>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

четвер, 26 листопада 2009 р.

26 листопада



Нині — знаменна дата в історії мого літературного календаря. Як і, скажімо, 13 квітня, маємо кілька важливих днів народжень: виповнюється 100 (!) років із дня народження Ежена Йонеско та святкує уродини один із моїх найулюбленіших поетів — Антанас А. Йонінас (нар. 1953 р.). (Нижче — 3 вірші Йонінаса.)


*


Прикордонна зона


Чи вслухаються в нас розбиті радари
чи вдивляються в наші сліди на снігу
давно не чищеним склом біноклі
шматки льоду щуляться з холоду
про що всю ніч висолоплено дишуть
непотрібні вже нікому службові пси
відкидаючи закон зберігання матерії гріємось
віддаємо власне тепло одне одному
затвердлі промені тріщать на льодяній корі
ми не встигнемо на пором той що знову
звантажить нас на материк
чому саме зараз у тебе такі сині очі
що вони зраджують якоїсь хвороби спалах
уночі ми не згасимо тьмяного світла в кімнаті
щойно прокинуся побачу твої очі заплющені
посмішку твоїх вій
куди нам бігти нікуди нам не втекти
лишимося навіки у прикордонній зоні
не боюся вицокування годинника
все одно ми влипли інклюзами в бурштин часу




У колодязі


Де вечір волосся туманів
розплів над дугою ріки
жінка рахує гудки потягів
якими давно не їздить
розкладене тіло в землі
оплакує гробареву душу
зоря мов ляклива тваринка
втікає на той бік небесного олова


життя наповнене дійсністю
як відро помиями й трісками
з колодязя поглипує Харон
підступним шахрайським оком


знайшовши на дні обол
роздратовано відмовляється: «маю досить»
а душа гробарева невтішна
вибухає ревом з жалю до себе




Смерть класика


Старі і ввічливі, вони зручно
розташувалися на порозі грецької
мови: чорт витріщається й ледь
розуміє, спинається вгору книжками й полицями,
висолоплює язика, зізнається і бреше. Небо
порожніє і знову наповнюється, але тяжко
сказати чим
До кімнати заходить той, що бачить –
з великої в безмежну, мовить. Ти раб,
мовить, я бачу, як овес сиплеться
за тобою
Приносить криштальну флейту, але
спотикається на порозі, падає: гора
приходить забрати очеретяну сопілку, з людини
черпнути, з чорного джерела пінливу
ніби кров воду
Здавна розвішано інструменти
струнні на стінах, свічки миготять,
задимлені ґноти пообтинає щипцями
смерть у намисті з бурштину


Пер. Юрій Андрухович


*



Eugen Ionesco
(26 листопада 1909 - 28 березня 1994)

Немає коментарів: