>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

субота, 20 листопада 2010 р.

Comparative Translations: "Digging" і "Requiem for the Croppies" Шеймаса Гіні в перекладах І. Сівака і О. Мокровольського



Знайшов в Інтернеті переклади "титульних" віршів Шеймаса Гіні "Digging" та "Requiem for the Croppies" авторства Ігоря Сівака й подумав, що було би цікаво здійснити порівняльний переклад із текстами Олександра Мокровольського, що 2008 року вийшли книжкою: навіть аматор, схоже, заткне за пояс старого.


*

SEAMUS HEANEY
DIGGING

Between my finger and my thumb
The squat pen rests; snug as a gun.

Under my window, a clean rasping sound
When the spade sinks into gravelly ground:
My father, digging. I look down

Till his straining rump among the flowerbeds
Bends low, comes up twenty years away
Stooping in rhythm through potato drills
Where he was digging.

The coarse boot nestled on the lug, the shaft
Against the inside knee was levered firmly.
He rooted out tall tops, buried the bright edge deep
To scatter new potatoes that we picked,
Loving their cool hardness in our hands.

By God, the old man could handle a spade.
Just like his old man.

My grandfather cut more turf in a day
Than any other man on Toner's bog.
Once I carried him milk in a bottle
Corked sloppily with paper. He straightened up
To drink it, then fell to right away
Nicking and slicing neatly, heaving sods
Over his shoulder, going down and down
For the good turf. Digging.

The cold smell of potato mould, the squelch and slap
Of soggy peat, the curt cuts of an edge
Through living roots awaken in my head.
But I've no spade to follow men like them.

Between my finger and my thumb
The squat pen rests.
I'll dig with it.


ШЕЙМАС ГІНІ
ТІ, ЩО КОПАЮТЬ

Між пальцами моїми зручно
Вмостилась, мов гармата, ручка.

По-під вікнами чути різке скреготіння
Лопати, що входить в землю, черкаючи об каміння.
Мій батько копає. Я вниз дивлюся
Як його напружені крижі поміж квіткових клумб
Нахиляються низько, підіймаються,
Ритмично згинаючись, просуваються крізь картопляні борозни,
Де він копав
І двадцять років тому.

Грубий чобіт угніздився на ребрі лопати, держак
Спирався на коліно, піднімався впевнено.
Він вивертав бадилля, глибоко встромляючи блискуче вістря,
Щоб викинути нові бульби, які ми вибирали,
Радіючи їх холодній твердості в наших долонях.

Їй-богу, старий вмів орудувати лопатою.
Так само, як і його старий.

Мій дід нарізав за день більше торфу
Ніж будь-хто інший на Тонеровому болоті.
Якось я приніс йому молока у пляшці,
Недбало закоркованій папером. Він випростався,
Щоб випити його, й відразу нахилився, продовжуючи
Вправно нарізати й витягати, перекидати дерен
Через плече, занурюючись глибше і глибше
За гарним торфом. Копаючи.

Холодний запах картопляного поля, хлюпіт і гепання
Мокрих брикетів, різкий хруст вістря,
Що розтинає живе коріння, прокидаються в моїй голові
Але в мене нема лопати, щоб наслідувати чоловікам, як вони.

Між пальцями моїми
Вмостилась ручка.
Копатиму нею.
Пер. Ігор Сівак


ШЕЙМАС ГІНІ
КОПАННЯ

Між пальцями трьома таїться
Перо моє, немов рушниця.
 
А під вікном моїм лопата-зуб скрегоче:
Ґрунт кам’янистий піддається неохоче.
Там батько мій копає. Подивлюсь
 
Я, як зігнеться його тулуб поміж клумб,
А розігнеться через двадцять років
Між борозенок, де йому копати
Картоплю, знай ритмічно нахиляючись.

Підошва груба давить на плече лопати,
Держак, мов важіль, сперто на його стегно;
Лискуче лезо тоне в ґрунті й вивертає
Нового урожаю бульби, й ми збираємо,
І пальцям люба прохолодна їхня твердість.
Бог свідок, вмів старий орудувать лопатою!
Достоту як його старий умів.
 
Дідусь мій більше торфу нарізав за день,
Ніж будь-хто інший там, на Тонера болоті.
Раз був я пляшку молока йому носив,
Недбало скрученим папером заткнуту.
Він випростався, пляшку вихилив
І — без передиху знов до роботи:
Намітив штих, підрізав чисто й перекинув
Через плече, і знову, й знову нахиляючись,
Щоб торфу доброго чимбільше накопати.
 
Холодний картопляного горбочка дух,
Ляп-лясь торфового штиха, розтяті корінці
Живі — те все у голові моїй знов прокидається.
Та де моя лопата-помічниця?
 
Між пальцями трьома таїться
Перо моє.
То ним я і копаю. 
Пер. Олександр Мокровольський

*

SEAMUS HEANEY
REQUIEM FOR THE CROPPIES

The pockets of our greatcoats full of barley—
No kitchens on the run, no striking camp—
We moved quick and sudden in our own country.
The priest lay behind ditches with the tramp.
A people, hardly marching—on the hike—
We found new tactics happening each day:
We'd cut through reins and rider with the pike
And stampede cattle into infantry,
Then retreat through hedges where cavalry must be thrown.
Until, on Vinegar Hill, the fatal conclave.
Terraced thousands died, shaking scythes at cannon.
The hillside blushed, soaked in our broken wave.
They buried us without shroud or coffin
And in August the barley grew up out of the grave.


ШЕЙМАС ГІНІ
РЕКВІЄМ ПО СТРИЖЕНИМ

Кишені наші повні ячменю...
Ні відпочинку, ні вогню на марші...
Ми рухалися швидко і раптово.
Священик і бурлака у траншеях
Лежали поруч...Люди ледве йшли...
В нас тактика нова була: списами
Ми проривали кінний стрій, на піших
Пускали перелякану худобу,
Й за живопліт від вершників тікали.
І так до Вінегар Хіл... Бій останній...
Ми на гармати з косами ішли,
Фарбуючи схил пагорба в червоне.
Ховали нас без савану й труни,
А в серпні... позростав ячмінь над нами.
Пер. Ігор Сівак


ШЕЙМАС ГІНІ
РЕКВІЄМ ПОВСТАНЦЯМ 1798-ГО

Із повними кишенями ячменю 
Ані похідних кухонь, ні полків —
Маневрували швидко ми й шалено,
Бурлаки поруч теслярів, попів.
Ми, до походів неохочі люди,
Щодень вигадували тактику нову:
Прорубувались крізь кінноту чудом,
Лякали скот, стоптав щоб піхтуру,
А потім — живоплотом відступ, кінних щоб збивати,
А там — останній бій на Оцтовій горі.
Махали косами — косили ж нас гармати,
Не ми, хоч з косами, були там косарі.
Присипали землею нас лопати,
Аби з кишень ячмінь проріс, поліз з землі.
Пер. Олександр Мокровольський

*


Немає коментарів: