>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

пʼятниця, 30 квітня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 25. Роман Скакун

Як Ви стали перекладачем?


Випадковість, як і більшість того, що стається в нашому житті. Тобто, англійську мову я вчив цілеспрямовано ще зі школи, але те, що довелося саме так це знання використовувати – випадково цілком вийшло. Починалося, ясно, не з художньої літератури, а з різних статей, документів тощо. Люди зверталися, я перекладав, і так пішло-поїхало.


З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?


Працюю з англійською, італійською, деколи з польською мовою. Англійську вчив ще зі школи, батьки змушували й пильнували. :) Свого часу вчився три роки у Польщі, тож і польську хоч-не-хоч вивчиш. Італійську вчив уже сам з прицілом на те, щоб перекладати, бо співпрацював з Богословською академією (тепер УКУ), а італійська – мова Ватикану.


Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?


Ну, я працюю здебільшого з нехудожньою літературою. З художніх творів довелось перекласти півзбірки оповідань, дві повісті, один роман і трохи віршів (вірші я, правда, кладу в шухляду). І мушу сказати, що ніяких особливих секретів я не маю, не здобувся. Все просто: сідаєш і починаєш перекладати. Як одразу не спадає на думку вдалий варіант, пишеш щось начорно і йдеш далі, а тоді вертаєшся – раз, другий – і поправляєш. Дехто читає текст перед тим, як братися до перекладу. Я – ні, бо інакше дуже нудно працювати.


Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?


Якщо мова про нехудожні тексти, то так, я маю своїх клієнтів. А в випадку художньої літератури до мене зверталися тільки тричі, і один раз я відмовився, бо пропонували дуже смішні гроші за серйозну книжку (йшлося про „Таємниче полум’я царівни Лоани” Еко). Все решта я перекладав з власної ініціативи в надії, що десь колись воно мені виплатиться чи, принаймні, буде якась моральна сатисфакція.


Взагалі, в нас, я вважаю, нема ринку перекладацьких послуг, коли мова про переклад літератури. Це в Польщі я бачив оголошення: видавництво шукає перекладачів для перекладу таких-то й таких книжок. А в нас, з огляду на мізерну кількість перекладних публікацій, кожному видавцю вистачає тих одного-двох перекладачів, яких він знає і з якими працює. Багатьом видавцям узагалі йдеться тільки про те, щоб освоїти ґрант на переклад „серед своїх”, а що там у підсумку вийде, їх не надто хвилює. 


Тому щоб отримати замовлення, треба мати зв’язки, треба, щоб тебе знали.


Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?


Думаю, кожна людина, присвятивши купу часу й зусиль на те, щоб добре виконувати своє ремесло, починає це ремесло любити. Так і я: спочатку йшло зі скрипом, а потім втягнувся і вже важко уявити краще заняття. :)   


Недоліком є тільки те, що бракує хороших замовлень і часто доводиться братися за що попало. Але на це вже нема ради.


Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?


Ні, нема. Не дзвонять же до автора читачі, питаючи: «А що ви хотіли тут сказати?» Так само нічого звертатися до нього й перекладачеві. Автор усе що хотів сказати, сказав у творі, усе, що хотів пояснити, пояснив. На цьому його завдання кінчається й починається завдання читачеве або перекладачеве. Тут я цілком солідарний з постмодерністським гаслом про «смерть автора». :)


Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?


Головне для перекладача художньої (та й не тільки) літератури – не так, може, знання іноземної мови, як володіння мовою рідною. Мені здається, далеко не всі це розуміють. Коли йдеться про опанування іноземної мови, ти в певний момент досягаєш рівня, коли в тебе вже немає проблем із зрозумінням тексту, коли всі темні місця ти можеш з певною затратою зусиль прояснити. На цьому, грубо кажучи, можна зупинятися. Ну а коли йдеться про рідну мову, про вміння писати українською, то я не знаю, чи реально досягти тут рівня, коли «можна зупинятися», коли перечитавши свій текст я скажу «чудово, ліпше вже не зробиш».


Над цим, над рідною мовою, якраз і повинен працювати перекладач, в цьому, думаю, його найголовніший досвід і найважливіше знання.


Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.


Художніх перекладів я робив не так і багато, тож вони всі мені запали в пам’ять. А „особливо”... Особливо, мабуть, варто відзначити „Якщо подорожній одної зимової ночі” Італо Кальвіно, просто тому, що це чудесна книжка, а чим краща книжка, тим приємніше її перекладати. 


Добра книжка завжди непроста для перекладу, але при цьому різні перекладацькі проблеми розв’язуються легше, з якимсь азартом. Я це дуже добре відчув, бо не раз доводилося мати справу з нездалими, стилістично незграбними, малозмістовними текстами – і це набагато більша мука, ніж перекладати хай який складний, але якісний, хороший твір. 


Кому цікаво, може прочитати „Подорожнього” в останньому номері „Всесвіту” або тут.


Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?


Дуже цікаво було б перекласти дещо з сучасної фантастики, а передовсім «Consider Phlebas»  Єна Бенкса. Як любитель фантастики я вважаю, що це справді шедевр. Крім того останнім часом я відкрив у собі любов до поезії, заходився перекладати італійських модерністів, Еліота (але не певен, чи багато ці мої переклади вартують).


Ну і ще, якщо чесно, мені дуже шкода, що я не знаю добре іспанської мови. Думаю це діло направити. А тоді варто було б перекласти «Я, верховний» Авґусто Роа Бастоса. В мене трохи старомодні смаки. :)


*

Попередні інтерв'ювовані:
Опубліковано Лев Грицюк | Lev Hrytsyuk о 01:19

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)