"непевність" Ліни Екдаль

Вона йде
серединою
де росте трава
крона з очерету й перлин
аметисти в пазусі
пазуха повна морошки
зачіска
вона не зовсім знала як
шпилька ззаду
хвостик ліворуч
кучер на шиї
і — фанфара навпрост

мало-помалу
наближається до перехрестя вона
і розділяється все
куди їй ступати
куди

розгубила ягоди вона
крона колишеться
люди
стоять уздовж доріг

ось вона йде
дивіться-но яка ладна
ладна зачіска
а в повітрі судно
цепелін із хвостом
плакат із ясним і чітким текстом

хай живе непевність

вона далеко не імунна
ніщо не зупинилося

вона йде посередині
де росте трава
усі пори року
їй тисяча років
і чотирнадцять років
і три роки
із зачіскою
що далеко не стала

З "Про бажання стати виразною як людина"

(Київ: "Факт", 2008; серія "Зона Овідія")