"Сумні прекрасні пісні. Сміття всюди, де не слід. Барвистий безглуздий одяг. Мальовничі сідниці i груди. Щуплі хлопці, череваті дядьки і висушені діди. Жирна їжа. Шкідливі звички. Покалічена мова. Експресивна мова. Багато вишуканих прокльонів. Не треба відкладати на завтра те, що можна відкласти на післязавтра. Монотонні моторні коломийки. Химерні казки. Мрія про Сіон. Рабство i бунт. Терпіння i старання. Гарні очі й голоси. Голі діти. Багато дітей. Відсутність філософів. Повільне пробудження. Расові теорії. Правічні орнаменти, зведені до кічу. Занедбані туалети. Свячена вода в пластикових фляшках від кока-коли. Замовляння хвороб. Спухлі на плантаціях ноги. Постійні трагічні випадки. Незбагненна прив'язаність до зброї. Золоті зуби i прикраси. Інстинктивний соціалізм. Перше покоління адвокатів, священиків, лікарів i народних вчителів. Знищені архіви.
Найгордіші у світі найкращі рабині. Вроджений фемінізм. Служба у всіх арміях i участь у обох таборах громадянських війн у суспільстві не для себе. Могти зробити все i нічого порядно не вміти зробити. Спроби прорватися у парламент i радість життя у ґетто. Надлітература для власного вжитку. Корупція i шарлатанство."
Тарас Прохасько, "Моя Україна"
(з циклу "Тільки на експорт")
1 коментар:
Більше про афроамериканців, ніж про українців, імхо.
Дописати коментар