ПОВОРОТ ДОБИ
Лісова мураха тихо чатує —
вдивляється в ніщо. Лиш краплі з листу
темного чути — й гул нічний глибоко в
каньйоні літа.
Ялина, наче стрілка годинника,
колюча. Мураха жевріє в тіні
гори. Птах скрикнув! Й нарешті! Котиться
поволі віз хмар.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ПАРА
Вони вимикають лампу, і її білий дашок мигтить
якусь мить перед тим, як розчинитись,
як таблетка в склянці темряви. Тоді — вгору.
Готельні стіни злітають у небесну темряву.
Рухи кохання стихли, вони сплять,
а найпотаємніші їхні думки зустрічаються,
як зливаються одна з одною дві фарби
на мокрому папері школяревого малюнка.
Темно, тихо. Та місто нині вночі ривком
підібралося ближче. З погашеними вікнами прийшли будинки.
Стоять дуже близько в стлумленім очікуванні —
юрмище з безвиразними лицями.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ОБЛИЧЧЯМ ДО ОБЛИЧЧЯ
У лютому життя стояло нерухомо.
Птаство літало нерадо, душа ж
шкреблась об ландшафт, як човен
пришвартований — об причал.
Дерева стояли, обернувшись до мене спинами.
Глибина снігу вимірювалася стернею.
Сліди від ніг старіли на насту.
Під брезентом слабшала мова.
Одного дня щось підійшло до вікна.
Праця спинилась, я підвів очі.
Горіли барви. Усе обернулося.
Земля і я стрибнули одне до одного.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
LAMENTO
Він відклав ручку.
Вона нерухомо лежить на столі.
Вона нерухомо висить у порожнечі.
Він відклав ручку.
Забагато всього — чого ні написати, ні замовчати!
Він паралізований чимось, що відбувається десь далеко,
хоча пречудова валізка й гупає, як серце.
Надворі — раннє літо.
Із зелені долинає свист: люди а чи птахи?
І заквітчані вишні голублять вантажівки, які приїхали додому.
Минають тижні.
Поволі настає ніч.
Молі сідають на шибку:
бліді телеграмки зі світу.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ІЗ БЕРЕЗНЯ 1979 РОКУ
Стомлений од усіх, хто приходить зі словами, — слова, лиш не мова, —
я подався на засніжений острів.
Дикість слів не має.
Несписані сторінки стеляться навсібіч!
Натрапляю на сліди косулених копит у снігу.
Мова, лиш не слова.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ВОГНЯНІ НОТАТКИ
Під час похмурих місяців моє життя зблискувало лише тоді, коли я кохався з тобою.
Як світляк загоряється й гасне, загоряється й гасне, — мигцем можна простежити його шлях
у нічній пітьмі між оливами.
Під час похмурих місяців душа лежала скорчена й безживна,
тіло ж ішло прямісінько до тебе.
Нічне небо мукало.
Потай доячи космос, ми вижили.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
РОМАНСЬКІ АРКИ
У напівтемряві величезної романської церкви юрмилися туристи.
Склепіння зяяло за склепінням, загальний вид — неосяжний.
Мерехтіло кілька свічок.
Безликий янгол обійняв мене
і зашепотів крізь ціле тіло:
“Не соромся, що ти — людина, будь гордий!
У тобі нескінченно відкриваються склепіння за склепінням.
Ніколи не станеш завершеним — і так тому й бути.”
Засліпленого слізьми,
мене виштовхали на п’яцу, що сонцем кипіла,
разом із містером та місіс Джонсами, паном Танакою і синьйорою Сабатіні,
і в них усіх нескінченно відкривалися склепіння за склепінням.
Пер. Лев Грицюк
ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
НАЦІОНАЛЬНА НЕБЕЗПЕКА
Замміністра схиляється і рисує хрестик,
і її сережки дзвенять, мов дамоклові мечі.
Як пістрявий метелик стає невидимим на тлі землі,
зливається демон із розкритою газетою.
Владу посів шолом, якого не носить ніхто.
Черепаха-мати летить — рятується втечею під водою.
Пер. Лев Грицюк