РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ
СПАНІЄЛЬ, ЯКОМУ ТРЕБА ОБЛЕГШИТИСЯ
Розглянь предмет у кімнаті
з рухомої чи нерухомої точки зору. Середа
у січні — з дощем і сексуальними фантазіями. Кольори надворі —
одночасно непіддатливі й лукаві, мов алкаші; і вже ж
не молодий ти — совість, отже, стала другою натурою:
послужливий і штучний, як спанієль, спанієль, якому треба облегшитися,
чекаєш на винагороду за добру поведінку.
Те, що сприймається тоді, — це щось абсолютне: бачене йде
зсередини, і немає образів, у які можна перевести
сприйняття, оскільки прагнення зрозуміти
просту й неділиму річ
є тією силою, що змушує розглядача втриматися
від їхньої облудної допомоги.
Це явище стає ще чіткішим уві сні, тому що наше
минуле, що постійно переслідує нас по п’ятах, там доганяє теперішнє,
атож — проходить крізь і повз нього, перетворюючись на
заступницьке, педантично деталізоване майбутнє.
Свідомість є пам’ять.
Пер. Лев Грицюк
Зі збірки «Жовтоока» (1990)
*
Немає коментарів:
Дописати коментар