>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

середа, 21 квітня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 24. Вікторія Наріжна



Як Ви стали перекладачем?

Несподівано :) Не стану приховувати, переклад мене цікавив завжди — особливо захоплювалася перекладами віршів, ще у школі. Втім, обирати це своєю професією ніколи не планувала. Я й навчалася не на «романо-германці», а на факультеті української мови та літератури, куди вступала ще з рожевою дитячою мрією викладати колись студентам. Втім, рожеві мрії швидко розвіялися, і вже курсі на третьому я зрозуміла, що бюрократичне болото нашої вищої освіти викликає в мене стійку відразу. А вже по закінченні навчання якось нагодився знайомий із проханням перекласти для його видавництва першу книгу з «Хронік Нарнії» Клайва Льюїса — «Лев, Біла Відьма та Шафа». Думаю, це сталося лише тому, що видавництво було недосвідчене в питаннях перекладної літератури, знайомий мій не знав, до кого ще звернутися, а в товариських колах було відомо, що я добре володію англійською. :) Про те, що цього може виявитися недостатньо для художнього перекладу, ніхто, очевидно, не подумав, але все обійшлося — робота виявилася мені і до душі, і до снаги.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Наразі я перекладаю лише з англійської і лише українською. Втім, я навряд чи перекладатиму якоюсь іншою не уявляю собі, як можна перекладати мовою, якою не думаєш. Як так сталося? Певно, така в мене доля: я вчилася в школі із поглибленим вивченням англійської, тому в мене з цією мовою були давні стосунки. :)

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Мені якось не щастило ні на які інші тексти, окрім крупної прозової форми. Все інше радше не робота, а спорадичні переклади для власного задоволення. А крок у мене завжди один, хоч у перекладі, хоч у писанні власних текстів, так склалося, що я все роблю в першу чергу як читач. Я просто перечитую текст українською. Я це роблю навіть тоді, коли не перекладаю, а просто читаю англійською: просмаковую рідною мовою особливо уподобані фрагменти. Для мене переклад це дуже творчий процес, не надто систематизований, якщо чесно, тому важко говорити про кроки.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Так, зі мною видавництва завжди виходили на контакт самі здебільшого завдяки чий-небудь рекомендації.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Особисто для мене найбільша перевага перекладацької діяльності є водночас її найбільшим недоліком: перекладаючи, ти мимоволі стаєш співавтором гарних текстів. З одного боку, це дуже приємно бути співавтором Льюїса Керролла, скажімо. Але я мрію відбутися не тільки як перекладач, але і як письменник, і отут виринає зворотний бік медалі. Писати набагато важче і головне страшніше. І в переклад дуже легко тікати від писання, адже, перекладаючи, ти теж пишеш, ті самі творчі залози подразнюються, ті самі гормони деміургійної насолоди виділяються, але все це під безпечним прикриттям чужого імені. І це, до речі, подвійна небезпека: з одного боку, перекладач із письменницькими амбіціями ризикує так ніколи і не народити нічого свого, а з іншого, він ризикує стати поганим перекладачем, якщо письменницькі амбіції візьмуть гору і адекватність перекладу стане жертвою бажання «написати краще за...»

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Якщо така можливість є це прекрасно. Є багато проблем, які простіше і надійніше з’ясувати з автором. Наприклад, перекладаючи для власної насолоди тексти з трилогії американської письменниці Лінн Флевелінг «Nightrunner», я зіткнулася з труднощами транслітерації жанр фентезі змушує суттєво сумніватися в тому, чи правильно транслітеруєш ти імена і географічні назви. Добре, що пані Лінн дуже відкрита до своїх читачів, з нею є зв’язок, і вона не полінувалася відповісти на мої запитання. При перекладі роману «Рент: усна біографія Бастера Кейсі» Чака Паланіка я зіткнулася навіть із гіршою проблемою: роман побудований у вигляді довгого інтерв’ю з різними людьми, в якому ми бачимо лише відповіді, деякі персонажі з’являються там лише для короткої репліки, і раптом виявилося, що я не завжди впевнена в їхній статі! В англійському тексті цієї проблеми просто нема, але українська граматика не настільки ґендерно толерантна. :) Мені вдалося виплутатися з цих лабетів самотужки, але цілком припускаю, що допомога автора могла б стати дуже корисною.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Знаєте, у мене все якось сходиться до одного кореня: вище я багато розпатякувала про загрозу письменницьких амбіцій, але у відповіді на це запитання мушу визнати, перекладач має бути письменником. Звісно, йому не обов’язково бути автором виданих чи бодай навіть написаних книжок, але він має бути письменником в душі. Людина, яка не знає, як твориться текст, не на аналітичному рівні не знає, а на чуттєвому, на мою думку, добре перекладати художню літературу не може. Звісно, не менш важливо перекладачеві бути професійним читачем читачем із солідним стажем та з талантом до читання. Без цих двох обдарувань, як на мене, діла не буде, бо як би добре не знав ти мову, з якої перекладаєш, це все одно чужа мова, і вона знайде, як непомітно розставити на тебе пастку. :) Від цього рятує тільки оце майже містичне чуття цілісності тексту, яке приходить від писання і читання. Завдяки йому ти, дивлячись на речення, до якого в тебе нібито немає претензій, відчуваєш непевну тривогу (ні, щось не так, якась зморшка залягає тут на полотні тексту), продовжуєш копати, вивчати, і врешті знаходиш якийсь підступ, рідковживане значення, застарілу ідіому, діалектизм, жаргонізм, і розумієш, що трохи не пошився в дурні. :)

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Власне, я не так багато переклала ще в своєму житті, щоб якісь переклади «вирізалися» з моєї молодої та чіпкої пам’яті. :) Втім, якщо говорити про найбільш знакову для мене роботу, то це, звісно, переклади книг Льюїса Керролла «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі». Думаю, про них зайве розповідати детальніше: кожен, хто хоч трохи цікавиться перекладом, і так знає, які насолоди, випробування і розчарування готують «Аліси» своїм перекладачам. :)

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Якби я була вільна обирати, я б не покладаючи рук перекладала фантастику. :) Я ніколи так і не виросла з цього дитячого захоплення, я регулярно знаходжу час то для якоїсь новинки, то для непрочитаної досі класики, а то і для перечитування улюблених текстів, і тому мене страшенно засмучує, що ця літературна галузь є геть неукраїнізованою. Більше того, чимало гарних текстів не доходять до українського читача бодай у російському перекладі, а коли й доходять, то нерідко в такому мерзотному вигляді, що назвати це перекладом язик все одно не повертається. Тому якби моя воля, я би працювала над заповненням цієї ніші.

*


Попередні інтерв'ювовані:


Немає коментарів: