.

Якби Ви були цілком вільні обирати — яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

А я и так совершенно свободна. Перевожу только то, что мне нравится.

*

Попередні інтерв'ювовані:


9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський

середа, 9 березня 2011 р.

Exclusive: Карін Бойе в перекладі Юлії-Ванди Мусаковської

Пам'ятник Карін Бойе в Гетеборгу

Юлія-Ванда Мусаковська продовжує перекладати шведських класиків. Після добірки поезій Тумаса Транстремера маємо ексклюзивну нагоду тут на WhyTranslator почитати переклади віршів Карін Бойе. (Саме творчість Бойе Юлія-Ванда представила вчора на «8 перекладачках».) Отже, 4 вірші, серед яких хрестоматійний «Боляче» («Ja visst gör det ont»), плюс коротка біографія Бойе, укладена перекладачкою.

*

Серце землі

Скажи, де палає серце землі,
вогняне серце землі?
Воно їсть первісне грубе вугілля:
чорний морок, густу ніч, Хаос.
Там шукай!
Це справжня суть вогню:
сильний він силою свого ворога,
сам він – борня, світла борня –
іншого єства у нього нема.
А перемога? Коли пітьма піднялась язиками полум’я?
Чи смерть є перемога?
Порожнє питання й порожній страх!
Серцем землі є вогонь,
і він прагне перемоги.

Världens hjärta

Säg, var brinner världens hjärta,
världens hjärta av eld?
Det lever av grovt, tungt urtidskol:
svart mörker, tät natt, Kaos.
Sök där!
Så är ju eldens väsen:
stark av sin fiendes styrka,
själv en kamp, lysande kamp --
har inget annat väsen.
Och segern?  När mörkret gått upp i lågor?
Är segern döden?
Tomma fråga och tomma fruktan!
Världens hjärta är eld,
och eld vill segra.

*

У русі

Не той найкращий день, де ситі ми,
а той, де спрага нас веде щомить.

В мандрівці нашій є мета і зміст,
тому страждання тільки живлять міць.

Мета найкраща – відпочинку ніч,
де спішно хліб ламаєш при вогні.

Там, де лиш раз ми стали на нічліг,
спокійні сни – й лунає спів у них.

Світання кличе нас із забуття!
Пригода наша довга – як життя.

I rörelse

Den mätta dagen, den är aldrig störst.
Den bästa dagen är en dag av törst.

Nog finns det mål och mening i vår färd -
men det är vägen, som är mödan värd.

Det bästa målet är en nattlång rast,
där elden tänds och brödet bryts i hast.

På ställen, där man sover blott en gång,
blir sömnen trygg och drömmen full av sång.

Bryt upp, bryt upp! Den nya dagen gryr.
Oändligt är vårt stora äventyr.

*

Боляче

Розпускаються із болем бруньки.
Бо інакше б весни не барились.
І бажання наші полум’яні
не тримала би замерзла блідість.
Спала брунька в сховку цілу зиму.
Що це знов за тиск і розривання?
Розпускаються із болем бруньки,
боляче від росту 
                          і проминання.

Важко краплям падати додолу.
Висячи, тремтять вони від страху,
туляться до гілки, та сповзають,
тягне їх вага униз, до краху.
Важко буть поділеним, непевним,
важко чути, як глибини манять,
і на місці все одно тремтіти – 
впасти і лишитись
                            – важкі бажання.

І коли все зле й немає ради,
Бруньки розпускаються так вільно.
І коли вже страх їх не тримає,
падають блискучі краплі з гілля,
забувають страх нової долі,
страх нового шляху забувають – 
і на мить відчувши вищий спокій,
довірившись Творцю
                                відпочивають.

Ja visst gör det ont

Ja visst gör det ont när knoppar brister.
Varför skulle annars våren tveka?
Varför skulle all vår heta längtan  
bindas i det frusna bitterbleka?
Höljet var ju knoppen hela vintern.
Vad är det för nytt, som tär och spränger?
Ja visst gör det ont när knoppar brister,
ont för det som växer
                               och det som stänger.

Ja nog är det svårt när droppar faller.
Skälvande av ängslan tungt de hänger,
klamrar sig vid kvisten, sväller, glider  -
tyngden drar dem neråt, hur de klänger.
Svårt att vara oviss, rädd och delad,
svårt att känna djupet dra och kalla,
ändå sitta kvar och bara darra  -
svårt att vilja stanna
                             och vilja falla.

Då, när det är värst och inget hjälper,
Brister som i jubel trädets knoppar.
Då, när ingen rädsla längre håller,
faller i ett glitter kvistens droppar
glömmer att de skrämdes av det nya
glömmer att de ängslades för färden  -
känner en sekund sin största trygghet,
vilar i den tillit
                    som skapar världen.

*

Підземне дерево

Під землею зростає дерево;
мене переслідує видиво,
Пісня живого скла, срібла, що горить.
Мусить розтанути
вага, що затемнює світло,
коли єдина крапля пісні падає з листя.

Мене переслідує страх.
Він сочиться із землі.
Там дерево мучиться під важким шаром ґрунту.
О, вітре! Сонячне світло!
Відчуй цю муку:
обіцянка запаху підземного раю.

Де блукаєте ви, ноги, які ступають
так м’яко чи важко,
що аж земна кора тріщить і віддає свою здобич?
Згляньтеся, заради дерева!
Згляньтеся, заради дерева!
Заради дерева, я прикликаю вас із чотирьох сторін світу!

Чи повинні ми чекати бога – і котрого?

Trädet under jorden

Det växer ett träd under jorden;
en hägring förföljer mig,
en sång av levande glas, av brinnande silver.
Som mörker för ljus
måste all tyngd smälta,
där bara en droppe faller av sången ur löven.

En ångest förföljer mig.
Den sipprar ur jorden.
Där våndas ett träd i tunga lager av jord.
Å vind! Solljus!
Känn den våndan:
löften om doft av paradisunder.

Var vandrar ni, fötter, som trampar
så mjukt eller hårt,
att skorpan remnar och ger sitt byte ifrån sig?
För trädets skull, förbarma er!
För trädets skull, förbarma er!
För trädets skull kallar jag er ur de fyra väderstrecken!

Eller måste vi vänta en gud  -  och vilken?
Пер. Юлія-Ванда Мусаковська

Вірші «Серце землі» та «У русі» – зі збірки «Вогнища» (Härdarna, 1927),
«Боляче» та «Підземне дерево» – зі збірки «Заради дерева» (För trädets skull, 1935)

*

Біографія

Карін Бойе – одна з найбільш яскравих представниць «нової хвилі» у шведській поезії, вважається класиком літератури ХХ ст. Народилася у 1900 р. в Ґетеборзі, почала писати ще у роки навчання в гімназії, і на момент виходу у світ першої збірки віршів «Хмари» (1922), вже мала значний поетичний досвід. Славу і визнання принесли Бойе друга і третя книги віршів – «Захована земля» (1924) і «Вогнища» (1927).

Ще з гімназії Бойе виявляла інтерес до східної філософії, буддизму, вивчала санскрит, давньогрецьку мову – під час навчання в університеті міста Уппсала. Серед улюблених її авторів були Ніцще, Уїтмен, Кіплінг, Бойе захоплювалася працями Фройда. Але роль фрейдизму в долі Бойе була повна протиріч, адже крім того, що психоаналіз збагатив авторку, допомагаючи знайти нові теми та образи, поглибивши розуміння людської психології, він також посилив її душевну кризу та поглибив внутрішню боротьбу.

Студенткою Бойе вступила до пацифістської організації «Кларте», куди входила також відома шведська письменниця Сельма Лагерльоф, а також майбутні класики шведської поезії Густав Екельоф, Харрі Мартінсон, Нільс Ферлін, які вплинули на творче становлення молодої авторки. Пізніше Бойе переклала роман «Чарівна гора» Манна, пропагувала ідеї сюрреалізму.

В 1935 році виходить найвідоміша книга віршів Карін Бойе «Заради дерева». Відступ поетеси від класичного віршування, звернення до вільного вірша критики зустріли по-різному. Але з роками стало зрозуміло: це одна з найкращих поетичних книг за всі роки. «Боляче» – це, мабуть, найчастіше цитований вірш поетеси.

Карін Бойе пішла з життя тоді, коли знаходился на вершині слави як поет і прозаїк – величезний світовий успіх мав її роман-антиутопія «Каллокаїн», виданий 1940 року, що оповідав про зловісну «сироватку правди», яку використовував тоталітарний режим для контролю за думками громадян. В 30-ті роки Бойе тривалий час жила в Берліні і спостерігала зародження німецького нацизму, що безумовно стало поштовхом до написання «Коллокаїну». 

Гостра душевна криза завершилася самогубством поетеси: 23 квітня 1941 р. вона прийняла смертельну дозу снодійного. Посмертна книга її поезій «Сім смертних гріхів» вийшла в 1941 році. 

Критик Лаурі Вільянен писав про Карін Бойе: «В її поезії є ніжність квітки і твердість крижаного кристала.»

понеділок, 7 березня 2011 р.

неділя, 6 березня 2011 р.

"Про переклад віршів" Збіґнєва Герберта

ЗБІҐНЄВ ГЕРБЕРТ
ПРО ПЕРЕКЛАД ВІРШІВ

Як джміль незграбний
сів на квітку
аж зойкнула тонка стеблина
і лізе в гущу пелюсткову
схожу на картки словникові
в глибини рветься
де аромат і мед солодкий
дарма що нежить
смаку відсутність
а він знай рветься
аж лобом б'ється
в маточку жовту

і то кінець вже
проникнуть важко
крізь келих квітки
в самий корінь
той джміль виходить
дуже гордий
й гуде уголос:
я був у глибинах
а тим усім
які йому не дуже вірять
покаже ніс
в пилку жовтім
Пер. Віктор Дмитрук

Зі збірки "Гермес, пес і зірка" (1957)

пʼятниця, 4 березня 2011 р.

8 перекладачок


8 перекладачок
8-го березня

читатимуть переклади відомих письменниць, зокрема, Вірджинії Вулф, Віслави Шимборської, Ельфріди Єлінек, Герти Мюллер, Ольги Токарчук та інших. Учасниці заходу:

1. Божена Антоняк
2. Маріанна Кіяновська
3. Галина Крук
4. Юлія-Ванда Мусаковська
5. Христина Назаркевич
6. Катерина Оніщук
7. Альбіна Позднякова
8. Наталія Сняданко

8 березня, 17 год 
Львів, культурно-мистецький центр "Є" (проспект Свободи, 7)

*

Божена Антоняк
Українська перекладачка, мовознавець-славіст, лексикограф, видавець. Народилася 1971 року у Львові. За освітою – філолог-славіст, закінчила Львівський університет за спеціальністю «сербохорватська мова та література Югославії» (1994). Навчалася в аспірантурі Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1995–1998). Викладає польську мову в Національному університеті «Львівська Політехніка». Власниця видавництва «Урбіно», яке спеціалізується на виданні перекладів польської літератури. Перекладала з польської Марека Краєвського, Зигмунта Мілошевського, Ольгу Токарчук, Йоанну Фабіцьку, Барбару Космовську, з верхньолужицької – Єву Марію Чорнакец та Юрія Брезана. Мешкає у Львові.

Маріанна Кіяновська
Народилася у місті Жовква Львівської області 1973 року. Поетеса, перекладач, критик і літературознавець, координатор Львівського осередку АУП. Закінчила Львівський національний університет (українську філологію). У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (18 поетичних перформенсів ТУГИ у 1992 – 1997 роках відбулися у Львові, Києві, Івано-Франківську). У січні 1999 року - учасник акції «Січ Уяздовська» (Варшава). У квітні – жовтні 2003 р. – стипендіат програми Міністра культури Польщі «Gaude Polonia». Ведуча рубрики «Нова польська література» (журнал «Кур’єр Кривбасу», 2004–2006 рр.). Автор поетичних книг «Інкарнація» (1997); «Вінки сонетів» (1999); «Міфотворення» (2000), «Кохання і війна» (в співавторстві з Мар’яною Савкою; 2002), «Книга Адама» (2004), «Звичайна мова» (2005), «Дещо щоденне» (2008). Є автором книжки «Стежка вздовж ріки» (2008), а також понад тридцяти добірок віршів, опублікованих, зокрема, у журналах «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу», «Світовид», «Четвер». Твори перекладалися англійською, білоруською, польською, сербською, російською мовами; учасник кількох антологій. Публікації власних перекладів – у журналах «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу».

Галина Крук 
Народилася  1974 року. Поет, прозаїк, перекладач, філолог-медієвіст (захистила дисертацію на тему «Українське низове бароко: поетика стилю і жанру», 2001), член Асоціації українських письменників. Живе і працює у Львові. Авторка поетичних збірок «Мандри у пошуках дому» (Львів, 1997), «Сліди на піску» (Київ, 1997) та «Обличчя поза світлиною» (Київ, 2005), а також численних публікацій у літературній періодиці. Поетичні та прозові твори ввійшли до альманахів і антологій – «Привітання життя'95» (1996), „Протизначення" (2001), «Королівський ліс» (2001), «Потяг'76: вибране 2003–2004» (2005), «Ми і вона» (2005) та ін.; перекладалися англійською, німецькою, російською, польською, сербською і хорватською мовами. Вірші та оповідання для дітей друкувалися в дитячих часописах («Соняшник», «Пізнайко» та ін.) та антологіях. Авторка двох інтернет-книжок «Марко мандрує довкола світу» і «Важко бути найменшим» (2003), перекладених 15-ма мовами (міжнародний проект літератури для дітей Step by step, Нідерланди). Лауреат міжнародних літературних конкурсів "Гранослов" (1996) і «Привітання життя» ім. Б.-І.Антонича (1996), стипендіат програми Gaude Polonia міністра культури Польщі (2003). Член Асоціації українських письменників.

Юлія-Ванда Мусаковська
Львів’янка, випускниця факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І.Я.Франка, працює в царині паблік рілейшнз. Перекладає зі шведської. Авторка книги поезій "На видих і на вдих" (Київ, "Факт", 2010). Лауреат премій "Смолоскип" (2010), "Витоки" (2010), Б.-І. Антонича (2009), "Гранослов" (2008).

Христина Назаркевич
Народилася 1964 року. Львів’янка за народженням і переконаннями. Викладає вже майже 20 років у Львівському франковому університеті німецьку мову. Перекладає приблизно стільки ж часу. До найважливіших своїх перекладів зачисляє переклад історії Росії Андреаса Каппелера і роман Терезії Мори «День у день». Поза тим... намагається виховувати сина-підлітка, не припиняє перекладати і викладає курс перекладу.

Катерина Оніщук
Народилася 1982 р. у містечку Млинів на Рівненщині. Письменниця, перекладач, редактор. Закінчила Рівненський гуманітарний університет (за фахом – біолог) та Інститут післядипломної освіти при ЛНУ ім. Івана Франка (за фахом – філолог англійської мови). З 2002 р. мешкає у Львові. Авторка двох опублікованих поетичних збірок («Повінь», 2002; «Пілігрим», 2003); переможниця конкурсу «Гранослов» за поетичну збірку «Ангел’о’ліття» та дипломантка конкурсу «Привітання життя» за збірку «Танці богів і дерев» (обидві добірки наразі існують лише в машинописному варіанті). Друкувалася у різноманітній літературній періодиці (УЛГ, журнал «Дніпро» й «Provocatio», мистецький альманах «Терен», міжнародний альманах «Провінція» тощо). За її віршами учасники театральної формації «МАПА.UA» поставили міні-виставу «Мандри язичниці». В перекладі К. Оніщук у видавництві «Астролябія» побачили світ твори найвідомішого у світі майстра фентезі Дж. Р. Р. Толкіна «Сказання про дітей Гуріна», «Сильмариліон», «Сказання з Небезпечного Королівства», «Легенда про Сіґурда й Ґудрун» (два останні — у співпраці з київською перекладачкою Оленою О’Лір) і знаного польського письменника А. Шклярського «Томек у країні кенгуру».

Альбіна Позднякова
Народилась 1983 року у місті Львові. Письменниця, перекладач, орагізатор різноманітних літературних дійств. Співупорядниця квір-антології «120 сторінок Содому» (Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. «Критика», Київ, 2009). Лауреат фестивалю «Екоарт» (Донецьк, 2007) та конкурсу «Гранослов» (2007). Посіла 3 місце у конкурсі «Смолоскип» (2008) за роман «По той бік ковдри». Посіла 2 місце у конкурсі «Просто так» в номінації  «Поезія» (Коростень, 2010). Поезія та проза друкувались у антології «Літпошта», у антології «Березневі коти», у журналі «Золота Доба», журналі «ШО», в «Українській Літературній Газеті» та інших виданнях. Критичні статті друкувалися у виданнях «Критика», «Київська Русь», «postПоступ», «Просто неба», «Дніпро». Веде рубрику «Труднощі перекладу» у журналі «ШО». Перекладає з англійської, польської, білоруської та російської. Організатор літературно-мистецького фестивалю «наЛІТ»-2006 та -2007 у Львові. Організатор літературних читань «Пожежна драбина» в рамках театрального фестивалю «Драбина» у Львові. Координатор проекту «8 поеток на 8 березня» (Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, Київ та Ніжин, 2009) та «8 поетів на 8 березня» (Львів, Київ, 2010). Координатор поетичних читань в рамках проекту «Жінка 3000» (Львів, Одеса, Сімферополь та Харків, 2010).

Наталія Сняданко
Народилася 1973 року. Освіта вища – українська філологія Львівського національного університету. Післядипломна – в університетах міста Фрайбург (Німеччина) та Варшавському університеті.  Письменниця, журналістка, редактор, перекладач в українських та закордонних виданнях (Польща, Німеччина, Швейцарія). Літературний перекладач з німецької і польської. Авторка перекладів новел Штефана Цвайґа, «Замку» Франца Кафки, «Абетки» Чеслава Мілоша, «Гойдалки дихання» Герта Мюллер та багатьох інших книг. Зараз – редактор часопису РАДАР (Львів-Краків-Берлін), який виходить українською, польською і німецькою мовами. Попередні місця роботи: «Львівська газета», журнал «Профиль» (Київ), Осередок дослідження античної традиції Центральної та Центрально-Східної Європи (Варшавський та Львівський університети). До літературних публікацій належать: повісті «Колекція пристрастей» (2001, 2004), «Чебрець у молоці» (2007), «Комашина тарзанка» (2009),  збірка оповідань «Сезонний розпродаж блондинок» (2005) та роман «Синдром стерильності» (2006).

Координатор проекту: Альбіна Позднякова, tryagaine@ukr.net

вівторок, 1 березня 2011 р.

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з «18 поетів із Гетеборга» читають К. Форсберґ і Л. Грицюк

Карл Форсберґ

4 березня, п’ятниця, 16.00
Галерея «Дзиґа» (Львів, вул. Вірменська,35)
ВХІД ВІЛЬНИЙ!

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з антології «18 поетів із Гетеборга» читають Карл Форсберґ і Лев Грицюк.

Розмова вестиметься про сучасну шведську поезію, гетеборзьку літературну сцену, роль літературних часописів та багато-багато іншого.

Модерує Софі Енґстрьом, перекладає Ганна Мамчур.

За підтримки Шведського інституту.

*

Карл Форсберґ (нар. 1977 р. у Гетеборгу) — відомий шведський літературознавець, поет, перекладач. Вивчав мистецтвознавство та естетику. Працює з культурою та інформаційними технологіями. Редактор і видавець скандинавського часопису «Aorta», що разом із Видавництвом Карла Форсберґа підтримує ретроґардистський напрямок у літературі та мистецтві. Працював у культовому шведському поетичному часописі «Lyrikvännen» та на «Форумі поезії та прози», що займається професійною організацією літературних читаннь. Співзасновник літературного фестивалю «Textival». Редактор вебпорталу www.retrogarde.org. (Вікіпедія: http://sv.wikipedia.org/wiki/Carl_Forsberg)

Лев Грицюк — скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Софі Енґстрьом — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка, редакторка www.viewpoint-east.org. (Шведська викладається на Кафедрі іноземних мов Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.)

Ганна Мамчур — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Шведську Премію для дебютантів газети «Borås Tidning» отримала поетка Гелена Естерлюнд


Шведську Премію для дебютантів газети «Borås Tidning» (Borås Tidnings debutantpris) та 100 тисяч шведських крон цього року отримала поетка Гелена Естерлюнд за збірку «Слово і Кольори». Естерлюнд була єдиною поеткою серед п’яти номінантів.

Премію для дебютантів газети «BT» вручають у співпраці з Вищою школою в Бурóсі (Högskolan i Borås) дебютантові в прозі чи поезії щороку. Мета премії, яку вручають із 2001 року, — підтримати творчість, що, на думку журі, має передумови стати цікавою та значимою. До складу журі входять поетка й критик Анна Галльберґ, редактор газети «BT» Лєна Квіст та Крістіан Сваландер (Вища школа в Бурóсі).

Попередні лауреати Премії для дебютантів газети «BT»:

2001: Lotta Lotass: Kallkällan
2002: Maria Zennström: Katarinas sovjetiska upplevelser
2003: Daniel Sjölin: Oron bror
2004: Jonas Hassen Khemiri: Ett öga rött
2005: Ida Börjel: Sond
2006: Andrzej Tichy: Sex liter luft
2007: Martina Lowden: Allt
2008: Viktor Johansson: Kapslar
2009: Sara Mannheimer: Reglerna
2010: Johan Kling: Människor helt utan betydelse

Світлий день
І стає біло від світла
І трава стає білою від світла
І трава щезає
Я йду у світлі
Я — у світлі
І світло — у мені

Перша книжка Гелени Естерлюнд складається з двох довгих віршів, у яких поезія ґрунтується на повтореннях та невеликих змінах. Гіпнотична лірика створює окремий простір, де межі цілком стираються та постає нова дійсність. [Погортати книжку]

Гелена Естерлюнд

*