ДАВІД ВІКҐРЄН
ЛЮТИЙ
Уві сні слово надбігає нестямно, а озеро —
замерзле до дна.
Завжди — ранній ранок у лютому,
світло спадає,
мов у гніві, над умеблюванням.
Борюсь, аби знищити кімнатну географію, що витає.
Ранній ранок у лютому.
Світло спадає,
мов у гніві, над умеблюванням.
Прокидаючись, знаходжу все знову на своїх початкових
місцях,
задихано.
Пер. Лев Грицюк
Зі збірки "Для майбутнього антропологічного дослідження" (2002)
*
Немає коментарів:
Дописати коментар