>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

субота, 31 жовтня 2009 р.

«За нас» — «Par mums»

«Поезія в принципі неперекладна, це знають усі. Та це не заважає її перекладати. І навіть друкувати книжки з паралельним перекладом — аби наглядно продемонструвати, що поезія неперекладна.» Орбіта тішить новими виданнями: цього разу це книжка латиських поетів у перекладі російською. Книжку віршів Карліса Вердіньша, Мартса Пуятса, Петеріса Драґунса та Маріса Салейса переклав Алєксандр Заполь. Називається вона «За нас» — «Par mums». Must have!

*

Більше — тут.

пʼятниця, 30 жовтня 2009 р.

Олегу Лишезі – 60! | Oleh Lysheha Turns 60!

Нині виповнюється 60 років Олегу Лишезі. Ювілей український поет, драматург, перекладач, а також скульптор, відзначить у Львові, де о 18:00 в КМЦ «Дзиґа» (Вірменська 35) відбудеться його творчий вечір. | Oleh Lysheha is Ukrainian poet, playwright, and translator (and also sculptor). He turns 60 today! He celebrates his anniversary in Lviv (his literary soirée begins at 18 p.m. at Dzyga, Virmenska 35).

UPD: Вечір скасовано через свинячий грип в Україні. | The literary soirée cancelled because of swine flu in Ukraine.


*


ПІСНЯ 551

Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..

*

SONG 551


Before it’s too late — knock your head against the ice.

Before it’s too late

Break through, look..

You will see a miraculous world..

It’s quite another thing with the carp —

It tends to plunge,

Escaping to the lowest depths,

Born to be caught, sooner or later..

But you are a human, aren’t you? — No one will catch you.

Carp — they’re a different sort —

For centuries the dark

Treacherous shoals have been sinking.

When did our century begin rushing to catch them?

Look — its fin caresses

Their fin, it follows them,

Slips away. You’re alone?

But you are human, aren’t you?

Don’t worry, you’ll break through..

Before it’s too late — knock your head against the ice..

O miraculous, wide and snowy world!

Translated by the Author and James Brasfield

четвер, 29 жовтня 2009 р.

"Фадо" Анджея Стасюка


У видавництві «Грані-Т» вийшла друком книжка Анджея Стасюка «Фадо» (переклад - Богдани Матіяш).

«Фадо» португальською означає «доля», але передовсім так називається меланхолійна пісня, в якій вилився смуток за безповоротно втраченим.

У книжці Анджея Стасюка фадо з’являється лише раз, мимохідь, ніби випадково, але атмосферою тужного співу пронизані чи не всі його оповіді. Бо героєм цієї книжки є людська доля, побачена й відчута з однієї-єдиної, авторової, перспективи. Бо у фокусі кожної оповіді – ціле життя і цілий світ, із його тривогами, радостями, самотністю, вдячністю, врешті – з його спокоєм.

Юрій Андрухович пише про книгу:

«Мала» есеїстика Стасюка – це особливе поєднання меланхолії з філософією, чутливості зі спостережливістю, поетичної прозорості з інтелектуальною глибиною. Читаєш – і хочеться робити позначки, цитувати, розповідати іншим, обговорювати. Бо все, про що він пише, вже не просто близьке: воно ближче за будь-яку близкість».

Погортати книжку можна тут.

*

Andrzej Stasiuk’s Fado is out now in Bohdana Matiyash’s translation.

середа, 28 жовтня 2009 р.

Pure Poetry by Lykke Li: "This Trumpet in My Head"


Ніяк із голови мені не йде та труба
Ніяк із голови мені не йде та труба
Я прокинулась і ніяк із голови не йде мені та труба
А ти кажеш - терпіти мене не можеш коли мене не чути
тож я й застрелила тебе в своїм мовчанні

Ніяк із голови мені не йде та труба


вівторок, 27 жовтня 2009 р.

27 жовтня - Святого Назарія


ПРО ЗА-
БУВАННЯ

НА С-
ПОМИН...

--Назар Гончар (1964-2009)

*

"З останніх віршів",
"З перекладів світової поезії" -

понеділок, 26 жовтня 2009 р.

Цитата з Чорана


Щоб зрозуміти чужу країну, слід читати її другорядних письменників, лише вони відображають її справжній характер. Інші ж втілюють або перевтілюють нікчемність її громадян, бо не хочуть і не можуть рівнятися на них. Вони ненадійні свідки.


*

Джерело: http://www.potyah76.org.ua/potyah/?t=102 (пер. Ярина Тарасюк)

Антологія сучасної гетеборзької поезії. Вірш "Молодість" Раґнара Стрьомберґа

Photo: Cato Lein


На краю води стояв собака

нюшачи тремтливу вільшину тінь

На столі лежав мій чорний записник

очікуючи нових бажань, брехень

і мрій

Отоді з’явився не хто інший як братик

як живий

і відвіз мене додому

Цілим будинком струсонуло

Коли вдова Норéн вилаяла Бога

Я мав усе

Під сонцем

12 вересня 2007


*


Раґнар Стрьомберґ (нар. 1950 року) — «батько» сучасної гетеборзької поезії, письменник, перекладач, критик. Автор численних збірок поезії (дебютував 1975 року, остання книжка — 2000 року), переклав шведською Джона Ешбері та сучасну датську поезію. Інші вірші Стрьомберґа ввійдуть до антології сучасної поезії Гетеборга, що наразі мною готується.


*


My Ukrainian translation from Swedish of a poem by Ragnar Strömberg. Other poems by Strömberg will be included in an anthology of Gothenburg's contemporary poetry I am currently working on.


неділя, 25 жовтня 2009 р.

Поезія-колаж Герти Мюллер


Ось так виглядає сторінка з найсвіжішої збірки поезій Герти Мюллер "Die blassen Herren mit den Mokkatassen" ("The Pale Gentlemen with their Espresso Cups", 2005). Це поезія-колаж. Того ж року в Мюллер вийшла збірка й румунською мовою - Este sau nu este Ion ("Is He or Isn't He Ion"). Не знаю, чи це переклад, чи паралельне видання, але виглядає все так само, як і німецький варіант:


Більше сторінок поезії-колажу Герти Мюллер можна знайти на сайті
lyrikline.org (там же можна почути, як вона читає свою поезію, і багато чого іншого):

пʼятниця, 23 жовтня 2009 р.

Jurij Andruchovytj: "Enhörningen"


Min enda...
Mörkrets timme finner mig i skogarna,
som när musik i en stad dyker upp runt hörnet.
Jag hör: i utkanten av skogen betar en en-
hörning (skall ej förväxlas med en noshörning).

Jag bestormade dig, som fästningsmurar,
och lät mig stickas full med pilar.
Och nu är natten här, som en stor morian,
och enhörningen klagar bedrövad.

Den är ett sällsynt djur. Jag tränger mig in
i gläntor och bland väldoftande buskar. Där
dricker den, som drucke den vatten, varje skönhet,
men jag ger den inte ens din utandning.

Den är ett milt djur. Och tunt är dess skinn:
spjutet bryts för alltid, som vore det en stav.
Jag somnar upprätt vid det dödade djuret,
genomborrad av hornet.
...Min enda.
Översättning: Lev Hrytsyuk och Bodil Zalesky


*


Dikten ingår i cykeln "Det medeltida menageriet" som innehåller 5 dikter.

Юркі Кііскінен - фінський д'Артаньян від поезії

Не можу оминути тут на WhyTranslator публікацію в свіжій "Иностранной литературе" віршів Юркі Кііскінена - фінського д'Артаньяна від поезії (принаймні, мені він дуже на нього схожий), оскільки пошук "Кііскінен" у Ґуґлі не дає нічого, а "Юрки Киискинен" - усе-таки 8 знахідок. :-) Вірші, що ввійшли до "ИЛ", - зі збірки Туди і назад". Переклад зробив Сєрґєй Зав'ялов. (Правда, огріх - layout віршів у "ИЛ"-онлайн не дуже збігається з оригіналами.)

*

Фото: Hans von Schantz

четвер, 22 жовтня 2009 р.

Урву розповідь | I pause to record


Урву розповідь, щоб зазначити: я почуваюсь напрочуд добре. Мабуть, це марення.

--Самюель Бекет, "Малон умирає" (пер. Петро Таращук)

*

I pause to record that I feel in extraordinary form. Delirium perhaps.

--Samuel Beckett, Malone Dies

середа, 21 жовтня 2009 р.

The Stanislav Phenomenon: How the Western Ukrainian provincial nest of Ivano-Frankivsk turned into a thriving literary metropolis

Deep in south-west Ukraine, not far from the Carpathians, is a city with the strange-sounding name of Ivano-Frankivsk. This capital city of the region with the same name has a good 200,000 inhabitants. It has a university, a substantial old town with buildings dating back to the old Habsburg era and a huge monument to the Ukrainian author Ivan Franko. The soviets named the town after him in 1962.

At first glance it looks like any other provincial town, it has long been overshadowed by its more important neighbors like Lviv and Chernivtsi, and has little to keep young people from leaving or to attract Western tourists. Little, that is, apart from its lively artistic and literary scene, which has flourished since the 1990s.

The representatives of this phenomenon can be met in person: on the city’s boulevards, in the cafés, at public readings or on the marketplace – sometimes also as barkeepers, translators and dishwashers. Astonishingly, the name for this scene in Ivano-Frankivsk dates back to the old Austrian-Galician name for the city, which was still in use less than a hundred years ago: Stanislav.

In finding out what “The Stanislav Phenomenon” is all about, the first person to meet is the literary phenomenon Yuri Andrukhovych. Born in 1960, the author and translator who became known in the West with his essays and the novel Perverzia (Perverzion), is the alpha wolf of the ‘Stanislavers’. Together with artists and authors like Yurko Izdryk, Taras Prokhasko, Halyna Petrosanyak and others, he has succeeded in making the artistic life of this Eastern European provincial town into a trademark of its own. The historical Galician name Stanislav provides the young authors and artists with a banner untarnished by the Soviet legacy, while at the same time offering strong ties to the city where they live and work.

Like many others, Yuri Andrukhovych first set himself up in the more intellectual Lviv. He was successful, but that didn't stop him from coming back to the town that had brought him his initial fame. His growing reputation has meanwhile made him the busiest traveler among the Stanislavers. When he doesn't happen to be shooting with a German television crew, researching in the Carpathians or working on his newest novel in Berlin, Andrukhovych still lives in his native city, which in his novel Dvanadziat’ obruchiv (Twelve Rings) he calls half ironically and half conciliatingly Stanislavo-Frankivsk.

Andrukhovych himself started the circulation of a sort of pseudo-legend about the origin of “The Stanislav Phenomenon”: two west-Ukrainian hippies recognized the legendary Macondo, the mythical-magical location Gabriel Garcia Marquez thought up to evoke his home town in his novels, on a postcard of the ugly Ivano-Frankivsk. According to Andrukhovych, this moment of sudden recognition marked the actual birth of “The Stanislav Phenomenon.” What he really means by this he doesn’t say. Perhaps he simply wants to send a wink and a nod to his readers that the birth of the phenomenon needs no historical justification. For Volodymyr Yeshkiliev, a cultural critic from Ivano-Frankivsk, the matter is even simpler: the term “Stanislav Phenomenon” simply invented itself at one of the typical happenings. Yeshkiliev uses the term to denote the artists and writers living in Ivano-Frankivsk who quickly became affiliated with Western postmodernism after the collapse of the Soviet Union.

The poet Halyna Petrosanyak, born in 1969, belongs to the very historical core of “The Stanislav Phenomenon.” She has long made a name for herself with her lively poems and translations, and talks about her fellow artists with friendly admiration. For her “The Stanislav Phenomenon” is less a category of literary studies than part and parcel of her life in this city with its open, stimulating cultural scene. Petrosanyak herself does not come from Ivano-Frankivsk, but she studied here and stayed on like many other artists, regarding the city as a multicultural frontier between East and West.

In fact, Halyna Petrosanyak seems to live in two places at one time. For her Ivano-Frankivsk is the city where she earns her living teaching German to Ukrainian militiamen. A Ukranian provincial town like many others, marred by the construction sins of the Soviet era which, like today’s garish world of advertising, she discreetly ignores. And then there is the legendary Stanislav with its historical buildings from the Austro-Hungarian Empire, part of a common historical and cultural space that is not defined by exclusion.

The large monument to Ukrainian poet Ivan Franko invites one to reflect on the city's changing names. When it attained its Magdeburg rights on March 7, 1662, the city was originally called Stanislaviv. By giving it this name, the Polish magnate Andrzej Potocki was attempting to immortalize his son. But he was only partially successful. As part of the Habsburg monarchy between 1772 and 1918, the Polish Stanyslaviv became the German-Jewish Stanislav. For most of the artists, the renaming of the city in 1962 is nothing but a colonial farce from the Soviet era (making the poet Ivan Franko, who died in 1916, the victim of an involuntary distinction).

Against this background, “The Stanislav Phenomenon” is also a call-to-arms against a history set in concrete. “Young, well-educated authors and artists,” says Halyna Petrosanyak, “have been given an opportunity to write and paint as they wish. And they're taking advantage of it!” The fact that “charismatic personalities have had a strong presence in the town,” people like the globe trotter Yuri Andrukhovych, the one-man publisher Yurko Izdryk and the lebenskünstler Taras Prochasko, she thinks is a blessing for local history.

Halyna Petrosanyak is a woman of refreshing understatement. Apparently the things that Yuri Andrukhovych told the Austrian magazine Literatur und Kritik in June 1997 were not entirely true. He reported that the “unusual and beautiful poet” Petrosanyak earned the three hundred dollars that she needed to publish her poetry collection Park na skhyli (Park on the Slope), by working as a cook in the Czech Republic. But she can’t cook for her life, says Halyna, in fact she washed dishes. And it’s only in passing that she mentions she also learnt Czech during this time, to explore the literary worlds of Hrabal, Kundera and Čapek. In her sometimes wistfully melancholic poems, the remoteness of her home village and the timeless world of the Carpathians play a central role. Petrosanyak also writes about the city as a space of personal fulfilment. Part of the joy of living in the city, she writes in one of her poems, is having a “wandering philosopher” who regularly drinks his morning coffee beneath her balcony.

This wandering philosopher could very well be her monosyllabic colleague, Taras Prokhasko, who frequently roams across the Carpathians and enjoys ample esteem in the literary world. Prokhasko, who is just as at home in the mountains as in the city, completed his degree in biology in Lviv. He has worked in a kindergarten as well as a schoolteacher and a bartender. He made his literary debut in the underground magazine Chetver (Thursday), which has played a legendary role in “The Stanislav Phenomenon.”

Prokhasko has also worked for newspapers and the local radio station. Here, every day for four months, he produced three-minute mini-pieces somewhere between a diary and short prose. The pithy radio novellas take a philosophical look at life in the city, the region and Ukraine. One of the most haunting pieces deals with the relationship between city and mountains. The essence of a city, writes Prokhasko laconically, is manifested in the presence of a wall and a tower. The mountains by contrast are a haven for the artist, who has a knack for moving between urban restriction and the liberation of nature, and for transforming this into art.

That “The Stanislav Phenomenon” also has international appeal was first demonstrated by Ljubko Deresh , the new “wunderkind of Ukrainian literature.” At the tender age of 17 he wrote an unusual novel with the evocative titled Kult, which has now appeared in German. This novel oozes the spirit of the Stanislav school, and so it comes as no surprise that there was much speculation about it really being a product of his Stanislav sponsors, Andrukhovych and Izdryk.

A glimpse at the theatre programme of the shows just how far “the Stanislav Phenomenon” has now spread. Yuri Andrukhovych’s first play, “Orpheus, Illegal,” was written for this theatre. The play deals with an Orpheus-type figure from Lviv, whose first name rings a clear bell because it reveals his real origin: Stanislav Perfetsky.

Holger Gemba (Translated by signandsight.com)


*


Source (with links): http://ukraine.poetryinternationalweb.org/piw_cms/cms/cms_module/index.php?obj_id=8099&x=1 (January 1, 2007)

вівторок, 20 жовтня 2009 р.

Jurij Andruchovytj: "Gripen"

Min herre, vilken meningslös värld!..

Vilken sorg sjunker ner på ruinen!

Under himlen svart som grafit

förgås jag i sanden. Och gripen från vapenskölden är där.


Råkor skriker från slocknade träd.

Jag har ramlat av hästen och förlorat torneringen.

Nu växer kvistar genom mig,

efter att i pansaret ha borrat tre hundra hål.


Flyg du ifrån mig, banerens monster,

bevingade lejon! Spelet är slut.

Gullkragen blommar ur ögonhålan.

Jag hade inget svärd. Det var en lutas nacke.


Och skydda med vingen henne, som väntar,

som gång efter annan skriver mina namn

en griffel. Och när hon tystnar

göm henne i jorden från skymfer och svek.


Varför flyger du inte? På den fuktiga sanden

dansar du runt mina korslagda armar.

Och dricker den långa eviga floden ur mig,

du, som liknar en korp. Du är nästan en korp.

Översättning: Lev Hrytsyuk och Bodil Zalesky


*


Dikten ingår i cykeln "Det medeltida menageriet" som innehåller 5 dikter.