ШЕЙМАС ГІНІ
КУЗНЯ
Пригадую лише ті двері в морок.
Що ще? Іржаві обручі в дворі.
А в кузні молот із ковадлом все на прі.
Тих іскор — скільки? Сто разів по сорок?
Сичить в воді підкова, лютий сквар.
Десь посередині, отам — ковадло:
Ніс — одноріг, задок йому квадратом,
І шириться незрушний цей олтар,
Просториться тілесно і музично...
Коваль у шкіряному фартусі
Одвірок підіпре й згадає звично:
Карет ряди... підкуті коні всі...
Та, гмукнувши, знов дійство вогнедишне
Учинить у простій його красі.
Пер. Олександр Мокровольський
Зі збірки "Двері в пітьму" (1969)
*
ЧЕСЛАВ МІЛОШ
КУЗНЯ
Мені міх подобався на шнурі, рухомий
Рукою чи педаллю, вже не пам'ятаю.
О, те дмухання, роз'ярення вогню!
Й заліза шмат в огні, затиснутий кліщами.
Червоний, вже м'який, готовий до кувадла,
Битий молотом, у підкову гнутий,
Киданий у чан... Води шипіння, пара.
І коні стриножені, ось будуть підкуті,
Тріпочуть гривами, в траві понад рікою
Борони, плуги, полоззя для направи.
Босоніж біля входу долівку відчуваю.
Бухкає тут гаряче, а за мною хмари.
І дивлюсь, дивлюся. Це моє покликання:
Речі прославляти, тому що вони сущі.
Берклі, 1989
Пер. Станіслав Шевченко
Зі збірки "Далекі околиці" (1991)
Немає коментарів:
Дописати коментар