>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

пʼятниця, 4 червня 2010 р.

3 вірші Сєрґєя Тімофєєва



ПІВНІЧ


Сиджу й спокійно їм горілку
В одному закладі на півночі міста.
Маю повну кишеню запальничок,
Можу, що хочу, підпалити чи погріти руку.
Ось і ти сідай, гарне бліде плем’я,
Розташовуйся на теплому п’ятачкові долі.
Жодних дзвінків у інші мобільні мережі —
Це єдине правило нашого середовища.
І вона сіла, й цілу дорогу мовчала,
Цілу дорогу від шостої вечора до одинадцятої.
А потім я встав і подякував за вечір —
За час, простір, рух.


ВЖЕ


Прямі ми тварини,
Прямоходячі ми,
Вперті ми тварини,
Ходимо й запитуємо: Піца? Піца?
А осінь ламає цитрини
І кришить добрий час,
І ми вітерці, вітерці,
Стоїмо у своїх бідних вітрівках,
Спортсмени худющого кохання,
І нова, нова музика позбавляє нас
Будь-якої, будь-якої ваги,
І ми піднімаємося, зайці, зайці,
Надувні, червоні зайці,
Вже іншого типу тварини, вже.


***


Мистецтво французького кіно
Передбачає автомобіль, розмову на сонці,
Зламану, як печиво, долю,
Зустріч чоловіка з не його жінкою,
А потім із жінкою, яка курить натще.
Має бути ще багато моментів,
Од яких піґулка проти головного болю
Може розчинитися просто в повітрі.
А у фіналі, коли в усіх з’являється якийсь шанс,
Шлють хлопчика по вино, а він усе
Тратить на конфеті.
Пер. Лев Грицюк

Немає коментарів: