Study room of Spinoza
*
ХОРХЕ ЛУЇС БОРХЕС
СПІНОЗА
Юдея руки спритні і тонкі
скло обробляють у вечірній тиші.
Конає днина ця — така ж, як інші
(всі дні страшні, холодні та важкі).
І власні руки, й бляклий гіацинт
там, на краєчку гетто, в ці хвилини,
здається, не існують для людини,
котра із мрій творить свій лабіринт.
Відбита в мріях іншого свічада
йому байдужа слава і дівчата,
від міфів і метафор вдалині
скло обробляють руки ці прозорі:
безмежну мапу, світ Того, хто зорі
розсіяв у небесній вишині.
Пер. С. Борщевський
*
ХОРХЕ-ЛУЇС БОРХЕС
СПІНОЗА
Напівпрозорі іудея руки
у сутінках скляні шліфують лінзи,
а вечір мре від холоду й розпуки.
(Всі інші вечори — це подобизна.)
Ці руки, як і простір гіацинта,
який блідніє у провулках ґето,
навряд чи ще існують для аскета,
вчарованого світлим лабіринтом.
Для нього слава — то не є принада,
то відблиск мрії з іншого свічада;
не вабить і любов дівчат ляклива.
Свобідний від метафори і міту,
він скло крихке шліфує трудовито:
мапу Того, Хто зоряним є дивом.
Пер. Г. Латник
*
Немає коментарів:
Дописати коментар