>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

субота, 4 липня 2009 р.

"Хітроу vs Ханін": текст Юнаса Гассена Хемірі

Нас геть забагато — тих, які хочуть поїхати додому з Хітроу однієї й тієї ж суботи 12 серпня 2006 року. За два дні до того британська поліція викрила терористичний суперплан, що мав метою вчинення «mass murder on an unimaginable scale».

Дорогою до аеропорту чуємо, як ці слова відлунюють у нас. Damn: масова різня неймовірних масштабів. Чорт забирай, яке щастя, що всі поїдуть звідси саме сьогодні, і чорт забирай, яке щастя, що британська поліція зреагувала вчасно. Британська поліція — професіонали. Better safe than sorry, кажуть вони в інтерв’ю, маючи вигляд, що вельми викликає повагу, — попри свої видовжені шоломи.

І ми ж пам’ятаємо всі професійні дії британської поліції щодо Менезеса приблизно рік тому, чи не так? Менезес, бразильський електрик у Лондоні, якому випало сусідити з кількома мусульманами, за якими наглядала поліція. Той, який зробив помилку — мав трохи занадто терористичний вигляд того ранку, коли він вийшов із дому й ішов підземкою в Стоквеллі. Той, якого пристрілив одягнений у цивільне британський поліцейський сімома пострілами в голову.

Вельми типово: Менезес був неозброєний. Жодного пояса з бомбами. Жодної вибухової рідинної суміші. Жодного навіть порошку зі спорами сибірської язви не знайшлося в його закривавленій джинсовій куртці.

Та мав він усе ж, як згодом сказав один британський поліцейський, «Mongolian eyes», і тому був сплутаний із терористом і тому сталося так, що оперативні знімки з місця події стерлись, і тому так збіса важко знайти когось відповідального. Better safe than sorry.

І дяка Богові за британську поліцію, думаємо собі, прибуваючи в Хітроу та бачачи весь хаос. Черга — просто щоб увійти в саму будівлю, потім ще більша черга, щоб зареєструватися, потім черга завдовжки з футбольне поле, щоб дістатися до контролю безпеки. Усі вильоти запізнюються, персонал літаків має в поглядах щось порожнє, піт, товкотнеча, діти плачуть, батьки лаються, а в кутку кілька китайців стомилися чекати й вибудували щось схоже на наметове містечко з возиків для багажу.

Хтось шепоче: «Це, курва, зону війни нагадує.» І ми, звісно, погоджуємося. Бо ж таки й ми ведемо війну. Нам також не легко. Нам же летіти цілком без iPod’ів, Gameboy’їв та лептопів.

Мусимо здати свої солодощі, викинути пляшки з-під води, запхати книжки та газети до валізи, яку реєструємо. Ось уже ми й голі, зведені до худоби, що стоїть у черзі, без усього особистісного, крім того, що дозволяється згідно з новими правилами перевезення ручного багажу. В прозорому пластиковому пакеті: ключі, окуляри, ліки за рецептом, гаманець. І їжа для немовлят — якщо ви готові її спробувати перед контролером безпеки, аби показати, що це не бомбова рідина, що невдовзі вибухне.

Те, чого мені бракує найбільш, коли я пройшов реєстрацію та попрощався з мобільним, — есемески від моєї подруги Х.: палестинської «султанки думки». Тієї, яка постійно ангажована політично, яка на щодень мешкає в Мальме, проте яка нещодавно не витримала того способу, в який мас-медіа описували ізраїльську інвазію Лівану. Вона спакувала валізу й поїхала туди «to make a change». В есемесках та блог-постах вона розповідала про ліванців, які трусилися від сліз, наче в епілептичному припадку, описувала запах геть спаленого тіла дівчинки, увічнювала безум та страх. За лінком до фотосторінки: піймані стоп-кадром вибухи, споруди, що вибухають, розірвані гранатами частини тіла. Ну й купи геть замалих мішків для трупів.

А в Хітроу? Цілком інша війна. Я нарешті пройшов контроль безпеки, на горизонті видно ґейт вильоту до Стокгольма, стюардеси-блондинки, що всміхаються, Бі-Бі-Сі на великому екрані, шведські голоси, що відхакуються, хтось каже: «ото вже, курва, натерпілися», ще хтось: «та все одно є відчуття спокою та безпеки, що поліція робить свою роботу», хтось третій: «Справді. Better safe than sorry.»

На телеекрані британську поліцію підносять за те, що вони запобігли масовій різні неймовірних масштабів. Потім — реклама, потім — репортаж про те, що кількість мертвих ліванців у «безпорядках» останнього часу обраховується близько 1100. Цілком імовірні масштаби. Потім — більше реклами, а потім — погода.

*

"Хітроу vs Ханін" - один із текстів, написаних і начитаних автором для програми "Доброго ранку, світе!" (Перша програма Шведського Радіо, 2006). Опубліковано в книжці п'єс, новел, текстів Invasion! ["Навала!"] (2008).

*

"Літературний портрет" Юнаса Гассена Хемірі можна знайти тут (під новелою "Наймані солдати").

*

My Ukrainian translation from Swedish of text “Heathrow vs Hanin” by Jonas Hassen Khemiri.

Немає коментарів: