>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

четвер, 4 листопада 2010 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 29. Ярослава Шекера


Як Ви стали перекладачем?

Дуже просто і непомітно. Моя спеціальність – китайська мова та література (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка). І ось наприкінці другого курсу (весна 2000 року), з легкої руки нашої улюбленої викладачки Оксани Ярославівни Тризуб, навіть не замислюючись дуже, спробувала перекласти дещо з простеньких, на перший погляд, танських (доба Тан, VII-X ст.) віршиків – начебто вдалося… А потім, отак потроху, і «втягнулася»… Бо ж із дванадцяти років пишу вірші, трохи й прозою гралася, то, як кажуть, і Бог велів!..

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

З китайської (давньої та сучасної) на українську. Вибір зумовлений, знову ж таки, моєю спеціальністю – тут треба питати, чому саме китайську обрала для вивчення. Часто запитують, проте – нічого особливого. У школі тягнуло до гуманітарщини, а коли стала вибирати мову, то спинилася на східних, які на той час (кінець минулого тисячоліття) були незнаними, а тому загадковими і навіть страхітливими. Звісно – «китайська грамота»! Але складнощів не злякалася, і ще жодної миті по тому не пошкодувала про свій вибір.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Поки що доводилося перекладати лиш вірші. Проза – яка дещиця, дитячі казки. Та як до неї підходити, до тієї роботи?! «Беру» вірші, та й уперед… Оскільки працюю здебільшого з давніми й середньовічними китайськими поетами, то така ситуація, як узяти одну збірку якогось поета і перекладати виключно її, відсутня (сучасні китайські літературознавці уклали повні зібрання творів поетів минулого, не поділяючи їх на окремі збірки). Вірші вибираю ті, які сподобалися, або ж які становлять певний науковий інтерес. Кроки при перекладі? Це, мабуть, найцікавіше: 1) зі словником давньої китайської (нею послуговувалися при написанні художніх творів аж до початку ХХ ст.) та коментарями, складеними сучасними китайськими науковцями, готую детальний підрядковий переклад вірша; 2) підбираю рими, які у давній поезії здебільшого наскрізні (в одному вірші – 8-10 рим), тому це – немалий клопіт; 3) «гуляючи» обдумую власне художній переклад – здебільшого в транспорті чи на відпочинку; 4) вдома, обклавшись різноманітними словниками, відшліфовую переклад: підшуковую епітети, синоніми української, уточнюю окремі лексеми китайської мови; 5) готовий текст набираю на комп’ютері.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

На ці запитання відповіді не існує, бо з видавництвами я не співпрацюю. Було кілька разів, та гадаю, воно не варте згадки.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

По-перше, це для мене ще не зовсім фах. Так, можу з певністю назватися перекладачем, але це – для душі. Так, як і наука – синологія. Приваблює неоціненна можливість доторкнутися до іншої культури і донести її загадки до співвітчизників. А ще – окрилення успіхом, коли вдається передати – хоч частково! (бо повністю адекватний художній переклад неможливий у принципі) – тонкощі іноземного поетичного тексту, а отже, і світогляду іншого народу. Недоліки перекладацького фаху полягають у його низькооплачуваності (з вуст колег-перекладачів), але оскільки я сама до фаху не маю жодного стосунку, то від цього не потерпаю…

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Так, звісно! Цікаво, коли б це не було сенсу? Питання тільки в тому, що китайським авторам від давнини до ХІІ ст., якими я «опікуюся», жодних питань вже, на жаль, не поставиш… Мені страшенно цікаво було б поспілкуватися з «живими класиками» (це суто моє бачення) сучасної китайської літератури, адже маю чималу добірку перекладів і сучасної поезії.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Мова винятково про поетичний переклад. Необхідне живе зацікавлення поетичним словом, а якщо перекладач ще й сам поет – взагалі чудово. Знання? Очевидно, що з перекладознавства – саме на них, признаюся, дещо слабую (у нас в Київському університеті цей предмет не вельми в пошані, тобто саме на нашій спеціальності – «китайська мова та література»; в самої ж ніяк не доходять руки). Якості – найголовніше, вочевидь, посидючість і прагнення до досконалості, якій, як відомо, немає меж.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Та, мабуть, не один… Пригадую, як наприкінці вже згадуваного другого курсу «гралася»: звечора уважно прочитаю нескладного віршика, понадписую на оригіналі невідомі слова (так усі студенти-філологи роблять), а тоді вже безпосередньо перед сном (коли не спиться) пригадую оригінал – здається, всі ієрогліфи запам’ятовувала! – і придумую, як би то українською сказати. А вранці записую – і не забувалося! …До однієї довжелезної поеми (Цюй Юань, ІV-ІІІ ст. до н.е., «Скорбота вигнанця») поверталася кілька разів – нарешті, «добила» її, коли моя керівник кандидатської дисертації, професор Л.В. Грицик, попросила перекласти її – мовляв, для студентів.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Та я й так вільна обирати! Не знаю, хто б мене примушував перекладати щось конкретне, і чи я б це робила із примусу. А ще – чи можна було б тоді назвати це творчістю??? Мені подобаються всі автори, яких перекладаю, – а їх вельми багато, так що й не називатиму тут; я, здається, нікого серед них особливо й не виділяю… Але ще більше – попереду, українською зовсім не перекладених, тому вистачить ще багатьом китаїстам, і на кілька життів… Адже ми – не побоюся «розписатися» за всіх знаних і незнаних мені колег – може, десь глибоко в душі, але віримо у даосько-буддійську теорію про перевтілення і вічність безсмертної душі…

*

Попередні інтерв'ювовані:


Немає коментарів: