>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

пʼятниця, 10 грудня 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 31. Андрій Антоновський

Фото Євгенії Перуцької з сайту "Читомо"

Як Ви стали перекладачем?

Непередбачуваний збіг обставин підштовхнув мене до того, що я почав займатися перекладами, бо такої мети не мав, хоча в свій час вивчав іноземні мови і тому, гадаю, була вже якась передвизначеність в тім, що тепер я є перекладачем. Але також слід сказати, що я перекладач-аматор, адже роблю лише перші кроки у цій царині, вчуся… Треба зауважити, що на прийняття такого рішення дуже сильно вплинула моя дружина Каталіна Джірона, фаховий перекладач, разом з якою тепер перекладаємо українською та каталонською.  

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Говорячи про мову, з якої я перекладаю, треба згадати про непередбачуваний збіг обставин. Сталося так, що, блукаючи Європами, я потрапив до Барселони і за той тиждень, що я пробув там, я відкрив для себе цікаву річ, що в Каталонії (столицею якої є Барселона) говорять не іспанською, а власною мовою - каталонською. Мене завжди приваблювали, якщо так можна сказати, екзотичні народи та мови Європи, до яких і належать каталонці та каталонська. Отже, можу ствердно сказати - каталонська мене підкорила одразу, щось подібне на кохання з першого погляду, чи то з першого слова, зачарувала отією своєю екзотичністю та якоюсь винятковістю, і в результаті виникло непереборне і зрозуміле бажання опанувати її. А далі, вже знайомлячись з каталонською літературою, доклалося й відкриття, що з каталонської мови українською майже нічого не перекладалося і навпаки, а якщо й робилися якісь переклади, то непрямі, з інших мов і власне це стало рушієм у моїм рішенні зайнятись перекладами.

З часом почав перекладати каталонською з української, зрозуміло, що з допомогою місцевих перекладачів, носіїв мови: разом з Каталіною робимо чернетку перекладу, а потім з каталонськими письменниками доводимо текст до ладу, до реалій та вимог каталонської мови.

Не можу також не побідкатися, що перекладачів художньої літератури з української тут і вдень зі свічкою не найдеш, а в університетах Барселони українська не викладається. Невтішна ситуація і в Україні, де каталонську також не викладають і не перекладають. Про причини такого стану речей можна говорити багато і довго. 

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

В першу чергу я працював з поезією, бо, на моє переконання, поезія є максимальним і найпотужнішим виявом будь-якої мови, таким собі літературним вищим пілотажем, густим концентратом мови і надщільним продуктом людського духу, тому переклад поезії для мене став випробуванням власних сил - на що я здатен, певним надзавданням.

На жаль, поки що ми дуже мало перекладали прозу, якісь незначні уривки, невеличкі оповідання, тому порівнювати, відверто кажучи, ще нема з чим, але я впевнений, що і для прозових творів прийде свій час.

Також маю цікавий досвід перекладу каталонською досить нестандартного, складного драматичного твору «Казка про рєпку» Подерв’янського. Сей твір був твердим горішком, але з допомогою каталонського поета та перекладача Франсеска Джелонка ми змогли розгризти його.

Говорячи про кроки: в першу чергу я вичитую уважно текст, намагаюсь проникнути всередину твору, побачити в ньому всі можливі підводні течії, збагнути його підоснови і той культурний контекст, на якому виріс твір, адже часом дуже несуттєва, на перший погляд, дрібничка, може нести в собі певні референції, завдяки яким автор натякає на щось чи примушує читача згадати якісь конкретні речі, явища чи то обставини, з півслова зрозумілі носіям мови, але які недоступні іноземному читачеві, не знайомому в повному обсязі з культурною спадщиною народу, з мови якого перекладається твір.

Далі пишеться чернетка перекладу, відкладається на деякий час, аби розвіялося перше враження, потім перечитується на свіжу голову і починається кропітка робота з надання перекладу ясності та зрозумілості і зрештою робляться остаточні штрихи, опрацьовуються дрібнички, деталі. Але, в принципі, я так гадаю, закінчених та ідеальних перекладів не існує, завжди лишається можливість допрацювати, щось виправити, знайти краще слово… 

Надаю багато уваги перекладацьким приміткам, які неабияк допомагають в розкритті та розумінні твору.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Поки що українським видавництвам ще нічого невідомо про каталонську літературу, двері у цей світ лише прочинилися, український видавець та читач ще не мали змоги скласти уявлення, що воно таке каталонська література, та й ще додається нерозуміння того, що каталонська література не є іспанською чи її складовою, а окремою, самостійною, повноцінною всеохоплюючою європейською літературою. Або якщо замість слів «каталонська література» вставити «українська література», то все сказане вище, можна прикласти до каталонської дійсності. Маємо справу з двома тотожними ситуаціями - в Україні Каталонія є літературною терра інкоґніта і навпаки. Отже треба шукати, треба вмовляти, запевняти і переконувати видавця і тому зараз я знаходжуся в процесі такого собі прозелітизму, навертаю, так би мовити, в нашу «каталонсько-українську віру» адептів і врешті, маю щастя, ми знайшли видавця в Україні, Юрія Завадського з тернопільського видавництва «Крок», яке зацікавилося каталонською літературою, погодилося на цей ризикований крок, майже стрибок у невідоме.

Хоча на самому початку, коли я тільки починав займатися перекладами, одне поважне каталонське видавництво звернулося до мене з приводу перекладу одного з романів Юрія Андруховича іспанською мовою, але через незрозумілі мені обставини ми не дійшли згоди і врешті я не перекладав цей твір, може то і на краще…

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Мені складно говорити про переваги та недоліки перекладацького фаху, оскільки я не є фахівцем у повному розумінні цього слова, бо як я зазначав вище, я є аматором і заробляю на хліб не тільки перекладами…

Але, звісно, що є речі, які безсумнівно можна віднести до переваг, як то свобода пересування, бо не мусиш сидіти в якомусь конкретному місці з восьмої до шостої, дякувати, що новітні технології дозволяють працювати в будь-якому місці, де є Інтернет. А також постійна можливість відкривати щось нове, як для себе, так і для читача…  

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Так, на мій погляд завжди, бо часто-густо трапляються певні авторські пастки, які перекладач не помічає, а коли перекладаєш поезію – питання до автора виникають щохвилини. В перекладі я прибічник не тільки влізти в шкіру автора, але й витрясти з нього всю душу, якщо так можна висловитись, і якщо є така можливість. Звісно, що я говорю про живих авторів, бо уявіть собі, як це витрясти душу з автора, що вже відійшов до праотців? В такому випадку вже мейлом не обійдешся, чи там зателефонувавши, тут вже й свою душу треба вивернути, продати чи закласти певним впливовим і могутнім силам.    

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Я думаю, що перекладач мусить бути людиною набитою мотлохом знань про все, під вінця, або таким собі мішком без дна, звідки ти можеш у будь-який  момент витягти потрібну тобі річ, адже перекладаючи твори різних авторів стикаєшся з різним світоглядом, різним багажем знань, різним словниковим запасом і т.і... Хоча сучасність вносить свої корективи, наприклад, допомога Святого Ґуґла, з якого теж можна витягти ледве не все, що тобі потрібно.

Також перекладач повинен бути дуже уважним, таким собі дослідником, придивлятися до найдрібнішої деталі, бути практично педантом, але, звісно, в межах розумного, чи, я би сказав, навіть у межах нерозумного.

Перекладач мусить бути людиною відкритою і персептивною.

Ну і звісно мати хист, талант. З останнім, зрозуміло, набагато складніше, бо чи він є – чи його нема, і тут вже нічого не поробиш.

То все прописні істини. Бо, врешті-решт, фах перекладача - це ремесло і що більше часу ти в ньому, то більший досвід маєш, то якісніше працюєш.  

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Дуже сподобалося працювати з творами поета Енріка Казасеса, а особливо з невеличким віршем «Dansa Macabra» в перекладі «Танок безрадний». Було бажання перекласти його якомога ближче до оригіналу й у той же час аби він набув свого власного звучання в перекладі. У цім невеличкім вірші, який є певним різновидом закляття, замовлянням автор завдяки грі слів, тавтології, омонімії, абсурдності змісту досягає дуже цікавого звучання та графічного вигляду, яке здається насправді причаровує слухача чи то читача. Переклад робився склад у склад, майже наслідуючи оригінальну фонетику твору. Думаю, що я зміг досягти бажаного результату. Звісно, що твір тепер є новою інтерпретацією того, що написав Енрік Казасес, адже переклад художньої літератури завжди є певним писанням наново.

Ще дуже цікаво було перекладати поезію Естер Шарґай з її комбінаторними поезіями, секстинами та александрійськими віршами…

У перекладах каталонською надзвичайно цікаво працювалося з футуристичними поезіями Михайля Семенка, де була змога занурюватись у нетрі української мови і виринати в каталонській, досліджувати можливості однієї мови через іншу, зуміти бачити з середини зовнішнє та навпаки.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

В принципі ніхто і ніщо не заважає перекладачеві вільно обирати твори до перекладу, але, зрозуміло, до цього втручається така річ, як фінансовий чинник, але користуючись принципом «з любові до мистецтва» вільно перекладати будь-що, все залежить від особистих уподобань перекладача, працюючи в шухляду чи на видавництво – немає вже ніякої різниці. Тому я ще не знаю на сто відсотків, яку книгу чи книжки якого автора мені хотілося б перекласти. Просто є бажання побачити в перекладах українською твори якнайбільшу кількість каталонських авторів. Але якщо говорити про якісь власні уподобання, то, може, колись перекладу щось з творів одного з найвидатніших каталонських прозаїків Мануеля де Педроло, або наважуся засісти за один з романів Пепа Коля чи за абсурдистські мікроп’єси Жоана Бросси, але також не пориватиму і з поезією, бо, як кажуть каталонці, «поетів в Каталонії можна знайти під кожним камінчиком», зважаючи, що це країна переважно гірська і каміння тут, м’яко кажучи, не бракує, і є з чого вибирати. Підсумовуючи, можна сказати, що каталонська література – неоране поле і роботи тут вистачило б на цілу армію перекладачів…


*

Попередні інтерв'ювовані:
Опубліковано Лев Грицюк | Lev Hrytsyuk о 01:59

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)