WhyTranslator: Інтерв'ю з перекладачем: 34. Єлєна Марінічева

пʼятниця, 11 березня 2011 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 34. Єлєна Марінічева

Як Ви стали перекладачем?

Власне з української на російську — багато в чому випадково. Видавництво шукало перекладача для "Польових досліджень" Забужко. Перекладачі радянської школи не годилися, тому що книжку написано "новою українською" — живою, повною розмовних зворотів, молодіжного сленгу, перегукувань із іншими мовами та розмовними слівцями з них. Я спробувала (знаючи українську, англійську, московський молодіжний сленг тощо). Видавцеві сподобалося. Сподобалось авторці. А потім, дозволю собі припустити, і багатьом читачам, оскільки книжка швидко стала популярною в Росії і станом на сьогодні витримала три видання (єдина з перекладних книжок сучасної української літератури). Працюючи над цим перекладом, я познайомилась із творами інших сучасних українських авторів. Зрозуміла, що хочу, щоб їх взнали в Росії.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перекладаю з англійської (наукову фантастику) та з української на російську. Це дві мови, які я знаю добре ще з дитинства, крім російської: росла в російській сім'ї, вчилася в українсько-англійській школі.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Вірші не перекладаю. Роман, збірку новел, чи взагалі маленький уривок прози — перекладаю однаково. Головне — перейнятися настроєм, із яким написано текст, його емоційним вектором. Це стається само по собі, якщо проза подобається. Якщо не подобається — просто не перекладатиму.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Іноді на мене виходять видавництва. Але часто я сама пропоную тексти, які мені подобаються, — і для літературних часописів, і для книжкових видавництв.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Приваблює певний творчий азарт: донести до читача той емоційний заряд, який я відчула в тексті, написаному іншою мовою, усвідомлення того, що без мене як перекладача, це було би неможливо.

У художнього перекладу є не те щоб недоліки, але деякі непрості моменти. Коли пишеш свій власний текст — переносиш на папір щось, що тебе мучить, що просить свого виходу, і таким чином вивільняєшся, якщо так можна сказати. У перекладі все відбувається навпаки: ти береш на себе біль або інші переживання автора, пропускаєш їх добровільно крізь себе, і… вивільняєшся тільки в тому випадку, якщо переклад вдався, якщо ти зумів вловити ту частоту коливань творчої енергії, на якій перебував і сам автор.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Майже завжди трапляються слова або вирази, яких ти, не дивлячись на жодні словники, досконально зрозуміти не можеш, відчуваєш, що перекладаєш "якось не так". У цьому випадку я звертаюся до автора, аби він мені пояснив, і лише тоді можу дібрати відносно точний переклад

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Найголовніше — добре знати мову, на яку перекладаєш, жити в ній, перебувати в середовищі власне цієї мови, відчувати її зміни, слухати та чути. Ну й, звичайно, треба не просто знати, але й відчувати ту мову, з якої перекладаєш, мати з нею свої, особисті стосунки.

Якими якостями має володіти перекладач? На мою думку, приязністю, терпимістю, прихильністю до людей, незалежно від їхніх політичних поглядів, упереджень, замилувань. Цікавість до них. Адже кожна людина — це своєрідний літературний текст, який може набути своєї художньої форми, а може — і ні.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Мабуть, це переклад есею Сергія Жадана "Ніколи не цікався політикою" (згодом Сергій включив його до своєї книжки "Anarchy in the Ukr" під назвою "Лівий марш"). Текст вразив мене абсолютно точною передачею свідомості людини, замороченої політтехнологіями. Це було містке, коротке й уривчасте зображення абсурду внутрішнього світу пересічного громадянина — "одиниці електорату". А запам'ятався він мені тому, що, будучи опублікованим у моєму перекладі в московському часописі "Комп'ютерра", миттєво розійшовся мережею, причому його вішали — як маніфест навіть іноді — на свої сайти найрізноманітніші люди й організації, що доводило: абсурд внутрішнього світу — характерна риса багатьох, оскільки дехто сприйняв текст абсолютно серйозно, зі звірячою, я би сказала, серйозністю. Але більшість, звичайно, побачила в цьому уривкові саме те, що в ньому й було відображено, причому з доскональною художністю.

Якби Ви були цілком вільні обирати — яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

А я й так цілком вільна. Перекладаю тільки те, що мені подобається.

Як Ви стали перекладачем?

Именно с украинского на русский — во многом случайно. Издательство искало переводчика для "Полевых исследований" Забужко. Переводчики советской школы не подходили, потому что книга написана "новым украинским" — живым, полным разговорных оборотов, молодёжного слэнга, перекличек с другими языками и разговорными словечками из них. Я попробовала (зная украинский, английский, московский молодёжный слэнг и пр.). Издателю понравилось. Понравилось автору. А потом, смею думать, и множеству читателей, так как книга быстро стала популярной в России и на сегодняшний день выдержала три издания (единственная из переводных книг современной украинской литературы). Работая над этим переводом, я познакомилась с произведениями других современных украинских авторов. Поняла, что хочу, чтобы их узнали в России.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перевожу с английского (научную фантастику) и с украинского на русский. Это два языка, которые я знаю хорошо ещё с детства, помимо русского: росла в русской семье, училась в украинско-английской школе.

Стихи я не перевожу. Роман, сборник новелл, либо вообще маленький отрывок прозы — перевожу одинаково. Главное — проникнуться настроением, с которым написан текст, его эмоциональным вектором. Это происходит само собой, если проза нравится. Если не нравится — я переводить просто не стану.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Иногда на меня выходят издательства. Но часто я сама предлагаю нравящиеся мне тексты — и для литературных журналов, и для книжных издательств.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Привлекает некоторый творческий азарт: донести до читателя тот эмоциональный заряд, который я почувствовала в тексте, написанном на другом языке, сознание того, что без меня как переводчика, это было бы невозможно.

У художественного перевода есть не то чтоб недостатки, но некоторые непростые моменты. Когда пишешь свой собственный текст — переносишь на бумагу нечто, что тебя мучает, что просит своего выхода, и таким образом освобождаешься, если так можно сказать. В переводе всё происходит наоборот: ты принимаешь на себя боль или другие переживания автора, пропускаешь их добровольно через себя, и... освобождаешься только в том случае, если перевод удался, если ты сумел уловить ту частоту колебаний творческой энергии, на которой находился и сам автор.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Почти всегда находятся слова или выражения, которые ты, несмотря ни на какие словари, досконально понять не можешь, чувствуешь, что переводишь "как-то не так". В этом случае я обращаюсь к автору, чтоб он мне объяснил, и только тогда могу подобрать относительно точный перевод.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Самое главное — хорошо знать язык, на который переводишь, жить в нём, пребывать в среде именно этого языка, ощущать его изменения, слушать и слышать. Ну и, конечно, нужно не просто знать, но и чувствовать тот язык, с которого переводишь, иметь с ним свои, личные отношения.

Какие качества должны быть у переводчика? По-моему, дружелюбие, терпимость, расположение к людям, вне зависимости от их политических воззрений, предубеждений, пристрастий. Интерес к ним. Ведь каждый человек — это своего рода литературный текст, который может обрести свою художественную форму, а может — и нет.

Наверное, это перевод эссе Сергея Жадана "Никогда не интересуйся политикой"(впоследствие Сергей включил его в свою книжку "Anarchy in the Ukr" под названием "Левый марш"). Текст поразил меня совершенно точной передачей сознания человека, замороченного, полит.технологиями. Это было ёмкое, короткое и отрывистое изображение абсурда внутреннего мира усреднённого обывателя — "единицы электората". А запомнился он мне потому, что, будучи опубликованным в моём переводе в московском журнале "Компьютерра", мгновенно разошёлся по сети, причём его цепляли — в виде манифеста даже порой — на свои сайты самые разнообразные люди и организации, что доказывало: абсурд внутреннего мира — характерная черта многих, так как некоторые восприняли текст абсолютно серьёзно, со звериной, я бы сказала, серьёзностью. Но большинство, конечно, увидели в этом отрывке именно то, что в нём и было отображено, причём с доскональной художественностью.

Якби Ви були цілком вільні обирати — яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

А я и так совершенно свободна. Перевожу только то, что мне нравится.

Попередні інтерв'ювовані:

1. стронґовський

2. Христина Назаркевич

3. Андрій Савенець

4. Андрій Бондар

5. Остап Сливинський

6. Мар'яна Прокопович

7. Дзвінка Матіяш

8. Алла Татаренко