WhyTranslator: Інтерв'ю з перекладачем: 42. Андрій Савенко

понеділок, 17 червня 2013 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 42. Андрій Савенко

Як Ви стали перекладачем?

Мені подобається читати, оскільки читання є одним з найбільш надійних способів розширити або навіть вийти за межі горизонту власної свідомості. Читаючи, ти завжди, окрім спостереження за текстом, спостерігаєш за собою. Це захоплюючий процес. Рано чи пізно кожен читач стикається з проблемою обмеженого поля комунікації, зокрема через обмеженість власних знань та умінь. Він починає шукати практики, що змогли б подолати цю недосконалість. Переклад – є однією з таких практик. Також важливим моментом є те, що переклад в певному сенсі є символічним актом дарування. Цей даток, можливо, є вираженням глибинної потреби до солідарності, згуртування, що є важливою рисою людського єства. Я мав досвід роботи в самочинних перекладацьких ініціативах і вважаю його одним з своїх найважливіших соціальних надбань.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Я перекладаю з старо- та новогрецької, англійської, латини (спорадично). Я маю фах класичного філолога. Вибір грецької мови був чимось таким, що було неможливо оминути. Важливим моментом було і те, що я маю міцний емоційний зв’язок з Грецією, насамперед, через багатьох друзів. Менталітет, темперамент новогрека має щось від трунку гомерівських лотофагів, скуштувавши по-справжньому його раз, ти потрапляєш у полон, в якому насправді ніхто нікого не тримає. Варто згадати хоча б Генрі Міллера та його «Колос Марусійський».

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Для мене взірцевим є підхід, про який я почув в одному з виступів А.Содомори. Андрій Олександрович сказав, що переклад поезії Вергілія забрав у нього порівняно небагато часу, однак до цього перекладу він готувався 40 років. Власне працюючи над Сеферисом я зрозумів важливість такого методу. Я був змушений перечитати крізь призму Сефериса твори, що за аргументованим твердженням критиків справили на нього враження, аби відчути серцебиття «30-х років» в Греції. Зробити це виявилося складніше, ніж подумати про таку акцію. Кожне коло читання змушувало вдаватися до правок поетичного тексту. З іншого боку, ідея перекладача як архіваріуса мені чомусь зовсім не імпонує.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Я перекладаю те, чим хотів би поділитися з українськомовним читачем. Оскільки я викладаю грецьку мову, маю достатньо контактів з різними грецькими установами, що опікуються гуманітарними програмами. Відтак більшість видань, у яких я брав участь, відбувається за рахунок грантів. Ми самі шукаємо видавництва, потім самі поширюємо книжки (бібліотеки, культурні осередки). Існує велика проблема з видавництвами, які у кожному виданні бачать лише свій матеріальний зиск. Наприклад, практично зруйновано інститут літредагування, автор має редагувати книжку на свій смак, а це ще одна перешкода в розвитку культури читання (і книговидання).

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Я не вважаю переклад своїм фахом. Скоріш, це для мене є життєво необхідним хобі, в чому, власне, і полягає проблема. Багато людей, що займають перекладом в Україні, розуміють, що займатися ним фахово є невигідним в економічному плані. В сфері перекладу капіталізм навряд чи є найкращою альтернативою. З цього, маємо багато бід: вкрай низький рівень перекладів в сферах можливого економічного інтересу перекладачів (реклама, технічна, юридична документація); широка «сіра» зона перекладів на замовлення, що дозволяє замовникам (агенціям) хитрувати з цінами, насамперед, через те, що перекладач часто не має уявлення про свої права та можливості їхнього захисту.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

І так, і ні. Цікавий експеримент проводить У.Еко у «…Досвіді перекладу». З одного боку, сократична бесіда з автором може посприяти вжитися в оригінал, побачити його з іншого ракурсу, по-іншому почути. Однак, скоріш за все, вона разом з тим нав’яже перекладачеві авторське світовідчуття, що ніколи цілком не збігається з тим, що народжує і текст, і його переклад. Гадаю, є сенс ставити запитання іншому читачеві.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Перекладачу варто уявити, що Ітака не одна, як у вірші К.Кавафіса, їх багато. Це означає, що він ніколи не досягне мети, однак разом з тим це зовсім не означає, що мети взагалі не було досягнуто. А.Лосєв казав, що античній людині притаманне почуття героїчного фаталізму, можливо, на щось таке має інтуїтивно опертися перекладач, починаючи свою мандрівку (або облогу ворожого міста). І те, й інше належать до борхесівських архетипних сюжетів.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Робота у спільноті chomsky_ua. Цілком незалежна, волонтерська, грасс-рутова перекладацька ініціатива.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Джеймс Джойс
Даріо Фо (для цього, правда, слід досконало опанувати італійську)
Дилан Томас
Йоргос Йоанну
Костас Тахцис
Никос Гавриїл Пендзикіс
Маро Дука
Візантійська історіографія (Прокопій Кесарієць, Теофілакт Сімокат(т)а, Анна Комніна, Нікіта Хоніят)
Наом Чомськи
Корнеліус Касторіадис
Ерих Фромм
Генрі Міллер
К.П. Кавафіс (зараз проект в роботі)

Попередні інтерв'ювовані:

1. стронґовський

2. Христина Назаркевич

3. Андрій Савенець

4. Андрій Бондар

5. Остап Сливинський

6. Мар'яна Прокопович

7. Дзвінка Матіяш

8. Алла Татаренко