Пам'ятник Карін Бойе в Гетеборгу
Юлія-Ванда Мусаковська продовжує перекладати шведських класиків. Після добірки поезій Тумаса Транстремера маємо ексклюзивну нагоду тут на WhyTranslator почитати переклади віршів Карін Бойе. (Саме творчість Бойе Юлія-Ванда представила вчора на «8 перекладачках».) Отже, 4 вірші, серед яких хрестоматійний «Боляче» («Ja visst gör det ont»), плюс коротка біографія Бойе, укладена перекладачкою.
*
Серце землі
Скажи, де палає серце землі,
вогняне серце землі?
Воно їсть первісне грубе вугілля:
чорний морок, густу ніч, Хаос.
Там шукай!
Це справжня суть вогню:
сильний він силою свого ворога,
сам він – борня, світла борня –
іншого єства у нього нема.
А перемога? Коли пітьма піднялась язиками полум’я?
Чи смерть є перемога?
Порожнє питання й порожній страх!
Серцем землі є вогонь,
і він прагне перемоги.
Världens hjärta
Säg, var brinner världens hjärta,
världens hjärta av eld?
Det lever av grovt, tungt urtidskol:
svart mörker, tät natt, Kaos.
Sök där!
Så är ju eldens väsen:
stark av sin fiendes styrka,
själv en kamp, lysande kamp --
har inget annat väsen.
Och segern? När mörkret gått upp i lågor?
Är segern döden?
Tomma fråga och tomma fruktan!
Världens hjärta är eld,
och eld vill segra.
*
У русі
Не той найкращий день, де ситі ми,
а той, де спрага нас веде щомить.
В мандрівці нашій є мета і зміст,
тому страждання тільки живлять міць.
Мета найкраща – відпочинку ніч,
де спішно хліб ламаєш при вогні.
Там, де лиш раз ми стали на нічліг,
спокійні сни – й лунає спів у них.
Світання кличе нас із забуття!
Пригода наша довга – як життя.
I rörelse
Den mätta dagen, den är aldrig störst.
Den bästa dagen är en dag av törst.
Nog finns det mål och mening i vår färd -
men det är vägen, som är mödan värd.
Det bästa målet är en nattlång rast,
där elden tänds och brödet bryts i hast.
På ställen, där man sover blott en gång,
blir sömnen trygg och drömmen full av sång.
Bryt upp, bryt upp! Den nya dagen gryr.
Oändligt är vårt stora äventyr.
*
Боляче
Розпускаються із болем бруньки.
Бо інакше б весни не барились.
І бажання наші полум’яні
не тримала би замерзла блідість.
Спала брунька в сховку цілу зиму.
Що це знов за тиск і розривання?
Розпускаються із болем бруньки,
боляче від росту
і проминання.
Важко краплям падати додолу.
Висячи, тремтять вони від страху,
туляться до гілки, та сповзають,
тягне їх вага униз, до краху.
Важко буть поділеним, непевним,
важко чути, як глибини манять,
і на місці все одно тремтіти –
впасти і лишитись
– важкі бажання.
І коли все зле й немає ради,
Бруньки розпускаються так вільно.
І коли вже страх їх не тримає,
падають блискучі краплі з гілля,
забувають страх нової долі,
страх нового шляху забувають –
і на мить відчувши вищий спокій,
довірившись Творцю
відпочивають.
Ja visst gör det ont
Ja visst gör det ont när knoppar brister.
Varför skulle annars våren tveka?
Varför skulle all vår heta längtan
bindas i det frusna bitterbleka?
Höljet var ju knoppen hela vintern.
Vad är det för nytt, som tär och spränger?
Ja visst gör det ont när knoppar brister,
ont för det som växer
och det som stänger.
Ja nog är det svårt när droppar faller.
Skälvande av ängslan tungt de hänger,
klamrar sig vid kvisten, sväller, glider -
tyngden drar dem neråt, hur de klänger.
Svårt att vara oviss, rädd och delad,
svårt att känna djupet dra och kalla,
ändå sitta kvar och bara darra -
svårt att vilja stanna
och vilja falla.
Då, när det är värst och inget hjälper,
Brister som i jubel trädets knoppar.
Då, när ingen rädsla längre håller,
faller i ett glitter kvistens droppar
glömmer att de skrämdes av det nya
glömmer att de ängslades för färden -
känner en sekund sin största trygghet,
vilar i den tillit
som skapar världen.
*
Підземне дерево
Під землею зростає дерево;
мене переслідує видиво,
Пісня живого скла, срібла, що горить.
Мусить розтанути
вага, що затемнює світло,
коли єдина крапля пісні падає з листя.
Мене переслідує страх.
Він сочиться із землі.
Там дерево мучиться під важким шаром ґрунту.
О, вітре! Сонячне світло!
Відчуй цю муку:
обіцянка запаху підземного раю.
Де блукаєте ви, ноги, які ступають
так м’яко чи важко,
що аж земна кора тріщить і віддає свою здобич?
Згляньтеся, заради дерева!
Згляньтеся, заради дерева!
Заради дерева, я прикликаю вас із чотирьох сторін світу!
Чи повинні ми чекати бога – і котрого?
Trädet under jorden
Det växer ett träd under jorden;
en hägring förföljer mig,
en sång av levande glas, av brinnande silver.
Som mörker för ljus
måste all tyngd smälta,
där bara en droppe faller av sången ur löven.
En ångest förföljer mig.
Den sipprar ur jorden.
Där våndas ett träd i tunga lager av jord.
Å vind! Solljus!
Känn den våndan:
löften om doft av paradisunder.
Var vandrar ni, fötter, som trampar
så mjukt eller hårt,
att skorpan remnar och ger sitt byte ifrån sig?
För trädets skull, förbarma er!
För trädets skull, förbarma er!
För trädets skull kallar jag er ur de fyra väderstrecken!
Eller måste vi vänta en gud - och vilken?
Пер. Юлія-Ванда Мусаковська
Вірші «Серце землі» та «У русі» – зі збірки «Вогнища» (Härdarna, 1927),
«Боляче» та «Підземне дерево» – зі збірки «Заради дерева» (För trädets skull, 1935)
*
Біографія
Карін Бойе – одна з найбільш яскравих представниць «нової хвилі» у шведській поезії, вважається класиком літератури ХХ ст. Народилася у 1900 р. в Ґетеборзі, почала писати ще у роки навчання в гімназії, і на момент виходу у світ першої збірки віршів «Хмари» (1922), вже мала значний поетичний досвід. Славу і визнання принесли Бойе друга і третя книги віршів – «Захована земля» (1924) і «Вогнища» (1927).
Ще з гімназії Бойе виявляла інтерес до східної філософії, буддизму, вивчала санскрит, давньогрецьку мову – під час навчання в університеті міста Уппсала. Серед улюблених її авторів були Ніцще, Уїтмен, Кіплінг, Бойе захоплювалася працями Фройда. Але роль фрейдизму в долі Бойе була повна протиріч, адже крім того, що психоаналіз збагатив авторку, допомагаючи знайти нові теми та образи, поглибивши розуміння людської психології, він також посилив її душевну кризу та поглибив внутрішню боротьбу.
Студенткою Бойе вступила до пацифістської організації «Кларте», куди входила також відома шведська письменниця Сельма Лагерльоф, а також майбутні класики шведської поезії Густав Екельоф, Харрі Мартінсон, Нільс Ферлін, які вплинули на творче становлення молодої авторки. Пізніше Бойе переклала роман «Чарівна гора» Манна, пропагувала ідеї сюрреалізму.
В 1935 році виходить найвідоміша книга віршів Карін Бойе «Заради дерева». Відступ поетеси від класичного віршування, звернення до вільного вірша критики зустріли по-різному. Але з роками стало зрозуміло: це одна з найкращих поетичних книг за всі роки. «Боляче» – це, мабуть, найчастіше цитований вірш поетеси.
Карін Бойе пішла з життя тоді, коли знаходился на вершині слави як поет і прозаїк – величезний світовий успіх мав її роман-антиутопія «Каллокаїн», виданий 1940 року, що оповідав про зловісну «сироватку правди», яку використовував тоталітарний режим для контролю за думками громадян. В 30-ті роки Бойе тривалий час жила в Берліні і спостерігала зародження німецького нацизму, що безумовно стало поштовхом до написання «Коллокаїну».
Гостра душевна криза завершилася самогубством поетеси: 23 квітня 1941 р. вона прийняла смертельну дозу снодійного. Посмертна книга її поезій «Сім смертних гріхів» вийшла в 1941 році.
Критик Лаурі Вільянен писав про Карін Бойе: «В її поезії є ніжність квітки і твердість крижаного кристала.»
Немає коментарів:
Дописати коментар