На ЛітАкценті опублікували інтерв'ю з перекладачем із латиської, білоруської, польської, словацької мов Юрієм Завгороднім:
— Пам’ятаєте свій перший поетичний переклад? Що вдавалося найважче?
— Чи навряд зможу пригадати. Я виростав і закінчив семирічку в російській глибинці, в «дєрєвєнькє», що загубилася між лісів і боліт. Забав там не було ніяких окрім читання, я мене з дитинства привчали батьки ще й до вивчення різних мов. Ніщо так не допомагає у вивчені якоїсь мови, як читання віршів уголос. От, я і намагався відтворювати вірш із якоїсь мови своєю, аби він зазвучав так само природньо. Відтоді нічого не збереглося, лишилися тільки відчуття радощів пошуку. А найважчим при перекладі я вважаю намагання повністю зберегти своєю мовою специфіку чужої, щоб читачеві було зрозуміло, що він ознайомлюється з іншою культурою, але водночас не порушувати правил своєї.
*
Немає коментарів:
Дописати коментар