Писати фейлетони, власне кажучи, — вельми легко. Починаєш із короткого безпретензійного вступу. Потім переходиш, власне, до тези та подаєш її курсивом після двокрапки: «Культура — це війна». Саме так. Після цього, власне, — серце фейлетону: довга особиста історія. Бажано оповідача (=тебе) помістити в щоденний контекст, упізнаваний читачем. Говоримо про черги в супермаркетах, штовханину в метро, холодне світло перед ліфтовими дзеркалами, вузькі примірочні. Тут передаю слово тобі: побачимо, як піде. (Не хвилюйся, я — тут, стою готовий на задньому тлі, якщо потребуватимеш асистенції.)
Виставка Чарльза Рея у Whitney Museum у Нью-Йорку. Вкотре — виклики просторових понять. Є там досконало виконані сірі рештки автомобіля після аварії, які митець купив на поліцейському аукціоні. Є там чорні порожнисті металеві куби, до верху наповнені чорним чорнилом: через поверхневий натяг куб виглядає неперевершено чотирикутним.
Давай далі просто, виходить суперово. Добре, що нічого не згадуєш про ту мистецьку дискусію в тому підвалі, коли ти випадково назвав Чарльза Рея Реєм Чарльзом.
Той самий метод митець використовує в білих ваннах: чорне чорнило наповнює їх наполовину. Чорнило, що виглядає, як застигла гума, як жорсткий пластик, — тільки не як щось текуче. І ясно — хочеться: цілим тілом просто прагнеться встромити руку в ту чорну досконалу поверхню, як слід добряче розмішати, а тоді залишитися стояти в очікуванні охоронців, які прибіжать. (Нелегко буде скинути вину на когось іншого.)
Варто, може, згадати, що на виставці ти — здебільшого випадково, що оминув контроль на вході тим самим фокусом, що й в інших музеях, і що останніми днями був на такому безгрошів’ї, що їв локшину з вівсяною крупою.
Я — не сам. Дівчинка-пуерторіканка шестирічного віку з хвостиком на голові, рюкзаком із Вінні-Пухом та проміжком між зубами шустає навколо серед ванн. Вона дивиться вниз на чорну поверхню; спочатку гадаю, що вона намагається подивитись у відображення, потім розумію, що вона збирається зробити те, на що я ніколи не наважуся. Мами немає поруч, коли дівчинка стає навшпиньки, дивиться, наче зачарована, вниз у чорноту. А потім усе відбувається швидко: дівчинка перехиляється через край, тягнеться вниз до забороненої поверхні, злегка її торкається, вагається, а потім засовує вниз цілу руку в чорне чорнило. Мама зауважує, здушує в собі крик, хапає дівчинку та біжить до виходу.
Добра кульмінація, гарно вибудувано.
Я залишаюся стояти перед найсильнішим мистецьким враженням тієї весни — сяючою білою ванною з трьома відбитками від руки, чорнильна поверхня, що все ще рухається. Через якусь хвилину прибігають охоронці, їхні рації гугнявлять збуреними голосами, а я показую свої долоні, аби «змити» з себе вину.
Ну що ж, вийшло дуже добре? Може, все ж таки трохи пишномовно — ті «виклики просторових понять», та… Хай собі буде… Тепер залишилося тільки закінчення. Там зв’язуєш ввідну тезу з особистою історією. Отже: культура — це війна, перемагаємо з допомогою дітей-демаскувальників; наївне, яке «опускає» врочисте; чорнило — надсимволічне і т.д., і т.д. Власне кажучи, можеш закінчити те все грою слів; може, щось у стилі «війна виграється солдатами, що граються леґо»[1]. Чи: «культура має бути cool tour’ом». Таке зазвичай — на ура.
—Переклав зі шведської Лев Грицюк (15.03.2009)
*
ЮНАС ГАССЕН ХЕМІРІ (нар. 1978 року) — один із найважливіших письменників свого покоління, автор двох успішних романів.
Дебютний роман «Око червоне» вийшов 2003 року та розійшовся накладом понад 150 тис. екземплярів; за ним уже знято фільм, поставлено п’єсу. Роман«Монтекоре: унікальний тигр» вийшов 2006 року; його перекладено низкою мов, серед інших — французькою, нідерландською та німецькою.
Як драматург дебютував п’єсою «Навала!» (2006). Друга його п’єса — «Бог х 5» (2008).
Автор низки новел та інших текстів.
*
My Ukrainian translation from Swedish of the short story "Legosoldater" ("Mercenaries") by Jonas Hassen Khemiri and a brief literary portrait of the author.
[1] Шведською «найманий солдат» — legosoldat. Авторський lego(lekande)soldat — «солдат, що грається леґо». А наступне kutur/kul tur можна перекласти як «культура/круто пощастило». — Примітка перекладача.
Немає коментарів:
Дописати коментар