Ось ми йдемо
у в’єтнамках, плавках та бікіні
ми, засмагальники, єдине
що постійно змінюється
у цьому середовищі
лавіруючи
між інших засмагальників
що розкинулися на піску
на спині, на животі, на боці
чи сидять із поглядом
прямо перед собою,
між ретельно намазаними кремом від сонця дітьми
глибоко заглиблених у свої ігри,
між the locals,
пацанів із міста,
які грають у футбол
чи роблять акробатичні трюки
аби вразити нас
Ось — вибираємо лежак
у довгих рядах лежаків
і раптово, нізвідки,
з’являється прокатник
зі своєю торбинкою на животі
без жодного слова
він бере гроші,
розкриває парасоль
і так само раптово
зникає знову (як і
прокатник водяних велосипедів
та прокатник гідрокостюмів
прокатник лежаків є
ніде та скрізь)
Тепер — лежимо
під сонцем, регулярно обертаємося
наче шматки м’яса на грилі
(на відстані виглядає
наче нас обертає
невидима рука)
На небі
наближаються та віддаляються
безперервно літаки
з новими засмагальниками та тими що повертаються додому
(закачують, викачують
кров у серці біотопу)
Марокканські продавці морозива
зі своїм ящичком на животі
ідуть із одного кінця пляжу
до другого
вигукують: Magnum Ice!
іноді знімають із себе ящичок,
важко дихаючи присідають
під парасолем засмагальника,
втирають чоло і можливо мріють
про чашку м’ятного чаю
у прохолодному кафе
потойбіч моря
Стрункі, м’язисті масажистки,
усі — азіатки
крім Марії Massage
(із наголосом на «e» що нагадує «ö»),
німкені яка каже по секрету так що чують усі
що вона єдина має освіту з масажу,
шпарко рухаються пляжем
зі своїми розкладачками для масажу
раптом бах! двоє з них зчіплюються,
одна поклала око
на територію другої
вони б’ються, вони борються
тим часом як ми засмагальники спостерігаємо за ними
зацікавлено й у тиші
Рятувальник, що сидить на високому кріслі,
спостерігає байдуже та самовпевнено
за водою
мов чималий хижак
Водою рухаються водяні велосипеди
ривками — колами, колами
наче велетенські комахи
що згубили одне своє крило
Високо вгорі
витають планери
у власному недосяжному небі
А геть далеко, на обрії,
пливуть у хитких човнах біженці
проте ми про них не знаємо
допоки потік зворотний дійде до нас на пляжі,
спершу одна хвиля, потім ще одна й багато інших:
битимуть і клекотатимуть, аж стане все,
як раніш
ні, ми взагалі нічого не зауважуємо,
тільки чуємо поголос
про мертві тіла
що сплили
на порожньому європейському пляжі
за якийсь кілометр звідси
Невідомі одне одному
живемо одне з одного
у цій системі трансакцій,
у цьому даванні та бранні,
усі — сторонні
проте ніхто — не Сторонній,
ніхто не блукає без мети,
усі мають свої місце та справи,
усе й усі
входять у затоплений сонцем баланс
цього біотопу
Рано-вранці
поки більшість
населення біотопу
спить у готельних гніздах та барлогах
прибиральники возять свої трактори
туди-назад пляжем,
загрібають учорашні сліди,
готують місце
для нових цього дня
Лансароте, квітень 2006
*
Вірш "БІОТОП ПЛЯЖ" опубліковано в часописі Horisont (1/2009). Виділені курсивом рядки - цитата з Ґуннара Екельофа.
*
Кеннет Клеметс народився 1964 року. Живе в Гетеборгу. Видав збірки поезій "Рік із тринадцятьма місяцями" (1997), "лихоманка суботнього вечора" (2002), "Акселератор" (2005), Lux Interior (2007). Цього року вийде збірка поезій Kling kling. Інший вірш Клеметса ввійде до антології сучасної поезії Гетеборга, що наразі мною готується.
*
My Ukrainian translation from Swedish of poem "BIOTOPEN BEACHEN" by Kennet Klemets. Another poem by Klemets will be included in an anthology of Gothenburg's contemporary poetry I am currently working on.
Немає коментарів:
Дописати коментар