WhyTranslator: Інтерв'ю з перекладачем: 53. Ірина Савюк

Як Ви стали перекладачем?

Усе просто: вступила на спеціальність «Переклад» до університету. Власне, у школі я вивчала англійську та німецьку, мені подобалося, було цікаво. Тому сумнівів, ким я хочу стати, коли виросту, у мене не було. Інша річ, що я не дуже розуміла, як воно – працювати перекладачкою, і що взагалі з цим робити. Я мала бажання, мала натхнення.

Перший художній переклад (співпереклад, якщо точніше) побачив світ 2009 року. Я працювала у команді з іще двома дуже талановитими колегами і мені сподобалося творити новий текст, шукати, вишукувати, крутити словами і реченнями. Можливо, саме тоді я зрозуміла, що хочу перекладати книжки. А, можливо, трохи раніше, коли писала дипломну роботу і практичною частиною був переклад. Власне, перші спроби художнього перекладу – це оповідання Кейт Шопін. Вони гарні, мелодійні, наче поезія. Така проза для мене набагато легша, ніж поезія в чистому вигляді.

На початку кар’єри я працювала перекладачкою в приватній компанії, трохи згодом менеджеркою і перекладачкою в одному з бюро перекладів, а після народження дитини зосередилася на роботі фрілансерки та книжках. Спочатку працювала над нон-фікшеном, зараз усе рідше. З часом просто зрозуміла, що художній переклад саме те, чого потребую на наступні років сто.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перекладаю з англійської та німецької мов українською. Трохи володію польською, але ніколи не перекладала. Починала вивчати португальську та іспанську, проте закинула цю затію. Не знаю, чому. Часу бракує, мабуть.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Здається, алгоритм перекладу завжди однаковий, та зрештою усе перекладається по-різному.

Зазвичай я читаю твір, інколи частково, інколи увесь. Інколи не читаю взагалі. Єдине, що роблю завжди, то це читаю про автора і сам твір. Шукаю відгуки, критику, додаткову інформацію. Часто роблю нотатки, і завжди олівцем на папері.

Початок для мене найважчий, тому «розганяюся» повільно. Згодом, коли занурююся в текст, робота йде швидше і веселіше. Люблю працювати з малою формою, а надто після того, як кілька разів поспіль перекладала великі книжки.

Поезію не перекладаю. Мені здається, що я погано розуміюся на віршах, лячно щось пропустити або не передати.

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Зараз я не часто шукаю твір для перекладу. Видавці пишуть, щось пропонують і я або погоджуюся, або відмовляюся. Раніше сама шукала видавця, бувало, перекладала в «шухляду». Більше цього не роблю, бо розумію марність такого заняття. Кілька разів мала майже готовий текст, починала шукати видавця і виявлялося, що цей твір уже видають.

Відчуття не надто приємне. Комусь, можливо, байдуже, «головне, щоб книжка була», але я так не думаю і не відчуваю, бо якщо я беруся за щось, то це має бути «моє» від початку і до кінця.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

З дитинства люблю читати і прекрасно, що дорослою маю змогу і читати, і творити новий текст.

Перевага перекладацтва полягає у тому, що вирішуєш головоломку, намагаєшся зберегти зміст, передати настрій та емоцію, не втративши голос автора при цьому. Зрештою, читати мають не перекладача, а самого автора. Тут складно утримати рівновагу, бо читають однаково перекладача, його особистість «випирає» з усіх боків.

Недоліком роботи для мене є неможливість «вимкнутися». Буває, не можеш заснути вночі або впродовж усього дня крутиш у голові якийсь шматок тексту або речення. Насправді мені здається, що переваги роботи можна повернути і на недоліки.

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Думаю, сенс є. Раптом щось не вхопила, щось не так зрозуміла? А так запитала – і все стає на свої місця.

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Читати, читати і читати багато й повсякчас.

Книжки виховують смак, стиль, відчуття мови. Ну і загальна ерудиція мусить бути. Інколи соромно чогось не знати. З іншого боку, усього знати не можна і завжди є потреба щось вишукувати, розпитувати когось із колег або просто фахівців певної галузі.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам’ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Наразі таким твором є «Данина Каталонії» Джорджа Орвелла. Перекладаючи, я постійно порівнювала події у цьому автобіографічному романі із ситуацією в Україні. Було важко морально.

Що стосується інших книжок, то я пам’ятаю цікаві чи яскраві моменти з кожної. Або випадки, пов’язані не з текстом, а пошуком перекладацького рішення.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Не знаю. Мене цікавить багато речей. Тема фемінізму, до прикладу. Люблю щемливі, добрі, гарно написані, але не «спопливі», оповідання. Останнім часом зацікавили книжки для дітей та молоді на складні теми, хотілося б узятися за щось подібне.

Обирати текст для перекладу я майже вільна. Але ніколи не знаєш, чи опублікує це хтось, чи зацікавиться.

Попередні інтерв'ювовані:

1. стронґовський

2. Христина Назаркевич

3. Андрій Савенець

4. Андрій Бондар

5. Остап Сливинський

6. Мар'яна Прокопович

7. Дзвінка Матіяш

8. Алла Татаренко