"Мої" заходи на Літфесті-2011

Виставка Відкриття фотовиставки "Project Pripyat"   14.09 17:00-18:00 60хв. КМЦ "Дзига" (вул. Вірменська, 35). Галерея Тер'є Гелессен; Левко Грицюк;


Презентація Презентація  I-го кластеру проекту «More countres more books/Більше країн більше книжок»: «Перекладацькі студії: Україна-Норвегія & Норвегія-Україна». Пройшло дуже небагато часу після проведення пілотного проекту «Україно-норвезьких літературних днів» в Осло, але є вже план наступних дій в скандинавському напрямку проекту «Європейська література в українському контексті &Українська література в європейському контексті» – розпочинають роботу «Перекладацькі студії: Україна-Норвегія & Норвегія-Україна». На цьогорічному етапі студій в серпні-вересні запланована поїздка норвезьких перекладачів в Україну для участі в Літературному фестивалі та  Форумі Видавців у Львові, їх стажування на базі Центру країн Північної Європи Львівського університету ім. Івана Франка та підготовка до кінця року за їх результатами Альманаху перекладів фрагментів творів сучасних українських письменників норвезькою мовою. На наступному етапі, в травні 2012 року, заплановано перебування  перекладачів з України в Норвегії з відвідуванням Norsk Litteraturfestival (Ліліхаммер). В серпні 2012 року учасники стажування повинні підготувати Альманах перекладів фрагментів сучасних норвезьких авторів українською мовою. Координатором заходів виступає фонд NORLA — Норвезька література закордоном. Для відбору українських учасників на поїздку в Норвегію буде ініційовано перекладацький конкурс за результати якого і буде відібрано кращих. 15.09 12:45-13:00 15хв. Палац Потоцьких Дзеркальна зала Кальварія, м. Київ Ерленд Лу; Діна Ролл-Гансен; Даґфінн Фольдьой; Геґе Сюсанн Берґан; Тер’є Геллесен; Тіна Омудт; Геннінґ Г. Берґсваґ; Наталя Іваничук; Левко Грицюк;


Дискусія Дискусія  «Слова без кордонів»: «Норвезький шлях в українську літературу». Пройшло дуже небагато часу після проведення «Україно-норвезьких літературних днів» в Осло, але є вже план наступних дій в скандинавському напрямку проекту «Європейська література в українському контексті &Українська література в європейському контексті» – розпочинають роботу «Перекладацькі студії: Україна-Норвегія & Норвегія-Україна». На цьогорічному етапі студій в серпні-вересні запланована поїздка норвезьких перекладачів в Україну для участі в Літературному фестивалі та  Форумі Видавців у Львові, їх стажування на базі Центру країн Північної Європи Львівського університету ім. Івана Франка та підготовка до кінця року за їх результатами Альманаху перекладів фрагментів творів сучасних українських письменників норвезькою мовою. На наступному етапі, в травні 2012 року, заплановано перебування  перекладачів з України в Норвегії з відвідуванням Norsk Litteraturfestival (Ліліхаммер). В серпні 2012 року учасники стажування повинні підготувати Альманах перекладів фрагментів сучасних норвезьких авторів українською мовою.Координатором заходів виступає фонд NORLA — Норвезька література закордоном. Для відбору українських учасників на поїздку в Норвегію буде ініційовано перекладацький конкурс за результати якого і буде відібрано найкращих. 15.09 13:00-13:30 30хв. Палац Потоцьких Дзеркальна зала Кальварія, м. Київ Діна Ролл-Гансен; Даґфінн Фольдьой; Геґе Сюсанн Берґан; Тер’є Геллесен; Тіна Омудт; Геннінґ Г. Берґсваґ; Наталя Іваничук; Левко Грицюк;


Авторська зустріч Тер’є Геллесен (Норвегія). Модератор Левко Грицюк. Авторська зустріч   15.09 19:00-20:30 90хв. Кав'ярня-книгарня "Кабінет" (вул. Винниченка, 12). Тер’є Геллесен; Левко Грицюк;


Авторська зустріч Клаус Анкерсен (Данія). Модератор Левко Грицюк. Авторська зустріч   16.09 11:45-13:15 90хв. ЛІБС УБС НБУ (вул. Коперніка, 14) Подвір'я Клаус Анкерсен; Левко Грицюк;


Читання-тандем Тіна Омудт і Геннінґ Г. Берґсваґ (Норвегія) Модератор Левко Грицюк. Читання-тандем   17.09 14:00-16:00 120хв. КМЦ "Дзига" (вул. Віременська, 35). галерея Вілла Деціуша Тіна Омудт; Геннінґ Г. Берґсваґ; Левко Грицюк;


Читання-тандем Клаус Анкерсен (Данія) та Катерина Бабкіна (Україна). Модератор Левко Грицюк. Читання-тандем   17.09 16:00-17:30 90хв. Фестиваль-ресторація "Лівий берег" (пр. Свободи, 28). Клаус Анкерсен; Катерина Бабкіна; Левко Грицюк;


Авторська зустріч "18 поетів Гетеборга". Розповідає Левко Грицюк. Авторська зустріч   17.09 19:00-20:30 90хв. Кав'ярня-книгарня "Кабінет" (вул. Винниченка, 12). Левко Грицюк;

*

Програма Форуму

Тер'є Геллесен їде до Львова! | 7 віршів зі збірки "Щось із тебе існує деінде" (2005)

Фото: Skjalg Ekeland

Одним із учасників Шостого міжнародного літературного фестивалю в рамках 18 Форуму видавців у Львові буде норвезький письменник Тер'є Геллесен. Нижче подаю його біографію та вірші в моєму перекладі з новонорвезької.

*

Тер’є Геллесен (Terje Hellesen) (нар. 1973 р.) — поет, романіст, дитячий письменник.

Дебютував 2005 року збіркою поезій «Щось із тебе існує деінде» («Noko av deg lever andre stader»), що отримала схвальні критичні відгуки.

2006 року видав роман «Акселератор» («Akselerare») про чоловіка, який переживає кризу. 2008 року — роман «Сома» («Soma»), в якому дочка пише роман про свого батька, а паралельною лінією сюжету є подорож письменника разом зі своїм другом-фотографом до Берліна, які шукають там сліди героя роману. У кожному зі своїх романів Геллесен використовує сильну й експресивну мову, сповна демонструючи свій талант.

Як дитячий письменник Геллесен дебютував 2008 року книжкою «Синій кит танцює сальсу» («Kvalen Blå dansar salsa»). Це шалена й весела книжка про те, як ділити з кимось своє життя з усім добрим і поганим.

На Шостому міжнародному літературному фестивалі в рамках 18 Форуму видавців у Львові Тер’є Геллесен представить також виставку «Проект Прип’ять: поетичні розкопки» (pripyat.no), в якій сучасна поезія поєднується з макро- та мікрофотографією.

*

(літнє тепло)

хочеться надвір

сидіти перед вікном

бачити як злітають літаки

чути як гудуть авто

відчувати як пилок збуджує здушені плачем носові цибулинки

отоді пив би я світле «літнє пиво»

курив сиґариллу й читав непокірну

літературу

увечері сонце зайшло б у мене

і лежав би я

під тонкими покривалами

ніжачись у списаних аркушах

із темнішого боку всесвіту

складки слів

може встав би я тоді

написав би щось під зірками

про зірки

але зірки сяють здавна

не треба їм мого літнього тепла

інші вже прокололи дірки

у нічному небі своїми членами зі сну

лиш аби

створити нові зірки

навколо яких можна складати долоні

жарину з допомогою якої

запалювати вогнища під людьми

ні якби встав я

то вийшов би у вечір

був би чимось живим

що потребує дихати

у ньому

(те саме життя)

ранкової пори коли

серце лише шепоче

не забуваю про власну смерть

зараз я — ввесь час

те саме життя

ще раз

так само як я піднімаю склянку

зі свіжим соком

багато разів

цього ранку

невеличка похоронна процесія проходить

раз за разом

тим самим шляхом

і так само як іноді я відчуваю

що чуття збіглися

з відчуттями

у радості

як гарно було б

якби паралельні лінії одного разу зустрілися

а вічність дійшла кінця

(народження)

з’явився на світ я

згодом —

межею

для всього навколо

десь-інде

радість

чи глибока тривога

ще один

колодязь який треба накрити

з’явився на світ я

згодом —

межею

для всього навколо

відстанню

яку встановлює біль

*

якщо власні слова — вбивають…

мої власні слова…

аби могти говорити

далі

може міг би я тоді розглядати кров і червону фарбу як одне й те саме —

чорнило на лінії з життям

без знаку

без надії

(просто бути)

якби міг ти

просто бути

то лежав би

у траві, відчував

як тече життя

тілом — землею

волоссям — травою

та ти мав бути

собою і було цього

так мало, так

боляче

ти плавав колами

й одяг був важкий

од тієї води

яку ти відмовився пити

*

хтось траскає дверима

лише старі вмирають

і врешті спить він

після ще однієї ночі

вряди-годи щось

прокидається в ньому, вирує

згадує що все спочатку

було чорним

чотири тижні — здебільшого

нічого в поспіху моєму

дощ був чи сонце було?

рента зросла чи впала?

тридцять порожніх днів

папір лінійований

криками голодними й підгузками наповненими

дні відкриті завше

як записник —

ясно-білий коло

останнього аркуша коричневого картону

(образ)

зимне сонячне світло заморожує плеса

хрустких надій під

товстими підошвами осені

(серед таких образів

не чути

машинної природи)

Пер. Лев Грицюк

Зі збірки «Щось із тебе існує деінде» (2005)

*

Тер'є Геллесен @ WhyTranslator

*

Project Pripyat @ WhyTranslator

Подкаст із Тер'є Геллесеном

viewpoint-east.org

На сайті Літературного подкасту "Кабі.net" з'явився запис зустрічі з норвезьким письменником Тер'є Геллесеном, який був гостем цьогорічного Літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові. Послухати й завантажити подкаст можна тут.

*

Тер'є Геллесен @ WhyTranslator

Вірш Тер'є Геллесена

якщо власні слова — вбивають…
мої власні слова…
аби могти говорити
далі

може міг би я тоді розглядати кров і червону фарбу як одне й те саме —

чорнило на лінії з життям
без знаку
без надії

*

Пер. Лев Грицюк

Зі збірки "Щось із тебе існує деінде" (2005)

*

Тер’є Геллесен (нар. 1973 р.) дебютував 2005 року збіркою поезій "Щось із тебе існує деінде". Автор романів "Акселератор" (2006) та "Сома" (2008), а також дитячої книжки "Синій кит танцює сальсу" (2008).

*

Тер'є Геллесен @ WhyTranslator | Project Pripyat @ WhyTranslator

Project Pripyat: 6 віршів Тер'є Геллесена

Нижче на фотографіях можна почитати 6 віршів Тер'є Геллесена в моєму перекладі з новонорвезької. Вірші Геллесена та фотографії Шялґа Екеланда (Skjalg Ekeland) і Бьорґе Бяртманна Бєрка (Børge Bjartmann Bjerck) поєднуються на виставці "Проект Прип'ять" у триптихи/диптихи. Сама виставка відкрилась у Києві минулого четверга й триватиме в галереї "Мистець" до кінця місяця. Більше про проект - тут.

Сторінка проекту на "Фейсбуці": http://www.facebook.com/event.php?eid=208380869179900.

(Усі фото: Skjalg Ekeland; на "Фейсбуці" є ще більше фотографій із відкриття.)

Pripyat.No

Проект Прип'ять: 4 вірші Тер'є Геллесена

Нижче можна послухати 4 вірші Тер'є Геллесена (Terje Hellesen), які я начитав для сайту Pripyat.No. З'явився й постер "Проекту Прип'ять" (див. вище). Більше про проект - тут.

1 by levhrytsyuk

2 by levhrytsyuk

3 by levhrytsyuk

4 by levhrytsyuk

Exclusive: 2 розділи роману Тер'є Геллесена

РАДІСТЬ

Радість ніколи не буває чистою. Блискуча поверхня, шкарубка на дотик. Вона змішана. Ячання чайок над човном, лоскіт у тілі, увігнаний в палець рибацький гачок, запаха пального, присмак огидної кави, плавучі водорості, нафтова пляма, сучок у дошці, засохла кров, що всмокталася в суху деревину, сосна на горі, селянин узимку за роботою в лісі, жінка, що гине в пологах, музична радіопрограма P1, грайлик у кишені, норвезький фольк, запах зрубаного дерева.

Скажімо, був він шаленцем. Не конче патологічним. Скажімо, розумів таке, що й більшість розуміє: що нас дурять. Що життя наше обман і вигадка поета. Фотомитці й порнографи знають це. Багато співучасників обману здогадуються про це, бо замінюють своє життя на його відображення в образах. Однак спонукає нас називати його шаленцем те, що втілена в картинку-образ особистісна сутність замінюється строкатим розмаїттям дрібніших образів. Те, що цілісність зображення є щось таке, що проступає назовні, щось, що можна вивчати й критикувати зі сторони. Те, що за великим зображенням криються численні менші образи, менші й нібито не пов’язані між собою. Авторка це розуміє. Вона хоче повернутися до тих маленьких образів. Лісе ж цього не може збагнути, вона заполонена тільки великим зображенням. І він, шаленець, невловимий. Хоча ці маленькі історійки й відображають його життя з різних кутів зору. Хоча він і звідкись мандрує і кудись примандровує. Хоча він і був церковним наглядачем, і цей шмат життя має свою історію. Як і радість, історія теж не буває чистою. Вона брудна. Маленькі брудні потічки. Щойно як дивитися на неї згори, вона стає рікою, якою щось починається і щось закінчується. Шаленець був маленькими, брудними потічками.

Зараз він у дорозі. Сидів у своєму авті, барабанив пальцями по кермі, думав про всяку всячину. Усе зосталося позаду: школа, у якій працював; кохана, з якою прожив усі ці роки. Він вирвався за рамки життя, яким жив досі. Їзда, стан перебування в дорозі, видавалася чистою, рух від пункту А до пункту B піддавався виміру. Радість ніколи ж не стане чистішою. І все ж, водночас, у той же час: знати, що роззявлена паща матінки-землі була виворіткою цього, що струменіюча біомаса потребує необхідного наповнення — що тепер, коли завдання виконане, він повинен завершити справу. Він — той, хто уможливив і початок, і кінець. Потоки, які не дають потонути уламкам... Наче осіяння радістю.

Він уже довго їхав. Відчував це. Сухий пісок в очах. Відхилив голову назад. Відчував задубілість у шиї. Треба було б десь спинитися по дорозі. Вийти на студене нічне повітря, розім’яти ноги. Капот поглинав під себе асфальтову ріку. У світлі фар пливли лише його думки, лише вони не спали. Може, таки поспати трішки, склепити повіки на мить? Він зупинився. Пройшовся кілька кроків. Увімкнені фари, наче очі хижака в пітьмі. Подумалося про холодну воду, про відро зимної води, у яку б він залюбки занурився з головою. Замість води гостре, холодне повітря. Штани спали додолу, щойно він розпустив паска. Шкарпетки в черевики. Босими ногами по холодній воді. Светр і сорочку кинув за узбіччя дороги. І ліг долі. Зробив кілька рухів руками, ніби поплив. Усміхався... Ти мене ще не запопала, втомо!

Коли дістався місця, надворі була глибока ніч. Під ним світилося село. Там, у тому світлі, замешкало його життя. Тинялося між будинками, сновигало з кімнати в кімнату, щось промовляло, визирало у ніч. Він провів долонями по обличчі. Заплющив очі. Можна заночувати і в авті. У далекому закутку паркувального майданчика помітив закохану пару. Її волосся закручене вузлом на потилиці. Хлопець розпустив волосся, занурив у нього пальці, відгорнув з лиця. Його уста біля її вуха. Слова вливалися у неї, голова лежала в хлопцевих долонях. Біля заправки тинявся пес, принюхуючись до смітника. Огрядна дама за прилавком усміхалася. Він купив місцеву газету й смажену ковбаску. Коли вийшов з крамнички, закоханих вже не було. Він загорнувся у спальний мішок на задньому сидінні. Ковбаска лежала на газеті біля щоки. Заплющив очі. Чутно, як десь проїхало авто. Відчував тепло власного тіла.

Пер. Наталя Іваничук

*

ЗІТЛІВАННЯ

Мусить тепер отак мандрувати, котитися потоком думок у цьому дідьчому інвалідному візку. Невиліковно скалічився однієї хмільної ночі. І ось сидить, ув’язнений у тому, що було ним, у тому, що колись бачив. Поринувши у каламуть — безпросвітну, прокляту. Отак котиться у візку, оточений оплаченим співчуттям. Котиться, а його втішають, гладячи по плечу. Заглиблений у себе, занурений у власні глибини, до самого дна.

Ти весь час помираєш, розпадаєшся, зітліваєш. Був би лугом з коровою і деревом на ньому, мукав би. Правиш візком поміж квітами, орієнтуючись за кодами кольору й запаху. Прагнеш усе увібрати в себе. Стати усім. Усіма барвами, усіма запахами, пір’ям, шкірою, хутром. Уже не пізнаєш світ, щоб стати світом. Світ уже тільки дивився на нього. Нічого йому не казав. Сліпий і паралізований, він все ж сказав це — про любов. Дотик — уже не тепло чиєїсь ноги до його ноги або ж чиєїсь щоки. Від неї пахло кавою і цигарками. Він сказав так, ніби це одвічна істина. Він сказав це гуркотові потяга, рампі для інвалідних візків, він сказав це собі самому.

Вливаєшся у її кректання, пливеш понад парфумами, крізь її суху шкіру, допадаєшся до її рівного пульсу. Він муха, комар і вірус. Його любов інфікувала все її тіло й занапастила його. Вона стогнала й шепотіла про прохолоду струменів води. Шепотіла про те, як їй гаряче, як її лихоманить, як вона тремтить. Він був парою, що здіймалася від вологої плями на сидінні поряд. Вона була повітрям, у яке здіймалася хмаринка пари. Вони не були щасливими, бо їх не було. Вони не були нещасливими, бо їх усе ще не було. Десь, колись, іншого разу, вони, може, й були. Хтозна, можливо, вона була кам’яним ідолом у відсвітах багаття, а він — маленьким хлопчиком. Ритм, танець... Смак принесеної в жертву тварини. Кров, що всмокталася у пори кам’яного божка, нашарування людської віри. А може, він був стосиком анкет, а вона — функціонером-бюрократом. Можливо, його гнітило, що він відмовив комусь у милості. Або ж приємне відчуття чистоти й ефективності, яким віє від димів товарного потяга, що везе калік, євреїв та циганів назустріч мукам і смерті. Ми скоро прибудемо на місце, сказала вона. Йому палали скроні від усього побаченого там, де щойно побував в уяві. Череп стискав желейну масу мозку, шкіра нап’ялася на плечах. Вони визначилися на шляху до визначеного. Такий був порядок, і це надавало сенсу. Хтось вважає, що так можна контролювати кохання: на відстані. Вона була жінкою, він — чоловіком. Вони не бачили даймлера, який їхав поперек колії. Вони не бачили фотографа, який люрив на землю і вибив струменем ямку. Вони не бачили сукні, що лопотіла на вітрі, змітаючи усіх, хто чепурив його. Вони не чули цього всього поза собою, не розуміли звуків, не розуміли того, що радість ніколи не буває чистою. Вони не здогадувалися, що треба контролювати свої рухи на слизькій кризі. Вони цього не розуміли, бо на очах — шори.

Не встигли в’їхати на рампу. Поїзд відходить. Він покотився візком додому. Вона — за ним. Він нічого не відчував, нічого не бачив. Вона була запахом кави й сигарет. Він був квіткою, вона — бджолою. Він — на луці, вона — на роботі.

Пер. Наталя Іваничук

*

З роману "Akselerare" (2006)

*

Більше Тер'є Геллесена @ WhyTranslator

Project Pripyat: вірш Тер'є Геллесена

Фото: Skjalg Ekeland

чорний птах
над парком атракціонів
чорний птах
із гніздом у вежі

не знає чи був
ти лише сном
чортове колесо

          ржавіє
незрушно, жовті коші
висять над верхами дерев

порожні згорілі
сонця

Пер. Лев Грицюк

*

Pripyat.No

Норвегія на Літфесті-2011: Тіна Омудт і Геннінґ Г. Берґсваґ

Tina Åmodt

Крім Ерленда Лу, Тер'є Геллесена, двох перекладачів і представниці NORLA, на Шостий міжнародний літературний фестиваль у рамках 18 Форуму видавців у Львові з Норвегії приїдуть ще двоє дуже цікавих поетів: Тіна Омудт (Tina Åmodt) та Геннінґ Г. Берґсваґ (Henning H. Bergsvag). Нижче подаю уривки текстів цих поетів у моєму перекладі з норвезької, які ввійдуть до альманаху літфесту.

*

ТІНА ОМУДТ

МАПА І КІЛЬКА ДІТЕЙ

Знову була ніч. Ми готувалися прокинутись.

Прокидаєшся, і часто — більше нічого.

Але одного ранку ми встали й народили дітей.

Було нас сімсот жінок із датою пологів одного й того самого дня.

Ми мали різний одяг і різні фігури, але платили податки в тій самій комуні — комуні, в якій ми всі

жили.

Деякі мали висипку.

Деякі були блондинками.

Деякі обожнювали котів.

Деякі писали романи.

Деякі були одружені з домашніми майстрами.

Деякі зривали квіти з сусідового саду.

Деякі фантазували про злягання з тваринами.

Деякі були незаймані.

Деякі боялися ворожок.

Деякі завжди писали довгі мейли.

Деякі втішились би вторгненню.

Багато хто хотів через деякий час позбутися причетних, але мірою розвитку вагітності стало зрозуміло,

що це була погана думка.

Пер. Лев Грицюк

*

ГЕННІНҐ Г. БЕРҐСВАҐ

Що ти бачиш?

Смерть зростила в тобі

очі. Несхитний погляд.

Кажеш, що мене

не бачиш.

Що мене немає.

До твого рота вкладаються слова.

Чи можу я повірити в те, що ти кажеш?

Що ти бачиш?

Що дає спокій твоєму обличчю?

Смієшся

моїм ротом.

Зводиш нові стіни, що

не бачили світу.

Що дає спокій твоєму обличчю?

Твої долоні лежать мертві на колінах, але

ти продовжуєш говорити.

Мова — одягнена, хоч її й не видно.

Ніхто не відкидає тіні на текст.

До твого рота вкладаються слова. Чи можу я повірити в те, що ти кажеш?

Що ти бачиш? Розкажи.

:Великий птах тягнув поїзд.

Із червоно-чорного дзьоба виривалася пара.

Вагони були повні півнів.

У шоломах із високими гребенями вони їхали на війну.

Я був хлопчиком, а дідова щока спиралася на

потягову шибку, дихання приклеїлося до пейзажу.

Пер. Лев Грицюк

Henning H. Bergsvag

Криворізький "LitZeppelin"

Одним із часописів, який узяв інтерв'ю в Тер'є Геллесена про "Проект Прип'ять" під час Шостого літературного фестивалю в рамках 18 Форуму видавців у Львові, був криворізький "LitZeppelin". На Issuu доступні вже 9 номерів цього Інтернет-журналу. Інтерв'ю з Геллесеном (а також, імовірно, данським поетом Клаусом Анкерсеном) – у черговому "Літературному цепеліні".