Шеймас Гіні:
«When my own work is involved, I do prefer the ‘faithful’ to the ‘creative’ approach. On the whole, I like a rhymed sonnet to be rhymed in the other language. But then you have to worry about the translator’s ability to do rhyme without making it sound laboured or corny: better to get an equivalent of the sense in some decent cadence than a rhymed and metred job that goes Humpetee-Dumpetee, tumptettee-tumptettee, hickory dickory dock . . . For all their ‘creativity’, it’s probably safer to have poets doing the work[.]» (Stepping Stones, ст. 429)
Що сказав би Гіні, якби побачив свою «зґвалтовану» Мокровольським «Касандру»?
Спочатку «Cassandra» — в усій красі оригіналу, потім — переклад Мокровольського, а наприкінці — мої небезгрішні посягання на «Кассандру» (вірш — другий у циклі з 5-ти із загальною назвою «Mycenae Lookout» у збірці The Spirit Level (1996)):
2. Cassandra
No such thing
as innocent
bystanding.
Her soiled vest,
her little brests,
her clipped, devast-
ated, scabbed
punk head,
the char-eyed
famine gawk –
she looked
camp-fucked
and simple.
People
could feel
a missed
trueness in them
focus,
a homecoming
in her dropped-wing,
half-calculating
bewilderment.
No such thing
as innocent.
Old King Cock-
of-the-Walk
was back,
King Kill-
the-Child-
and-Take-
What-Comes,
King Agamem-
non’s drum-
balled, old buck’s
stride was back.
And then her Greek
words came,
a lamb
at lambing time,
bleat of clair-
voyant dread,
the gene-hammer
and tread
of the roused god.
And a result-
ant shock desire
in bystanders
to do it to her
there and then.
Little rent
cunt of their guilt:
in she went
to the knife,
to the killer wife,
to the net over
her and her slaver.
the Troy reaver,
saying, ‘A wipe
of the sponge,
that’s it.
The shadow-hinge
swings upredict-
ably and the light’s
blanked out.’
2. Касандра
Нема такого:
Стояти поруч
І ні при чому.
Сукня в бруді,
Маленькі груди,
Обскуба-
на, ряба
Голова.
Ґвалтована всіма
Вояками,
Геть не та сама,
Проста, мов яма.
Народ
От-от
Поворот
Відчує
Всує
Щирість взує,
Опале крило
Брело,
Через море пливло.
Ніхто не виніс
Невинність.
Не ви нас.
Стар
Цар
Повертар,
Дітовбивця
Домів прибився,
Оагамемнонився.
Із неї слова
Прорва-
лись, ягня
промека
прорека
пророка
жах
ах
в головах
розбуджений
розбожений
Боже мій
Бог
Бух
І баж-
ання свідків
Нізвідки
Її до повітки.
Їхня вина
Без вина
Порина.
Увійшла
До ножа,
Де жона —
Вбивця, де сіть
Хтось кидь
На неї й пана хіть.
Мовить безхитро:
«Губка витре.
Виметуть мітли.
Примарна завіса
Круть непровісно.
Як згасло світло —
Буде тьма».
Пер. Олександр Мокровольський
2. Кассандра
Не те щоб
безневинно
стояти поруч.
Її брудна одіж,
маленькі груденята,
острижена, спорож-
ніла, струпна
голова панка,
вуглеокий
голодний погляд —
вона виглядала
витраханою
і простою.
Люди
відчували,
як у них фокусу-
ється втрачена
справедливість,
повернення додому
в її напіврозважному,
з опущеними крилами,
збентеженні.
Не те щоб
безневинно.
Старий Король
Перший-Півень-
у-Дворі повернувся,
повернулася
бундючна хода
старого самця,
Короля-Убий-
Дитя-і-Будь-
Що-Буде,
Короля Аґамем-
нона. І тоді
настав час її
грецьких слів,
ягня
під час покоту,
блеяння про ясно-
видющий трепет,
молот ґенів
і ходу
повсталого бога.
А в результаті
були шок і бажання
тих, що стояли поруч,
зробити це з нею
там і тоді.
Маленька сучка
їхньої провини:
увійшла ж
до ножа,
до дружини-убивці,
до тенет над
нею і її рабовласником,
грабіжником Трої,
кажучи: «Ніби
губкою витерти,
тільки й усього.
Тіниста петля
непередбачливо
повертає й світло
гасне.»
Пер. Лев Грицюк
(Опубліковано в часописі «FABULA» (1’2005))
Немає коментарів:
Дописати коментар