>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

четвер, 26 липня 2012 р.

Impromptu Translation: три вірші Девіда Вітлі

ДЕВІД ВІТЛІ
***

У "Надто гучній самотності" Богуміла Грабала
один чоловік приставляє ножа до горла оповідача
і заходиться читати поезію, тоді
просить вибачення, пояснюючи, що це єдиний спосіб,
у який він може змусити людей слухати його творчість.

Слухаючи вашу творчість, натомість, маю враження,
що переді мною — сільський “зайчик”, який,
розкривши плаща, зі своїм рожевим пісюном,
наче пташеням у гнізді, береться
махати ним мені перед обличчям добрих півгодини.

Пер. Лев Грицюк


*

ДЕВІД ВІТЛІ
АДЮЛЬТЕР

               З тамазиту

Невже потай одружився втретє Махмуд?
Браття, він хоче, щоб ми в це повірили,
зводячи очі й чепурячись,
та бачу, як він уночі вислизає зі свого шатра
у пошуках не красуні вільнорукавої,
а лелек, що біля мечеті гніздяться,
співає їм, поки його дружини сплять самі,
проказуючи їхні наймення, мов закоханий юнак.
Пер. Лев Грицюк


*

ДЕВІД ВІТЛІ
***

Фен у басейні зламався знову,
він гудів сам собою, коли я заходив,
і далі гудів, коли я виходив, наштовхуючи на думку

“Збіг обставин”, але тоді чоловік у комбінезоні
почав по ньому гатити, й я зрозумів, що він зламався,
і якраз тоді згадав оте твоє читання

три роки тому, звучання якого
ще досі витрушую з вуха,
хоча твоє кайфування від нього ніяк не зменшувалося

мірою того, як жах серед твоєї аудиторії
із семи осіб зростав, сягаючи стану, який можу
описати лише як паніку, а ти, на Бога,

вів далі й далі; мене ніскілечки
не здивувало б, якби ти все ще стояв там три роки потому
і кричав на той клятий кавовий автомат.
Пер. Лев Грицюк


*

Немає коментарів: