Девід Вітлі продовжує писати про тварин. Після «Ласки» маємо «Лісову куницю». Роблю спробу перекладу:
На снігу - кров,
горобинового соку цівка -
на грудях: лісова куниця
мить стоїть, як людина.
Якого кольору стати, за нею
крадучись у ліси, коли слід
охолов, а запах - згубився
серед мертвого листя й деревної кори?
Невловимий духу-хоронителю:
нам немає потреби стрічатись.
А чи хоч узагалі ми тут бували?
Навіть я ніколи не бачив себе.
Пер. Лев Грицюк
*
Девід Вітлі @ WhyTranslator:
Немає коментарів:
Дописати коментар