>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

вівторок, 18 грудня 2012 р.

Exclusive: "Лойова свічка" Ганса Крістіана Андерсена (пер. Софії Скачко)



Минулого тижня світ облетіла звістка, що в Данії знайшли невідому досі казку Ганса Крістіана Андерсена "Лойова свічка". Данська "Politiken" опублікувала текст в оригіналі та в англійському перекладі. А Софія Скачко переклала "Лойову свічку" з оригіналу українською й люб'язно запропонувала її WhyTranslator  якраз на Миколая! :-)

*

ГАНС КРІСТІАН АНДЕРСЕН
ЛОЙОВА СВІЧКА

Для пані Бункефлод від відданого їй Г.К.Андерсона

У розігрітому на вогні казані, колисці лойової свічки, – шум і клекіт. Аж ось з тої тепленької колиски з’явилася бездоганна свічечка, довершена, білосяйна і тоненька, створена на такий манір, що всі, хто її бачили, вірили, що вона обіцяла осяйне і яскраве майбутнє, і цю обіцянку неодмінно сповнить.

Овечка – гарненька овечка – була мамою свічки, а топильний казан був її батьком. Від мами успадкувала вона ясне біле тіло і відчуття життя, а від батька – прагнення полум’яного вогню, який одного разу пройде крізь її мозок і кості і “світитиме” їй по життю.

Так вона народилася і виростала, і з найкращими і найяснішими передчуттями кинулася у вир життя. Там вона зустріла силу-силенну інших створінь і тягнулася до них, бо хотіла дізнатися більше про життя – а то й знайти місце, якому вона б найкраще відповідала. Але вона була зависокої думки про світ, який дбав лише про себе і аніскілечки про лойову свічку, бо не міг зрозуміти,  що в ній цінного, а тому намагався використати її задля власного зиску, хапав її брудними чорними пальцями, залишаючи все більші і більші плями на її чистій білизні невинності. З часом та геть змерхла під шаром бруду зовнішнього світу, який підійшов заблизько, ближче, ніж свічка могла знести. Вона не вміла відрізнити чистоту від нечисті, хоч сама залишалася всередині невинною і незіпсутою.

Тоді побачили фальшиві друзі, що не доберуться до її нутра, і зі злості відкинули свічку, мов непотріб.

Її чорна поверхня відлякувала всі добрі створіння – вони ж бо боялися забруднитися і заплямитися через її чорноту і трималися осторонь.

Отак стояла бідна свічечка одинока і покинута, і не знала, куди їй тепер. Відкинута добром, вона зрозуміла, що була лиш інструментом поширення зла. Це її безмежно засмутило, бо з її життя не було користі, навпаки, вона, можливо, забруднила все найкраще довкола себе. Вона не могла втямити, для чого її створено, і нащо їй жити на цім світі – можливо, вона лише здатна занапастити себе та інших.

Все більше і більше, глибше і глибше вона поринала в думки – але чим більше думала, тим більше охоплював її розпач, бо не віднаходила нічого доброго, жодного справжнього змісту для себе, жодної справжньої мети, яку було б закладено їй при народженні. Так ніби брудна завіса заслонила їй очі.

Аж одного разу зустрівся їй маленький вогник-кресало. Він знав лойову свічку краще, ніж вона знала себе сама, тому що бачив все ясно – аж крізь чорну поверхню – і там всередині він бачив стільки доброго. Тож він наблизився до свічки і та заясніла передчуванням, зашарілася і її серце розтануло.

Злетіло вгору полум’я, ніби весільний факел. Довкола стало ясно і світло, і стало видно стежку для її оточення, її справжніх друзів – котрі тепер щасливо шукали правди у блиску свічки.

Її тіло було достатньо міцне, щоб живити і нести вогненне полум’я. Крапля за краплею, мов насіння нового життя, котилися донизу, кругленькі і повненькі, ховаючи під своїми тілами бруд минулого.

Вони були не лише тілесними, але й духовними здобутками цього шлюбу.

Отак лойова свічка знайшла своє місце в житті і показала, що була справжньою свічкою. Ще довго вона горіла на радість собі та іншим створінням.
Пер. Софія Скачко

неділя, 25 листопада 2012 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 41. Катерина Міхаліцина


Як Ви стали перекладачем?

З дитинства любила вигадувати і просто розповідати усілякі історії, нехай і котові на вухо… Відтак переклад свого часу став природним способом розширити коло тем і героїв, способом вжитися в іншого, побути частиною його історії, освоїти чужинські території. Водночас переклад – це така собі паралель до читання текстів іншими мовами, бо хороший твір одразу «просить» переселити його в україномовний простір… Першим цілком свідомим перекладом була «Поезія в прозі» Оскара Вайлда – дуже хотілося бодай спробувати відтворити його біблійно-містичну образність. Потім був Джим Моррісон – фронтмен відомого гурту «The Doors». Але поезію його перекладала лише фрагментарно, під настрій, тому донині «дожили» тільки переклади його кіносценарію «Автостопник» та кількох інтерв’ю. Перекладала ще й мультфільми та казки для свого сина. І якось за посередництвом знайомих оці перекладні клаптики потрапили до Олега Фешовця, директора видавництва «Астролябія», і привели мене до Толкіна. Так 2008 року вийшла перша перекладена мною книга «Сказання про дітей Гуріна». І так, здається, я стала перекладачем.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Перекладаю на українську (дуже рідко – на російську, але тут не йдеться про художній переклад). Цілком погоджуюся з твердженням, що для перекладача найбільше важить знання тієї мови, НА яку він перекладає. Адже для процесу перекладу стануть у пригоді граматики, словники, сайти, підрядники, друзі/колеги, з допомогою яких можна «підлатати» діри у знанні іноземної. Якщо ж не знаєш і не відчуваєш (це особисто для мене теж багато важить: така собі мовна інтуїція чи то пак те, що не можна пояснити знанням, а лише розумінням, внутрішньою потребою зробити так, а не інакше, обрати саме це слово, цей спосіб перенесення певного концепту з культури в культуру) своєї «робочої» мови, то тут уже нічим не зарадиш. Або мало чим… А перекладаю головно з англійської та польської, хоч були спроби працювати з чеською, російською, білоруською, італійською і французькою.

Щодо вибору, тут мені важко сказати щось цілком визначене… Англійська була першою (в різних сенсах) іноземною, я завжди читала нею найбільше, не враховуючи, звісно, української… Польська, в певному розумінні, дісталася в спадок від прабаби: вже у 3 роки я розповідала віршика про Тадеушика та Марійку, які, задивившись на лелеку, гепнулися з лавки… У нас в дворі теж стояла лавка, з якої можна було заввиграшки «злетіти», і мені здавалося, що ті діти впали саме з неї, а значить – жили в моїй хаті до мене і розмовляли польською, і тому я обов’язково освою її, коли виросту… якось так.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Під час перекладу завжди орієнтуюся на автора (його стиль, бачення, способи світотворення тощо), а не на читача (не спрощую, не прикрашаю, не полегшую сприйняття складних елементів тексту). Проте намагаюся зробити так, аби кінцевий варіант був так само закорінений в українську мову, як і вихідний варіант – у мову оригіналу, зберігаючи при цьому максимум авторських особливостей. Перекладаючи роман, не читаю його наперед. До певної міри синхронізую читання і переклад, це дозволяє втримати емоційну напругу і динаміку мови. Так з’являється чернетка. Потому перечитую написане ще раз, уже зі знанням повного тексту оригіналу: звіряю, виправляю, допрацьовую деталі. Втретє перечитую вголос, вирівнюючи звучання (звісно, якщо дозволяє час, відведений на роботу з текстом). З оповіданнями етапи роботи залишаються такі самі, змінюється лише перший пункт: невеликий за обсягом твір я перечитую заздалегідь, інколи – декілька разів. А от щодо віршів… Їх я переклала надто мало, аби говорити про якусь систему чи методу роботи. Це радше потреба відтворити образ, якого мені бракує у моєму світі в певний момент, якесь хвилеве натхнення…

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

За 5 років нашої співпраці видавництвом «Астролябія» опублікувало кілька моїх перекладів Дж. Р. Р. Толкіна («Діти Гуріна», «Сильмариліон», «Сказання з Небезпечного Королівства», «Легенда про Сіґурда і Ґудрун» у двох останніх я перекладала прозову частину, а чудова київська перекладачка Олена О’Лір – поетичну) та пригодницький твір А. Шклярського «Томек у країні кенгуру». Тексти, перекладені, так би мовити, «для душі» потім прилаштовую в часописи. Інколи це вдається, інколи ні або ж не з першого разу.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Якось я рідко замислююся над перекладацтвом як фахом… Найбільше люблю сам процес перекладу. Тож щодо переваг, скажу так: можливість отримувати гроші за роботу, яку все одно робила би, бодай для себе і у шухляду… А щодо недоліків, наразі згадуються більше «зовнішні» проблеми, які в дечому збігаються зі «загальнолітературними»: відсутність інституту професійної критики, налагодженої системи оприлюднення перекладу – внесення його в реєстр перекладених творів (якого, здається, теж немає, хоч він значно полегшив би кооперацію перекладачів спільного мовного, тематичного, жанрового сегменту – не довелося би витрачати купу часу на пошуки-розпитування, перекладався той або той твір чи ні); вростання перекладеного твору в культурну дійсність – бо те, що ти щось там переклав, хтось видав твій переклад, прочитав і навіть написав про нього, ще не означає, що цей твір «впишеться» в україномовний простір і житиме там. До того ж, житиме інтегровано – перекладач, видавництво, медіа, літературні критики та перекладознавці в купі з читачами творитимуть поле конструктивного обговорення тексту, взаємовпливу і взаємозміни тексту та його реципієнтів, унеможливлюючи, або зводячи до мінімуму, появу неякісних перекладів і формуючи аудиторію, здатну сприйняти твори різної складності і мистецької вартості (від доволі низької, до найвищої – бо наразі, здається, більшість читачів просто неготова братися за те, що скільки-небудь виступає за рамки зони їхнього читацького комфорту).

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Ймовірно, допоможуть не самі запитання, а розмова, що її вони спровокують, якщо будуть вдалими: така собі дискусія про життя, літературу, про все на світі, велике і мале, що так чи інакше відобразилося в художньому творі. Для мене наразі це – чистої води теорія, бо мої автори це переважно «мертві білі чоловіки».

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Досвід дайвера. Того, хто пірнає вглиб тексту і може довго перебувати в ньому, затамувавши подих. Повага. Терпіння. Наполегливість. Енциклопедія та словники (часом їх можна замінити Інтернетом) під рукою і в голові.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Насправді, жоден художній текст не минає для перекладача безслідно. Бо, як сказала у нещодавньому інтерв'ю для «Літакценту» Маріанна Кіяновська, перекладання – це творення мовного інструментарію, без якого неможливий подальший розвиток, навіть якщо одним інструментом ти користуватимешся раз у раз, а іншим тільки вряди-годи. Але на емоційному рівні найглибші відбитки наразі залишили 3 твори, і всі вони в той чи інший спосіб олюднюють своїх авторів: «Із глибини» Оскара Вайлда, «Листок пана Дрібнички» Дж. Р. Р. Толкіна і «Жага» Сари Кейн. У випадку з Вайлдом, це найсуперечливіший лист, який мені доводилося читати: у ньому автор, дійсно, то западає в найглибші глибини дріб'язковості, міщанства і зведення порахунків, то злітає до так само неймовірних висот, або ж глибин навспак, поетичності мислення, почуттів, страждань. Толкіновий «Листок» певною мірою викривальний: з нього найлегше відчитати не просто високий інтелектуальний рівень автора, майстерність у володінні мовою, у інтерпретації існуючих та творенні нових міфів і світів, а й вразливість, страхітливу хисткість Толкіна-людини, літньої людини, яку долають сумніви і вагання між науковцем-професором-колегою-главою-родини-батьком і письменником, опус маґнум якого вже є, давно є, проте, вочевидь, ніколи не буде завершений, адже він, письменник, надто часто розмінювався на те, що на схилі життя здається не таким уже й значущим… За Сару Кейн я дуже вдячна Оксані Дудко та театральному фестивалю «Драма.UA», бо якби не вони, я ніколи б не наважилася взятися за щось таке. «Жага» 
це теж своєрідне розхитування усталеного образу, зокрема надмірної брутальності п'єс, що належать до формату «нової драми». Це самоподолання авторки і моя маленька особиста війна. Це мовчання і мінімум дивних слів та фраз, кожна з яких – на вагу золота, бо промовляє до чутливого читача емоційніше, ніж навіть найміцніший матюк. Це несприйняття. Це стояння на краю даху, коли тобі вже не потрібні ні істерики, ні вмовляння, ні відступ, бо ти вже все вирішив, бо «життя не варте того, щоб його проживати», але не можеш стрибнути, адже знаєш, що тоді тебе покарають: повернуть у це нестерпне життя і доведеться бути в ньому, знову і знову… Це тотальна відсутність вибору. Хіба буває щось жахливіше?.. Завдяки цій п’єсі у мене значно покращав «периферійний зір»: бачення не вглиб, а вшир, обабіч, довкола тексту.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Хотіла б перекласти усі твори Джил Томлінсон – наразі переклала для своїх малих лише «Совеня, що боялося темряви», чудову терапевтично-біологічну історію для дітлашні. Допрацювати переклад поеми Гільди Дулітл «Во славу янголів» та зробити гарну добірку її поезії періоду імажизму. А ще – «До маяка» Вірджинії Вулф і, можливо, її ж «Місіс Деловей»; «Під скляним ковпаком» Сильвії Плат; «Історію куріння», що побачила світ у видавництві «Фейбр&Фейбр»… Виглядає на те, що я просто перемкнулася б з «мертвих білих чоловіків» на жінок.



*

Попередні інтерв'ювовані:


9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський
34. Єлєна Марінічева
35. Анна Багряна
36. Володимир Чернишенко
37. Неля Ваховська
38. Катерина Калитко
39. Олег Король
40. Ігор Карівець

вівторок, 23 жовтня 2012 р.

Bussi, "Protoplastykon" (2012)


Сергій Савченко виставив у себе на ФБ книжку поезій Piotra Bussolda (BUSSI) "Protoplastykon" (художник: Сергій Савченко, опрацювання до друку: Арт Студія "Аграфка", надруковано за підтримки: Stowarzyszenie Przyjaciół Nowicy 2012).

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

Кіяновська про переклад


Перекладаю лише поезію і не роблю цього на замовлення. Моя донька каже, що це форма колекції, тому мені так важко переклади «віддавати». А все почалося з того, що у школі я почала колекціонувати різні переклади одного й того самого вірша, наприклад, переклади сонетів Шекспіра.

Переклади, які викладаю в мережі, — не остаточна версія, це «спроби». Багато разів повертаюся до одного й того самого тексту. Опублікований переклад — це так само, як опублікований вірш, а неопублікований — це те, чого я ще можу «торкатися». Коли перечитую ці речі, в мене завжди є потреба щось змінити, покращити. Повертаюся до них — аж доки не опублікую.

Коли я говорю, що перекладаю з мови, якої не знаю, це означає, що в перекладі беруть участь також підрядник і професійний перекладач, який володіє мовою оригіналу вірша й принаймні двома мовами, за допомогою яких ми можемо порозумітися. Але на певному рівні перекладу навіть найбільша допомога співперекладача закінчується. Починається тіло тексту, яке ти або відчуваєш, або ні. Думаю, в мене є особливість, якою дуже дорожу, яку намагаюся розвивати, — здатність сильно і глибоко поринати в текст. При цьому я працюю не зовсім із підрядниками, я працюю з цілим текстом — завжди маю перед собою звукозапис вірша. Мені вдається бачити не поверхню вірша, а його «дно», тому в процесі перекладу його тіло вдається ніби перенароджувати. Скажімо, було дуже важко перекладати Лінор Горалік, Лєну Елтанг… Попри позірну близькість української та російської мов, у нас по-різному працюють емоції. У нас інакше працює іронія. Іншою є культурна символіка. На перший погляд, такі переклади не потрібні, адже всі українці можуть прочитати ці вірші в оригіналі. Але я таку поезію перекладаю насамперед тому, що дуже цікаво гратися з кодами, з неперекладністю.

Є культурна місія перекладача — приносити в мову певні нові види «матерії». Це так, як, приміром, постачальник тканин привозить тридцять нових сувоїв, причому лише кілька з них потім входять у моду. Але ж у мови мусить бути вибір! Переклади дають мені можливість щось писати з користю для інших, бо потурати власній графоманії не хочеться. Після певного віку стає все важче сказати щось нове, тоді як потреба писати залишається. І раптом ти починаєш розуміти, що можеш говорити за посередництвом чогось або будучи посередником для чогось.

четвер, 18 жовтня 2012 р.

Free Download: "Сапфо: пісні з Лесбосу" (пер. Андрій Содомора)


[Read More]

*

UPD: Щойно Стронґ закинув інфу на ЛітАкцент, як лінк убили. :-(

вівторок, 16 жовтня 2012 р.

Інтерв'ю з перекладачем: 40. Ігор Карівець


Інтерв'ювованого рекомендувала Катерина Гордієнко

Як Ви стали перекладачем?

Я не є професійним перекладачем. Для мене переклад – це різновид служіння людям. Я перекладаю, бо українською мовою немає дуже багато книг, які є вартими того, щоб бути перекладеними. Переклад – це мій спосіб бути корисним українській культурі. Прикро дивитися на те, що наші сусіди, наприклад поляки чи росіяни, мають перекладене майже усе, а українці – ні. Чим більше буде перекладачів в Україні, тим краще для української культури.

З якої мови (мов) Ви перекладаєте і на яку (які)? Як сталося так, що Ви обрали саме цю мову (мови)?

Я перекладаю з англійської та польської. Англійська найпоширеніша мова. Англосакси створили цілу окрему цивілізацію. Тому знання англійської мови є ознакою цивілізованості людини у найзагальнішому значенні цього слова. Перекладаю з польської, бо сам Бог велів. Моя бабця була полькою, з дитинства я слухав польське радіо на довгих хвилях. Львів пов'язаний з польською культурою. Тому читати польською і перекладати польською для мене – це природно.

Розкажіть трішки, як Ви підходите до роботи, перекладаючи роман, збірку новел, збірку віршів. Що спільного? Що відмінного? Які кроки Ви зазвичай здійснюєте?

Я спеціалізуюся на перекладі філософської, езотеричної літератури. Такої літератури бракує українській культурі. Це не художня література. Переклад філософсько-езотеричної літератури потребує не лише філологічної освіти, але й філософської. Я закінчив філософський ф-т Львівського національного університету імені Івана Франка, захистив кандидатську роботу з соціальної філософії. Знання історії філософії, знання езотеризму, необхідні для перекладу такого виду книг. Щодо «методу» перекладу, то я спершу перечитую оригінальну працю того чи іншого автора, щоб зрозуміти її. Коли я читаю, то я таким чином «вживляюся у текст». Повне «вживляння» у текст – означає його розуміння. Коли відбувається подія розуміння, тоді беруся за переклад. Під час такого перекладу буває, що «мурахи бігають по шкірі». Має бути якесь відчуття, що переклад не те що точний, буквальний, а що він передає глибину слів, те, що знаходиться «за» словами. У мене про це свідчать «мурахи по шкірі».

Як Ви отримуєте замовлення? З Вами сконтактовуються видавництва? Чи як це відбувається?

Жодних замовлень я не отримую. У 2007 році був започаткований проект під назвою «Логос традиції». Започаткували його я, Андрій Забава та Катерина Гордієнко. На цьому сайті ви можете ознайомитися з його цілями: http://7promeniv.org.ua/index.php/pere-klady-v/perekladatskyi-proekt-lohos-tradytsii. З тих пір було видано в антологіях та окремими книгами праці наступних авторів: Олени Блаватської, Аліси Бейлі, Свамі Вівекананди, Мейбл Коллінз, Шрі Ауробіндо, Льва Толстого, Шрі Рамана Махарші, Рабіндраната Тагора, Джидду Крішнамурті та інших. Ми самі перекладаємо і пропонуємо видавництву видати наші переклади. Співпрацюємо з такими львівськими видавництвами як «Аверс» та «ЗУКЦ». Переклад здійснюється на добровільних засадах як служіння людям.

Що Вас найбільше приваблює в перекладацькому фаху, які його переваги? Недоліки?

Як вже було сказано вище, для мене і для інших членів проекту «Логос традиції», переклад не є способом заробляння грошей. Переклад філософо-езотеричної літератури дозволяє відчути і пережити співзвучне твоїй душі. Співзвучність захоплює. Для того, щоб перекладати таку літературу, треба бути налаштованим на даного автора і розуміти суть філософії, езотеризму. Я особисто перекладаю Джидду Крішнамурті та Рабіндраната Тагора. Перекладені та видані праці Джидду Крішнамурті «Початки навчання», «Свобода від відомого», «Перша й остання свобода». Перекладена, але ще не видана, праця Рабіндраната Тагора «Творча єдність». Збираюся перекласти Махатму Ганді «Всі люди – брати. Думки та життя Махатми Ганді».

Чи є сенс ставити запитання авторові твору, який Ви саме перекладаєте?

Тим авторам, яких я перекладаю, вже не поставиш запитання. Але у їхніх працях присутня їхня душа. Я це відчуваю, тому, коли я перекладаю, я веду бесіду з даним автором. Я читаю і кажу собі: «Це саме так! Я погоджуюся!».

Який досвід, які знання та якості особливо важливі для перекладача художньої літератури?

Для перекладу філософсько-езотеричної літератури необхідний відповідний досвід, а також розуміння суті філософії та езотеризму. Людина, що береться за переклади такої літератури, повинна бути людиною, яка шукає істину, яка не задовольняється готовими відповідями, яка вже вийшла на шлях духовного навчання. Крім цього, вона повинна мати теоретичну підготовку, тобто мати щонайменше філософську освіту, розумітися на езотеричних вченнях, знати їхню термінологію. До цього додається знання мови, з якої буде здійснено переклад.

Чи існує який-небудь виконаний Вами переклад, що особливо врізався Вам у пам'ять? Розкажіть трішки про нього, будь ласка.

Звичайно, що існує. Наприклад, переклад книги Джидду Крішнамурті «Перша й остання свобода». Найбільше мене вразив переклад наступного уривку з цієї книги: «Істина, Бог – називайте це як завгодно – не є тим, що можна пережити на досвіді, бо носій досвіду є продуктом часу, пам’яті, минулого, і доки існує носій досвіду, доти немає реальності. Реальність є тоді, коли розум повністю свобідний від “аналітика”, від того, хто переживає досвід і від того, що переживається у досвіді. Тоді ви знайдете відповідь, тоді ви побачите, що зміна приходить без вашого прохання; це і є стан творчої порожнечі, який не можна культивувати. Він приходить загадково, без жодного запрошення, і лише тоді в цьому стані можливе оновлення, можлива новизна та революція».

Аби уривок з книги Рабіндраната Тагора «Творча єдність»: «Мені нічого не вартує відчувати, що я є. Це не обтяжує мене. А все ж таки, якби ментальні, фізичні, хімічні та безліч інших фактів, пов'язаних із всіма гілками знань, які я об'єднав у собі, можна було б роз'єднати, їх виявилося б нескінченно багато. В мені присутня деяка невисловлена таємниця єдності, яка володіє простотою нескінченного і зводить неосяжну різноманітність до однієї точки. Це Одне в мені знає всесвіт різноманітного. Але в тому, що воно знає, воно знає Єдине у різних аспектах. Воно знає цю кімнату лише тому, що ця кімната є єдиною для нього, незважаючи на очевидну суперечність нескінченних фактів, які містяться в одиничному факті кімнати. Його знання дерева є знанням єдності, яка з’являється в аспекті дерева».

Ці уривки не потребують коментарів.

Якби Ви були цілком вільні обирати - яку книжку, які книжки, творчість якого автора Ви перекладали б?

Я вважаю, і учасники проекту «Логос традиції», можливо, мене підтримають, що перекладач повинен сам вибирати те, що він хоче перекладати, і не перекладати на замовлення. Це особливо стосується перекладу філософсько-езотеричної літератури. Переклад такої літератури може тривати досить довго: рік і більше. Наша перевага полягає в тому, що ми якраз повністю вільні у своєму виборі авторів та книг для перекладу. В Україні відчувається брак такого роду книг – ця ніша не зайнята. Тому ми намагаємося заповнити цю нішу своїми силами. У моїх планах перекласти і видати праці Махатми Ганді, Джеймса Аллена, Казимира Твардовського (засновника Львівської філософської школи).

*

Ігор Карівець – к. філос. н., доцент кафедри філософії Національного університету «Львівська політехніка», перекладач

*

Попередні інтерв'ювовані:


9. Дмитро Дроздовський
10. Іван Лучук
11. Віталій Кейс
12. Наталка Сняданко
13. Андрій Маслюх
14. Михайло Найдан (Michael Naydan)
15. Уйям Блекер (Uilleam Blacker)
16. Юрій Садловський
17. Завен Баблоян
18. Юрій Зуб
19. Олександр Ірванець
20. Роман Гамада
21. Наталя Трохим
22. Рита Кіндлерова
23. Віктор Морозов
24. Вікторія Наріжна
25. Роман Скакун
26. Ірина Шувалова
27. Сергій Снігур
28. Юрій Завгородній
29. Ярослава Шекера
30. Дмитро Чистяк
31. Андрій Антоновський
32. Катерина Міщенко
33. Юрій Завадський
34. Єлєна Марінічева
35. Анна Багряна
36. Володимир Чернишенко
37. Неля Ваховська
38. Катерина Калитко
39. Олег Король

субота, 13 жовтня 2012 р.

Free Download: "Чекаючи на Ґодо"/"Остання стрічка Краппа" Самюеля Бекета (пер. Богдан Бойчук)


Андрій Савенець скинув лінк на сайт Diasporiana.Org.Ua, де, серед інших раритетів, можна безкоштовно завантажити у форматах .pdf та .djvu "Чекаючи на Ґодо" та "Останню стрічку Краппа" Самюеля Бекета в перекладах Богдана Бойчука.

четвер, 11 жовтня 2012 р.

2012 Nobel Prize: Mo Yan


"who with hallucinatory realism merges folk tales, history and the contemporary"

вівторок, 9 жовтня 2012 р.

New Release: "Бюстгальтер" Андрія Антоновського (2012)

Галина Пагутяк у "Кабінеті" (Львів)


МО "Дзиґа" представляє літературні зустрічі 
у кав'ярні-книгарні "Кабінет" 
(Львів, Винниченка, 12)

Спеціальний проект зустрічей із авторами серії Василя Ґабора "Приватна Колекція"

11 жовтня, четвер, 18:00
ГАЛИНА ПАГУТЯК 

автор майже двадцяти романів та повістей, лауреат Шевченківської
премії з літератури 2010 року.

Координатор "Кабінетних" зустрічей 
Юрій Кучерявий 0503799961 

субота, 6 жовтня 2012 р.

New Release: "Божественний вітер" Ігоря Римарука (2012)


запишемо вірша кохана без крапок і ком
ікона зникає в німих попелищах кохана
про що розповів тобі перевантажений комп
про вікна поблідлі про те що не гоїться рана

ти гостра як шабля я голий мов шабля тому
вклонились короні мої незагнуздані коні
та вершники знову почули небесну сурму
й летять через колії сонні хмільні й безборонні

і знов похитався крізь північ зелений вагон
сліпий мов циклоп а числом він здається четвертий
він жалібно кряче як вóрон з чужинських сторон
він жадібно плаче на поминках віршів і смерти й...

*

четвер, 4 жовтня 2012 р.

Нині — день пам'яті Франциска Ассізького :-)


ЛІНА ЕКДАЛЬ
ФРАНЦИСК

Він має таку маленьку долоню Франциск
таку маленьку долоню
двадцять шість пташачих горл тягнуться до його маленької долоні
до їжі з його маленької долоні
за Франциском стоїть монах
злегка очікувальний
злегка запитливий

якби себе я розміщувала
то
перед гусьми
не очікувальна
не запитлива
горло моє було би довше за горло лебідки

витягнуте

тягнеться до Францискової долоні
тягнеться до Францискової руки
тягнеться до Францискової ніжної голови
довкола Францискової ніжної голови

монах позаду не мав би жодного шансу
злегка очікувальний
злегка запитливий
Пер. Лев Грицюк

середа, 3 жовтня 2012 р.

четвер, 27 вересня 2012 р.

"Драма.UA" успішно стартувала у Львові! :-)


ІІІ Фестиваль сучасної драматургії "Драма.UA" успішно стартував у Львові! Зокрема, повна зала під час вистави "Шалена кров" + прекрасне "неурочисте" відкриття! :-) Нині - "польський" день на фестивалі, а ввечері - "драмгурток" у клубі "L'UFT". ;-)

середа, 26 вересня 2012 р.

ІІІ Фестиваль сучасної драматургії "Драма.UA" (Львів)


Завтра у Львові стартує ІІІ Фестиваль сучасної драматургії "Драма.UA". 4 дні = німецька, польська, британська та скандинавська драми. Плюс щовечора вечірки, а також багато іншого. Спеціально для фестивалю я переклав п'єску Ліни Екдаль "Віра і Віра", а Софія Косарчин — п'єсу Юнаса Гассена Хемірі "Нас є сто".

понеділок, 24 вересня 2012 р.

Вірш у словнику


Чудовий фінсько-український словник Юрія Зуба, який презентували на цьогорічному Форумі Видавців, починається... віршем. Фін Ейно Лейно написав "Українську леґенду" 1924 року — а тепер поезія слугує епіграфом ґрунтовної лексикографічної праці. На мою думку, Зубові вдалося прекрасно перекласти цього вірша: див. тут.

субота, 22 вересня 2012 р.

Nicely Put, That: Загаєвський про "ідіотів зліва та ідіотів справа"


Той, хто пише, повинен уважно придивлятися до ідіотів зліва та ідіотів справа. Поет — це природжений центрист, його парламент знаходиться деінде, в ньому засідають також померлі, не тільки живі. (Ст. 52)

четвер, 20 вересня 2012 р.

Free Download: "Книга Ґебріела"


Навчіться любити похмілля. Плекайте його і палко захоплюйтесь ним, немов сумною музикою. Ця Попелюшка дебошів - приховане благо, можливо найбільше з усіх, бо саме з ним приймаються розумні рішення. Добре похмілля, протривавши декілька годин, приносить голод і вдячність за те, що вижив; воно обнулює до дефолту людські стани, достатньо жалюгідні, але водночас реалістичні і просвітлені, без схильностей до наруги. Це віко смертного ложа, з якого ми б жадали, аби було прийнято якомога менше обурливих рішень. Проте, ніколи не приймайте рішення в стані сп'яніння - використовуйте похмілля, аби прийняти їх, будучи відкаліброваними до найбільш розважливого людського стану.

*


*

WhyTranslator on Facebook


вівторок, 18 вересня 2012 р.

Кілька фото з "моїх" заходів на ЛітФесті-2012

 Відкриття

Загаєвський

 Бакке vs Сливинський

 Про Стріндберґа

Постановка за Транстрьомером

понеділок, 10 вересня 2012 р.

"Мої" заходи на ЛітФесті-2012


пʼятниця, 7 вересня 2012 р.

ЛітФест-2012: Лейф Ульссон читає Тумаса Транстрьомера


Світлана Дзюба опублікувала два матеріали про Лейфа Ульссона, який гостюватиме у Львові на Форумі Видавців. У музично-поетичній постановці 13 вересня (див. програму) він читатиме вірші Тумаса Транстрьомера під акомпанемент оргáна, а ми з Юлею Мусаковською — свої переклади. 16 вересня відбудеться також дискусія про переклади Транстрьомера українською за участі Ульссона.

четвер, 6 вересня 2012 р.

"ХАЙ ЖИВЕ НЕПЕВНІСТЬ"


У Львові триває Тиждень актуального мистецтва-2012, темою якого є "Непевність". Минулої суботи вірш Ліни Екдаль "непевність" у моєму перекладі (див. нижче) з'явився на "Дзизі" в супроводі кульки-"цепеліна" з промовистою цитатою "ХАЙ ЖИВЕ НЕПЕВНІСТЬ". (За кульку дякую Хорошку та Вовкогону, за вчасно знайдений чорний маркер — Дарині Скринник-Миській.) :-)




*

ЛІНА ЕКДАЛЬ
НЕПЕВНІСТЬ

Вона йде
серединою
де росте трава
корона з очерету й перлин
аметисти на грудях
повен оберемок морошки
фризура
вона не зовсім знала як
шпилька ззаду
хвостик ліворуч
кучер на шиї
і — фанфара навпрост

мало-помалу
наближається до перехрестя вона
і розділяється все
куди їй ступати
куди

розгубила ягоди вона
корона колишеться
люди
стоять уздовж доріг

ось вона йде
дивіться-но яка ладна
ладна фризура
а в повітрі судно
цепелін із хвостом
плакат із ясним і чітким текстом

хай живе непевність

вона далеко не імунна
ніщо не зупинилося

вона йде посередині
де росте трава
усі пори року
їй тисяча років
і чотирнадцять років
і три роки
із фризурою
що далеко не є сталою
Пер. зі швед. Лев Грицюк (ред. 2012 р.)

вівторок, 4 вересня 2012 р.

Премію "Метафора" отримав Роман Скакун!


Премію "Метафора" отримав Роман Скакун! Коли у квітні ("найлютіший місяць") на сайті відзнаки з’явилися його переклади "Спустошеної землі" та “Порожніх людей” Еліота, Скакун одразу став моїм фаворитом премії. Прогнозів я не робив, але десь у глибині душі знав, що мав би перемогти він. А про Скакуна вперше мені розповіла Мар’яна Прокопович, порадивши його для моєї серії інтерв’ю з перекладачами: нині є гарна нагода його перечитати. Вітаємо, Романе! :-)

*

неділя, 2 вересня 2012 р.

пʼятниця, 31 серпня 2012 р.

середа, 29 серпня 2012 р.

"Скандинавська драма": "Віра і Віра" Ліни Екдаль (пер. Лев Грицюк)


У рамках ІІІ Фестивалю сучасної драматургії "Драма.UA" 27-30 вересня у Львові відбудеться проект "Скандинавська драма", спеціально для якого Софія Косарчин і я переклали дві п'єси. Косарчин переклала п'єсу "Нас є сто" Юнаса Гассена Хемірі, а я — дитячу п'єску "Віра і Віра" Ліни Екдаль. Мій переклад можна прочитати тут. (А тут — кілька фото з постановки "Віри і Віри" у Швеції.)

понеділок, 27 серпня 2012 р.

неділя, 26 серпня 2012 р.

Більше Бекета на Ubu.Com


Більше Бекета на Ubu.Com! Розділ Sound нещодавно поповнився кількома унікальними релізами. Зокрема, виклали ґрунтовну "Зібрану коротку прозу 1929-1989", класичний диск "Макґовран говорить Бекета" (1966) та "повну й нескорочену" версію "Мерфі". Нема слів! :-)

пʼятниця, 24 серпня 2012 р.

"Скандинавська драма": "Нас є сто" Юнаса Гассена Хемірі (пер. Софія Косарчин)

 Vi som är hundra

Позавчора я отримав від Софії Косарчин справді історичного мейла, в якому вона надіслала мені .пдф свого перекладу зі шведської п'єси Юнаса Гассена Хемірі "Нас є сто". :-) Читка п'єси відбудеться в рамках проекту "Скандинавська драма" на Фестивалі сучасної драматургії "Драма.UA". (А до Форуму Видавців, нагадаю, вийде роман Хемірі "Монтекор: унікальний тигр" у перекладі Косарчин.)

*

середа, 22 серпня 2012 р.

Exclusive: "Споглядання" Кафки (пер. Василь Лозинський)

Фото з Facebook

Василь Лозинський: "Видати в Україні переклад, це, мабуть, як літак посадити. Наближене до факсимільного видання першої збірки оповідань Кафки у моєму перекладі (його сигнальний примірник)." (Via FB.)

понеділок, 20 серпня 2012 р.

20 хайку Транстрьомера в "Хортиці"


"Хортиця" ("Українсько-російський літературно-художній та громадсько-політичний часопис Запорізького краю") опублікувала мої переклади 20 хайку Тумаса Транстрьомера. Шкода лише, що сусідити довелося з Іллею Кутіком та Людмилою Борман, а не з Олексієм Прокоп'євим та Олександрою Афіногеновою. ;-)


субота, 18 серпня 2012 р.

пʼятниця, 17 серпня 2012 р.

Волосся літератури


середа, 15 серпня 2012 р.

Cf.: Транстрьомер/Загаєвський

ТУМАС ТРАНСТРЬОМЕР
ЧОРНІ ЛИСТІВКИ

[...]

II

На середині життя смерть приходить
знімати мірку з людини. Візит цей
забувається, життя триває. Стрій
          шиється в тиші.

*

АДАМ ЗАГАЄВСЬКИЙ
У ЧУЖІЙ КРАСІ

[...]

А чим же скінчилося – я постарів, мені стало більше років; незабаром навіть п'ятдесят буде лиш приємним спогадом, почнуться перші переговори з шістдесятьма, перші примірки у того суворого кравця, який усіх нас обшиває і не заспокоїться, поки не подарує нам останній костюм, чорний як ніч.

[...]

понеділок, 13 серпня 2012 р.

Вермеєр Загаєвського

Woman with a Water Jug (1660–1662)

Вона уважно дивилася в бік вікна, наче сподіваючись із того боку відповіді чи знаку. Для впевненості схопила раму вікна пальцями правої руки. Світло дня було розмазане й водночас сильне. Вона не могла розрізнити жодних деталей. Що більше, панувала абсолютна тиша, наче вулиці міста були засипані товстим шаром снігу.

Нарешті зрозуміла: я лише постать на картині Вермеєра.

субота, 11 серпня 2012 р.

"Поезія храмів і хмар": про антологію грузинської поезії "Храми над хмарами"


"Дзвін" (№7, 2012) опублікував мою рецензію на антологію грузинської поезії "Храми над хмарами" (2011), що представляє творчість трьох молодих поетів: Амірана Свімонішвілі, Давида Робакідзе та Гаги Нахуцрішвілі. Нижче додаю скани публікації.