7 серпня 1914 року: [...] Страхітливий Стріндберґ. Ця лють, ці сторінки, добуті в бою навкулачки. [...]
17 січня 1915 року: [...] "Чорні знамена" Стріндберґа. Про вплив здалеку: "Ти, звичайно, відчував, що люди не схвалювали твоєї поведінки, хоч відверто своєї думки й не висловлювали. Ти нишком тішився самотністю, хоч і не усвідомлював, чому; хтось удалині добре про тебе думав, добре про тебе відгукувався".
20 січня 1915 року: [...] "Чорні знамена". Я став прогано й читати. А як люто й хворобливо я за собою спостерігаю. Проникнути в світ я, мабуть, не можу, зате можу спокійно лежати, сприймати, сприйняте розчиняти в собі, а тоді спокійно з'являтися на людях.
3 травня 1915 року: [...] Не розумію життя в "Посварилися" Стріндберґа; те, що він називає прекрасним, у мене, коли я прикладаю його до себе, викликає відразу. [...]
4 травня 1915 року: Стан поліпшився, позаяк читав Стріндберґа ("Посварилися"). Я читаю його не задля того, щоб читати, а задля того, щоб полежати в нього на грудях. Він тримає мене, мов дитину, на лівій руці. Я сиджу там, як людина на статуї. Десять разів я мало не сповзаю звідти, але на одинадцятий раз нарешті всідаюся надійно, відчуваю впевненість і бачу далеко довкола. [...]
5 травня 1915 року: Анічогісінько, голова тупа й трохи болить. Пополудні в Хотекському сквері, читав Стріндберґа, який живить мене. [...]
Пер. Олекса Логвиненко
Немає коментарів:
Дописати коментар