Today I'd like to post English and Swedish translations of Yuri Andrukhovych's poem "The Griffin" ("Грифон" in Ukrainian). The English translation is by Michael M. Naydan (and is to be found in International Poetry Review's special issue "Twenty-Five Years of Ukrainian Poetry") and the Swedish translation is by Lev Hrytsyuk and Bodil Zalesky (to be found over at Salongen).
*
ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ
ГРИФОН
Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.
Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютні гриф.
А ту, що чекає, що ймення моï
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу ïï
у землю сховай від облуд і образ.
Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моïх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук.
*
YURI ANDRUKHOVYCH
THE GRIFFIN
My Lord, what a foolish world this is!
What anguish falls over the ruins!
Beneath a graphite sky,
I fall in the sand. A griffin descends from the crest.
Jackdaws crow from the darkened trees.
I've fallen from my steed and lost the joust.
Now branches are growing through me,
driving hundreds of shafts through my coat of armor.
Take wing from me, monster of the banners,
Lion with wings! I've fallen out of the game.
There are daisies blooming from my sockets.
I had no sword. Just a lute's fingerboard.
And with my wing I defend the lady who's waiting,
who's writing my name on a slate
for the millionth time. Cloak her from deceit and scorn
she who's grown silent in the earth.
Why aren't you soaring? You're dancing around
my stilled arms on the moist sand.
You drink the eternal river from me,
you, so much like a raven. You're nearly a raven.
Translated by Michael M. Naydan
*
JURIJ ANDRUCHOVYTJ
GRIPEN
Min herre, vilken meningslös värld!..
Vilken sorg sjunker ner på ruinen!
Under himlen svart som grafit
förgås jag i sanden. Och gripen från vapnet är där.
Råkor skriker från slocknade träd.
Jag föll av hästen och torneringen har jag förlorat.
Genom mig växer nu kvistar
som i pansaret borrat trehundra hål.
Flyg du ifrån mig, banerens vidunder,
bevingade lejon! Spelet är slut.
Gullkragen blommar ur ögonhålan.
Jag hade inget svärd. Det var en lutas nacke.
Och skydda med vingen henne, som väntar,
som gång efter annan skriver mina namn
på en griffel. Och när hon tystnar
göm henne då i jorden från skymfer och svek.
Varför flyger du inte? På den fuktiga sanden
dansar du runt mina korslagda armar.
Och dricker ur mig den långa eviga floden,
du, som är lik en korp. Du nästan-korp.
Översättare: Lev Hrytsyuk och Bodil Zalesky
Немає коментарів:
Дописати коментар