>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

пʼятниця, 10 квітня 2009 р.

Beyond One's Twenty Fifth Year


I'm reading Zbigniew Herbert's Barbarian in the Garden in Ukrainian translation by Andriy Pavlyshyn. In his essay "Siena" Herbert cites T.S.Eliot from his "Tradition and the Individual Talent":

[Tradition] cannot be inherited, and if you want it you must obtain it by great labour. It involves, in the first place, the historical sense, which we may call nearly indispensable to anyone who would continue to be a poet beyond his twenty-fifth year; and the historical sense involves a perception, not only of the pastness of the past, but of its presence; the historical sense compels a man to write not merely with his own generation in his bones, but with a feeling that the whole of the literature of Europe from Homer and within it the whole of the literature of his own country has a simultaneous existence and composes a simultaneous order.

[Традицію годі успадкувати; той, хто до неї прагне, мусить випрацювати її величезними зусиллям. По-перше, вона вимагає історичного чуття, яке треба визначити мало не конечним для кожного, хто прагне й далі залишатися поетом, доживши двадцять п'ятого року життя; історичне чуття вимагає добачати не лише проминулу, а й сучасну минувшину, історичне чуття наказує поетові, аби пишучи, він мав у крові не тільки власне покоління, а й усвідомлював, що сукупність європейської літератури, починаючи від Гомера, а в її межах сукупність літератури його власної країни існує одночасно і творить одночасний лад.]

A translator beyond my twenty fifth year, I feel the same is true for literary translators as well.

*

Zbigniew Herbert, Barbarian in the Garden, translated by Andriy Pavlyshyn (Kyїv: Dukh i Litera Publishers, 2008) | Збіґнєв Герберт, "Варвар у саду", переклад Андрія Павлишина (Київ: Видавництво "Дух і літера", 2008)

Немає коментарів: