Цікаво мені, чи комусь із вас відомий вираз «кайфаген»? Вочевидь, ні. Ми з кількома приятелями давним-давно використовували його, аби описати шик, пишноту, «круть». Було, отже, три стадії в житті: «будень», «кайф», ну й «кайфаген»… «Будень» був типово рутинний. Будильник. Мжичка. Урок географії. Перекуска. Домашні завдання. Усе те сіре, від чого ми хотіли якнайдалі.«Кайф» натомість був розкішшю, що все ж була в межах досяжності. Пара справжніх джинсів Levis. Затусувати на приватну вечірку з ігристим вином замість пива середньої міцності. Светрик Lacoste з крокодилом, нашитим правильним боком, а не догори дриґом. Це був «кайф».
Але «кайфаген» був кроком наступним. «Кайфагеном» було люксусове життя, зведене в десятий ступінь. Мрія майбутнього, міраж, фантазія про те, як усе буде за кілька років. Пити Дом Періньйон у гелікоптері, де приватний пілот — Дженет Джексон. Сидіти в лімузині завдовжки з квартал із холодильником та параболічною антеною. Швейцар, який привітно зустрічає тебе в East’і.
Письменницьке життя (точнісінько, як і всі інші життя) — постійне коливання між здебільшого «дерев’яним» «буднем» ну й трохи «кайфу» тут і там. Лиш іноді — в украй нечисленних випадках життя відчувається «кайфагеном». Як минулого уїк-енду на книжковому ярмарку в Гетеборгу. Жив я в гарному готелі, отримав премію Пера Улова Енквіста, говорив про книжки, читав уголос, а суботнього вечора «крутив» диски з Мохамедом в Uppåtframåt. «Кайфаген»!
І було би так легко — призвичаїтися. Просто «наставити» тіло на те, що відтепер, друже, будуть готельні сніданки, письменницькі премії та великі аудиторії — автоматично.
Та письменницький будень, зрозуміло, — інакший. Письменницький будень може бути такий: вісім годин їхати потягом, аби виступити перед сімома людьми в бібліотеці Ворґорди. Письменницький будень може бути такий: отримувати мейли від людей, на думку яких шведська мова тобою знищується, і які хочуть, щоб ти їхав назад до своєї країни, що, зрозуміло, буде нелегко, якщо тобі випало народитися та вирости в Стокгольмі.
І письменницький будень може бути такий, як та автограф-сесія в Естерсунді. Вивіски, на яких написано, що тут Юнас Гассен Хемірі роздаватиме сьогодні автографи, виставлений стіл із моїми романами, спеціально покладена ручка… І немає жодного клієнта в крамниці. Тільки я, стіл із книжками, кілька працівників, на думку яких час тíкає болюче повільно.
Що ж робить? Ясна річ — чекається. Скоро будуть. Минає п’ять хвилин. Десять. П'ятнадцять. Сиджу далі, ручка для автографів — напоготові.
Тож урешті хтось наближається. Старша дама бере «Око червоне». «Чули-чули…» «Атож», — кажу, — «Супердешева ціна на автограф-сесії: п’ятдесят крон — тільки сьогодні». Вона читає тильну сторінку, трохи гортає, мугикає. Відкладає книжку та йде далі до каси. У таких випадках можна себе втішити книжкою Mortification, де зібрано анекдоти з життя багатьох відомих письменників про їхні найпринизливіші миті. П’яний письменник, який на сцені засинає, опритомнює, завалюється за лаштунки і блює каскадами, а «звукач» не встигає вимкнути йому мікрофона. Письменник-неборак, який випадково вбиває домашню тваринку — власність одного з організаторів. Ну й мій улюбленець: бідолашний поет, який розповідає про те, як він знаходить викинутий екземпляр своєї книжки в купі сміття біля букіністичної книги. Книжка — підписана. Почерком письменника: «To mum and dad».
І в порівнянні з цим відчуття — цілком о’кей: потусуватись у книжковій крамниці в Естерсунді так і не підписавши жодної книжки. Ручку ж я отримав. А трохи пізніше я виступав у бібліотеці, і там було справді багато народу. А на подорож потягом додому я отримав коробку люксусових шоколадних праліне, і якщо є серед вас кілька таких, хто сумнівається, то можу сказати, що коробка праліне — завжди стовідсотковий «кайфаген».
*
"Кайфаген" - один із текстів, написаних і начитаних автором для програми "Доброго ранку, світе!" (Перша програма Шведського Радіо, 2006). Опубліковано в книжці п'єс, новел, текстів Invasion! ["Навала!"] (2008).
*
*
My Ukrainian translation from Swedish of text "Flashbazzazz" by Jonas Hassen Khemiri.
Немає коментарів:
Дописати коментар