>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

пʼятниця, 15 травня 2009 р.

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Бонус: вірш "сторони" Дáвіда Вікґрєна

Дáвід Вікґрєн народився 1975 року. Виростав на півночі Швеції. Дебутював 2002 року збіркою "Для майбутнього антропологічного дослідження". Звідтоді опублікував ще дві збірки: "Порядок" (2004) та "Лекція в домашніх умовах" (2008).

Гетеборзьким поетом себе не вважає, хоча живе в Гетеборгу вже кілька років: "Поет у Гетеборгу я — так, та не гетеборзький поет".

Вірш "сторони", розміщений нижче, не входив у збірки; в Україні публікувався в оригіналі та в перекладі в брошурі проекту "Текст:звук" у рамках ширшого шведсько-українського культурного проекту SWIЖЕ.


*

о,

стороно.

у-

двоє. немає тут: bergsjön, гетеборг. унизу сходів із дев’ятьма площадками, або нагорі. в атмосферних опадах. на проломи й дірки, розділитись отак. дериват. один із перших спільних спогадів: багатоквартирний будинок, ген біля kortedala, що горить. природа яка тільки дедалі коричневішала. також і людина почасти екскременти. на кожній із площадок кольорове сміття. litter. letter. belle-lettres. червона сандаля. маленька червона сандаля зі зношеною золотисто-жовтою пряжкою, тонка підошва з сирого каучуку. взяти з собою. роз’єднати отак. ітеде. рухаючись після цього до цілковито зруйнованого центру. проломи й дірки, на шматки роз’єднатись отак. ось так виглядає: ліворуч, якщо йти пішки, через зупинку teleskopsgatan. шахта, яка від вентиляції співає. висотні будинки. після схилу за stacken. несподівані, низькі сімейні вілли, неначе лощина, в усьому решта комунальному. кантати: стіна /огорожа у квадрати / стіна. дивлячись скісно згори, консолі. квадрати, дитячий садок у дрібному дощику. але донизу тепер через велику кількість модулів півколом, які простягаються на широку відстань. цегла. діти, і батьки дітей. ітеде. rymdtorget. що червона сандаля тепер у сітці. що порожня але підписана лавочка минається в лісистій місцевості. тунель, із якого потяг за потягом прибувають унизу навислого, вертикального підгірка. там – сходи, які прямо вгору ведуть, у рослинність. твір. біль. як у розвестись як пальці.  там – колії. сталеві троси які протинають повітряний простір. електричне світло зникає зникає в тунелі. як у ділитись удвоє ітеде. лінії які разом узяті становлять площу для активних занять середньої школи. далі на північ, komettorget, далі в темряву; паперова маса й спогад – і тільки. лише п’ятьма розведеними пальцями ітеде. але тут: велика кількість сірих костюмів із чотками. приміщення сомалійської громади, ліванський магазинчик. статуя, з бронзи перед дитячою поліклінікою: двоє близько притулених осіб, із обох боків зяючого паркану, глядять одне на одного; прилягають нещільно. блищать. йди. скажімо: йди-но, тá площа чекає. скажімо: наша червона сандаля зі зношеною, золотисто-жовтою пряжкою в сітці кошика для покупок, видна до найменшої деталі й розчленована. як у провести ту лінію ітеде. найбільше лайно в снігу виявляється чистим гравієм. але між кам’яним обличкуванням у квадрати видно траву. ще тоді м’який бетон біля задуманого входу до крамниці повний глибоких слідів. напрями. вискоблені цоколі ламп пішохідного тунелю, прямо з самої стіни звисають обірвані кабелі ітеде. на узліссі, зігнуте листове залізо, на будівельному вагончику, де один із кутів відірвався, вивернув свій тьмяно-сірий задній бік, із самої середини, своїм нижнім боком до оточення. того разу. світлові плями, тут і там немов жовта вологість. звестись отак роз’єднано й тріпотіти. тією пішохідною доріжкою вгору. з голосом частинами, пальці. як у розщепитись отак мов пісок із місця на місце. пневма. як коли вологість випаровується й осаджує кристалики солі. коробка з дітьми всередині й довкола. пісок це лишень крупинки каменю. о, окремі частини назви. як у цілий час ділитись удвоє в тексті. скажімо: червона шкіра сандалі почасти має різні нюанси. мінливо-червона, зі зношеною, золотисто-жовтою пряжкою, ладна така. скажімо: пісок якого перевертають під тінями. роз’єднання. ітеде. як накладати до зеленого пластмасового відерця. маленький, маленький коник із лакованого дерева облазить біля дитячого майданчика; поля відносно маленьких трубок, які перехрещуються й простягаються на широку відстань. маршрути подорожі. у квадрати, острови. і структура майданчика. і колір лущиться. металева драбина яка просто вгору веде закінчується. інший зв’язок забрано. вирізано. різець. дренькіт від канатів, штанг. ітеде. гойдалку зайнято, діти колишуться у світлому серпанку. лиш у туман. із пагорка ковзкого, де жмути волосся чи шерсті несуться діагонально, й сіро-жовтий пил, якого розділяє огорожа у квадрати. рів там. дифірамб. ось і лежить кошик для покупок і протікає. але на гілці одній застряг папір, тягне його в напрямку труби; кожний окремий листочок, стик, маленька ладна опора що тріпоче. у нашій сітці наша червона сандаля частинами й основа ітеде. скажімо: над порожніми квадратами автостоянки, серії вібруючого від видихів повітря. багатьох простінків матеріал. масоніт. музика. але давно дуже давно. скажімо: тут у сітці дитячого возика наша червона лінія аж до сюди. і лавочки які оточують коробку, і знаряддя коробки в піску. дитячі ноги. які несуть усі кольори, птахів, фейси дітей. як у мерехтіти. отак скажімо: п’ять пальців не роблять руки. скажімо ось: вигадана сандаля. поруч із нею кладеться, приміром, жовта лопаточка. ладні такі на кутку пісочниці. а звести їх: щільно. як санд до аля. як у до тіха. як п до роломи клеїться. тепер через поріг. до наступної. ніч. точка вузлова. яка носить усі назви. одна що додається, інша забирається, навіть якщо те взуття тепер тисне. поставлені одна біля одної; стоять сторони тож і пара ставить крапку ітеде.

Переклав Лев Грицюк

*


My Ukrainian translation from Swedish of poem parter by David Vikgren.

Немає коментарів: