Hryhoriy Kochur: "The Translator" | Григорій Кочур: "Перекладач"

Hryhoriy Kochur | Григорій Кочур

The Translator

To Dmytro Palamarchuk

And so, in foreign works you’ll now go ranging,

To seek your own. As if with frenzy tossing,
You will rejoice in the joys of a stranger,

Or suffer all that stranger’s pain and losses,

Offering your heart to all the wide world can leave there,

Rooting up foreign rhymes like meadow-blossoms,

Scurrying through strange lands their flowers reaving,

But then, you’ll ply magic till strength is breaking,

Your works of witchcraft wearisome weaving,

To gather these words to yourself, and take them

(As to a wood) to unfamiliar diction,

So that the knotted roots new hold will make there,

So that, linked like a tapestry’s depiction,

Clad in a new raiment, rich and seemly,

They’ll show the face of a renewed confection:

The steady tread of Dante’s terza rima,

The Shakespearean sonnet’s tripping courses

And for Verlaine—a shadow’s flickered glimmer,

You must in frenzied flight exert your forces

Riding Merani, till in exaltation,

You snatch a glimpse of visions of blue horses.

Trudgingly tracing bounds past illumination.

Thus Blok with radiance the dumb darkness sundered,

With errant fire in anguished conflagration.

And so, unboldly, gropingly and stumbling,

To find anew a pure voice you’ll endeavour

For that whose thunder through long years has thundered,

Leving its blinding light in hearts forever…

Translated by Vera Rich

*

Перекладач

                Д. Паламарчукові

Отак і будеш у чужім труді ти

Своє шукати. Ніби одержимий,

Або чужою радістю радіти,

Або страждати болями чужими…

Віддавши серце світовим вражінням,

Мов квіти, рвати чужинецькі рими,

Гасаючи по терені чужиннім,

А потім до знемоги чаклувати,

Важким, виснажуючим ворожінням

До себе навертаючи слова ті,

Як в ліс, ведучи їх в незвичну мову,

То врубуючи корінь вузлуватий,

То стелючи стежину килимову,

Убори даючи дорогоцінні,

Вишукуючи до лиця обнову:

Ходу сталеву — Дантовій терцині,

Примхливий крок — Шекспіровим сонетам,

Верленові — хистке тремтіння тіні.

Ти мусиш вимчати скаженим летом

В придешнє через урвища Мерані,

Видіння синіх коней промайне там,

Черкнувши чвалом позасвітні грані.

Там Блок осяє пітьму занімілу

Блудним вогнем у боліснім згоранні.

Ти пробуєш навпомацки, несміло

Ізнов знайти для того чистий голос,

Що громом у століттях прогриміло,

Лишаючи в серцях сліпучий полиск…

*

Hryhoriy Kochur (1908-1994) was one of the best Ukrainian translators ever who translated from some 30 literatures. He also wrote poetry.